Справа № 569/19761/20
1-кп/569/775/21
24 червня 2021 рокум. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника обвинувачених - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне кримінальне провадження №12016180010004082 від 16.06.2016 року по обвинуваченню ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,
30.11.2020 року до провадження Рівненського міського суду Рівненської області надійшло кримінальне провадження № 12016180010004082 від 16.06.2016 року по обвинуваченню ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Згідно обвинувального акта, ОСОБА_5 15.06.2016, у період часу з 18:00 год. до 18:50 год., на проїжджій частині дороги навпроти будинку АДРЕСА_1 , за попередньою змовою зі своїм знайомим ОСОБА_6 та невстановленою досудовим слідством особою, діючи умисно, маючи умисел на грубе порушення громадського порядку, прагнучи показати свою неповагу до існуючих загальновизнаних правил та норм поведінки в суспільстві та зневагу до оточуючих, діючи безпричинно, з особливою зухвалістю, спільно з ОСОБА_6 наніс ОСОБА_4 численні удари кулаками по голові та тілу, у результаті чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, поєднаному із зовнішніми ушкодженнями - забоями м'яких тканин голови, які розглядаються в єдиному механізмі виникнення, оскільки кожне із зовнішніх ушкоджень є місцем прикладення травмуючої сили, яка спричинила чи могла поглибити протікання струсу головного мозку, та в сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я; забою грудної клітки справа, колінних суглобів, які як кожне окремо, так і в своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень. Крім того, у ході таких дій з боку ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та невстановленої досудовим слідством особи на декілька хвилин був заблокований рух автомобільного транспорту на дорозі по вул. Кобзарська, 77, внаслідок чого відбулось грубе порушення громадського порядку.
Своїми умисними діями, які виразились в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства (хуліганство), що супроводжувалися особливою зухвалістю, вчиненими групою осіб, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 296 КК України.
Згідно обвинувального акта, ОСОБА_6 15.06.2016, у період часу з 18:00 год. до 18:50 год., на ділянці дороги навпроти будинку АДРЕСА_1 , за попередньою змовою зі своїм знайомим ОСОБА_5 та невстановленою досудовим слідством особою, діючи умисно, маючи умисел на грубе порушення громадського порядку, прагнучи показати свою неповагу до існуючих загальновизнаних правил та норм поведінки в суспільстві та зневагу до оточуючих, діючи безпричинно, з особливою зухвалістю, спільно з ОСОБА_5 наніс ОСОБА_4 численні удари кулаками по голові та тілу, у результаті чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, поєднаному із зовнішніми ушкодженнями - забоями м'яких тканин голови, які розглядаються в єдиному механізмі виникнення, оскільки кожне із зовнішніх ушкоджень є місцем прикладення травмуючої сили, яка спричинила чи могла поглибити протікання струсу головного мозку, та в сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Крім того, у ході таких дій з боку ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та невстановленої досудовим слідством особи на декілька хвилин був заблокований рух автомобільного транспорту на дорозі по вул. Кобзарська, 77, внаслідок чого відбулось грубе порушення громадського порядку.
Своїми умисними діями, які виразились в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства (хуліганство), що супроводжувалися особливою зухвалістю, вчиненими групою осіб, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 296 КК України.
Захисник обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні заявив клопотання про звільнення обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності відповідно до положень ст. 49 КК України у зв'язку із закінчення строків давності.
Прокурор ОСОБА_3 не заперечив проти задоволення клопотання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , вказуючи, що дійсно на даний час строки давності, визначені ст.49 КК України, минули, що є підставою для звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності та закриття провадження.
Потерпілий ОСОБА_4 заперечив щодо закриття кримінального провадження.
В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підтримали клопотання про звільнення їх від кримінальної відповідальності відповідно до положень ст. 49 КК України. При цьому, обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 заперечили свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, проте бажають, щоб суд задовольнив їх клопотання, підтвердили, що їм зрозумілі підстави та наслідки звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Заслухавши учасників судового розгляду, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_6 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні 15 червня 2016 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років, що є злочином середньої тяжкості, (відповідно до положень ст. 12 КК України в редакції Закону, чинній на час вчинення кримінальних правопорушень).
Частина перша статті 49 КК України (в редакції Закону, чинній на час вчинення кримінальних правопорушень) визначає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, 1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за яке передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі; 3) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є обов'язковим для суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України.
Відповідно до вимог ст. 49 КК України та роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
Аналіз вищевказаних правових норм дозволяє дійти до висновку, що матеріально-правовими підставами для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.ч. 2-4 ст. 49 КК України), а процесуально-правовими - згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Визнання ж обвинуваченими своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення чинним законодавством не передбачено.
Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Виходячи з цих положень закону, визнання вини є правом, а не обов'язком обвинувачених, а тому невизнання ними вини у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень за наявності згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації права обвинуваченого на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений ст. 49 КК України інститут звільнення від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення з визнанням особи своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.03.2020 р., у справі №730/67/16-к., провадження №51-6463км19.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 інкримінується вчинення кримінального правопорушення 16 червня 2016 року, а отже станом на час заявлення обвинуваченими клопотання про звільнення їх від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності, минули строки, що визначені ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції Закону, чинній на час вчинення кримінальних правопорушень).
Судом в даному випадку не встановлено обставин, з якими закон пов'язує переривання чи зупинення перебігу строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК України, оскільки в матеріалах провадження відсутні будь-які дані, які б вказували на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ухилялися від слідства або суду чи вчинили новий злочин.
В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 висловили своє чітке бажання про застосування строків давності та закриття кримінального провадження.
З урахуванням наведених обставин суд вважає, що наявні підстави для задоволення клопотання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про звільнення їх від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.
Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
Як роз'яснено в п. 7 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» № 3 від 31.03.89 року у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про відшкодування шкоди заподіяної злочином підлягає залишенню без розгляду, що не позбавляє потерпілого права звернутись з позовом до суду у порядку цивільного судочинства.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 49 КК України, ст.ст. 129, 284, 285, 288, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд,-
Клопотання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про звільнення від кримінальної відповідальності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 296 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 296 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016180010004082 від 16.06.2016 року по обвинуваченню ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України - закрити.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1