30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 813/2077/17
адміністративне провадження № К/9901/32216/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 813/2077/17
за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові до Колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» про стягнення заборгованості, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Львові
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року
(ухвалену у складі головуючого судді Сакалоша В.М.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду 25 вересня 2017 року року
(постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Запотічного І.І., суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.)
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2017 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові звернулося до суду з позовом до Колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж», в якому просило суд стягнути з Колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 12 993 (дванадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн. 51 коп.
2. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до звіту щодо сплати заборгованості зі сплати страхових коштів до Фонду за 1 квартал 2014 року та 1 квартал 2017 року, що був наданий КВП «Енергомонтаж» до позивача, заборгованість відповідача зі сплати страхових внесків перед позивачем становить - 12 993,51 грн. Таким чином, відповідач самостійно визначив суму заборгованості за страховими внесками, що належить сплатити, але заборгованість добровільно не сплатив.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3.25 липня 2017 року Львівський окружний адміністративний суд ухвалив постанову у справі № 813/2077/17:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем було виконано всі необхідні дії щодо сплати позивачу страхових внесків, проте платежі було не проведено з вини банку, в якому обслуговується Колективне виробниче підприємство «Енергомонтаж».
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 25 вересня 2017 року Львівський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року у справі № 813/2077/17 - без змін.
6. Апеляційний суд при вирішенні цієї справи керувався тим, що КВП «Енергомонтаж» було надано банку необхідні платіжні документи для перерахування сум страхових внесків, що підтверджується відмітками банку на платіжних дорученнях. Суми, вказані в таких платіжних документах і не сплачені не з вини підприємства, не можуть вважатися його недоїмкою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 20 жовтня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові.
8. У касаційній скарзі скаржник просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року у справі № 813/2077/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.
Скаржник в обґрунтування своєї правової позиції посилається на той факт, що судами попередніх інстанцій не було досліджено обставин у справі стосовно стягнення відповідачем на свою користь у судовому порядку грошових коштів з рахунків ВАТ СКБ «Дністер», які первісно передбачалися у якості сплати страхових внесків позивачу, а отже в такому сенсі скаржник вважає, що зобов'язання Колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» з цього приводу виконано не було і за ним досі обліковується заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 12 993,51 грн.
9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою позивача на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року у справі № 813/2077/17.
10. 21 листопада 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу.
11. 02 березня 2018 року справу було передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
12. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 березня 2018 року сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Анцупової Т.О., суддів Стародуба О.П., Кравчука В.М.
13. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 11 червня 2019 року, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Рибачук А.І., Тацій Л.В.
14. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року прийнято до провадження касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові..
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 01 червня 2017 року згідно журналу вхідної кореспонденції за №96 КВП "Енергомонтаж" було отримано претензію про погашення заборгованості зі сплати страхових внесків від 30 травня 2017 року №1417/05. На дану претензію відповідачем надано відповідь позивачу, яка отримана позивачем наручно 14 червня 2017 року.
КВП "Енергомонтаж" 09 квітня 2009 року сплачено страхові внески в розмірі 12 993,51 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 09 квітня 2009 року №1976 на суму 4 641,56 грн., №1977 на суму 4 307,78 грн., №1078 на суму 4 044, 17 грн, поданими до ВАТ СКВ "Дністер".
Згодом, 13 листопада 2009 року відповідачем було скеровано звернення до ВАТ СКБ "Дністер" щодо виконання вищезазначених платіжних доручень. Листом від 15 листопада 2009 року №302-6532/9а банк повідомив КВП "Епергомонтаж", що відповідно до нормативних вимог НБУ кошти, згідно вищезазначених платіжних доручень від 09 квітня 2009 року, обліковано у ВАТ СКБ "Дністер" на рахунку 9804 "Документи клієнтів банку (крім фізичних осіб), що не виконані в строк з вини банку" та підлягають перерахуванню за призначенням після закінчення мораторію та/або відновлення платоспроможності банку.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 30 червня 2009 року у справі №2/100 за позовом КВП "Енергомонтаж" до ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" про спонукання до виконання договору - задоволено позовні вимоги КВП "Енергомоптаж" та зобов'язано ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер", в тому числі, здійснити перерахування коштів в сумі 12 993,51 грн. на рахунок управління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Личаківському районі м. Львова згідно платіжних доручень від 09 квітня 2009 року №1978 на суму 4 044,17 грн., №1977 на суму 4 307,78 грн., №1976 на суму 4 641, 56 грн. Зазначене рішення Господарського суду Львівської області набрало законної сили 11 липня 2009 року.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
15. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», загальнообов'язкове державне соціальне страхування - система прав, обов'язків та гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що Фонд соціального страхування є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування витрат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції.
