Постанова
Іменем України
23 червня 2021 року
м. Київ
справа № 521/2179/19
провадження № 61-1337св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,
відповідачі - ОСОБА_1 , законний представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи: ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації, Служба у справах дітей Одеської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2019 року у складі судді Коблової О. Д. та постанову Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д.,
та акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на постанову Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У лютому2019 року акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , законного представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації, Служба у справах дітей Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, зняття з місця реєстрації та виселення.
Позов мотивований тим, що 27 квітня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов'язками є АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір №014/0043/74/73990, згідно умов якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в сумі: 60 095 доларів США строком до 27 квітня 2027 року, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі: 12,85 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора та виконати всі інші зобов'язання в порядку та в строки, визначені Кредитним договором.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 27 квітня 2007 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рудницькою Ю. О., зареєстрований в реєстрі за номером 1046, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Банк виконав взяті на себе договірні зобов'язання, надавши останньому кредитні кошти на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.
Проте, всупереч вимогам п. 3.3., п. 5.1. кредитного договору позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, а саме: не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості згідно Графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом, у зв'язку з чим виникла кредитна заборгованість.
В рахунок виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором та з метою врегулювання кредитної заборгованості, згідно застереження, яке міститься в договорі іпотеки № 1046 від 27 квітня 2007 року про можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, Банк на підставі акту про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу відповідно до статей 61, 62 Закону України «Про виконавче провадження» набув право власності на вищезазначену квартиру.
Згідно довідки № 2252 від 29 жовтня 2018 року про склад сім'ї та місця реєстрації позивач дізнався, що в житловій квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на даний час незаконно зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що в свою чергу позбавляє права АТ «Райффайзен Банк Аваль» розпоряджатися своїм майном у відповідності до норм чинного законодавства в Україні.
З урахуванням викладеного, АТ «Райффайзен Банк Аваль» просив:
примусово виселити з квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
позбавити (визнати такими, що втратили право користування) житлового приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
зняти з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2019 року позов задоволено.
Виселено з квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , позбавлено (визнано такими, що втратили право користування) житловим приміщенням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , знято з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір у сумі 5 763, 00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк, будучи іпотекодержателем предмета іпотеки - житлової квартири, у відповідності до вимоги статті 37 Закону України «Про іпотеку» та умов п. 5.2, п. 5.3. договору іпотеки, став його власником. На даний час у спірній квартирі незаконно зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що в свою чергу позбавляє права АТ «Райффайзен Банк Аваль» розпоряджатися своїм майном у відповідності до норм чинного законодавства України. Проте, в силу порушень надісланих Банком вимог відповідачі не звільнили у добровільному порядку вищезазначену квартиру.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2019 року змінено, зазначено, що рішення суду не підлягає виконанню протягом дії Закону України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 8 644,50 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірна квартира є предметом іпотеки і забезпечує виконання зобов'язань громадянина України за споживчим кредитом, наданим кредитною установою - резидентом України в іноземній валюті, використовується ОСОБА_1 , як його постійне місце проживання, а наявність у нього на праві власності іншого нерухомого житлового майна позивачем не доведено. Оскільки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, то положення цього Закону поширюються й на рішення суду про виселення осіб з цього предмета іпотеки.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У січні 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, з урахуванням уточнень, просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року скасувати та в задоволенні позову відмовити.
У лютому 2021 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» подало касаційну скаргу, з урахуванням уточнень, просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року в частині зміни рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2019 року щодо зазначення, що рішення суду не підлягає виконанню протягом дії Закону України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та залишити в силі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2019 року.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що суди не обґрунтували, яким чином його реєстрація та постійне проживання у квартирі задовго до укладення вищезазначених договорів може розглядатися, як неправомірна. Право реєстрації та право мешкати у спірній квартирі виникло у нього та його дітей на законних підставах до укладання кредитного та іпотечного договору. Суди не звернули уваги на той факт, що він вселився та зареєстрований у квартирі на законних підставах, ще до передачі квартири в іпотеку з метою забезпечення зобов'язання за кредитним договором. Банк не вимагав його зняття з реєстрації, а отже був згоден отримати квартиру в іпотеку з його правом на житло. У судів не було достатніх правових підстав припиняти право мешкання та виселяти з квартири відповідачів виключно на підставі незрозумілих ксерокопій, в яких є суттєва помилка щодо предмету іпотеки.
