Справа № 806/2878/18
Головуючий у 1-й інстанції: Липа В.А.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
01 липня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення 304 183,35 грн. компенсації втрати частини доходів,
12.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з заявою про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надати звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року у справі №806/2878/18, яким визнано протиправною бездіяльність Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиплати компенсації втрати частини донарахованого щомісячного довічного грошового утримання згідно постанови Богунського районного суду м. Житомира від 02.06.2017 року по справі №295/8422/16-а, зобов'язано Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2010 № 159, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати донарахованого щомісячного довічного грошового утримання згідно постанови Богунського районного суду м. Житомира від 02.06.2017 по справі №295/8422/16-а.
Також, ОСОБА_1 просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яка виразилась в ухиленні від нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів в зв'язку з порушенням термінів їх виплати в загальній сумі 204183 грн. 35 коп. за період з жовтня 2008 року по грудень 2017 року згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року у справі №806/2878/18.
В подальшому заявником доповнено заяву вимогою про накладення на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Заінчковського І.А. штраф в розмірі від 20 до 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб за невиконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 у справі №806/2878/18.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої у порядку ст.382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №806/2878/18 - відмовлено.
Заяву ОСОБА_1 , подану у порядку ст.383 КАС України щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду - залишено без задоволення.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви в межах ст.382 КАС України, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити на продовження розгляду до суду першої інстанції в межах цієї частини.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Оскільки ухвала суду першої інстанції прийнята у порядку письмового провадження, апелянт просив про розгляд апеляційної скарги у його відсутність, колегія суддів приходить до висновку, що справу належить розглядати у порядку письмового провадження.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати в частині, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 позов ОСОБА_2 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиплати компенсації втрати частини доходів донарахованого щомісячного довічного грошового утримання згідно постанови Богунського районного суду м. Житомира від 02.06.2017 по справі №295/8422/16-а.
Зобов'язано Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2010 № 159, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати донарахованого щомісячного довічного грошового утримання згідно постанови Богунського районного суду м. Житомира від 02.06.2017 по справі №295/8422/16-а.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Зазначене рішення набрало законної сили 23 жовтня 2018 року.
28 листопада 2018 року Житомирським окружним адміністративним судом видано ОСОБА_2 виконавчий лист № 3318/18.
Старшим державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Федорець А.Є. 11 травня 2019 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59053469 з примусового виконання виконавчого листа від 28.11.2019 №3318/2018 по справі №806/2878/18 .
Ухвалою від 17.09.2019 було задоволено заяву ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні та замінено сторону у виконавчому провадженні з Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Ухвалою суду від 11.03.2020 замінено сторону у виконавчому провадженні № 59053469: стягувача - ОСОБА_2 на його правонаступника - ОСОБА_1
03.11.2020 старшим державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомира Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) винесено постанову про передачу виконавчого листа №3318/2018 від 28.11.2019 Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
Також, на виконання рішення суду управлінням обчислено суму компенсації ОСОБА_2 втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати відповідно до "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" грошовий дохід-кошти в сумі 99619,80 грн, визначені постановою Богунського районного суду м. Житомира від 02.06.2017 по справі №295/8422/16-а (11 вересня 2017 року - дата набрання законної сили), за вересень 2017 року виплачені у грудні 2017 року; сума компенсації, розрахована з індексу споживчих цін за період невиплати грошового доходу жовтень-листопад 2017 року - 4632,32 грн зарахована на картковий рахунок ОСОБА_2 в АТ "Ощадбанк" в березні 2019 року.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що по суті заяви правонаступник позивача не погоджується із сумою нарахованої компенсації. Враховуючи наведене, суд першої інстанції зазначає, що судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України та ст.5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
На підставі вказаного, судом першої інстанції не встановлено підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , що подана в порядку ст. 383 КАС України по адміністративній справі №806/2878/18.
В частині встановлення судового контролю, суд першої інстанції зазначив, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов'язком суду.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади. Застосування наведеної норми - це прерогатива суду.
З огляду на ненаведення ОСОБА_1 аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, а також враховуючи видання Житомирським окружним адміністративним судом виконавчого листа № 3318/2018, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 59053469 та здійснюються заходи з його примусового виконання, суд першої інстанції не вбачає підстав для задоволення вимоги щодо встановлення судового контролю.
З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви в межах ст.382 КАС України.
Колегія суддів, в межах доводів апеляційної скарги, частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.2-4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Такі ж вимоги передбачені статтею 14 КАС України.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
У Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Згідно з статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з ч.1,2 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Враховуючи зазначені вище норми, суд приходить до висновку, що дане зобов'язання не носить імперативний характер, а є диспозитивною нормою для суду в частині встановлення судом судового контролю шляхом подання звіту про виконання відповідного рішення.
Крім того, за приписами ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Разом з цим, як вбачається з резолютивної частини рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 - зобов'язано Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2010 року № 159, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати донарахованого щомісячного довічного грошового утримання згідно постанови Богунського районного суду м. Житомира від 02.06.2017 року по справі №295/8422/16-а.
В свою чергу, даною резолютивною частиною не передбачено ні суму виплати, ні період виплати, а лише норми (процедуру) за якими має бути здійснене нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати донарахованого щомісячного довічного грошового утримання.
Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України та ст.5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Тобто, непогодження з сумою компенсації та строками її обрахунку не переглядається в порядку 382 КАС України, а носить характер предмету для окремої адміністративної справи.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач зазначає, що ним у березні 2019 року нарахована сума компенсації, розрахована з індексу споживчих цін за період невиплати грошового доходу жовтень-листопад 2017 року в сумі 4632,32 грн, яка зарахована на картковий рахунок ОСОБА_2 в АТ "Ощадбанк".
Разом з цим, на підтвердження даної обставини надано лише лист відповідача до виконавчої служби та Розпорядження (т.2 а.с.68). В свою чергу, виписку (інший документ) про нарахування даної суми суду надано не було.
В свою чергу, з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати донарахованого щомісячного довічного грошового утримання.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області подати до Житомирського окружного адміністративного суду у місячний строк після набрання законної сили даного судового рішення, звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №806/2878/18 від 27 липня 2018 року.
У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення 304 183,35 грн. компенсації втрати частини доходів скасувати в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої у порядку ст.382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №806/2878/18.
Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати до Житомирського окружного адміністративного суду у місячний строк після набрання законної сили даного судового рішення, звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №806/2878/18 від 27 липня 2018 року.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.