61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
15 березня 2010 р. Справа № 2-а-3682/09/2020
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02.10.2009р. по справі № 2-а-3682/09/2020
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м.Харкова та просив постановити рішення, згідно якого зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні нарахування і виплати на його користь недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2006 року до 31.12.2008 року. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач, всупереч положенням ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не підвищує йому пенсію, як дитині війни.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на відсутність протиправної бездіяльності з його боку.
Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02.10.2009 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на відсутність протиправної бездіяльності з його боку, оскільки ним проведено перерахунок пенсії позивачу, проте він позбавлений можливості провести відповідні виплати у зв'язку з тим, що видатки на підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повинні бути проведені за рахунок Державного Бюджету, але ці витрати не передбачені у його статтях.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідач у 2007 році не підвищував позивачу пенсію у встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" розмірі, посилаючись на відсутність у нього коштів на ці виплати та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” щодо зупинення на 2007 рік дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Суд дійшов висновку, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України відповідач з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року повинен був діяти у відповідності з нормою ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та підвищувати позивачеві пенсію на 30% мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р. з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо наявності у відповідача обов'язку підвищувати пенсію позивача відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” на 30% мінімальної пенсії за віком, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ця норма втратила чинність, а тому не підлягала застосуванню.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм матеріального права через неврахування законодавчої неврегульованості питання щодо механізму підвищення пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 р., з таких підстав.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Згідно ч. 3, 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку підвищення пенсії особам, які мають статус дітей війни не можуть бути підставою для не здійснення таких виплат або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтоване застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, колегія суддів зазначає наступне.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта (закону), який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на підвищення пенсії, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Крім того, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" не встановлює нової соціальної виплати, а передбачає підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії саме відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеного підвищення пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус «дитина війни" та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, судом першої інстанції правильно встановлено суб'єктний склад спірних правовідносин.
При цьому, не приймаються до уваги колегії суддів посилання відповідача на те, що виплата підвищення, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не належить до пенсійних виплат, здійснення яких віднесено до повноважень Пенсійного фонду України та його територіальних органів, оскільки стаття 6 зазначеного Закону не встановлює нової окремої соціальної виплати, а передбачає підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії територіальними органами Пенсійного фонду України особам, що мають статус дитини війни.
Відповідачем належним чином не доведено факт здійснення перерахунку пенсії позивачу, а обставини віднесення витрат на проведення відповідних виплат до видатків Державного бюджету України не належить до пердмету доказування.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади -Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Крім того, колегія суддів зазначає, що враховуючи похилий вік позивача, те що позивач не повинен стежити за внесенням будь-яких змін в діючому законодавстві, відповідно - перевіряти правомірність дій суб'єкта владних повноважень при виконанні ним своїх обов'язків, покладених Державою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не застосував ст.99, 100 КАС України.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині вимог позивача, предметом яких є перерахунок його пенсії за 2007 рік є законним та обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його скасування. Доводи апеляційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують.
Разом з тим, як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1, предметом його позовних вимог було зобов'язання відповідача здійснити відповідний перерахунокйому пенсії за 2006-2008 роки. Судом же першої інстанції були вирішені вимоги, що стосуються 2006-2007 років. Щодо позовних вимог про перерахунок пенсії позивача за 2008 рік, то спір в цій частині судом першої інстанції не вирішувався.
При цьому, колегія суддів вважає, що зазначені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідач у 2008 році не здійснював нарахування та виплату позивачу відповідного підвищення у встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" розмірі, посилаючись на відсутність у нього коштів на ці виплати та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.
Так, як вбачається з матеріалів справи, у 2008 році відповідач діяв у відповідності з положеннями п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до якого підвищення пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.
При цьому, відповідно до п 41 розд. 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції: Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008р., у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розд.1, п.п. 61, 62, 63, 66 розд.2, п.3 розд.3 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розд.1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розд.2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розд.2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Зазначене Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено, а також має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.
Таким чином, виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України, колегія суддів вважає, що відповідача був зобов'язаний підвищувати пенсію позивачу на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, з 22.05.2008р., оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 ЗУ „Про Держбюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ці норми втратили чинність, а тому не підлягали застосуванню.
Щодо доводів відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. та правильність підвищення пенсії згідно розмірів, встановлених у постанові Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», колегія суддів зазначає наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" встановлюється не розмір мінімальної пенсії, з якого обчислюється доплата особам, які мають статус «дитини війни», а конкретний розмір такого підвищення, що суперечить змісту ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р., якою встановлюється розмір такого підвищення - до 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до положень ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, в тому числі і постановою Кабінету Міністрів України. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р., іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Отже, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок його пенсії за 2008 рік та проведення відповідних виплат підлягають частковому задоволенню, а саме - в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу та проведення відповідних виплат за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Відповідно до пункту 2 ст.201 КАС України вирішення не всіх позовних вимог або питань є підставою для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції.
Враховуючи те, що судом першої інстанції не вирішено всі позовні вимоги, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись ч. 2 Закону України № 1691-VI, ст.ст. 160, 167, 195, 196, 201 п.2, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову суду Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02.10.2009 року по справі №2-а-3682/09/2020 змінити, задовольнивши частково позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова здійснити перерахунок їй пенсії та проведення відповідних виплат за 2008 рік, та, доповнивши резолютивну частину постанови суду першої інстанції текстом наступного змісту:
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2008 рік за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України в порядку цивільного судочинства.
Головуючий суддя< підпис >Бенедик А.П.
Судді< підпис >
< підпис >Кононенко З.О. Калиновський В.А.
< Список > < Текст >