30 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 923/700/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Стратієнко Л.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Семенової Наталі Володимирівни,
на рішення Господарського суду Херсонської області
(суддя - Ярошенко В.П.)
від 25.02.2021,
на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Головей В.М., судді - Разюк Г.П., Савицький Я.Ф.)
від 26.05.2021,
у справі за позовом Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"
до Фізичної особи - підприємця Семенової Наталі Володимирівни
про стягнення заборгованості в розмірі 13 482,31 грн,
та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Семенової Наталі Володимирівни
до Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"
про визнання факту розірвання договору
15.06.2021 ФОП Семенова Н.В. звернулася з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Херсонської області від 25.02.2021 та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду року від 26.05.2021 у справі №923/700/20 до суду касаційної інстанції.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у пункті 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального пра-ва чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладе-ного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Дослідивши касаційну скаргу, Верховний Суд встановив, що у касаційній скарзі в частині обґрунтування підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку викладені лише фактичні обставини справи, які встановлені судом попередньої інстанції та обставини, які були відхилені ним, із зазначенням, що судами були порушені норми матеріального і процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі не зазначено конкретної підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга на рішення Господарського суду Херсонської області від 25.02.2021 та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду року від 26.05.2021 у справі №923/700/20 з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав).
Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог, встановлених пунктом 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
Також, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у ві-дповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлю-ються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
У вступній частині касаційної скарги ФОП Семенова Н.В. оскаржує рішення Господарського суду Херсонської області від 25.02.2021 та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду року від 26.05.2021 у справі №923/700/20 в частині первісного позову, проте у резолютивній частині касаційної скарги просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 25.02.2021 та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду року від 26.05.2021 у справі №923/700/20 та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи предмет спору, остання повинна була сплатити судовий збір у розмірі 8 408,00 грн (200 % від ((13 482,31 грн х 1,5 : 100% = 202, 23, проте не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102,00 грн)) + 2102,00 грн (1 вимога немайнового характеру за зустрічним позовом) = 4204,00 грн)).
Проте, ФОП Семеновою Н.В. за квитанцією №2 від 15.06.2021 сплачено лише 4204,00 грн, тобто на 4204,00 грн менше від суми судового збору, що підлягає сплаті у цьому випадку.
З огляду на викладене, заявниці необхідно уточнити вимоги касаційної скарги та у разі оскарження вказаних судових рішень у повному обсязі надати суду оригінал документу, що підтверджує доплату судового збору у сумі 4204,00 грн.
Керуючись статтями 174, 234, 287 290, 292, 310 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Семенової Наталі Володимирівни на рішення Господарського суду Херсонської області від 25.02.2021 та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду року від 26.05.2021 у справі №923/700/20 залишити без руху.
2. Надати Фізичній особі-підприємцю Семеновій Наталі Володимирівні строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
3. Роз'яснити Фізичній особі-підприємцю Семеновій Наталі Володимирівні, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Л. Стратієнко