ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
25 червня 2021 року м. Київ № 640/31203/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю
секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового
провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Акрос»
доМіністерства захисту довкілля та природних ресурсів України
про визнання протиправним і скасування рішення,
10.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Акрос» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 268 від 12.11.2020 про анулювання ліцензії (серія АЕ № 288647) на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами ТОВ «Акрос» за результатами проведеної позапланової перевірки.
Мотивуючи позовні вимоги Товариство вказує на протиправність спірного рішення, тому таке підлягає скасуванню у судовому порядку. Зокрема позивач зазначає, що 06.11.2014 ТОВ «Акрос» отримало ліцензію серії АЕ № 288647 на вид господарської діяльності - операції у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, перевезення, зберігання); 05.11.2020 о 13:11 на стаціонарний телефон ТОВ «Акрос» надійшов телефонний дзвінок, особа, яка представилась співробітником Департаменту з питань поводження з відходами та екологічної безпеки Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, повідомила про необхідність проведення позапланової перевірки додержання ТОВ «Акрос» ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами; позивач на момент дзвінка не міг встановити, що особа, яка телефонувала, є співробітником Міндовкілля; також дана особа повідомила, що знаходиться за адресою складського приміщення ТОВ «Акрос»: Київська обл., с. Квітневе, вул. Центральна, 2-А, та повідомила, що термін проведення позапланової перевірки ТОВ «Акрос» встановлено з 05.11.2020 по 06.11.2020; директор ТОВ «Акрос» в цей час знаходився на прийомі у лікаря у зв'язку з коронавірусною хворобою, а роботу працівників було максимально обмежено відповідно до наказу по підприємству від 16.03.2020 № 5; у ході телефонної розмови було узгоджено, що проведення перевірки розпочнеться наступного дня - 06.11.2020 о 08:00; 06.11.2020 представник Міндовкілля неодноразово скасовував домовленості при час перевірки, чим самим сам фактично унеможливив проведення перевірки; 06.11.2020 о 15:00 відбулась зустріч з представником Міндовкілля, на якій останній повідомив про те, що має підстави для анулювання ліцензії ТОВ «Акрос» так як працівників не було у складському приміщенні 05.11.2020.
ТОВ «Акрос» акцентувало увагу на тому, що не відмовляло у проведенні перевірки, що, у свою чергу, зафіксовано в акті, оскільки там не вказано про будь-які дії, які вчиняли працівники ТОВ «Акрос», які б свідчили про недопуск до перевірки або її перешкоджанню; до того ж акт підписаний тільки 2 членами комісії замість 5.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.
18.12.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/31203/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
20.04.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких останній зазначає, що з метою уникнення розповсюдження коронавірусної хвороби ТОВ «Акрос» 16.03.2020 наказом № 5 прийняло рішення не здійснювати операції у сфері поводження з такими небезпечними відходами як клінічні та подібні відходи, а саме відходи, що виникають у результаті медичного огляду; протягом березня-грудня 2020 року ТОВ «Акрос» дотримувалось такого рішення та не приймало клінічні (медичні) відходи, за винятком шприців та голок, що знаходились у спеціальних контейнерах та голкозбирачах (всього у кількості 50 кг з підприємств, які займаються виробництвом продуктів харчування та не займаються лікуванням осіб, що хворіли на COVID-2019); отже, відповідачем безпідставно та неправомірно анульовано ліцензію серії АЕ № 288647 в повному обсязі, чим повністю заблоковано та зупинено діяльність ТОВ «Акрос»; до того ж, саме під час перевірки директор ТОВ «Акрос» був на прийомі у лікаря стосовно коронавірусної хвороби; оскільки працівники ТОВ «Акрос» контактували з директором підприємства, то всі працівники були відправлені на вимушену самоізоляцію; зазначена інформація була повідомлена інспектору Міндовкілля - 06.11.2020 ТОВ «Акрос» надало відповідачу лист № 06/11/20 із усіма документами, які необхідні для проведення перевірки; однак, відповідачем було складено акт про відмову ТОВ «Акрос» у проведенні перевірки».
20.04.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів по справі, у якому останній зазначив, що 05.11.2020 відповідачем було сформовано вимогу про надання документів № 14/20, на яку позивачем 06.11.2020 надано письмову відповідь № 06/11/20 та документи на підтвердження додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.
05.05.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Ліцензіати, які провадять господарську діяльність з поводження з небезпечними (медичними) відходами, несуть загрозу життю та здоров'ю людей, що і зумовило проведення щодо них позапланового заходу нагляду на підставі доручення Прем'єр-міністра України від 20.08.2020 № 33985/16/1-20; на електронну пошту ТОВ «Акрос», розміщену на веб-сайті Товариства, о 09:03 05.11.2020 направлено лист щодо проведення позапланового заходу державного нагляду; члени комісії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 05.11.2020 о 10:00 прибули за місцем провадження господарської діяльності ТОВ «Акрос»: вул. Центральна, 2а, с. Квітневе, Київська обл. ; в подальшому члени комісії намагались зв'язатися із ТОВ «Акрос» за телефонними номерами, що зазначені в ЄДР та на веб-сайті ТОВ «Акрос»; о 13:29 із членами комісії зв'язалась особа, яка представилась ОСОБА_3 та повідомила, що на підприємстві нікого немає, не буде та запропонувала зустрітися 06.11.2020; за результатами перевірки, яка проводилась 05-06.11.2020 встановлено відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки, на підставі чого складено акт від 06.11.2020 № 14/20 та акт про відмову ТОВ «Акрос» у проведенні позапланової перевірки від 06.11.2020 № 14/20-2; відповідно до п. 8 ч. 12 ст. 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» підставою для прийняття органом ліцензування рішення про анулювання ліцензії повністю або частково є акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування; відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування для здійснення перевірки додержання ліцензіатом відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законних підстав (відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об'єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки); Міндовкіллям було правомірно прийнято оспорюваний наказ від 12.11.2020 № 268, яким анульовано ліцензію АЕ № 288647, а перевірку проведено у межах повноважень, на підставі та у спосіб визначені нормами чинного законодавства України.
12.05.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що ч. 3 ст. 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» передбачає, що ця норма не містить такої підстави позапланового заходу як доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів у відповідній сфері, отже перевірка позивача проводилась незаконно; до того ж, твердження відповідача про те, що перевіряючі знаходились на об'єкті перевірки з 10:00 до 17:00 не відповідають дійсності, оскільки в цей же день та у цьому ж складі проводили позапланові перевірки інших підприємств, наприклад, ТОВ Українська біогазова компанія», ТОВ «Реи Бровари» тощо.
Також позивач акцентував увагу на тому, що згідно ЄДР юридичною адресою ТОВ «Акрос» є: 04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, корп. 87, а вихід інспекторів за цією адресою не здійснювався; відповідно до п. 8 ч. 12 ст. 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» підставою для анулювання ліцензії є саме відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач на підставі ліцензії Мінприроди АЕ № 288647 здійснював операції у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, перевезення, зберігання).
Перелік видів небезпечних відходів, на поводження з якими видана ліцензія: 1. Відпрацьовані нафтопродукти, не придатні для використання за призначенням (у тому числі відпрацьовані моторні, індустріальні масла та їх суміші). 2. Відходи, що містять як складові або забруднювачі ртуть, сполуки ртуті (у т.ч. відпрацьовані люмінесцентні лампи. 3. Відпрацьовані акумуляторні батареї, несортовані, цілі чи розламані (у т.ч. відпрацьовані батареї свинцевих акумуляторів). 4. Відходи розчинів кислот чи основ. 5. Гальванічний шлам. 6. Відходи виробництва, одержання і застосування фармацевтичних препаратів за винятком відходів, зазначених у Зеленому переліку відходів. 7. Клінічні та подібні їм відходи, а саме - відходи, що виникають у результаті медичного догляду, ветеринарної чи подібної практики, і відходи, що утворюються у лікарнях або інших закладах під час досліджень, догляду за пацієнтами або при виконанні дослідницьких робіт. 8. Відходи сумішей масло/вода, вуглеводні/вода, емульсії. 9. Відходи і брухт електричних та електронних вузлів, що містять компоненти, такі, як акумуляторні батареї або інші батареї, включені до Жовтого переліку відходів, скло від електронно-променевих трубок або інше активоване скло. 10. Відходи, які складаються або містять хімічні речовини, що не відповідають специфікації або мають прострочений термін придатності (за винятком відходів пестицидів та гербіцидів, які не відповідають стандартам, мають прострочений термін придатності чи не придатні до використання за призначенням). 11. Відходи виробництва, одержання і застосування чорнила, барвників, пігментів, фарб, лаків, оліфи. 12. Відходи виробництва, виготовлення і застосування смол, латексів, пластифікаторів, клеїв/зв'язуючих матеріалів, за винятком відходів, зазначених у Зеленому переліку відходів.
На підставі доручення Прем'єр-міністра України від 20.08.2020 № 33985/16/1-20 наказом Міндовкілля України № 234 від 03.11.2020 було прийнято рішення про утворення комісії з проведення позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрос».
У направленні на перевірку зазначено місцезнаходження суб'єкта господарювання: м. Київ, вул. Електриків, 26, корп. 87 ; місце провадження господарської діяльності: Київська обл., Броварський р-н, с. Квітневе, вул. Центральна, 2а .
Посадові особи відповідача, які проводили позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрос», склали акт про відмову ТОВ «Акрос» у проведенні позапланової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами № 14/20-2 від 06.11.2020, в якому зазначили, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Акрос» має ліцензію Мінприроди від 06.11.2014 на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.
В акті зазначено, що члени комісії Міндовкілля ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прибули 05.11.2020 о 10:00 під ворота підприємства, на території якого провадить діяльність ТОВ «Акрос»; протягом дня керівник або інша уповноважена особа не з'явились для проведення позапланової перевірки та забезпечення доступу до місця провадження господарської діяльності ТОВ «Акрос»; на зазначеній території, де орендує приміщення ТОВ «Акрос», нікого з працівників не було; жодних повідомлень про зміну діяльності від ТОВ «Акрос» Міндовкілля не отримувало.
Міндовкілля констатувало в акті № 14/20-2 від 06.11.2020, що у зв'язку з вищевикладеними обставинами проведення позапланового заходу державного нагляду не є можливим; акт складений на підставі п. 8 ч. 12 ст. 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».
У акті № 14/20 від 06.11.2020, складеному за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, зазначена аналогічна інформація стосовно того, що керівник або інша уповноважена особа не з'явились для проведення позапланової перевірки та забезпечення доступу до місця провадження господарської діяльності ТОВ «Акрос».
12.11.2020 Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України прийняло наказ № 268 про анулювання ліцензії (серії АЕ № 288647) на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами ТОВ «Акрос», виданої на підставі наказу Мінприроди № 351 від 06.11.2014, відповідно до п. 8 ч. 12 ст. 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та на підставі акта про відмову ТОВ «Акрос» у проведенні позапланової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами від 06.11.2020 № 14/20-2.
Не погоджуючись із зазначеним підходом Міндовкілля до проведення перевірки, кваліфікації дій ТОВ «Акрос» як не допуску до перевірки, позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
За приписами ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного нагляду, податкового контролю, митного контролю, державного експортного контролю (крім здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами космічної діяльності України приватної форми власності законодавства про космічну діяльність в Україні), контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного нагляду на ринках фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення, державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції, державного нагляду за дотриманням вимог безпеки використання ядерної енергії.
Контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».
Отже, відносини щодо дотримання вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності зі здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами входять до сфери дії Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Статтею 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» серед принципів державного нагляду (контролю) визначені такі як здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом, відкритість, прозорість, плановість й системність державного нагляду (контролю).
Статтею 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначені підстави для здійснення позапланових заходів.
Так, в силу приписів абз. 8 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставою для здійснення позапланових заходів є доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.
Як зазначалося вище, перевірка ТОВ «Акрос» призначена на підставі доручення Прем'єр-міністра України від 20.08.2020 №33985/16/1-20 щодо здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) з перевірки дотримання вимог ліцензійних умов суб'єктами господарювання, що мають відповідні ліцензії на здійснення господарської діяльності щодо поводження з небезпечними (медичними) відходами.
Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності регламентуються Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» державний нагляд за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами п. 4 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» спеціально уповноважений орган з питань ліцензування може проводити позапланові перевірки додержання органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування за дорученням Прем'єр-міністра України.
Таким чином, підставою для проведення позапланової перевірки, серед інших, є доручення Прем'єр-міністра України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» орган ліцензування - це державний орган, уповноважений законом або Кабінетом Міністрів України на здійснення ліцензування господарської діяльності.
Відповідно до Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 № 609, Міндовкілля є органом ліцензування щодо виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, поводження з небезпечними відходами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» поводження з відходами - це дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.
Як вже зазначалося вище та підтверджується матеріалами справи, 05.11.2020 представники Міндовкілля здійснили вихід за місцем провадження діяльності ТОВ «Акрос» задля здійснення позапланової перевірки. За результатами перевірки було складено акт про недопуск до такої і, як наслідок, анульовано ліцензію АЕ № 288647 на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.
Відповідно до п. 1-2 ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» анулювання ліцензії повністю або частково - це позбавлення суб'єкта господарювання права на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, на який йому видано ліцензію, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання ліцензії повністю або частково, про що робиться запис у ліцензійному реєстрі.
Відповідно до ч. 15 ст. 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» рішення про анулювання ліцензії повністю або частково має містити: 1) дату і номер; 2) вид господарської діяльності (частини виду господарської діяльності), на провадження якого анулюється ліцензія; 3) найменування та ідентифікаційний код юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця (серія та номер паспорта для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомила про це відповідний контролюючий орган та має відмітку в паспорті); 4) підстави для анулювання ліцензії повністю або частково.
Підстави анулювання ліцензії повністю або частково визначені ч. 12 ст. 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».
Відповідно до п. 8 ч. 12 ст. 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» підставою для прийняття органом ліцензування рішення про анулювання ліцензії повністю або частково є акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування. Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування для здійснення перевірки додержання ліцензіатом відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законних підстав (відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об'єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки).
Суд акцентує увагу, що ключовим у цій справі є наявність/відсутність обставин, визначених зазначеною нормою як підстава для анулювання ліцензії суб'єкта господарювання.
Варто підкреслити, що конструкція зазначеної норми передбачає, що відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки прирівнюється до недопуску уповноважених осіб органу ліцензування до проведення перевірки і є самостійною підставою для анулювання ліцензії.
Отже, в контексті вирішення цієї справи варто з особливою уважністю розмежовувати поняття «місцезнаходження юридичної особи» та «місце провадження господарської діяльності».
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» місце провадження виду господарської діяльності - це місце (об'єкт, приміщення, будівля, земельна ділянка та/або територія), на якому (у межах якого) суб'єкт господарювання провадить господарську діяльність або яке використовується в його провадженні (може збігатися з місцезнаходженням суб'єкта господарювання).
Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.
Як вбачається з матеріалів справи, в т.ч. посвідчення (направлення) на перевірку від 05.11.2020 № 14/20 місцезнаходження суб'єкта господарювання: м. Київ, вул. Електриків, 26, корп. 87 ; місце провадження господарської діяльності: Київська обл., Броварський р-н, с. Квітневе, вул. Центральна, 2а .
Позивач, серед іншого, обґрунтовує позовні вимоги тим, що представники відповідача не виходили для здійснення контролю за адресою місцезнаходження позивача, яка зазначена в ЄДР, ліцензії: м. Київ, вул. Електриків, 26, корп. 87 .
У спірному наказі № 268 від 12.11.2020 відповідачем чітко зазначено, що підставою для анулювання ліцензії є акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування, який складений відповідно до п. 8 ч. 12 ст. 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».
Як видно із свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, місцезнаходження ТОВ «Акрос»: м. Київ, вул. Електриків, 26, корп. 87 .
Також у матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 10.12.2020, у якому зазначається адреса місцезнаходження ТОВ «Акрос»: м. Київ, вул. Електриків, 26, корп. 87 .