Крім того, суди порушили норми процесуального права. 16 грудня 2019 року відповідач з'явився до суду апеляційної інстанції, до зали судового засідання його не пустили у зв'язку з карантинними обмеженнями, тому він подав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, щоб надати додаткові пояснення та заперечив проти розгляду справи без його присутності, але суд апеляційної інстанції обмежив його право про особисту участь під час розгляду справи.
Касаційна скарга АТ «Райффайзен Банк Аваль» обґрунтована тим, що суд не надав оцінки обставинам справи, на які посилався позивач, оскільки не може бути підставою для зміни рішення суду першої інстанції Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» прийнятий 03 червня 2014 року, тобто який прийнято після отримання АТ «Райффайзен Банк Аваль» свідоцтва про право власності на майно від 24 лютого 2012 року. На момент звернення з позовом, майно в якому зареєстровані відповідачі, втратило статус предмета іпотеки. Суд першої інстанцій повно з'ясував обставин, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, тому зміна рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам процесуального законодавства.
Аргументи учасників справи
У червні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу АТ «Райффайзен Банк Аваль» частково задовольнити, а саме в частині скасування постанови Одеського апеляційного суду, в іншій частині касаційну скаргу залишити без задоволення.
Відзив мотивований тим, що під час укладання банком кредитного договору з ОСОБА_4 та під час укладання іпотечного договору, а також під час отримання банком права власності на спірну квартиру, банк знав про його з матір'ю право проживати у квартиру та фактично погодився з його правом. Жодних заперечень та прохань знятися з реєстрації не було як з боку банку, так і з боку ОСОБА_4 . Таким чином, можливо зробити висновок, що банк не заперечував проти його подальшого проживання у квартири та не вимагав від нього звільнити квартиру та відмовився від права проживання у квартирі, а отже банк фактично погодився з його правом. Тому банк не може вимагати припинити його право, оскільки на момент отримання у власність квартири з ним погодився та вирішив отримати квартиру з обтяженням квартири у вигляді його права користування.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Райффайзен Банк Аваль».
У квітні 2021 року матеріали цивільної справи № 521/2179/19 надійшли до Верховного Суду та 26 квітня 2021 року передані судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року № 6-345цс15 та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В ухвалі Верховного Суду від 29 вересня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.
Позиція Верховного Суду
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами (пункт 3 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Згідно частини першої статті 240 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 223 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-третьої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що:
ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року призначено справу до розгляду у судовому засіданні в приміщенні Одеського апеляційного суду на 20 травня 2020 року на 13 год. 30 хв. (а. с. 148);
19 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою, в якій зазначив, що у зв'язку з карантинними обмеженнями судове засідання буде проводитися без участі сторін. Тому ОСОБА_1 просив перенести слухання справи до змоги проводити судове засідання за участю сторін у справі (а. с. 159);
згідно довідки від 20 травня 2020 року слухання справи відкладено на 16 грудня 2020 року о 10 год 30 хв. (а. с. 163);
14 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою, в якій зазначив, що у зв'язку з новими даними у справі, просив перенести слухання справи до змоги особистої присутності сторін (а. с. 171);
згідно довідки від 16 грудня 2020 року справу розглянуто за відсутності сторін (а. с. 172);
в оскарженій постанові від 23 грудня 2020 року апеляційний суд зазначив, що сторона відповідача у відкрите судове засідання з'явилася, заперечувала проти задоволення позову, просила суд відмовити у задоволенні позову. Також апеляційний суд вказав, що відповідно до розпорядження голови Одеського апеляційного суду про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року №12, у зв'язку з ускладненням епідеміологічної ситуації в м. Одесі та із підтвердженням у працівників Одеського апеляційного суду діагнозу COVID-19, з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, серед співробітників та відвідувачів Одеського апеляційного суду та забезпечення безпечних умов праці працівникам суду тимчасово, на час установлення на території м. Одеси рівня епідемічної небезпеки: помаранчевий або червоний, зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинити їх допуск до залів судових засідань. При цьому копія розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року «Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду» у матеріалах справи відсутня.
У справі, що переглядається, апеляційний суд: не звернув увагу, що принципами цивільного судочинства є, зокрема, гласність і відкритість судового процесу; не врахував, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. За таких обставин апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 14 грудня 2020 року про відкладення розгляду справи, а тому зробив неправильний висновок про можливість розгляду справи без участі учасників справи.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 червня 2021 року у справі № 520/14750/19 (провадження № 61-18307св20).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від09 червня 2021 року у справі № 520/14750/19 (провадження № 61-18307св20), колегія суддів вважає, що касаційні скарги належить задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційні скарги ОСОБА_1 та акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року скасувати.
Справу № 521/2179/19 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. Ю. Тітов