Справа № 568/723/21
Провадження № 3/568/1324/21
24 червня 2021 р. м. Радивилів
Суддя Радивилівського районного суду Рівненської області Троцюк В.О., розглянувши адміністративну справу, матеріали якої надійшли від відділення поліції №2 Дубенського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130, ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
встановив:
17 травня 2021 року о 18 год. 20 хв. в м.Радивилів вул.Почаївська Дубенський район Рівненська область ОСОБА_1 керував транспортним засобом «MERSEDES-BENZ 210» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «ALCOTEST №6820», що підтверджується тестом №284 від 17.05.2021р., результат огляду становить 2.69% проміле, чим порушив вимоги п.2.9. «а» Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того 17 травня 2021 року о 18 год. 20 хв. на вул.Почаївська м.Радивилів водій керував транспортним засобом «MERSEDES-BENZ 210» д.н.з. НОМЕР_1 не обрав безпечної швидкості руху, недотримався безпечної дистанції, допустив зіткнення з транспортним засобом «RENAULT MEGANE» д.н.з. НОМЕР_2 який рухався в попутному напрямку внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.13.1. Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Постановою Радивилівського районного суду Рівненської області від 24 червня 2021 р. справи №568/723/21 (провадження по справі №3/568/1324/21), №568/724/21 (провадження по справі №3/568/1325/21) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130, ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення об'єднанні в одне провадження з присвоєнням єдиного номеру справи №568/723/21 (провадження по справі №3/568/1324/21).
В судове засідання правопорушник повторно не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений судом вчасно, належним чином, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення на адресу зазначену у протоколі: АДРЕСА_1 . Причин неявки в судове засідання не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.
Відповідно до ч. 1ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співвставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про її своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з ч. 10 ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» за адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Відповідно до ч.17 ст.6 цього Закону особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які, зокрема, беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування.
Під час складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 повідомив, що місцем його проживання є АДРЕСА_1 , а тому, безперечно розумів, що за вказаною ним адресою судом будуть здійснюватися його виклики для розгляду вказаної справи та жодних зауважень з приводу викладеного при складанні протоколу не висловив.
Таким чином, з метою забезпечення реалізації ОСОБА_1 прав, судом використано усі можливі способи його сповіщення про місце і час розгляду справи шляхом направлення судових повісток за місцем проживання.
ОСОБА_1 було відомо, що судові повістки будуть йому направлятись за адресою, вказаною ним у протоколі, але в судове засідання не з'явився, що вказує на його небажання брати участь в розгляді справи та фактично таким чином він реалізує надане йому право не з'являтися в судове засідання для розгляду справи. При цьому судом вичерпані всі доступні можливості для забезпечення його участі в судовому засіданні.
Зважаючи на викладені обставини, оскільки ОСОБА_1 своєчасно сповіщений про час і місце розгляду справи, у тому числі з врахуванням положень ч.10, ч.17 ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУпАП вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.1 КУпАП та дотримання строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Під всебічним, повним та об'єктивним з'ясуванням всіх обставин справи необхідно розуміти максимально повне дослідження події, яка відбулась, шляхом відібрання пояснень у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, залучення свідків та вчинення інших необхідних процесуальних дій.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст.251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до ст.254 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень доведена протоколами про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №439949, серії ДПР18 №091132 від 17.05.2021 р., поясненнями ОСОБА_1 від 17.05.2021 р. в яких він зазначив що керував автомобілем «MERSEDES-BENZ 210» д.н.з. НОМЕР_1 перед тим випив пива та горілки, вину визнаю; поясненнями ОСОБА_2 від 17.05.2021 р.; схемою місця ДТП від 17.05.2021 р.; фотозображеннями.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України 09.11.2015№ 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858(далі-Інструкція) пунктом 2 передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п.3 вказаної інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: а) запах алкоголю з порожнини рота; б) порушення координації рухів; в) порушення мови; г) виражене тремтіння пальців рук; ґ) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; д) поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до пункту 6 розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Огляд ОСОБА_1 проводився на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою газоаналізатора Аlcotest Drager 6810, згідно тесту ARMD №0636, результат 2,69% проміле, згідно акту огляду, ОСОБА_1 з результатом згідний, у заклад охорони здоров'я для проведення медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу чи швидкість реакції - не доставлявся.
Отже, факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом та вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди підтверджується у повній мірі матеріалами справи.
Враховуючи та оцінюючи вищенаведене, вважаю що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі. За правовим полем України, зокрема п.2.9 Правил дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року з подальшими змінами, ст. 130 КУпАП водіям забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а відмова від проходження медичного огляду на стан сп'яніння теж утворює склад правопорушення згідно п.2.5 зазначених Правил.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Розглянувши зазначену справу про адміністративне правопорушення та на підставі зібраних у справі доказів суд вважає, що при складанні зазначеного адміністративного матеріалу працівниками поліції не було допущено неповноту чи необ'єктивність в оцінюванні дій правопорушника. Судом не було виявлено порушень при зібранні матеріалів для складання протоколу про адміністративні правопорушення.
Зазначені в протоколі обставини узгоджуються з даними, викладеними в матеріалах справи, з яких ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а, 13.1 Правил Дорожнього руху України, та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП, в зв'язку з чим за скоєне він повинен нести відповідальність.
Відповідно до п. 1.10 ПДР України, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія. Згідно довідки відділення поліції №2 Дубенського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_3 виданого 09.02.2002 р.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, судом не встановлено.
При ухваленні рішення у справі суддя враховує обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, та бере до уваги, що порушення правил дорожнього руху, допущене ОСОБА_1 є грубим. Відповідно до п.1.10 ПДР України, водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія, а тому, для запобігання вчиненню нових правопорушень та виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття необхідно накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції статті Закону у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", у зв'язку з ухваленням судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 130, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ЗУ «Про судовий збір», суддя, -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортних засобів строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривень.
У разі несплати штрафу в 15-ти денний строк, штраф підлягає примусовому стягненню із ОСОБА_1 в порядку ст. 308 КУпАП у подвійному розмірі, а саме в сумі 34 000 грн.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Суддя В.О. Троцюк