Справа №559/2609/19
Провадження №2/568/718/21
29 червня 2021 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Сільман А.О.
секретар судового засідання Саган В.В.
за участі представника відповідача адвоката Бондарчук В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтатрейдгруп" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу
ТОВ "Нафтотрейдгруп" звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій з урахуванням уточнення позовних вимог, просило стягнути 364443,82 грн. матеріальної шкоди завданої пошкодженням транспортного засобу та 924384,97 грн. шкоди завданою втратою дизельного палива.
В обгрунтування позовних вимог зазначило, що 04.05.19 р. відповідач керуючи транспортним засобом, надав послуги з виконання функцій водія, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидіесть руху, не впорався з керуванням, внаслідок чого допустив перекидання автомобіля, чим порушив п. 12.1 ПДР України, що призвело до механічного пошкодження транспортного засобу та спричинило матеріальні збитки, а саме: втрата вантажу - дизельного палива в кількості 38003 л.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив позовні вимоги та просив відмовити в їх задоволенні. Наголосив, що вимоги позовної заяви не доведені належними та допустимими доказами.
Ухвалою від 25.02.21 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 31.03.21 р. підготовче засідання відкладено.
Ухвалою від 21.04.21 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою від 25.05.21 р. розгляд справи відкладено.
В судовому засіданні від 15.06.21 р. заслухано адвоката відповідача стосовно позовних вимог. Вважає, що позовні вимоги необгрунтовані, не доведені належними доказами, а тому задоволенню не підлягають.
В судовому засіданні оголошено перерву до 29.06.21 р.
В судове засідання сторони не з'явилсь. Разом з тим, від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.
Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про судове засідання, жодних клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, тому, суд визнав за можливе здійснити розгляд заяви без участі сторін.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, суд враховує наступне.
04.10.17 р. між ОСОБА_2 та ТОВ "Нафтатрейдгруп" укладено договір найму (оренди) транспортного засобу. Відповідно до умов якого, позивач прийняв у строкове платне користування належний наймодавцю на праві власності транспортний засіб марки «DAF FTXГ 95.480» д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 року випуску.
21.05.18 р. між ТОВ "Нафтатрейдгруп" та ОСОБА_1 укладений договір надання послуг з виконання функцій водія № ЦПХ-38000/0518.
Відповідно до п.1.1 договору, відповідач зобов'язався надати послуги з перевезення вантажів на транспортних засобах Замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити зазначені послуи в порядку та на умовах, встановленим Договором.
Виконавець зобов'язався нести повну матеріальну відповідальність за ввірений йому транспортний засіб та вантаж, що наданий йому замовником для перевезення. Приймання-передача транспортного засобу відбувається на підставі акту приймання-передачі, що є додатком до цього договору (п. 2.3.6).
Відповідно до п.п. 2.3.15, 2.3.16 Договору, відповідач зобов'язаний відшкодувати замовнику вартість втрачених чи пошкоджених складових частин, деталей транспортного засобу, якщо такі сталися з його вини; відшкодувати нестачу чи пошкодження вантажу, якщо не доведе, що такі нестача чи пошкодження сталися не з його вини.
Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за транспортний засіб, наданий йому замовником для виконання його зобов'язань за цим Договором та відшкодовує шкоду, завдану такому транспортному засобу, якщо він не доведе, що така шкода виникла не з його вини (п. 4.2 Договору).
21.05.18 р. сторони підписали акт приймання-передачі транспортного засобу та документів на них, відповідно до якого, позивач передав відповідачу у відповідальне кристування для виконання своїх зобов'язань по Договору про надання послуг з виконання функцій водія від 21.05.18 р., автомобіль марки «DAF FTXГ 95.480» д.н.з. НОМЕР_1 .
З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору № 0109/16-П від 01.09.16 р. про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполучені, ТОВ "Нафтотрейдгруп" зобов'язалось доставити ввірений йому ТОВ "Гарант Оіл Груп" вантаж до пункту призначення, а саме: 38003 л дизельного палива.
04 травня 2019 року о 02 год. 00 хв. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «DAF FTXГ 95.480» д.н.з. НОМЕР_1 , в смт. Отинія по вул. Шевченка, Коломийського району, Івано-Франківської області, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням внаслідок чого допустив перекидання автомобіля, чим порушив вимоги п. 12.1 ПДР, що призвело до механічного пошкодження транспортного засобу та спричинило матеріальні збитки.
Постановою Коломийського місьрайонного суду Івано-Франківської області від 31.07.19 р. у справі № 346/2388/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Судом встановлено, що вказаний транспортний засіб застраховано ПАТ "УАСК АСКА" відповідно по лісу № АМ 6103558, напівпричеп марки TRAILOR SYY 3C, н.з. НОМЕР_2 , - відповідно до полісу № АО 3426336.
13.05.2019 р. власник транспортного засобу написав розписку, в якій передбачено, що ТОВ "Нафтатрейдгруп" здіснить відновлювальні ремонтні роботи вказаного транспортного засобу після ДТП та отримає відшкодування шкоди завданої транспортному засобу.
05.08.19 р. ТОВ "Гарант Оіл Груп" звернулось до позивача з претензією про відшкодування втраченого 38003 л дизельного палива в розмірі 924384,97 грн.
Кірм того, ТОВ "Гарант Оіл Груп" виставило ТОВ "Нафтатрейдгруп" рахунок-фактуру № Г-00000767 від 05.08.19 на оплату дизельного палива в кількості 38003 на суму 924384,97 грн.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Нафтатрейдгруп" виставлени рахунок-фактураа № ТС-00002417 від 06.11.19 р. на оплату ремонтних робіт транспортного засобу марки «DAF FTXГ 95.480» д.н.з. НОМЕР_1 .
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача в порядку регресу на користь позивача матеріальної шкоди завданої пошкодженням транспортного засобу та завданою втратою дизельного палива в кількості 38003 л.
Аналізуючи встановлені обставини справи, суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтями 28, 29 Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19).
Непред'явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоду. За загальним правилом, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є страховик у межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі.
Судом встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача.
Однак, звертаючись в суд, позивач не врахував, що транспортний засіб на момент ДТП був застрахований ПАТ "УАСК АСКА".
Суд зазначає, що за наявності вини у ДТП, саме страхова компанія, а в разі її ліквідації МТСБУ, зобов'язана відшкодувати завдану шкоду у межах ліміту відповідальності, передбаченого полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що власник транспортного засобу звертався до стаховика із заявою про настання страхового випадку, як і відсутні докази, на підтвердження того, який ліміт відповідальності страховика та чи покриває він заподіяну позивачам шкоду.
Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про фактичне здійснення ремонту транспортного засобу, ремонтна калькуляція вартості, експертна оцінка та інші докази на підтвердження суми відшкодування.
При цьому, слід зазначити, що рахунок на оплату за своєю правовою природою не є первинним документом, а є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги (постанова Верховного Суду № 915/641/19 від 24.04.20р.).
А тому, наданий позивачем рахунок-фактуру № ТС 00002417 від 06.11.19 р. про вартість ремонту не є достатнім доказом, який б міг підтвердити саме відшкодування позивачем збитків, оскільки він жодним чином не доводить обставин оплати вартості ремонтних робіт.
Враховуючи вказане, суд дішов висновку про необгрунтованість позовних виимоги про стягнення 364443,82 грн. шкоди в порядку регресу.
Щодо позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди завданої втратою дизельного палива, суд враховує наступне.
Згідно з положеннями статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується укладенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Статтею 920 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
За змістом наведених норм обсяг відповідальності перевізника має бути погоджений сторонами у відповідному договорі і не повинен суперечити положенням чинного законодавства.
Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.
Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.
Разом з цим, статтями 924 ЦК України визначено, що, зокрема, за втрату вантажу перевізник несе відповідальність у розмірі вартості вантажу у разі, якщо не доведе, що це сталося не з його вини, або внаслідок обставин, яким останній не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Для відшкодування шкоди за правилами ст.1166 ЦК України необхідно довести наступні факти: неправомірність поведінки особи, тобто будь-якої поведінки, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди: втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Наявність всіх вищезазначених умов є підставою для відшкодування завданої шкоди.
У відповідності до положень статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушено договірні зобов'язання, а саме: не забезпечено збереження вантажу та його видачу вантажоодержувачу.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд звертає увагу на відсутність доказів на підтвердження реального розміру завданих позивачу збитків.
В матеріалах справи відсутній будь-які докази, які вказують на дійсну кількість та вартість втраченого палива на момент вчинення ДТП, яка сталась 04.05.19 року.
Разом з тим, позивачем не надано доказів по визначенню вартості матеріальної шкоди, відповідно до якого можливо б було встановити вартість матеріальних збитків завданих власнику майна внаслідок ДТП під час перевезення вантажу.
При цьому, слід зазначити, що наданий позивачем рахунок-фактуру № Г-00000767 від 05.08.19 р. про вартість дизельного палива не є достатнім доказом, який б міг підтвердити саме понесення позивачем збитків, оскільки він жодним чином не доводить обставин оплати вартості втраченого вантажу, тобто заподіяння реальних збитків.
Водночас, матеріали справи не містять доказів про оплату позивачем вартості втраченого вантажу, що вказує на те, що позивачем у даній справі не доведено фактичного розміру відшкодування шкоди власнику вантажу.
Як і відсутні докази, на підтвердження того, що ТОВ "Гарант Оіл Груп" передаволо позивачу вантаж у кількості 38003 л.
Видаткова накладна № 190503/120 від 03.05.19 р. та товарно транспортна накладна № КR -2743 від 03.05.19 р. не є документами на підтвердження отримання позивачем дизельного палива в об'ємі 38003 л. від ТОВ "Гарант Оіл Груп".
За таких обставин, суд дішов висновку про необгрунтованість позовних вимог в частині стягнення в порядку регресу 924384,97 грн. шкоди завданою втратою дизельного палива, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтатрейдгруп" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення виготовлений 30.06.21 р.
Суддя А.О. Сільман