Справа № 2 - 7523/2010
04 червня 2010 року Приморський районний суд міста Одеси
у складі : головуючого - судді Ільченко Н.А.
при секретарі Довгань Ж.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів ;
В квітні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про повернення безпідставно набутого майна, а саме грошових коштів у розмірі 22 120,52 грн., з яких : сума основного боргу - 15 150,00 грн., сума інфляційних втрат за період з серпня 2007 року по лютий 2009 року - 6 212,98 грн. та 3% річних за користування чужими грошима за період з серпня 2007 року по березень 2009 року - 757,54 грн.
Але під час розгляду справи в суді позивач збільшив розмір своїх позовних вимоги, вимагаючи стягнути на його користь з відповідача грошові кошти у розмірі 25 679,14 грн., з яких : сума основного боргу - 15 150, 00 грн., сума інфляційних втрат за період з серпня 2007 року по лютий 2010 року - 9 317,10 грн. та 3% річних за користування чужими грошима за період з серпня 2007 року по березень 2010 року - 1 212,04 грн.
Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує, що між ним і відповідачем була досягнута попередня домовленість щодо купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, тому в рахунок майбутнього виконання свого зобов'язання щодо купівлі цієї квартири він передав відповідачу аванс у розмірі 15 150, 00 грн., про що 06.04.2007 року вони підписали відповідний акт, яким остаточний строк укладення між ними договору купівлі-продажу нерухомого майна був визначений до 06.07.2007 року.
Проте в подальшому договір купівлі-продажу між ними не був укладений, тому наприкінці липня 2007 року він звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення суми авансу у розмірі 15 150,00 грн., але відповідач дотер відмовляється повернути аванс, посилаючись на відсутність в неї грошей, не дивлячись на його неодноразові звернення з цього питання.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_6 підтримали позов та наполягали на задоволені позовних вимог в повному обсязі на підставі ст.ст.536, ч.2 ст.625,ч.1 ст.1212, ч.1 ст.1213 та ч.1 і ч.2 ст.1214 ЦК України, а відповідач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_7 не визнали позов, посилаючись, що, по-перше, 06.04.2007 року позивач передав відповідачу завдаток у розмірі 15 150,00 грн. у забезпечення виконання свого зобов'язання щодо укладення в майбутньому між ними договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в строк до 06.07.2007 року, коли позивача було попереджено про передбачені ст.571 ЦК України правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого завдатком, отже у зв'язку з тим, що в подальшому позивач відмовився від вчинення цього правочину купівлі-продажу, тому у даному разі завдаток залишається у відповідача, і, по-друге, передані позивачем гроші мають бути компенсацією завданого відповідачу морального та матеріального збитку за зрив іншого правочину, за яким відповідач мала намір придбати собі іншу квартиру.
Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення сторін та їх представників, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що 06.04.2007 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 при посередництві суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_8 був укладений в простій письмовій формі договір про намір укласти договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості, згідно якого ОСОБА_5 зобов'язалася продати, а Песчаннський зобов'язався купити в строк до 06.07.2007 року квартиру під АДРЕСА_1 за ціною у розмірі еквівалентному 18 000, дол. США.
У відповідності до цього договору ОСОБА_4 передав ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 15 150,00 грн. у рахунок сплати вартості зазначеної квартири.
Позивач стверджує, що сплачена ним відповідачу грошова сума за даним договором у розмірі 15 150,00 грн. є авансом, а відповідач стверджує, що ця сума є завдатком.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що по-перше, згідно ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, по-друге, відповідно до ч.1 ст.635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленої для основного договору, по-третє, згідно з ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такій договір є нікчемним, а відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, по-четверте, згідно ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням і завдатком, отже аванс не є видом забезпечення зобов'язання, і, по-п'яте, відповідно до ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або нерухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання, а якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Таким чином, договір про завдаток є невід'ємною складовою майбутнього договору і повинен бути укладений у формі, встановленої для основного договору, а договір авансу лише посвідчує факт передачі грошей, і аванс підлягає обов'язковому поверненню у всіх випадках невиконання сторонами майбутнього договору незалежно від вини сторін.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що фактично у даному разі 06.04.207 року між сторонами було укладено попередній договір про намір укласти в майбутньому договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна, а отже у відповідності до ч.1 ст.220 ЦК України цей договір є нікчемним у зв'язку з недодержанням сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення цього договору, тому сума у розмірі 15 150,00 грн., сплачена позивачем ОСОБА_4 відповідачу ОСОБА_5 за цим договором в рахунок майбутнього договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна вважається авансом та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Також судом установлено, що в подальшому позивач відмовився від укладення з відповідачем договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та наприкінці липня 2007 року звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення грошових коштів у розмірі 15 150,00 грн., сплаченим ним 06.04.2007 року відповідачу у рахунок майбутнього правочину купівлі-продажу цієї квартири, але відповідач дотепер відмовляється повернути позивачу ці грошові кошти.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача та його представника стосовно того, що з серпня 2007 року відповідач без достатньої правової підстави зберігає у себе належні ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 15 150,00 грн.
У відповідності до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно ч.1 ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Відповідно до ч.1 і ч.2 ст.1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст.536 цього Кодексу).
За ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на наведене, суд вважає, що позивач має право вимагати від відповідача сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за час прострочення повернення боргу.
Як вбачається з наданого суду представником позивача розрахунку, сума інфляційних втрат від суми боргу у розмірі 15 150,00 грн. за період з серпня 2007 року по лютий 2010 року включно складає 9 317,10 грн., а 3% річних за цей же період часу 1 212,04 грн., й суд погоджується з цим розрахунком.
Відповідач та його представник не спростували цей розрахунок позивача.
Таким чином, сума боргу у розмірі 15 150,00 грн., сума інфляційних втрат за період з серпня 2007 року по лютий 2010 року у розмірі 9 317,10 грн. та 3% річних за цей період часу у розмірі 1 121,04 грн. разом складають 25 679,79 грн.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 256,79 грн. та оплатою витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 30,00 грн., що разом складає 286,79 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст.216, ч.1 ст.220, ст.546, ч.1 ст.635, ст.657, ч.2 ст.570 ЦК України, ст.ст.10,11,60,88,209,212,214-215 ЦПК України, суд,
Задовольнити позов ОСОБА_1.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 79 903 (сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот три) грн. 00 коп. та судові витрати в сумі 919 (дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 03 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя Н.А.Ільченко