Справа №568/354/20
Провадження №2-а/568/27/21
18 червня 2021 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області
в складі головуючої судді Троцюк В.О.
секретаря судового засідання Гуменюк А.В.
за участю представника відповідача адвоката Прядун О.М.
позивача ОСОБА_1
розглянувши в у відкритому судовому засіданні порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області інспектора роти №1 2 батальйону капрала поліції Наконечного Миколи Ігоровича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
В провадженні Радивилівського районного суду Рівненської області перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області інспектора роти №1 2 батальйону капрала поліції Наконечного Миколи Ігоровича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1985219 від 16 січня 2020 року про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень, та справу про адміністративне правопорушення закрити.
Позов мотивовано тим, що згідно постанови, що оскаржується скоєне правопорушення полягає в тому, що 16.01.2020 року о 22 год. 56 хв., ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом з причепом Шмітц д.н. НОМЕР_1 в м.Миколаїв по вул.Новозаводська, 113 не виконав вимогу дорожнього знаку 4.6. «рух ліворуч або праворуч» з додатковою табличкою до 7.5.2 та здійснив рух прямо, чим порушив п.33 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Позивач вважає вказану постанову неправомірною, протиправною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки вказаного правопорушення він не вчиняв. На момент вчинення даного правопорушення в нього не було дозволу на керування транспортними засобами з причепами. Посвідчення водія, яке вказане в оскаржуваній постанові він дійсно отримав 26.12.2019 року. Однак вказане посвідчення дозволяло йому керувати лише вантажними транспортними засобами (категорія С). Окрім того, він не міг знаходитись 16.01.2020 року о 22.56 год в м.Миколаїв, оскільки 17.01.2020 року він зранку перебував м.Червоноград, де отримував посвідчення водія з категоріями А, В, С1. При ознайомленні з оскаржуваною постановою у відділі ДВС, він помітив, що в ній стоять не його підписи.. Відтак, позивач вважає вказану постанову такою, що підлягає скасуванню, а справу такою, що підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою суду від 16.02.2021 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
25.02.2021 року позивач подав до суду заяву на усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду.
Ухвалою суду від 02 квітня 2021 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження та запропоновано відповідачу подати в п'ятиденний строк з дня отримання ухвали відзив на позовну заяву.
Копія ухвали суду отримана відповідачем 20.04.2021, що підтверджено відповідним поштовим повідомленням у матеріалах справи. 06 травня 2021 року на електронну адресу суду представником УПП в Миколаївській області направлено відзив на позовну заяву про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Відзив на позовну заяву подано з пропуском встановленого судом строку та в порушення вимог ст. 162 ч.4 п.2 КАС України до відзиву не додано доказів надіслання відзиву позивачу. В зв'язку з наведеним суд не бере до уваги вище вказаний відзив.
Згідно ч.6 ст.162 КАС України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги повністю, з підстав викладених в позовній заяві. ОСОБА_1 пояснив, що ніколи не керував тягачем в причепом, а в постанові, що оскаржується, що він нібито керував тягачем ТGX 26.440 з причепом Шмітц. Також в нього в посвідченні водія відсутня така категорія, яка б надавала дозвіл на керування таким видом транспорту. За таких обставин, поліцейський повинен би скласти на нього протокол за керування транспортним засобом без відповідної категорії. Вважає, що поліцейським помилково винесена постанова на нього. Окрім, того вранці 17.01.2020 року він поїхав в м.Червоноград, оскільки мав отримувати посвідчення водія, а тому фізично не міг ввечері 16.01.2020 року бути в м.Миколаїв, за 1500 кілометрів від свого місця проживання.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пояснили суду, що ОСОБА_1 в період з 16.01.2020 року по 17.01.2020 року перебував за місцем свого проживання, а вранці 17.01.2020 року поїхав в м.Червоноград, щоб отримати посвідчення водія.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав
Судом встановлено, що 16.01.2020 року інспектором УПП в Миколаївській області капралом поліції Наконечним М.І. винесена постанова серії ЕАК №1985219, згідно з якою ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ТGX 26.440 з причепом Шмітц д.н. НОМЕР_1 в м.Миколаїв по вул.Новозаводська, 113 не виконав вимогу дорожнього знаку 4.6. «рух ліворуч або праворуч» з додатковою табличкою до 7.5.2 та здійснив рух прямо, чим порушив п.33 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Вказаною постановою на позивача було накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 225 грн.
ОСОБА_1 17.01.2020 року видано посвідчення водія серія НОМЕР_2 з категоріями А, В., С1, С, в обмін на посвідчення водія серії НОМЕР_3 , виданого 26.12.2019 року.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 зробив висновок про те, що сама постанова про адміністративне правопорушення не може розцінюватись як беззаперечний доказ вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова за своєю правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 року № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, саме відповідач несе тягар доказування правомірності своїх дій та рішень, але він не надав жодних доказів законності й обґрунтованості постанови .
Отже, оцінюючи в сукупності матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що подія і склад адміністративного правопорушення в діянні позивача є недоведеними, оскаржувана постанова не є законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
В даному випадку справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 90, 242-246, 286 КАС України, суд, -
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області інспектора роти №1 2 батальйону капрала поліції Наконечного Миколи Ігоровича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1985219 від 16 січня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП - закрити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_4 , житель АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції в Миколаївській області, місце знаходження м.Миколаїв, вул..Новозаводська, 1-б/1 Миколаївська область.
Повний текст рішення виготовлено 23.06.2021 року.
Суддя В.О.Троцюк