Постанова
Іменем України
24 червня 2021 року
м. Київ
справа № 757/62111/18-ц
провадження № 61-14343св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Національної поліції в Полтавській області, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду
м. Києвавід 02 серпня 2019 року в складі судді Батрин О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року в складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Іванової І. В., Сушко Л. П.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду
м. Києва з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - ГУ НП в Полтавській області), Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що в період
з травня 2009 року до листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з листопада 2015 року до лютого 2017 року -
в Національній поліцій України.
Під час проходження служби позивач неодноразово лікувався та перебував
на стаціонарному обстеженні.
Відповідно до свідоцтва про хворобу військово-лікарської комісії від 14 лютого 2017 року № 38-С його визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час; захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Наказом ГУ НП від 06 лютого 2017 року № 36 о/с його звільнено з Національної поліції відповідно до пункту 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (скорочення штатів).
Висновком медико-соціальної експертної комісії АВ № 0563446 від 10 квітня 2017 року позивачу встановлено третю групу інвалідності у зв'язку
із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішні
з справ, з 28 березня 2017 року.
Довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії АВ № 0364929
від 07 травня 2018 року позивачу встановлено другу групу інвалідності.
Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ № 0005176, ступінь втрати професійної працездатності позивача у відсотках складає 40 % у зв'язку
із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Після звільнення позивач подав до ГУ НП в Полтавській області документи
на виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності третьої групи відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності
або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, встановленому постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ)
від 21 жовтня 2015 року № 850.
ГУ НП в Полтавській області відмовило йому у виплаті з підстав відсутності відповідного нормативно-правового регулювання.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 554/5058/17 визнано протиправною відмову ГУ НП
в Полтавській області щодо не направлення у встановлений законодавством строк до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) висновку
з додатками щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку
з встановленням йому третьої групи інвалідності та зобов'язано ГУ НП
в Полтавській області направити до МВС України висновок з додатками щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому третьої групи інвалідності за захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21 жовтня 2015 року № 850.
Станом на 12 грудня 2018 року одноразова грошова допомога в сумі
240 000,00 грн на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року не отримана у зв'язку
з бездіяльністю ГУ НП в Полтавській області, чим йому завдано майнової
та моральної шкоди.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь
240 000,00 грн на відшкодування майнової шкоди та 1 000 000,00 грн
на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачем
не надано належних доказів незаконності рішень, дій чи бездіяльності ГУ НП
в Полтавській області при вирішенні питання про призначення одноразової грошової допомоги, як не надано і доказів завдання йому моральної шкоди.
Суди встановили, що ОСОБА_1 призначено та виплачено одноразову грошову допомогу на підставі пункту 4 частини першої статті 97 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» з розрахунку нарахованої одноразової грошової допомоги в розмірі 123 340,00 грн,
з урахуванням раніше виплаченої суми в розмірі 27 560,00 грн.
При цьому зазначено, що оскільки позивач був звільнений з Національної поліції згідно з пунктом четвертим частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку зі скороченням штату, то правових підстав
для призначення йому одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності немає.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У вересні 2020 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої
та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду
від 01 вересня 2020 року й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити
в повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на те,
що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норму права без урахування висновків щодо застосування норми права
в подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження
№ 12-110гс18) та постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі
№ 521/10640/15-ц (провадження № 61-111св18), від 25 квітня 2018 року у справі № 520/3307/16-ц (провадження № 6482св18), від 15 серпня 2019 року у справі
№ 823/782/16 (провадження № К/9901/13886/18, від 27 листопада 2019 року
у справі № 750/6330/17 (провадження № К/9901/37372/18), від 11 червня
2020 року у справі № 328/591/17 (провадження № 61-5457св18), від 15 липня 2020 року у справі № 554/2224/18 (провадження № 61-43928св18).