Відповідно до статті 7 Закону № 1105-XIV роботодавцем вважається: власник підприємства або уповноважений ним орган та фізична особа, яка використовує найману працю; власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародних), філії або представництва, який використовує найману працю, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Пункт другий частини другої статті 45 Закону № 1105-ХІV передбачає, що роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Пунктом 2.1 постанови Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30 листопада 2010 року №31 «Про порядок стягнення та обліку заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України» встановлено, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, і контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та надання страхувальниками за підсумками 2010 року розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду і відомості розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності здійснюються відповідно до Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року №36 (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції сума страхового внеску розраховується відповідно до страхового тарифу, установленого законом, залежно від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено страхувальника.
Нараховані страхові внески, інші платежі сплачуються страхувальниками шляхом перерахування відповідних сум на відповідний рахунок Фонду (пункт 4.13 Інструкції).
Згідно з пунктом 5.1 Інструкції встановлено, що не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством.
При стягненні недоїмки за платежами до Фонду, як це встановлено пунктом 5.8. Інструкції, строки давності не застосовуються.
Відповідно до пункту 10 Інструкції, усі спірні питання, які виникають між страхувальником та робочими органами виконавчої дирекції Фонду з приводу нарахування страхових внесків і пені, стягнення недоїмки, неприйняття до заліку витрат у рахунок страхових внесків, вирішуються в судовому порядку.
Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій спір у цій справі виник з підстав обліку за відповідачем заборгованості зі сплати страхових внесків перед позивачем у сумі 12 993,51 грн., яка станом на момент звернення позивача з цим позовом до суду погашена не була.
У свою чергу відповідачем з метою виконання власних зобов'язань перед позивачем зі сплати розрахованих ним страхових внесків як роботодавця 09 квітня 2009 року було ініційовано обслуговуючому його банку (ВАТ СКВ "Дністер") здійснити переказ коштів в розмірі 12 993,51 грн. на користь позивача.
Ці обставини підтверджується платіжними дорученнями від 09 квітня 2009 року №1976 на суму 4 641,56 грн., №1977 на суму 4 307,78 грн., №1078 на суму 4 044, 17 грн, поданими до ВАТ СКВ "Дністер".
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначаються Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
У розумінні Закону "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.
Пунктом 32.3 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.
Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного Банку України №22 від 21 січня 2004 (далі - Інструкція).
Згідно з п. 1.3 Інструкції, вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ними.
У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ініціювання переказу здійснюється за таким видом розрахункового документу , як платіжне доручення.
Згідно з п.1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та п. 1.4 Інструкції, платіжним дорученням є розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому
Відповідно до п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що обов'язок платника зі сплати страхових внесків вважається виконаним із часу подання ним до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування коштів до бюджетної системи України. При цьому, платник не несе відповідальності за дії або бездіяльність банківських та фінансових установ.
Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначається порядок обчислення та сплата єдиного внеску (затверджена наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року №449).
Відповідно до ч.3 п.2 Р.ІV вказаної інструкції, днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника па відповідні рахунки органів доходів і зборів - день списання банком або органом Казначейства суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
У свою чергу платіжні доручення від 09 квітня 2009 року №1978 на суму 4 044,17 грн., №1977 на суму 4 307,78 грн., №1976 на суму 4 641,56 грн. надані КВП «Енергомонтаж» до ВАТ СКБ «Дністер», були прийняті банком до виконання і виконані в частині списання зазначених сум з рахунку відповідача.
Також як було вірно відзначено судами попередніх інстанцій, відповідач з метою спонукання обслуговуючого його банку вчинити ініційовані ним перекази коштів на рахунок позивача звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» про спонукання до виконання договору.
За наслідком розгляду цієї справи рішенням Господарського суду Львівської області від 30 червня 2009 року у справі №2/100 було задоволено позовні вимоги КВП «Енергомонтаж» та зобов'язано ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер», в тому числі, здійснити перерахування коштів в сумі 12 993,51 грн. на рахунок управління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Личаківському районі м. Львова згідно платіжних доручень від 09 квітня 2009 року №1978 на суму 4 044,17 грн., №1977 на суму 4 307,78 грн., №1976 на суму 4 641, 56 грн.
Ці всі обставини у своїй сукупності, з огляду на правовий аналіз наведених вище норм права, свідчать про вчинення відповідачем необхідних дій для погашення облікованої за ним заборгованості зі сплати страхових внесків, проте з вини банку ці кошти не були вчасно переказані на рахунок позивача.
Наведене у свою чергу дає підстави для колегії КАС ВС погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про те, що суми вказані в таких платіжних документах і не сплачені не з вини підприємства не можуть вважатися недоїмкою, а отже підстав для стягнення з відповідача заявлених позивачем сум наразі не виникло.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в судах попередніх інстанцій з урахуванням яких судами вже надана оцінка встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом.
Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1.Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Львові залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року у справі № 813/2077/17 - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді А.І. Рибачук
Л.В. Тацій