печерський районний суд міста києва
Справа № 757/45618/20-ц
23 червня 2021 року Печерський районний суд міста Києва в складі: головуючого - судді Волкової С.Я. за участю секретаря судових засідань Зінченко М.М., представника позивача ОСОБА_8, представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , третя особа: Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням, та примусове виселення,
установив:
Позиція сторін у справі
У жовтні 2020 р. ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до відповідачів, просить усунути перешкоди у здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом припинення права користування цією квартирою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 і примусового виселення. Позов ОСОБА_5 обґрунтований тим, що є власником означеної квартири, у 2008 р. надав відповідачам згоду на тимчасове проживання в ній, при цьому домовились, що вони за першою вимогою добровільно виселяться з його квартири, і на початку 2017 р. висунув відповідачам усну вимогу про звільнення квартири, аргументуючи це тим, що в них є власне житло - квартира у м. Тернополі, що зроблено не було, хоча їм було відомо, що став проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу з іншою жінкою, що унеможливлювало проживання в одній квартирі з відповідачами. 23.09.2020 р. засобами поштового зв'язку на адресу відповідачів направив письмову вимогу про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом у строк до 07.10.2020 р. виселення, зняття з реєстраційного обліку, яку відповідачі отримали, втім залишили без виконання, що стало підставою звернення з даним позовом до суду.
Відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 подано відзив на позовну заяву ОСОБА_5 , який обгрунтовано тим, що означена квартира була придбана під час спільного проживання ОСОБА_2 з позивачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу за їх спільні кошти, та тим, що є членами сім'ї позивача.
Третьою особою: Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією подано висновок № 105/01-842/В-140 від 21.05.2021 р. про недоцільність усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та примусове виселення.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 28.10.2020 р. відкрито провадження у справі.
08.02.2021 р. від представника відповідачів ОСОБА_7 надійшла заява про залучення у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію.
08.02.2021 р. від представника відповідачів ОСОБА_7 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду в цивільній справі № 757/30128/20-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності.
Ухвалою суду від 08.02.2021 р. Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію залучено у справу як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Ухвалою суду від 08.02.2021 р. відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачів ОСОБА_7 про зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 18.03.2021 р. закрито підготовче провадження у справі.
Фактичні обставини справи
Позивач ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу квартири є власником квартири АДРЕСА_1 ; договір 15.04.2008 р. посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чірін О.А., зареєстровано в реєстрі за № 702; право власності на квартиру 18.04.2008 р. за реєстровим № 1140 зареєстровано за позивачем в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.
Встановлено, що вказана квартира придбана позивачем за рахунок кредитних коштів за кредитним договором № 13-К/08-VIP від 15.04.2008 р., укладеним із Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк»; того ж дня між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та позивачем укладено договір іпотеки без оформлення заставної, за умовами якого в забезпечення вимог, які випливають з кредитного договору, спірна квартира передана в іпотеку. Довідка Акціонерного банку «Укргазбанк» № 1252/29991/2020 від 06.10.2020 р. свідчить, що станом на 30.09.2020 р. за ОСОБА_5 по кредитному договору № 13-К/08-VIP від 15.04.2008 р. кредитна заборгованість становить: 59 876,38 доларів США основної суми боргу, 664,54 долари США строкових відсотків. Згідно пункту 16 договорукупівлі-продажу квартири від 15.04.2008 р. позивач (покупець) довів до відома продавця факт того, що він в шлюбі не перебував і не перебуває, ні з ким не проживав і не проживає до цього часу однією сім'єю без укладення шлюбу, придбає вищевказану квартиру за власні кошти, та осіб, які б ставили питання про визнання за ними права власності на грошові кошти чи їх частку, відсутні, що підтверджується заявою, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чірін О.А. 06.03.2008 р. за реєстровим номером 408, вхідний номер 11/2-10.
Відповідач ОСОБА_2 є колишньою дружиною позивача, шлюб між ними розірвано, про що свідчить Свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , видане 01.03.1995 р. Відділом ЗАГСу Тернопільського міськвиконкому; відповідачі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є їх синами, про що свідчать: Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане повторно 10.07.2007 р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області; Свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане 17.05.2007 р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області.
Після придбання у квітні 2008 р. квартири між сторонами було досягнуто усної домовленості, що відповідачі тимчасово вселяються у спірну квартиру і що за першою вимогою добровільно виселяться з означеної квартири. Надані суду докази, пояснення сторін свідчать, що станом на момент надання згоди на тимчасове проживання відповідачів у спірній квартирі ОСОБА_2 на праві власності належала двокімнатна квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 93,6 кв.м, житловою площею 38,1 кв.м, що на початку 2017 р. позивач став проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу з іншою жінкою, що, в свою чергу, унеможливлювало проживання в одній квартирі з відповідачами, ані усна вимоги позивача на початку 2017 р., ані його письмова вимога у вересні 2020 р. відповідачами не виконані.
Позиція суду та оцінка аргументів сторін
Суд, вислухавши представника позивача ОСОБА_8 , представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_4 , відповідача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини справи, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового бо майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що власник у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі, шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов'язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.