Зазначає, що судами безпідставно не враховано встановлений Харківським апеляційним адміністративним судом у справі № 554/5058/17 факт неправомірності дій (бездіяльності) ГУ НП в Полтавській області щодо
не направлення матеріалів для виплати йому одноразової грошової допомоги
до МВС України згідно з Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності
або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою КМУ від 21 жовтня 2015 року № 850, а саме
з пунктом 8, згідно з яким керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документів висновок щодо виплати грошової допомоги; а також зобов'язання ГУ НП в Полтавській області направити до МВС України висновок
з відповідними документами про призначення виплати одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю 3-ї групи в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою КМУ від 21 жовтня 2015 року № 850 .
На думку заявника суди вирішили справу без урахування висновків, викладених у рішеннях Європейського суду з прав людини, які є джерелом права,
та Конвенції про права осіб з інвалідністю.
Вважає, що позов подано ним до належного відповідача, оскільки він зазначив орган, через який держава Україна здійснює свої повноваження.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну ГУ НП в Полтавській області просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Посилається на те, що позивач має право на одноразову грошову допомогу, передбачену Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги
в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11 січня 2016 року № 4, а не Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою КМУ від 21 жовтня 2015 року
№ 850. Це обумовлено тим, що останнім місцем служби позивача була Національна поліція України а не органи міліції.
Правомірність такого рішення підтверджується висновком, викладеним
у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 816/1220/18, якою
в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до МВС України, ГУ НП
в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відмовлено.
Аналогічні висновки щодо застосування Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11 січня 2016 року № 4, висловлені Верховним Судом у постановах від 19 вересня 2018 року у справі
№ 373/1188/16-а, від 20 вересня 2018 року у справі № 296/9456/16-а,
від 01 листопада 2018 року у справі № 822/3788/17, від 23 листопада 2018 року
у справах № 822/962/18, № 822/1872/18, від 22 січня 2019 року у справі
№ 2340/2663/18, від 15 квітня 2019 року у справі № 823/1798/18, від 05 лютого 2020 року у справі № 810/836/18, від 23 квітня 2020 року у справі № 822/999/18.
До того ж, на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року у справі № 816/1220/18 позивачу 31 січня 2019 року виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 95 780,00 грн.
Посилання в касаційній скарзі на те, що ГУ НП в Полтавській області є належним відповідачем у справі управління вважає безпідставним, оскільки кошти, про стягнення яких ставить вимогу позивач, сплачуються в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС України, а не ГУ НП в Полтавській області.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її з Печерського районного суду м. Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п'яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 у період з травня 2009 року
до листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України,
а з листопада 2015 року по лютий 2017 року - у Національній поліції України.
Наказом ГУ НП в Полтавській області від 06 лютого 2017 року № 36 о/с його звільнено відповідно до пункту четвертого частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (скорочення штатів).
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії
АВ № 0563446 від 10 квітня 2017 року позивачу встановлено третю групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби
в органах внутрішніх справ, з 28 березня 2016 року.
Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ № 0005176, ступінь втрати професійної працездатності позивача складає 40 % у зв'язку
із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
27 квітня 2017 року позивач подав до ГУ НП в Полтавській області документи
на виплату йому одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю 3-ої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Листом ГУ НП в Полтавській області від 19 травня 2017 року № 29/Н-29 позивачу відмовлено в цій виплаті у зв'язку з відсутністю відповідного нормативно-правового регулювання.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 554/5058/17 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1
до ГУ НП в Полтавській області про визнання протиправними дій та стягнення грошової допомоги. Визнано протиправними дії ГУ НП в Полтавській області щодо не направлення у встановлений законодавством строк до МВС України висновку з додатками щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги
в зв'язку із встановленням йому 3-ої групи інвалідності та зобов'язано ГУ НП
в Полтавській області направити до МВС України висновок із додатками щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому 3-ої групи інвалідності за захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму відповідно до постанови КМУ від 21 жовтня 2015 року № 850.
На виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду
від 06 лютого 2018 року ГУ НП в Полтавській області до МВС України були направлені матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, які листом Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 21 березня 2018 року №15/2-953 повернуті у зв'язку з тим,
що на ОСОБА_1 , як поліцейського, поширюються норми Закону України «Про Національну поліцію». Також було зазначено про те, що призначення
та виплата одноразової грошової допомоги позивачу, як капітану поліції, повинна здійснюватися ГУ НП в Полтавській області відповідно до Закону України «Про національну поліцію»і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11 січня 2016 року
№ 4 за рахунок асигнувань, передбачених у Державному бюджеті на зазначені цілі. Оскільки ГУ НП в Полтавській області не є органом внутрішніх справ, МВС України відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою КМУ від 21 жовтня 2015 року № 850 не уповноважене розглядати надіслані ним документи та приймати за ними будь-які рішення.
Листом ГУ НП в Полтавській області від 19 квітня 2018 року
№ 537/115/29/01-2018 позивача повідомлено, що в результаті проведеної перевірки матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що оскільки позивач був звільнений з Національної поліції згідно з пунктом четвертим частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» за скороченням штатів, то комісією ГУ НП в Полтавській області прийнято рішення про відмову в призначенні йому одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності на підставі статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» через відсутність для цього правових підстав, оскільки така допомога призначається та виплачується лише в разі звільнення саме
з підстав втрати працездатності внаслідок захворювання, контузії, травми, каліцтва, що пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії
АВ № 0364929 від 07 травня 2018 року ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби
в органах внутрішніх справ, з 01 квітня 2018 року до 01 квітня 2021 року.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 червня
2018 року у справі № 816/1220/18, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року, визнано протиправною бездіяльність ГУ НП в Полтавській області щодо не призначення та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку
із встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного
з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ, відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію» і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11 січня 2016 року № 4, зобов'язано ГУ НП в Полтавській області призначити
та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в зв'язку
із встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного
з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію» і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11 січня 2016 року № 4.
На виконання цього судового рішення ГУ НП в Полтавській області 02 листопад
2018 року затверджено висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги на підставі пункту четвертого частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» з розрахунку нарахованої одноразової грошової допомоги в розмірі 123 340,00 грн, з урахуванням раніше виплаченої суми в розмірі 27 560,00 грн, що складає до виплати (123 340,00 грн -
27 560,00 грн) = 95 780,00 грн.
31 січня 2019 року позивачеві виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 95 780,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 30 січня 2019 року № 30.
Разом з тим, встановлено, що постановою Верховного Суду від 16 грудня
2020 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 до МВС України, ГУ НП в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Верховний Суд дійшов висновку, що одноразова грошова допомога на підставі пункту 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» призначається і виплачується виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов: причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції; інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції; причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Оскільки причина звільнення позивача з поліції - «за скороченням штатів», тобто відсутня одна з обов'язкових умов на призначення одноразової грошової допомоги для колишніх поліцейський, то висновки судів попередніх інстанцій про право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги Верховний Суд вважав помилковими.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений
та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права
без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної
та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових
і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями
чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування чи їх посадовою або службовою особою встановлені статтями 1173, 1174 ЦК України, відповідно до яких така шкода відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів чи посадової або службової особи відповідних органів.
З'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування майнової і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи їх посадовою або службовою особою підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, вчиненого саме при виконанні своїх повноважень, наявність причинного зв'язку між шкодою
і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Такі обставини повинні підтверджуватись належними і допустимими доказами саме позивачем, виходячи із загальних засад доказування.
Касаційний суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій
про відмову в позові у зв'язку з недоведеністю позовних вимог, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння позивачеві майнової та моральної шкоди з боку відповідачів та її розміру він не надав, факт протиправної поведінки ГУ НП в Полтавській області та причинний зв'язок між такою поведінкою і заподіяною шкодою не довів.
Доводи касаційної скарги про те, що судові рішення у цій справі постановлені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах на увагу не заслуговують, оскільки ухвалені у цій справі рішення не суперечать цим висновкам.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального і процесуального права, вони містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судів попередніх інстанцій, зокрема апеляційного суду, який належним чином їх спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини
та переоцінювати докази.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене Верховний дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно визначили характер правовідносин між сторонами, правильно застосували норми матеріального права, повно і всебічно дослідили матеріали справи та дали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, прийняті у справі судові рішення є законними й обґрунтованими, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної
чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те, що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове рішення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку
з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 серпня 2019 року
та постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев
В. М. Коротун