Справа № 320/369/21 Головуючий у І інстанції - Дудін С.О.
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
30 червня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просиввизнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому у встановленні статусу інваліда війни і видачі відповідного посвідчення та зобов'язати відповідача встановити йому статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1), зокрема, брав безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та отримав інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Рішенням Київського кружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що право на встановлення статусу інваліда війни на підставі вимог п. 9 ч.2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має незначне коло осіб, що разом з військовими формуваннями виконували першочергові заходи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони, проте позивач таких доказів до суду не надав, тобто позивач помилково вважає, що статус інваліда війни з підстав, визначених п. 9 ч.2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», поширюється на усіх без виключення ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, яким встановлена інвалідність.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як установлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 1 категорії та інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0512739.
З трудової книжки позивача вбачається, що у період з 01.03.1977 по 30.06.1986 він працював на посаді наладчика вагона-дефектоскопа 6 розряду по переведенню із Дарницької дистанції шляху, у період з 01.07.1986 по 01.06.1993 - на посаді заступника начальника вагона дефектоскопа № 400.
Відповідно до виписки із табеля за червень 1986 року позивач на момент його залучення до участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС працював на посаді наладчика Фастівської дистанції шляху Південно-Західної залізної дороги.
18.11.2020він звернувся до відповідача із заявою про видачу посвідчення інваліда війни.
Листом від 26.11.2020 №1628 відповідач повідомив про відсутність правових підстав для цього з огляду на відсутність у наданих документах інформації про наявність інвалідності, отриманої внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, та підтвердження участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони та інформації про розпорядчий документ (наказ чи розпорядження) за лінією Цивільної оборони щодо залучення підприємств, установ до формування Цивільної оборони по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та розпорядчий документ підприємства про залучення особисто позивача, до складу такого формування, а також відсутність відомостей про роботу, яку він виконував під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Вважаючи такі дії щодо відмови у встановленні відповідного статусу протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС безпосередньо у складі формувань Цивільної оборони, що є обов'язковою передумовою для встановлення статусу інваліда війни.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-ХІІ) до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ, є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-ХІІ) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 6 червня 1975 року № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
При цьому, факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків, не є спірним. Однак, зазначені обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом № 796-ХІІ.
Водночас, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених п. 9 ч.2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ), окрім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, необхідно виконати умову щодо прийняття такою особою участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
При цьому, колегія суддів зазначає, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч.2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ, немає.
Документи, які позивач долучив до позовної заяви, належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.
Таким документом має бути розпорядчий документ (наказ чи розпорядження) за лінією Цивільної оборони щодо залучення підприємств, установ до формування Цивільної оборони по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та розпорядчий документ підприємства про залучення особи до такого формування із зазначенням відомостей про роботу, яку така особа виконувала під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25.09.2018 у справі №806/5085/15, від 11.10.2018 у справі № 674/1239/17, від 31.01.2019 у справі №368/1131/17, від 20.02.2019 у справі №817/237/18, від 10.07.2019 у справі №360/2690/17, від 18.09.2019 у справі №674/450/17.
Тому в обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування чи зміни відсутні.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 289, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Епель
А.Г. Степанюк