печерський районний суд міста києва
Справа № 757/32810/21-к
22 червня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
встановив:
22.06.2021 р. старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором звернувся до суді із клопотанням про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що постановою першого заступника Генерального прокурора строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 3-х місяців, а саме до 30.07.2021 року. Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчується 27.06.2021, однак внаслідок особливої складності даного кримінального провадження, також великим обсягом процесуальних та слідчих (розшукових) дій, які необхідно ще провести, завершити досудове розслідування у вказаний строк неможливо, так як у даному кримінальному провадженні необхідно виконати наступні процесуальні, слідчі (розшукові) дії. Здійснення процесуальних, слідчих (розшукових) дій під час здійснення досудового розслідування необхідно для всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального правопорушення, оскільки в подальшому під час проведення судового розгляду даного провадження вони можуть мати доказове значення винуватості підозрюваних осіб. Обставини, що перешкодили здійснити вищевказані процесуальні, слідчі (розшукові) дії - великий їх обсяг та особлива складність даного провадження. Метою продовження застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та забезпечення дієвості кримінального провадження. Прокурор у судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив його задовольнити. Застосований відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується підозрюваному, зокрема, не надає можливості перешкоджання проведенню досудового розслідування та виконання завдань кримінального провадження. Ризики не зменшились, є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо підозрюваного на більш м'який. Підозрюваний, його захисник у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання. Слідчий суддя, вивчивши клопотання, вислухавши пояснення учасників провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступних висновків. Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021000000000469 від 31.03.2021 за підозрою ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, а саме - заволодінні грошовими коштами громадянина ОСОБА_8 в особливо великих розмірах шляхом обману, діючи за попередньою змовою групою осіб. Досудовим розслідуванням встановлено, що в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці в ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом обману. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5 на початку 2021 року з метою створити в оточуючих враження про його участь у формуванні державної політики у сфері забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг, повідомив особам серед кола знайомих завідомо неправдиву інформацію про те, що у найближчому майбутньому його повинні призначити на посаду Міністра внутрішніх справ України. У подальшому ОСОБА_5 повідомив про свій злочинний план свого знайомого ОСОБА_7 , який схвалив його і надав згоду на участь у спільному вчиненні шахрайських дій з метою протиправного збагачення.Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом. 29.04.2021 після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 та співучасник злочину ОСОБА_7 затримані в порядку ст. 208 КПК України.
30.04.2021 ОСОБА_5 та його співучасника ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України.
30.04.2021 ОСОБА_5 та його співучаснику ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 27.06.2021 включно, із альтернативою у виді застави на суму 7268400 грн. для кожного.
Підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України обґрунтовується наступними доказами, які зібрані у даному кримінальному провадженні, а саме: показаннями потерпілого ОСОБА_8 ; рапортом потерпілого ОСОБА_8 ; показаннями свідка ОСОБА_9 ;показаннями свідка, ОСОБА_10 відносно якого застосовано заходи безпеки; відомостями з Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України;протоколами затримання ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ;протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 ;протоколом обшуку автомобіля «Mercedes-Benz S 63 AMG», НОМЕР_1 , іменний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 ;протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів та імітаційних засобів свідка ОСОБА_11 ;речовими доказами та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Постановою першого заступника Генерального прокурора строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 3-х місяців, а саме до 30.07.2021 року.
Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчується 27.06.2021, однак внаслідок особливої складності даного кримінального провадження, також великим обсягом процесуальних та слідчих (розшукових) дій, які необхідно ще провести, завершити досудове розслідування у вказаний строк неможливо, так як у даному кримінальному провадженні необхідно виконати наступні процесуальні, слідчі (розшукові) дії:завершити огляди речей, документів і мобільних терміналів, вилучених в ході обшуків 24.09.2021 та 07.06.2021, а також в підозрюваних ОСОБА_5 і ОСОБА_7 та провести аналіз і визначити їх статус;за результатами оглядів здійснити тимчасові доступи до інформації, яка містить охоронювану законом таємницю, а саме про зв'язок абонентських номерів, якими користувалися підозрювані ОСОБА_5 та ОСОБА_7 а також інші учасники кримінального провадження та провести аналіз отриманих відомостей; отримати дозвіл суду на розкриття банківської таємниці та здійснити тимчасовий доступ до рахунків банківських карток, які вилучені в ході проведення обшуків в підозрюваних ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ;встановити осіб потерпілих, яким було завдано шкоду внаслідок злочинної діяльності підозрюваних ОСОБА_5 і ОСОБА_7 та допитати їх, щодо відомих їм обставин вчинення кримінальних правопорушень підозрюваними;встановити осіб, яким відомі обставини вчинення кримінальних правопорушень підозрюваними ОСОБА_5 і ОСОБА_7 та допитати їх в якості свідків;за результатами оглядів призначити комп'ютерно - технічні експертизи по мобільних терміналах підозрюваних ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ;за результатами проведених комп'ютерно-технічних експертиз здійснити огляди отриманої інформації та за необхідності призначити порівняльні експертні дослідження; витребувати висновки 6-ти призначених судових балістичних експертиз, 1-ї технічної експертизи документів та експертизи холодної зброї; за необхідності провести одночасні допити між підозрюваними та іншими учасниками кримінального провадження; перевірити підозрюваних на причетність до вчинення інших аналогічних кримінальних правопорушень; розсекретити та долучити до матеріалів кримінального провадження протоколи негласних слідчих (розшукових) дій; провести інші процесуальні, слідчі (розшукові) дії, необхідність в яких може виникнути в ході досудового розслідування в кримінальному провадженні; з урахуванням зібраних матеріалів та доказів у кримінальному провадженні вирішити питання щодо остаточної кваліфікації дій підозрюваних та повідомити ОСОБА_5 і ОСОБА_7 остаточну підозру;виконати вимоги ст. 290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Здійснення вищевказаних процесуальних, слідчих (розшукових) дій під час здійснення досудового розслідування необхідно для всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального правопорушення, оскільки в подальшому під час проведення судового розгляду даного провадження вони можуть мати доказове значення винуватості підозрюваних осіб. Обставини, що перешкодили здійснити вищевказані процесуальні, слідчі (розшукові) дії - великий їх обсяг та особлива складність даного провадження. Прокурор наголошує на тому, що в разі застосування до ОСОБА_5 , більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, таких як застава, особиста порука, особисте зобов'язання чи домашній арешт, орган розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти його спілкуванню з іншими учасниками, які можуть бути причетні до вчинення кримінальних правопорушень, здійснення останнім впливу на свідків по справі з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджанню виконанню процесуальних рішень шляхом неявки для проведення слідчих дій по справі. Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом. Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК Україниобґрунтовується наступними доказами, які зібрані у даному кримінальному провадженні, а саме:показаннями потерпілого ОСОБА_8 ;рапортом потерпілого ОСОБА_8 ;показаннями свідка ОСОБА_9 ;показаннями свідка, ОСОБА_10 відносно якого застосовано заходи безпеки;відомостями з Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України;протоколами затримання ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ;протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 ;протоколом обшуку автомобіля «Mercedes-Benz S 63 AMG», НОМЕР_1 , іменний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 ;протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів та імітаційних засобів свідка ОСОБА_11 ;речовими доказами та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах, враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з інкримінованим кримінальним правопорушенням, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року. Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України. Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність. У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться. Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину». Слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування. Стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання, маючі всі необхідні засоби та можливості, достовірно знаючи про тяжкість вчиненого злочину та невідворотність покарання, використовуючи тісні зв'язки з працівниками правоохоронних органів, а також колишніми службовими особами органів державної влади, зможе переховуватись від органу досудового розслідування та суду, у тому числі за кордоном, що унеможливить притягнення останнього до кримінальної відповідальності.
Крім того, перебуваючи на волі, маючи для цього всі засоби, з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та які на сьогоднішній день ще не відшукані органом досудового розслідування. Також, на даний час у кримінальному провадженні проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування; не встановлені усі співучасники злочину, місця зберігання речей та документів, що можуть бути використані як речові докази; отримано не всі дані щодо місць проживання невстановлених осіб, причетних до вчинення злочину, що дає обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, буде намагатися знищити, сховати або спотворити вказані речові докази та документи, які мають значення для кримінального провадження.
Також, ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності може незаконно впливати на свідка ОСОБА_12 , який був залучений до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій у даному кримінальному провадженні, свідка ОСОБА_9 а також інших осіб, яким безпосередньо відомі обставини вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення та які на сьогоднішній день ще не допитані як свідки, а також з цією ж метою вчинити щодо них інше кримінальне правопорушення шляхом заподіяння шкоди їх життю та здоров'ю чи життю і здоров'ю їхніх близьких.
Слід зазначити, що вказані ризики є реальними, стійкими, триваючими та виправдовують даний запобіжний захід, враховуючи, що в противагу вказаним ризикам сторона захисту не навела будь-яких аргументів, які б спростовували вказані ризики.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, при вирішені питання, чи було особу «обвинувачену в кримінальному правопорушенні» для цілей статті 6 Конвенції, необхідно виходити з таких трьох критеріїв: категорія даного провадження згідно з національним законодавством; суттєві характерні риси цього провадження; вид та суворість міри покарання, яке можу бути призначено заявникові. [«O. v. Norway»;, n. 33926]. «Законність» тримання під вартою з погляду національного закону не завжди є вирішальним чинником. Європейський суд з прав людини зазначає, що тримання під вартою протягом зазначеного періоду має відповідати меті пункту 1 статті 5 Конвенції, яка забороняє безпідставне позбавлення свободи. [«Гаважук проти України», п. 63654]; [ 71;Мурукін проти України», п. 34]; [«Буряга проти України», п. 54655]; [«Фельдман проти України», п. 68656]. Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. У відповідності до положень ст. 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення у строки, встановлені ст. 219 КПК України. Стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в противагу чому сторона захисту не навела будь-яких аргументів, які б спростовували доводи, зокрема, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання, маючі всі необхідні засоби та можливості, достовірно знаючи про тяжкість вчиненого злочину та невідворотність покарання, використовуючи тісні зв'язки з працівниками правоохоронних органів, а також колишніми службовими особами органів державної влади, зможе переховуватись від органу досудового розслідування та суду, у тому числі за кордоном; ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, маючи для цього всі засоби, з метою уникнення кримінальної відповідальності може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та які на сьогоднішній день ще не відшукані органом досудового розслідування; на даний час у кримінальному провадженні проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлені усі співучасники злочину, місця зберігання речей та документів, що можуть бути використані як речові докази, отримано не всі дані щодо місць проживання невстановлених осіб, причетних до вчинення злочину, тому ОСОБА_5 перебуваючи на волі, буде намагатися знищити, сховати або спотворити вказані речові докази та документи, які мають значення для кримінального провадження; ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності може незаконно впливати на свідка ОСОБА_12 , який був залучений до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій у даному кримінальному провадженні, свідка ОСОБА_9 а також інших осіб, яким безпосередньо відомі обставини вчинення ним кримінального правопорушення та які на сьогоднішній день ще не допитані як свідки, а також з цією ж метою вчинити щодо них інше кримінальне правопорушення шляхом заподіяння шкоди їх життю та здоров'ю чи життю і здоров'ю їхніх близьких. Підтвердженням цьому являється письмова заява ОСОБА_9 , яка 29.04.2021 р. надійшла до ГСУ НП України. Відповідно до вказаної заяви встановлено, що 29.04.2021 р. з абонентського номера мобільного телефону НОМЕР_3 до дружини свідка ОСОБА_13 зателефонував чоловік на ім'я ОСОБА_14 , який відрекомендувався сином ОСОБА_7 . Під час декількох телефонних розмов ОСОБА_14 висловив погрози в адресу ОСОБА_9 , а також його родини у зв'язку з тим, що він надав покази працівникам поліції стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_5 зможе здійснювати незаконний вплив і на іншого фігуранта у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 , в тому числі шляхом застосування погроз, насильства тощо, з метою надання ним показань, що виправдовують його або схилення до відмови надавити будь-які викривальні показання щодо нього взагалі, що в подальшому зможе призвести до уникнення ОСОБА_5 кримінальної відповідальності; ОСОБА_5 , будучи на волі, продовжить свою злочинну діяльність, адже відповідно до зібраних доказів, підозрюваний не збирався завершувати свою злочинну діяльність, а планував вчинення інших нових умисних тяжких злочинів.
Слідчий суддя, приймаючи рішення, виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні, та доданих матеріалах, та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то, з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, інкримінованого йому стороною обвинувачення. Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства», рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Отже на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України. Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість злочину, характер вчиненого кримінального правопорушення, дані, які характеризують ОСОБА_5 , його вік та стан здоров'я, його сімейний, майновий стан, соціальні зв'язки, та враховує те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, і приходить висновку, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді дійти висновку про наявність ризиків, які наведені вище, а для їх запобігання, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу. Застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище. Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованого злочину і правильності кваліфікації його дій слідчим суддею під час розгляду клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті. Крім того, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного у обґрунтування даного клопотання. Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, його корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, слідчий суддя вважає, що застава у 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 135 000 (один мільйон сто тридцять п'ять тисяч) гривень, зможе забезпечити виконання ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на нього обов'язків, з урахуванням вказаних обставин. Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184,193,194, 196, 197, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,-
ухвалив:
Клопотання - задовольнити. Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до 30.07.2021 року включно, в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021000000000469.
Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, розмір якої визначити у 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 135 000 (один мільйон сто тридцять п'ять тисяч) гривень, зобов'язавши підозрюваного ОСОБА_5 в разі внесення застави прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора та слідчого, а також виконувати наступні обов'язки:
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
-носити електронний засіб контролю.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві:
одержувач: ТУ ДСАУ в м. Києві
ЄДРПОУ: 26268059
МФО: 820172
банк: Державна казначейська служба України, м. Київ
рахунок отримувача UA128201720355259002001012089.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії ухвали. Термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, визначити до 30.07.2021 р., включно, в межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 12021000000000469 від 31.03.2021 р. У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави. Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом. Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде оголошений 29.06.2021 р. о 14:10 год..
Слідчий суддя ОСОБА_1