Аналогічна інформація щодо місцезнаходження зазначена і в ліцензії АЕ № 288647, завірена копія якої наявна в матеріалах справи.
Суд переконаний, що місцезнаходженням ТОВ «Акрос» варто вважати адресу: м. Київ, вул. Електриків, 26, корп. 87 , на яку представники відповідача не здійснювали вихід, не здійснювали позаплановий захід за цією адресою, тому не могли встановити наявність або відсутність керівника або уповноваженої особи за цією адресою.
Натомість, п. 8 ч. 12 ст. 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» не встановлює таку підставу для анулювання ліцензії як відсутність протягом першого дня перевірки за місцем провадження діяльності ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки.
Суд підкреслює, що у акті про відмову ТОВ «Акрос» у проведенні перевірки зазначено тільки про єдину підставу його складення, а саме відсутність керівника або уповноваженої особи за місцем провадження господарської діяльності. Натомість, жодної інформації про активні дії або бездіяльність працівників ТОВ «Акрос», які спричинили недопуск до перевірки, у акті від 06.11.2020 № 14/20-2 не відображено.
Відтак, акт про недопуск до перевірки від 06.11.2020 № 14/20-2 не містять будь-якої інформації про особу та її посадове становище, яка не допустила фахівців органу контролю до проведення перевірки шляхом активних дій або бездіяльності. Отже, такий акт не є належним та допустимим доказом, у розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічний підхід щодо кваліфікації акта про недопуск до перевірки як належного доказу відображено у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 815/5420/17 (провадження № К/9901/1105/17).
Верховний Суд у постановах від 17.09.2019 у справі № 826/7786/18 (адміністративне провадження № К/9901/9217/19), від 20.02.2020 у справі № 826/20212/16 (адміністративне провадження № К/9901/54534/18) зазначив, що відмова у проведенні перевірки передбачає або активні дії службових осіб ліцензіата по недопущенню органу ліцензування до перевірки, невиконання їх законних вимог, або ж усвідомлену умисну бездіяльність ліцензіата з метою переховування від членів комісії.
Також суд бажає акцентувати увагу і на тому, що внутрішнім наказом ТОВ «Акрос» № 5 від 16.03.2020 у зв'язку з пандемією коронавірусної інфекції COVID -19 з метою уникнення можливості зараження такою інфекцією обмежено присутність працівників на робочих місцях: у складських (за відсутності потреби у завантажувальних або розвантажувальних роботах), в офісних приміщеннях, без нагальної виробничої потреби. Наказом постановлено виконувати робочі обов'язки дистанційно та уникати контактів із сторонніми особами; у разі неможливості дистанціюватись - вживати усіх необхідних заходів санітарної безпеки: носити медичну або іншу захисну маску та користуватись антисептичними засобами.
Так, у зв'язку з внутрішнім наказом ТОВ «Акрос» № 5 від 16.03.2020 працівники підприємства працюють за можливості дистанційно.
З огляду на це, 05.11.2020 за місцем провадження господарської діяльності могли не знаходитись працівники ТОВ «Акрос», оскільки саме в цей день потреба у завантажувальних або розвантажувальних роботах могла бути відсутня.
Натомість, як вже зазначалося вище, виключно відсутність керівника або уповноваженої особи протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата є підставою для анулювання ліцензії. Проте, вихід представників відповідача за місцезнаходженням не здійснювався, а обов'язок працівників ТОВ «Акрос» дистанціюватися прямо встановлено внутрішнім наказом № 5 від 16.03.2020, який зберігає свою чинність до покращення епідеміологічної ситуації в державі.
Щодо тверджень позивача про протиправне анулювання ліцензії повністю суд зазначає наступне.
Відповідно до п. п. 14, 21 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 № 609, Міндовкілля є органом ліцензування щодо виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, поводження з небезпечними відходами; Укртрансбезпека є органом ліцензування щодо перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним, залізничним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.
