печерський районний суд міста києва
Справа № 757/32740/21-к
22 червня 2021 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , перевіривши матеріали клопотання прокурора другого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42021000000001014, -
22.06.2021 року в провадження слідчого судді ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора другого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42021000000001014, яке було вилучено під час проведення обшуків. Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя надходить наступних висновків. Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000001014 від 06.05.2021 за фактом розтрати бюджетних коштів у великих розмірах, що виділені закладам охорони здоров'я України на закупівлю медичних виробів за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191 КК України. Частиною 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду завдану діяннями підозрюваного, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Також, арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Відповідно до ч. 2 вищевказаної правової норми, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. На підставі ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої даної статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Також, ч. 4 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. На підставі ст. 131 КПК України одним із видів забезпечення кримінального провадження є арешт майна - тобто тимчасове позбавлення права особи можливості відчужувати, розпоряджатися майно та/або користуватися таким майном. Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Згідно ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено. Разом з тим, під час дослідження клопотання, слідчим суддею встановлено, що в клопотанні ініційовано питання щодо накладення арешту на майно, яке було вилучено на підставі різних ухвал про проведення обшук та за різними адресами. Крім того, слідчий в клопотанні про арешт майна взагалі не обґрунтував, яким саме чином вилучене майно, має відношення до кримінального провадження. Прокурором також не зазначено, за яких обставин набуте майно, що вилучене під час проведення обшуку, чому, на думку прокурора, вони мають значення речових доказів у кримінальному провадженні. Таким чином, не доведено, що вилучене майно відповідає критеріям речових доказів, зазначеним у статті 98 КПК. В порушення вимог, прокурор звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, разом з тим в матеріалах клопотання відсутні відомості, щодо власника майна та відсутні документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном. Таким чином, в клопотанні прокурора всупереч п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України відсутнє обґрунтування необхідності арешту майна. У зв'язку із наведеним клопотання не може бути розглянуте по суті вимог і за таких обставин на підставі ч. 3 ст. 172 КПК України підлягає поверненню прокурору з встановленням строку 72 години для усунення недоліків. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 171, 172, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора другого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42021000000001014 - повернути прокурору. Встановити строк 72 години для усунення недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1