ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
25 червня 2021 року м. Київ № 640/18447/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року, яким задоволено частково її адміністративний позов до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на її звернення від 07 серпня 2019 року в частині повідомлення про те, які дії має вчинити посадова особа Відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві при виявленні помилки в обчисленні тривалості стажу, розміру коефіцієнту оцінки стажу, тощо (пункт 2 прохальної частини звернення); зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надати ОСОБА_1 відповідь на її звернення від 07 серпня 2019 року про те, які дії має вчинити посадова особа Відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві при виявленні помилки в обчисленні тривалості стажу, розміру коефіцієнту оцінки стажу тощо (пункт 2 прохальної частини звернення), у задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Клопотання вмотивовано тим, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 11 травня 2021 року, надано їй копію листа Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 05 вересня 2019 року №196582/02/Д-6447/3. ОСОБА_1 наголошує, що лист Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 05 вересня 2019 року №196582/02/Д-6447/3 під час розгляду справи №640/18447/19 було розцінено як доказ бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо надання відповіді на звернення від 07 серпня 2019 року про те, які дії має вчинити посадова особа Відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві при виявленні помилки в обчисленні тривалості стажу, розміру коефіцієнту оцінки стажу тощо (пункт 2 прохальної частини звернення). З огляду на викладене, ОСОБА_1 вважає наявною протиправну бездіяльність щодо належного виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року.
Оскільки справу №640/18447/19 відповідно пункту 20 частини 1 статті 4, пункту 3 частини 6 статті 12, частини 1 статті 257, пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України розглянута в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, отже й заява про встановлення судового контролю у названій справі підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до частин першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12 травня 2011 року).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07 травня 2002 року, "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року, "Шаренок проти України" від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
При цьому, відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Проте, судовий контроль при ухваленні рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року судом не встановлювався.
Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Отже зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 станом на час розгляду заяви про встановлення судового контролю не реалізовано її право на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення.
Керуючись статтею 382, статтями 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відмовити.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко