Справа № 569/7918/21
22 червня 2021 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі судді - Левчука О.В.
секретар судового засідання - Лопацька І. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом ОСОБА_1
до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал"
про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних
В засіданні приймали участь:
від позивача: Матюша Є. А.;
від відповідача: Махринець Н. М.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 61 683, 09 грн.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04.06.2021 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних відмовлено.
11 червня 2021 року представником Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. До вказаної заяви представником відповідача додатно копії договору про надання юридичних послуг від 14.01.2019, акту про виконання замовлення від 08.06.2021, розрахунку вартості наданих послуг від 08.06.2021 та платіжне доручення №4950 від 09.06.2021 на суму 3300, 00 грн.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні 22.06.2021 заяву про ухвалення додаткового рішення підтримала з підстав, викладених в останній.
У судовому засіданні 22.06.2021 представник позивача ОСОБА_3 заперечив щодо задоволення заяви Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про ухвалення додаткового рішення, у зв'язку з її безпідставністю та необґрунтованістю.
Суд, заслухавши думку представників сторін, розглянувши заяву, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив таке.
Відповідно до вимог ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Згідно п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина друга статті 137 ЦПК України).
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним щодо предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судом встановлено, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04.06.2021 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних відмовлено.
Суд зазначає, що участь у судових засіданнях брав зокрема провідний юрисконсульт Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" Шепелюк О. І. Відзив на позовну заяву №1617/01-11 від 13.05.2021 та заява відповідача №1583/01-11 від 12.05.2021 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підписані представником відповідача ОСОБА_4 .
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Також суд зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Утім, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, зокрема з огляду на наступне.
Відповідно до акту про виконання замовлення від 08.06.2021 до договору про надання юридичних послуг від 14.01.2019, в професійну допомогу враховано попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин у справі, вивчення наявних матеріалів та погодження позиції у справі; складення відзиву на позовну заяву, підготовка клопотання про зміну порядку провадження у справі та гонорар, в той час як було зазначено судом, процесуальні документи по справі підписані представником Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" Шепелюк О. І., а не адвокатом, також у вступній частині документів не вказано відомостей про представника (адвоката), більш того відзив складено на трьох аркушах, а текст не містить посилань на судову практику в аналогічних справах. Викладене вище спростовує такий доказ, як акт прийому передачі наданих послуг про виконання замовлення від 08.06.2021 до договору про надання юридичних послуг від 14.01.2019, а тому сума 3 300, 00 грн у повному обсязі не підтверджена жодним документом.
Згідно із п.п.1,2,6 ч.1 та ч.2 ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
До правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Так, відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.
Відповідно до документів наданих на підтвердження витрат на правову допомогу, між позивачем та адвокатським бюро було укладено договір, який не містить фіксованої суми гонорару, а тому сума мала бути узгоджена шляхом укладання додаткової угоди, якої укладено не було.
Таким чином, розрахунок суми гонорару за надання правової допомоги сторонами між позивачем та адвокатським бюро не був узгоджений, а тому і не зрозуміло з якого розрахунку виходило адвокатське об'єднання зазначаючи такий розмір.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України у їх системному зв'язку сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності і справедливості і можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносин на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це («заборонено законом»), або якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту чи суті відносин між сторонами.
Формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар (плата за договором), порядок обчислення якого (фіксований розмір чи погодинна оплата), підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру» визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру таабо порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру таабо порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.
Суд також зазначає, що договір про надання юридичних послуг від 14.01.2019, укладений між відповідачем та адкокатським бюро Олексії Бурми "Крікс" був укладений фактично більше ніж за два роки до звернення позивача з відповідним позовом до суду, містить загальні положення на представництво інтересів відповідача в різних установах, організаціях та інше, у ньому не визначено, що адвокатські послуги надаються саме у зв'язку із цивільною справою за позовом ОСОБА_1 до відповідача про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.
Суд зазначає, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
З огляду на викладене вище, а також враховуючи той факт, що фактичі витрати відповідача на професійну правничу допомогу не підтвердженні належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про відмову в ухваленні додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-261, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги або прийняття ухвали суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач: Рівненське обласне виробничо комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (вул. Ст. Бандери, 2, м. Рівне, 33028, РНОКПП 03361678).
Ухвала підписана 29.06.2021.
Суддя Левчук О. В.