Як вбачається із ліцензійного реєстру (поводження з небезпечними відходами), який розміщується за посиланням: https://mepr.gov.ua/content/perelik-licenziativ-na-provadzhennya-gospodarskoi-diyalnosti-z-povodzhennya-z-nebezpechnimi-vidhodami.html, ліцензія ТОВ «Акрос» видана на наступні операції у сфері поводження з небезпечними відходами: збирання, зберігання.
Проте із засвідченої копії самої ліцензії АЕ № 288647 вбачається, що вона видана для операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, перевезення, зберігання).
Як вбачається із тексту спірного наказу № 268 від 12.11.2020, ліцензія АЕ № 288647 анульована Міндовкіллям для таких операцій з небезпечними відходами: збирання, перевезення, зберігання.
За приписами пп. 27 п. 4 Міндовкілля відповідно до покладених на нього завдань забезпечує видачу ліцензії (відмову у видачі, переоформлення, анулювання, зупинення дії, відновлення дії, розширення або звуження провадження виду господарської діяльності) на провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, поводження з небезпечними відходами та здійснює контроль за додержанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов.
В той же час, відповідно до пп. 4 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним, залізничним транспортом.
За приписами ст. 1 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» небезпечний вантаж - це речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин.
Отже, в сукупності вищевикладених норм вбачається, що ліцензування діяльності в частині перевезення небезпечних вантажів (в т.ч. відходів) здійснюється Укртрансбезпекою.
Проте, ліцензія ТОВ «Акрос» отримувалась у 2014 році, до набрання чинності Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».
За приписами ч. 6 ст. 21 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензії на провадження видів господарської діяльності, що на день набрання чинності цим Законом є чинними, продовжують діяти.
Ліцензії на провадження видів господарської діяльності, зазначених у статті 7 цього Закону: види господарської діяльності яких звужені, підлягають переоформленню, що здійснюється органом ліцензування у триденний строк безкоштовно; які є чинними на день набрання чинності цим Законом та мали обмежений термін дії, є безстроковими і можуть бути, за заявою ліцензіата, переоформлені відповідним органом ліцензування безкоштовно у тижневий строк.
Відповідач у відзиві зазначає, що позивач з моменту набрання чинності Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» не вчинено жодних дій щодо переоформлення ліцензії, а тому скасування в частині операцій з небезпечними відходами щодо «перевезення», на дамку відповідача, є правомірним.
Частиною 12 ст. 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено підстави для прийняття органом ліцензування рішення про анулювання ліцензії повністю або частково, а саме: 1) заява ліцензіата про анулювання власної ліцензії повністю або частково. Не є підставою для анулювання ліцензії повністю або частково заява ліцензіата про анулювання власної ліцензії повністю або частково, поданої після видання органом ліцензування розпорядчого документа про проведення перевірки додержання цим ліцензіатом ліцензійних умов і до закінчення строку: перевірки та усунення порушень ліцензійних умов (у разі їх наявності); протягом 30 робочих днів після закінчення спливу строку виконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов (крім випадку видання протягом цього строку органом ліцензування розпорядчого документа про проведення позапланової перевірки виконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов); 2) акт про неусунення ліцензіатом протягом строку повного або часткового зупинення дії ліцензії підстав, що стали причиною для її повного або часткового зупинення; 3) наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця), крім випадку та строку, передбачених частинами четвертою, п'ятою і сьомою статті 15 цього Закону; 4) подання копії свідоцтва про смерть фізичної особи - підприємця (у разі відсутності правонаступника); 5) наявність судового рішення про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою у зв'язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою (у разі відсутності правонаступника); 6) акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов. Повторним порушенням ліцензіатом ліцензійних умов вважається вчинення таким ліцензіатом протягом року з дня видання органом ліцензування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов нового порушення однієї або більше вимог ліцензійних умов, щодо яких видавалося таке розпорядження; 7) акт про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії. У разі якщо недостовірними даними в документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії, є інформація про відсутність контролю за діяльністю ліцензіата у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України, у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України», складається акт, передбачений пунктом 9 цієї частини; 8) акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування. Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування для здійснення перевірки додержання ліцензіатом відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законних підстав (відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об'єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки); 9) акт про документальне підтвердження встановлення контролю за діяльністю ліцензіата у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України, у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України»; 10) акт про ненадання органу ліцензування ліцензіатом документів, інформації про предмет перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування під час перевірки.