Члені сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону (частина перша статті 405 ЦК України).
Згідно частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Судом встановлено, що відповідачі вселилися у спірну квартиру за згодою позивача і при домовленості, що за першою вимогою добровільно виселяться із вказаної квартири. Надані відповідачами докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову не свідчать, що станом на квітень 2008 р., тобто час придбання позивачем спірної квартири, і досягнення між ними домовленостей про тимчасове вселення у спірне житло вони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, а надані відповідачами письмові заяви свідків, які на їх думку підтверджують факт наявності між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 станом на 2008 рік шлюбних відносин без реєстрації шлюбу, суд не приймає до уваги, оскільки такого порядку надання показань свідків цивільно-процесуальним законодавством України не передбачено. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 р. у справі № 200/17947/16-ц.
Між тим суд враховує, що на момент вселення відповідачів у спірну квартиру ОСОБА_2 на праві власності належала двокімнатна квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 93,6 кв.м, житловою площею 38,1 кв.м, яку вона відчужила 14.10.2017 р., про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Означені обставини не заперечувалися відповідачем в судовому засіданні, ОСОБА_2 наголошувала на праві розпоряджатися своїм майном, втім остання не надала жодного доказу, що кошти від продажу квартири були внесені нею до спільного бюджету та витрачені в інтересах сім'ї, що у сукупності з іншими наданими відповідачами доказами спростовує їх доводи, що спірна квартира є спільною власністю подружжя.
Статтею 150 ЖК УРСР передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно частини першої статті 156 ЖК УРСР члени сім'ї власника будинку (квартири), які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Щодо висновку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації № 105/01-842/В-140 від 21.05.2021 р., то суд звертає увагу на таке.
За змістом статті 19 СК України, що регулює питання участі органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів, при розгляді судом спорів щодо визнання дитини такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Отже висновок органу опіки та піклування є дорадчим і не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків для осіб, яких він стосується, при цьому правові наслідки для сторін виникають виключно у результаті прийняття рішення судом, в ході якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, у тому числі, і висновку органу опіки та піклування, який не має наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір.
З наданого Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією висновку вбачається, що спеціалістами Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації 11.05.2021 р. проведено обстеження умов проживання дитини за адресою: АДРЕСА_3 , що на момент обстеження в квартирі знаходились: ОСОБА_2 , її повнолітній син ОСОБА_3 та неповнолітній син ОСОБА_6 . Зі слів ОСОБА_2 у квартирі постійно фактично проживають: вона і її діти. У висновку зазначено, що ОСОБА_2 наголошує, що в спірну квартиру разом з дітьми вселилася за згодою позивача, жодних перешкод у користуванні йому квартирою вони не чинять.
Водночас Верховний Суд у правових висновках у спорах щодо виселення та вселення неодноразово наголошував, що при вирішенні питання виселення колишнього члена сім'ї власника житла суд має враховувати і загальні норми, що регулюють питання реалізації права власності. Крім того важливе юридичне значення для правильного вирішення спору має факт дослідження обставини того, чи мають відповідачі інше житло для проживання.
Оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що на момент вселення у спірне житло між позивачем і відповідачами було в усному порядку досягнуто угоди про порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , а саме: проживання є тимчасовим, до моменту заявлення позивачем вимоги про виселення, що кореспондується з положеннями статтей 150, 156 ЖК УРСР. Суд також приймає до уваги той факт, що, оскільки ОСОБА_2 на момент вселення у спірне житло на праві власності належала квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 93,6 кв.м, житловою площею 38,1 кв.м, яку остання відчужила 14.10.2017 р., то, відповідно, задовольняючи вимогу позивача про виселення із спірного житла, у неї і дітей було інше житло, куди вони могли переїхати, не обмежуючи при цьому право позивача вільно розпоряджатися і користуватися власним житлом. Тому наявні підстави для припинення права відповідачів на користування спірною квартирою і виселення останніх із спірного займаного житлового приміщення з підстав, передбачених статтею 406 ЦК України. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-158цс14 від 05.11.2014 р., від якої не відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові № 14-298цс19 від 21.08.2019 р., а також Верховний Суд у постановах від 04.12.2019 р. у справі № 235/9835/15-ц, від 16.10.2019 р. у справі № 243/9627/16-ц, від 15.01.2020 р. у справі № 686/11782/17-ц.
Судові витрати у виді судового збору в розмірі 2 682,60 грн відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтею 406 ЦК України, статтями 1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 264-265, 352, 355 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов - задовольнити.
Припинити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 право користування квартирою АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .
Виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 1 121,07 грн сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 560,53 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.
Позивач: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 ).
Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 ).
Відповідач: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 ).
Третя особа: Печерська районна в міста Києві державна адміністрація (01010, м. Київ, вул. М. Омеляновича-Павленка, 15, ЄДРПОУ: 37401206).
Повне судове рішення складено 01.07.2021 р.
Суддя Волкова С.Я.