Справа № 240/11628/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції-Романченко Є. Ю.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
01 липня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Матохнюка Д.Б. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
До суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просив:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову, яка була винесена листом, у призначені пільгової пенсії відповідно до ч.2 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію відповідно до ч.2 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 22 травня 2020 року.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 840,80 грн сплаченого судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянт вважає, що позивач не має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, а тому оскаржуваним рішенням йому було відмовлено у призначенні такої, у зв'язку з відсутність необхідної тривалості періоду постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відчуження.
З огляду на все вищезазначене апелянт просив в апеляційній скарзі скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно з положеннями статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю. Вказаний статус ОСОБА_1 підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 03 червня 1993 року.
Як свідчить копія паспорта, позивачу станом на 21.05.2020 виповнилося 55 років, що і слугувало підставою для звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За результатами розгляду вказаної заяви, Головним управління Пенсійного фонду України у Житомирській області прийнято рішення від 04.06.2020 про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' у зв'язку з недосягненням віку - 56 років. Про вказане рішення позивача повідомлено листом від 01.07.2020 за № 0600-0329-8/30108. У даному листі зазначено, що сумування періодів проживання (роботи) в різних зонах радіоактивного забруднення не передбачено. Відповідно до довідки №141/02-22 від 26.06.2019 виданою Мединівською сільською радою Коростенського району Житомирської області, з моменту аварії по 18.10.1993 позивач проживав у зоні посиленого радіологічного контролю - 7 років 5 місяців 23 дні, що дає право зниження пенсійного віку на 4 роки, до страхового стажу враховано всі періоди трудової діяльності.
Вважаючи вказану відмову протиправною та такою, що порушує право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах, звернувся до суду з вказаним позовом за захистом порушених прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII (далі Закон №796-XII).
У відповідності до ст.9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Згідно зі ст.15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Відповідно до вимог статті 49 Закону № 796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 55 Закон №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Так, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини першої статті 55 зазначеного Закону встановлено, зокрема, що:
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років;
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Позивач має право на зменшення пенсійного віку за підставою проживання, відповідно до довідки Мединівської сільської ради від 26 червня 2019 року №141/02-22 ОСОБА_1 з 26 квітня 1986 року по 18 жовтня 1993 року був зареєстрований та фактично проживав по АДРЕСА_1 , яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона).
Тобто, станом на 01.01.1993 позивач проживав у зоні посиленого радіоекологічного контролю понад 7 років.
Проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю з 26 квітня 1986 року по 18 жовтня 1993 року дає підстави для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 2 роки. Та додатково 2 роки, по 1 року за 3 роки проживання, тобто позивач має право на зниження пенсійного віку на 4 роки.
Крім того, позивач має право на зниження пенсійного віку за підставою роботи, оскільки, як зазначено відповідачем та підтверджується копією трудової книжки в період з 18.06.1986 по 01.03.1994 працював у колгоспі "імені Куйбишева", зона гарантованого добровільного відселення.
Тобто, станом на 01.01.1993 позивач працював у зоні посиленого гарантованого добровільного відселення понад 6 років.
Робота у зоні гарантованого добровільного відселення дає підстави для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки. Та додатково 3 роки, по 1 року за 2 роки проживання, тобто позивач має право на зниження пенсійного віку на 6 років, оскільки нормою визначено обмеження не більше 6 років.
Відповідно до ч.2 ст.55 Закону № 796-XII пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше.
Враховуючи, що вказаними нормами не встановлено, який саме період при наявності двох і більше підстав для зниження пенсійного віку (роботи чи проживання) необхідно застосувати, суд вважає за необхідне застосувати обставину, яка дає пільгу на зниження пенсійного віку у більшому розмірі.
З огляду на вказане, суд, дійшов висновку, що позивач має право на зниження пенсійного віку на 6 років.
Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
Виходячи з аналізу викладеного вище у сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій справі.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Матохнюк Д.Б. Боровицький О. А.