Отже, така підстава як не вчинення жодних дій щодо переоформлення ліцензії не передбачена як підстава скасування ліцензії як повністю, так і частково.
Отже, суд з такими твердженнями відповідача не погоджується, та зазначає, що абсолютною причиною скасування ліцензії став акт недопуску до перевірки від 06.11.2020, який, на думку суду, винесений протиправно, відтак твердження відповідача про правомірність скасування ліцензії в частині операцій з «перевезення» небезпечних відходів не надає діям відповідача законності. До того ж, у тексті спірного наказу єдиною підставою для анулювання ліцензії зазначено тільки п. 8 ч. 12 ст. 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».
Щодо тверджень сторін про те, що акт підписано тільки двома членами комісії з п'яти, то суд зазначає таке.
За приписами ч. 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснюють у межах своїх повноважень органи ліцензування, крім Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка здійснює контроль відповідно до Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Для проведення перевірки органом ліцензування створюється комісія, до складу якої можуть входити виключно працівники такого органу та працівники його територіальних органів.
Як вбачається із наказу Міндовкілля № 234 від 03.11.2020, утворено комісію з проведення позапланової перевірки додержання ТОВ «Акрос» вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.
До складу комісії ввійшли 5 осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .
Проте акт про відмову ТОВ «Акрос» у проведенні позапланової перевірки від 06.11.2020 № 14/20-2 та акт від 06.11.2020 № 14/20 підписані тільки двома особами: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідач у відзиві зазначає, що відповідно до службової записки від 05.11.2020 № 23-04/58-20 члени комісії ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в телефонному режимі поскаржились на самопочуття та повідомили, що з урахуванням карантинних обмежень та з метою недопущення розповсюдження коронавірусу, для убезпечення від ризику життя та здоров'я людей, позбавлені можливості взяти участь у проведенні позапланової перевірки ТОВ «Акрос».
Проте, позивачем надано суду ряд документів щодо перевірок Міндовкіллям 05.11.2020 та 06.11.2020 інших суб'єктів господарювання, з яких вбачається, що перевірялися ТОВ «Виробниче об'єднання «Екохім», ТОВ «Українська біогазова компанія», Ритуальна служба спеціалізоване комунальне підприємство «Київський крематорій» Виконавчого органу Київради (КМДА) та ТОВ «Реи Бровари».
Акт ТОВ «Виробниче об'єднання «Екохім» був підписаний ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
Акт Ритуальної служби спеціалізоване комунальне підприємство «Київський крематорій» Виконавчого органу Київради (КМДА) був підписаний ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
Отже, твердження відповідача у відзиві носять суперечливий характер, не відповідають об'єктивній інформації, яка відображена у актах, складених за наслідками державного контролю інших суб'єктів господарювання.
Враховуючи ряд процедурних порушень під час проведення перевірки ТОВ «Акрос» та враховуючи все вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів суду правомірність прийняття спірного наказу № 268 від 12.11.2020, тому суд переконаний, що позовні вимоги ТОВ «Акрос» підлягають задоволенню.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).
Наприклад, у пп. 70 - 71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), № 33202/96, п. 120, «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, п. 128, «Мегадат проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, п. 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, п. 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74 від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрос» підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається із платіжного доручення № 2668 від 10.12.2020, позивачем за подачу позову до Окружного адміністративного суду м. Києва сплачено судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
З огляду на те, що суд дійшов до висновку про задоволення позову, то відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрос» - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (адреса: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 35, ідентифікаційний код 43672853) № 268 від 12.11.2020 про анулювання ліцензії (серія АЕ № 288647) на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами ТОВ «Акрос» (адреса: 04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, корп. 87, ідентифікаційний код 32557041) за результатами проведеної позапланової перевірки.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (адреса: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 35, ідентифікаційний код 43672853) шляхом безспірного списання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрос» (адреса: 04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, корп. 87, ідентифікаційний код 32557041) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко