Справа № 560/4570/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
01 липня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Матохнюка Д.Б. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної установи "Академія патрульної поліції" про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення коштів,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної установи "Академія патрульної поліції" про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення коштів.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав невідповідності вимогам ст.160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України , Державної установи "Академія патрульної поліції" про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення коштів - повернуто позивачеві.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено судом під час апеляційного розгляду справи, позивач оскаржуючи наказ Державної установи "Академія патрульної поліції" № 44 від 04 лютого 2021 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", наказ Державної установи "Академія патрульної поліції" № 49 від 05 лютого 2021 року "Про відрахування з числа слухачів Державної установи "Академія патрульної поліції", наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 121 о/с від 11 лютого 2021 року, звернувся до суду 14 квітня 2021 року, що значно перевищує строк для звернення до адміністративного суду встановлений ч.5 ст.122 КАС України.
Відповідно до ухвали від 16 квітня 2021 року суд запропонував позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення.
26 квітня 2021 року до суду від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якому вказано, що такий строк сплинув в період карантину через поширення на території України гострої респіраторної хвороби СОVID - 19, установленим з 12 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211, який діє по цей час, тому позивач зазначає, що враховуючи епідемічну ситуацію в Хмельницькій області та перебування на самоізоляції, позивач фізично не міг звернутися до суду із адміністративним позовом у встановлений ч.5 ст.122 КАС України строк.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України , Державної установи "Академія патрульної поліції" про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення коштів - повернуто позивачеві.
Повертаючи адміністративний позов позивачу суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачу звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частинами 1, 5 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що останній наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 121 о/с, який серед інших оскаржує позивач було винесено 11 лютого 2021 року, отже останній день строку на оскарження припадає на вихідний день (13 березня 2021 року - субота), останнім днем на усунення недоліків є 15 березня 2021 року, з урахуванням ч.6 ст.120 КАС України.
У заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження та в апеляційній скарзі, апелянт вказує, що постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" встановлено карантин на всій території України, постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" продовжено карантин на всій території України.
Втім, колегія суддів вважає такі доводи позивача необґрунтованими, з огляду на наступне.
Дійсно, 11.03.2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (з урахуванням постанов № 239 від 25.03.2020 р., № 291 від 22.04.2020 р., № 343 від 04.05.2020 р.) та № 392 від 20.05.2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» (з урахуванням постанови № 500 від 17.06.2020 р.), від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з урахуванням постанови від 26.08.2020 р. № 760), відповідно до яких установлено з 12 березня до 31 жовтня 2020 року на усій території України карантин.
Згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
17.07.2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 р. №731, згідно з яким внесено зміни до пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України та визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Разом з тим, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 731, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, строк звернення до суду був продовжений на строк дії карантину в період з 12.03.2020 року по 06.08.2020 року.
Проте, спір між позивачем та відповідачем виник вже в лютому 2021 року, а тому доводи апелянта стосовно того, що запровадження карантину в Україні стало причиною невчасного подання до суду позовної заяви є безпідставними.
Окрім цього, колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника проте, що він перебував на самоізоляцію, оскільки батько ОСОБА_1 перехворів коронавірусної хвороби (COVID-19).
На підтвердження вказаного факту, позивачем надано копію довідки Дунаєвецької амбулаторії загальної медичної практики сімейної медицини №1 про хворобу ОСОБА_1 (COVID-19) з 16.03.2021 року по 29.03.21.
З урахуванням наведеного, перебування позивача на самоізоляції у вказаний період не підтверджує поважність пропуску ним строку звернення з позовною заявою, оскільки вказаний строк закінчився 15 березня 2021 року, а хворіти його батько почав з 16.03.2021 року.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви, оскільки позивач пропустив місячний строк звернення до суду і поважних причин такого пропуску не повідомив. Не наведено таких підстав і в апеляційній скарзі.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що поважність причин пропуску строку підлягає оцінці у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Сторона, яка зацікавлена в ході судового розгляду справи, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Апелянтом не зазначено жодних обставин, які є об'єктивно непереборними, такими, що не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
З викладеного вбачається, що об'єктивні та поважні причини пропуску зазначеного строку відсутні, а тому підстав до поновлення пропущеного позивачем строку суд не вбачає.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Матохнюк Д.Б. Боровицький О. А.