Справа № 569/3508/21
29 червня 2021 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Гордійчук І.О.
секретар судових засідань - Трохимчук В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, про усунення перешкод у користуванні правом власності шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та їх зняття з реєстрації,-
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про усунення перешкод у користуванні правом власності шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та їх зняття з реєстрації.
Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до адресної картки №6272 від 10.02.2021 року виданої адміністратором відділу інтегрованих послуг управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради у зазначеній квартирі зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , однак дані особи протягом попередніх двох років у вказаному приміщенні не проживають, не здійснюють оплату комунальних послуг та фактично на даний час не мають жодного відношення до квартири. У добровільному порядку відповідачі з реєстраційного обліку у зазначеній квартирі не знялися, чим порушують права позивача, як власника квартири, відповідачі втратили права на користування квартирою.
В судове засідання позивач не з'явився, від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Позовні вимоги підтримав.
15.04.2021 року до суду надійшли письмові пояснення представника Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради.
В судове засідання відповідачі не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Надіслані на адресу відповідачів за місцем їх встановленої реєстрації документи, повернулися до суду без вручення адресатові за терміном зберігання.
Також виклик відповідачів здійснювався шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному сайті.
Про причини неявки відповідачі суд не повідомили, відзив не подали, таким чином суд проводить розгляд справи на підставі ст.280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів.
Згідно з ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Дане підтверджується договором купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. і зареєстрованого в реєстрі за №910. Також згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що 06.09.2018 року зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Реєстрація відповідачів в зазначеній квартирі підтверджується адресною карткою м.Рівне № НОМЕР_1 .02.2021 р.(а.с 3)
Статтею 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ст. ст. 316, 317,319, 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь - які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь яких порушень його прав хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Відповідно до ст.150 ЖК України, Громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Ст.391 ЦК України передбачено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ч.2 ст.16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного суд робить висновок, що реєстрація відповідачів в квартирі АДРЕСА_1 порушує право власності позивача на вказану квартиру.
Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо позбавлення права користування спірним приміщенням.
Згідно з ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
У відповідності до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" підставою для зняття з реєстрації місця проживання є судове рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що вимога в частині подальшого зняття відповідачів з реєстрації до задоволення не підлягає, оскільки усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право на користування житловим приміщенням є правовою підставою для зняття їх з реєстрації.
Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
З врахуванням даної вимоги процесуального кодексу підлягає до стягнення з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати у рівних частках - судовий збір в сумі 908 грн., тобто по 302,67 грн. з кожного.
Що стосується стягнення втрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідності до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно ч. 3ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.
Разом з цим в матеріалах справи відсутній договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг та докази на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Таким чином, понесені позивачем витрати за надану йому професійної правничої допомогу в розмірі 5000 грн. суд вважає не доведеними, та дана вимога не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 15-16, 316, 317, 318, 319, 321, 328, 391, 405, ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 82, 206, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, про усунення перешкод у користуванні правом власності шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та їх зняття з реєстрації - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 302 (триста дві) грн. 67 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 302 (триста дві) грн. 67 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 302 (триста дві) грн. 67 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи
Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_2 .
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 .
Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 .
Відповідач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 .
Суддя І.О.Гордійчук