01 липня 2021 року
м. Київ
справа № 260/218/20
адміністративне провадження № К/9901/21964/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі № 260/218/20 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної державної адміністрації, Управління капітального будівництва Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування висновку і розпоряджень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом Закарпатської обласної державної адміністрації, Управління капітального будівництва Закарпатської обласної державної адміністрації, де просив:
- визнати протиправним і скасувати висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності у 2019 році державного службовця категорії "Б" ОСОБА_1, який затверджений розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації Бондаренка І.С. № 112-р від 11 грудня 2019 року "Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності у 2019 році державних службовців, які займають посади державної служби категорії "Б", призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється головою обласної державної адміністрації";
- визнати протиправним і скасувати розпорядження голови Закарпатської ОДА Бондаренка І.С. № 112-р від 11 грудня 2019 року "Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності у 2019 році державних службовців, які займають посади державної служби категорії "Б", призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється головою обласної державної адміністрації";
- визнати протиправним і скасувати розпорядження (з відповідними змінами, внесеними на підставі розпорядження голови Закарпатської ОДА Бондаренка І.С. № 128-р від 24 грудня 2019 року) голови Закарпатської ОДА Бондаренка І.С. № 114-р від 16 грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління капітального будівництва Закарпатської ОДА;
- поновити його на посаді начальника Управління КБ Закарпатської ОДА;
- зобов'язати Управління КБ Закарпатської ОДА виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу (виходячи з розміру середнього заробітку за місяць 15 197,27 грн), починаючи з 25.12.2019 по день винесення рішення судом;
- рішення суду в частині його поновлення на посаді начальника Управління КБ Закарпатської ОДА та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 15 197,27 грн допустити до негайного виконання.
24 липня 2020 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції позивачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 15 червня 2021 року.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вважає зазначити наступне.
В касаційній скарзі позивачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції при розгляді цієї справи не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 240/6051/18 (пункти 57, 58), а саме щодо проведення повторного оцінювання результатів службової діяльності, що є порушенням пунктів 43, 45 Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців.
Слід зазначити, що ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. Калашнікової О.В., Соколова В.М. від 11 травня 2021 року перевіряючи доводи заявника щодо неврахування судами висновків Верховного Суду та аналізуючи зміст зазначених постанов Верховного Суду, судом касаційної інстанції установлено, що обставини справи № 240/6051/18 та справи, рішення у якій оскаржуються не є подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Так, у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 240/6051/18 при вирішенні спірних правовідносин суд керувався частиною шостою статті 44 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII, яка була чинна до внесення змін Законом України № 117-ІХ від 19 вересня 2019 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" (далі - Закон № 117-ІХ) та якою було передбачено, що у разі отримання державним службовцем негативної оцінки не раніше ніж через три місяці проводиться повторне оцінювання результатів його службової діяльності.
При цьому, спірні правовідносини у даній справі, виникли вже після набрання чинності Законом України № 117-ІХ, частину шосту статті 44 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII, якої було викладено в такій редакції: "у разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення)".
Отже, висновки Верховного Суду стосовно застосування норм права, викладені у постанові від 31 жовтня 2019 року у справі № 240/6051/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними до спірних правовідносин у цьому касаційному провадженні, тому не можуть слугувати прикладом неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм права при ухваленні судового рішення щодо якого подано касаційну скаргу в цій справі, у значенні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи, що у цій касаційній скарзі позивач посилається на ті ж підстави та мотиви касаційного оскарження судового рішення, яким вже надавалася оцінка Верховним Судом в ухвалі від 11 травня 2021 року, а отже заявник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, в частині неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 240/6051/18.
Також у касаційній скарзі позивач покликається на постанову Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №120/1422/19-а, проте в касаційній скарзі не наведено, які саме норми права (пункт, частина, стаття) застосовано судом без врахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у зазначеній постанові Верховного Суду та не наводить обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у справі № 120/1422/19-а є подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.
Суд визнає, що посилання скаржника виключно на рішення Верховного Суду із зазначенням того, що викладені ним висновки не враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови, самі по собі не доводять не врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, подібність яких також не зазначена касаційною скаргою.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Касаційна скарга містить лише виклад обставини справи, цитати нормативних актів, посилання на постанови Верховного Суду та незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, та не викладення позивачем підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме позивачем не наведено, які саме норми права (пункт, частина, стаття) застосовано судом без врахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у зазначеній постанові Верховного Суду, та покликаючись на постанови Верховного Суду не навів обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у зазначених відповідачем справах є подібними, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі № 260/218/20 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної державної адміністрації, Управління капітального будівництва Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування висновку і розпоряджень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова