Справа №2а-586/10
21 квітня 2010 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Шенцевої О.П.,
при секретарі Соболевій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення, посилаючись на те, що при проходженні служби він забезпечувався продовольчим пайком або компенсацією замість нього на підставі ч.2 ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» в редакції Закону від 05.10.2000 р. та ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». З 11.03.2000 р. на підставі Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 р., який призупинив дію ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», видача продовольчого пайка або грошової компенсації замість нього була призупинена, тому позивача просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за продовольче забезпечення у сумі 35019 грн. 33 коп., яка утворилась за період з 16 червня 2001 року по 31 грудня 2004 року.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити.
Представник відповідача - Військово-медичного клінічного центру Південного регіону у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, якою просив суд розглянути позов за відсутності відповідача.
Відповідно до ч.3 ст. 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом, приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
Суд, перевіривши матеріали справи вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно довідки Військово-медичного клінічного центру Південного регіону позивач перебуває на продовольчому забезпеченні у Військово-медичного клінічному центрі Південного регіону.
Як вбачається з довідки начальника продовольчої служби Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, позивач з червня 2001 року по теперішній час продовольчим пайком, що повинен видаватися згідно наказу Міністра оборони України від 02 грудня 1993 року №283 та постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 1996 року №316, не забезпечувався.
Відповідно з розрахунком компенсації за продовольче забезпечення з з 16 червня 2001 року по 31 грудня 2004 року, заборгованість відповідача перед позивачем щодо сплати компенсації за продовольче забезпечення складає 35019 гривень 33 коп.
Частиною 2 ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» в редакції Закону від 05.10.2000 року та ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» гарантується продовольче забезпечення особового складу Збройних Сил України.
З 11.03.2000 року на підставі Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року, який призупинив дію ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», видача продовольчого пайка або грошової компенсації замість нього була призупинена.
Однак, Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 р. суперечить ст. 2 Конституції України, за змістом якої ніхто не вправі обмежувати права і свободи людини і громадянина. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту існуючих прав і свобод.
Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року, призупиняє дію тільки ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто не призупиняє дію прийнятого пізніше Закону України «Про Збройні Сили України» в ст. 16 якого ніякими іншими законами ніяких змін не внесено та його дія не призупинялась. Тому п.1 розділу 5 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 16 набирає чинності з 1.01.2001 року.
Таким чином, суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, приймаючи до уваги аналіз зазначених нормативно-правових актів України, представлених доказів і враховуючи факт невиплати позивачу компенсації за не отриманий продовольчий пайок та право позивача на отримання вказаної компенсації, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, тобто позивач має право на стягнення з Військово-медичного клінічного центру Південного регіону заборгованості за період з 16 червня 2001 року по 31 грудня 2004 року у сумі 35019 грн. 33 коп.,
Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, ст. ст. 2, 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-ХII, ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України», суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з Військово-медичного клінічного центру Південного регіону на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за продовольче забезпечення у розмірі 35019 (тридцять п'ять тисяч дев'ятнадцять) гривень 33 (тридцять три) копійки.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя