Іменем України
23 червня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/433/21
Господарським судом Чернігівської області, у складі судді Федоренко Ю.В., за участю секретаря судового засідання Сиворакша Т.В., за правилами загального позовного провадження розглянуто справу
за позовом: Приватного підприємства «Дружба - Агро 2010»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Верітас - Агро 2015”,
про стягнення 789969,29 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув.
від відповідача: не прибув.
Приватним підприємством “Дружба-Агро 2010” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Верітас-Агро 2015” про стягнення заборгованості в сумі 645 716,00 грн, відсотків за користування кредитними коштами в сумі 111 098,53 грн, 3% річних в сумі 7 003,26 грн та інфляційних нарахувань в сумі 26 151,50 грн.
Дії суду щодо розгляду справи.
Ухвалою від 30.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.06.2021.
Ухвалами від 30.04.2021 та від 17.05.2021 відмовлено у задоволенні заяв ПП «Дружба-Агро 2010» про забезпечення позову.
Ухвалою від 30.04.2021 про відкриття провадження у справі судом запропоновано відповідачу на підставі ст. 165 Господарського процесуального кодексу України надати відзив на позовну заяву та докази на підтвердження своєї позиції не пізніше 15 календарних днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надіславши одночасно копію відзиву з доказами позивачу, а докази направлення надати суду.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 30.04.2021, яка направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві (вул. Українська,7, с. Хотинівка, Носівський р-н, Чернігівська область) і яка відповідає адресі державної реєстрації повернулась до суду з відміткою відділу поштового зв'язку - адресат відмовився від отримання.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в реєстрі значиться Товариство з обмеженою відповідальністю “Верітас-Агро 2015”, ідентифікаційний код 36213751, місцезнаходження вул. Українська,7, с. Хотинівка, Носівський р-н, Чернігівська область.
В силу статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, судом враховано, що відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Частиною 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень”, усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України “Про доступ до судових рішень”, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).
Отже, відповідач не позбавлений права на ознайомлення з судовими рішеннями у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи зазначене, відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі №927/433/21.
07.06.2021 від позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутності особи, яка бере участь у справі.
В судовому засіданні 07.06.2021 суд постановив увалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.06.2021 на 10:00.
Ухвалою від 07.06.2021 позивача та відповідача повідомлено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.06.2021 на 10:00. Вказана ухвала направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві (вул. Українська,7, с. Хотинівка, Носівський р-н, Чернігівська область) і яка відповідає адресі державної реєстрації, повернулась до суду з відміткою відділу поштового зв'язку - адресат відмовився від отримання.
У судовому засіданні 23.06.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.
Позиції учасників справи.
Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем умов договору грошової позики від 26.05.2020.
Відповідач відзив на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив. Заяви та клопотання від відповідача до суду не надходили. В ухвалі про відкриття провадження у справі попереджено відповідача про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки відповідачем не подано відзив на позов у встановлений судом строк без поважних причин, тому в силу приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України справа вирішується судом за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи.
26.05.2020 між Приватним підприємством «Дружба-Агро 2010» (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Верітас-Агро 2015» (позичальник) укладено договір грошової позики (далі - договір).
Згідно п.1.1-1.2 договору позикодавець зобов'язується надати позичальнику у власність грошові кошти в еквіваленті суми виплати паїв за користування земельними ділянками в розмірі 645716,00 грн, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, після документального підтвердження передачі даної суми позичальнику. Відсотки за користування позикою або яке-небудь інше відшкодування позичальнику не виплачується.
Відповідно до п.2.1 договору позика надається шляхом перерахування в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника суми грошових коштів, визначеної в п.1.1 договору, або готівкою.
Термін, на який надається позика позичальнику, становить дев'ять місяців (але не більше ніж до 15.12.2020) з моменту документального підтвердження передачі суми вказаної в п.1.1 договору позичальнику (п.2.2. договору).
Згідно п.3.1-3.3. договору після закінчення терміну, зазначеного в п.2.2 договору, позичальник зобов'язаний повернути протягом п'ятнадцяти днів суму отриманої позики. Позика повертається шляхом перерахування на поточний рахунок позикодавця в безготівковому порядку отриманої суми позики або внесення суми позики в касу позикодавця або іншим способом по домовленості сторін, в тому числі шляхом передачі сільськогосподарської продукції розрахованої в еквіваленті сумі наданої позики. Строк повернення позики може бути скорочений в односторонньому порядку за бажанням позичальника.
31.07.2020 Приватне підприємство «Дружба-Агро 2010» (позикодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Верітас-Агро 2015» (позичальник) підписали Додаток №1 до договору грошової позики від 26.05.2020, в якому виклали в новій редакції п.1.1 договору: позикодавець зобов'язується надати позичальнику у власність грошові кошти в еквіваленті суми виплати паїв за користування земельними ділянками в розмірі 645716,00 грн, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, після документального підтвердження передачі даної суми позичальнику.
Крім того, Додатком №1 сторони доповнили договір пунктом 3.4 такого змісту: За користування позикою позичальник сплачу позикодавцю 20% річних від суми отриманої позики. З урахуванням п.1.1 договору сума процентів річних вираховується згідно з наступною формулою СП=(П*20%/365)*КД, де СП - грошова сума процентів річних за користування позикою, П - сума наданої позики, КД - кількість днів за користування позикою.
Згідно п.4.1 договору у випадку порушення своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену договором та чинним законодавством України.
Позивач на виконання умов договору перерахував відповідачу зворотну фінансову допомогу в сумі 645716,00грн згідно платіжних доручень №51 від 11.06.2020 на суму 342416,00грн та №52 від 16.06.2020 на суму 303300,00грн. Факт перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів в сумі 342416,00 грн та 303300,00 грн підтверджується банківською випискою, копія якої додана до позовної заяви.
Як зазначає позивач у позовній заяві відповідач позику в сумі 645716,00 грн у визначений договором строк не повернув.
15.04.2021 позивачем направлено відповідачу лист-вимогу про повернення позики та відсотків за користування грошовими коштами на загальну суму 752731,14 грн.
Позивачем нараховано відповідачу 111098,53 грн процентів за користування грошовими коштами за період з 17.06.2020 по 26.04.2021, 7003,26 грн три проценти річних та 26151,50 грн інфляційних.
Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
За частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Суд встановив, що позивач свої зобов'язання за договором грошової позики виконав належним чином перерахувавши на рахунок відповідача 645716,00 грн, а відповідач позику у встановлений строк не повернув, внаслідок чого заборгованість станом на день розгляду справи склала 645716,00 грн.
Позивачем нараховано відповідачу 111098,00 грн процентів за користування грошовими коштами за період з 17.06.2020 по 26.04.2021.
Дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд доходить висновку, що він проведений позивачем у відповідності до умов договору та норм чинного законодавства.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення позики, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 645716,00 грн та відсотків за користування кредитними коштами в сумі 111098,53 грн є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 7003,26 грн три проценти річних за період з 16.12.2020 по 26.04.2021 та 26151,50грн інфляційних за період січень 2021 - березень 2021.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, обов'язок оплатити основний борг, а також обов'язок оплатити нараховані на основний борг три відсотки річних та інфляційні втрати, є похідними один від одного зобов'язаннями, хоча і є взаємопов'язаними між собою; крім того, норми цивільного законодавства не ставлять в залежність одночасність вимог кредитора на стягнення з боржника основної заборгованості від одночасності права вимоги на стягнення трьох відсотків річних, інфляційних у зв'язку з простроченням основного грошового зобов'язання.
При застосуванні індексу інфляції, індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру відсотків річних та інфляційних нарахувань, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині 3% річних та в частині стягнення інфляційних підлягають задоволенню в повному обсязі, в частині стягнення 3% річних в сумі 7003,26 грн, в частині стягнення інфляційних в сумі 26151,50 грн.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи, що відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобов'язання щодо повернення позики не виконав, вимоги позивача не оспорив, суд з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення боргу в сумі 645716,00 грн, в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами в сумі 111098,53 грн, в частині стягнення інфляційних в сумі 26151,50 грн, в частині стягнення 3% річних в сумі 7003,26 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 11850,00 грн судового збору.
Керуючись ст. 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю і стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Верітас - Агро 2015”, вул. Українська, 7, с. Хотинівка Носівського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 40154755, на користь Приватного підприємства «Дружба - Агро 2010», вул. Українська, 7, с. Хотинівка Носівського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 36213751, 645 716 грн боргу, 111 098,53 грн відсотків за користування кредитними коштами, 7 003,23 грн 3% річних, 26 151,50 грн інфляційних нарахувань та 11 850 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 01.07.2021.
Суддя Ю.В. Федоренко