30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 644/93/17
адміністративне провадження № К/9901/38899/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 644/93/17
за позовом ОСОБА_1 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Пенсійного фонду України, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 травня 2017 року
(ухвалену у складі головуючого судді Ізмайлова І.К.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року
(ухвалену у складі колегії суддів: головуючий суддя- Яковенка М.М., суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.)
Короткий зміст позовних вимог
1.У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Пенсійного фонду України, в якому просила:
- визнати дії відповідачів щодо нарахування та виплати їй в грудні 2016 року пенсії нижче, ніж установлений законом розмір прожиткового мінімуму;
- визнати недійсною довідку № 7 від 03 січня 2017 року, видану Управлінням Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Харкова;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Харкова видати їй довідку про розмір пенсії за 2016 рік із вказівкою реальної виплати пенсії за грудень 2016 р.
2. Позовні вимоги мотивовано тим, що вона отримувала пенсію у розмірі 1137 грн., відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2016 рік" з 01 грудня 2016 року встановлено прожитковий мінімум для осіб непрацездатного віку на рівні 1247 грн. Не зважаючи на це за грудень 2016 року їй була нарахована пенсія у розмірі 1137 грн. В зв'язку з неперерахуванням розміру її пенсії, вона звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Харкова і 22 грудня 2016 року отримала відповідь про доплату по перерахуванню пенсії в січні 2017 року.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 19 травня 2017 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова вирішив:
ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання дій незаконними та зобов'язання здійснити певні дії - відмовити.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення позивача до суду з відповідними позовними вимогами, відповідачем було розглянуто заяву позивача та виплачено пенсію у відповідності до вимог чинного на момент її призначення законодавства.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 21 червня 2017 року Харківський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 травня 2017 року по справі № 644/93/17 - залишити без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції правильно і в повному обсязі встановив обставини справи, прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 05 липня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга позивача.
У касаційній скарзі скаржник просить постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у справі №644/93/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою відповідача на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у справі №644/93/17.
9. 15 березня 2018 року справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду.
10. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 березня 2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Анцупової Т. О., суддів Стародуба О.П., Кравчука В.М.
11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 26 червня 2019 року, у зв'язку з обранням Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О., було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.
12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року прийнято до провадження касаційну скаргу позивача.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Індустріальному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років як працівник освіти.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет на 2016 рік" від 25 грудня 2016 р., встановлений у 2016 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня - 1130 гривень, з 1 грудня - 1247 гривень.
Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01 травня 2016 р. по 30 листопада 2016 р. становив 1137,05 грн. а з 01 грудня 2016 р. - 1254,05 грн.
Відповідно до довідки № 4874 виданої ОСОБА_1 20 грудня 2016 року Управлінням Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Харкова вона отримує пенсію за вислугу років працівників освіти, за грудень 2016 року у розмірі: 1137,05 грн.
Згідно довідки ПАТ КБ "ПриватБанк" від 13 січня 2017 р. по 21 грудня 2016 р. ОСОБА_1 зачислена сума до сплати пенсії у розмірі 1137,05 грн.
20 грудня 2016 року ОСОБА_1 подала до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Харкова запит про надання інформації, в якому просила інформувати її на підставі чого їй не перераховано пенсію у грудні 2016 року.
22 грудня 2016 року Управлінням Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Харкова за № 9304-02/32 ОСОБА_1 на її заяву від 20 грудня 2016 року повідомлено, що її пенсійну справу (у зв'язку з помилкою програмного забезпечення) приведено у відповідність з 01 грудня 2016 року відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2016 рік" де мінімальний розмір пенсії, призначений відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначається з 01 грудня 2016 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - 1247,00 грн. Також повідомлено, що доплату по перерахунку пенсії у розмірі 117,00 вона отримає у січні 2017 року.
21 грудня 2016 року ОСОБА_1 подала до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області запит про надання інформації, в якому просила інформувати її на підставі чого їй не перераховано пенсію у грудні 2016 року, яка посадова особа займається її перерахунком пенсії.
26 грудня 2016 року Головним управлінням пенсійного фонду України в Харківській області за № со-6280470, 20864-02/20 ОСОБА_1 на її заяву повідомлено, що її пенсія підлягає перерахуванню з 01.12.2016 року до 1254,05 грн. Повідомлено, що доплату по перерахунку пенсії вона отримає у січні 2017 року та принесено вибачення за негаразди, що виникли при перерахунку пенсії.
03 січня 2017 року ОСОБА_1 подала до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Харкова скаргу про отримання в грудні 2016 року пенсії у розмірі 1137,05 грн., нижчої ніж передбачено Законом та 03 січня 2017 р. отримала довідку де розмір її пенсії за грудень 2016 року зазначено як 1254,05 грн. При цьому спеціаліст який видавав довідку відмовився пояснити причину отримання довідки в грудні 2016 р. з зазначенням розміру пенсії на рівні 1137,05 грн. Зазначила, що вважає довідку від 03 січня 2017 р. сфальсифікованою та вимагала видати їй довідку про розмір отриманої пенсії за 2016 рік з зазначенням отриманих сум.
04 січня 2017 року Управлінням Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Харкова за № 55-09/32 ОСОБА_1 на її скаргу від 03 січня 2017 року направлено довідку про суми нарахованої пенсії за 2016 рік (відповідно до програмного забезпечення) та повідомлено, що доплату по перерахунку пенсії у розмірі 117,00 грн. буде отримано в січні 2017 року.
Також встановлено, що при проведенні перерахунку пенсії автоматизованим способом з 01 грудня 2016 року, відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2016 рік" пенсія ОСОБА_1 не була перерахована, що за заявою ОСОБА_1 від 20 грудня 2016 р., у день отримання нею пенсії, посадовими особами Управлінням Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Харкова виправлено, про що останній повідомлено вже 22 грудня 2016 р., а також повідомлено про доплату до пенсії в січні 2017 року.
Згідно довідки ПАТ КБ "ПриватБанк" від 18 березня 2017 р. ОСОБА_1 зачислена сума пенсії у розмірі 1371,05 грн. була виплачена 20 січня 2017р.
Вважаючи свої права порушеними, вказаними діями контролюючого органу, позивач звернулася до суду для вирішення цього питання в судовому порядку.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
15. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з тих обставин, що на момент звернення позивача з відповідними позовними вимогами, суб'єктом владних повноважень було самостійно виправлено допущенні помилки та відновлено порушені власними неправомірними діями права позивача.
З такими висновками погоджується колегія суддів Верховного Суду та вважає, що предмет спору на момент звернення позивача до суду вичерпав себе, а отже підстава звернення до суду з відповідним позовом у ОСОБА_1 відпала.
Таким чином колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності відмови позивачу в задоволенні позовних вимог в частині визнання дій відповідачів щодо нарахування та виплати їй в грудні 2016 року пенсії нижче, ніж установлений законом розмір прожиткового мінімуму та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Харкова видати їй довідку про розмір пенсії за 2016 рік із вказівкою реальної виплати пенсії за грудень 2016 р. та визнання недійсною довідки № 7 від 03 січня 2017 року, як похідної від інших позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
18. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341,345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у справі №644/93/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Г. Стрелець
Судді С.Г. Стеценко
Л.В. Тацій