18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
29 червня 2021 року
м. Черкаси справа № 925/509/21
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Довганя К.І., розглянувши без участі представників сторін, в порядку письмового провадження справу № 925/509/21 за позовом Черкаського міського зоологічного парку “Рошен” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Каштан - Плюс” про стягнення 119714,75 грн,
Заявлено позов про стягнення 119714,75 грн. надмірно сплачених бюджетних коштів.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що після підписання Договору про закупівлю товарів за державні кошти від 04.02.2019 № 1, сторонами було укладено 2 додаткові угоди, згідно яких неодноразово підвищено ціну на м'ясо яловичини заморожене.
Позивач, посилаючись на інформацію Державної служби статистики України, оприлюднену на офіційному веб-сайті установи вважає, що Додаткова угода №1 та Додаткова угода № 2 до Договору від 28.02.2019 укладені без достатніх на те правових підстав, оскільки коливання ціни у бік збільшення на закупівельний товар, упродовж лютого 2019 року, не відбувалося, про що свідчить.
На думку позивача, Додаткова угода №2, як і Додаткова угода №1 до Договору, якими збільшувалася ціна за одиницю поставки м'яса яловичини заморожене до позивача, є нікчемними, і тому поставки вказаних продуктів мали бути здійснені за ціною визначеною Договором, а саме: м'ясо яловичини заморожене ДСТУ 6030:2008 за 62,00 грн. за кілограм з ПДВ, та відповідно до визначених ним обсягів поставки.
Позивач зазначив, що відповідно до підписаних Сторонами видаткових накладних на виконання умов Договору, згідно додаткових угод до Договору №№ 1-2, які позивач вважає нікчемними, сума надмірно сплачених бюджетних коштів складає - 116 422,55 грн.
Також, позивач вказав, що відповідно до видаткової накладної за №14898 від 22.02.2019 відповідач всупереч умовам Договору поставив позивачу 531 кг м'яса яловичого на кості 1 категорії по 68 грн. 20 коп. за кілограм, а тому різниця надмірно сплачених бюджетних коштів становить 3 292 грн. 20 коп., що згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України є безпідставне набуте майно. Тому, як вважає позивач, загальна сума грошових коштів, що підлягає поверненню відповідачем становить 119 714,75 грн. (сто дев'ятнадцять тисяч сімсот чотирнадцять гривень 75 коп.).
11.05.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими мотивуючи тим, що позивачем до позову не додано жодних документів, що підтверджують факт поставки та оплати товару, відсутній розрахунок суми надмірно сплачених коштів.
Відповідач зазначив, що умовами вище вказаного Договору передбачено поставку товару «м'яса яловичини замороженого», а не «м'яса яловичого на кості І категорії», як вказує позивач. А отже, як зауважив відповідач, видаткова накладна №14898 від 22.02.2019, не має жодного відношення до Договору; обґрунтувань на підставі якого договору здійснювалася поставка товару, умови поставки товару, договірна вартість товару позивач також не надав.
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвала надіслана учасникам справи у встановленому порядку.
Суд, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що результатами проведення закупівлі з ідентифікатором UА-2019-01-02-000420-с, між сторонами був укладений Договір про закупівлю товарів за державні кошти від 04.02.2019 за № 1 (далі - Договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність м'ясо яловичини заморожене, код ДК 15110000-2 - М'ясо далі - Товар), а Замовник зобов'язався прийняти і оплатити вартість Товару на умовах, передбачених цим Договором.
За умовами п.1.2 Договору найменування, кількість та асортимент Товару вказується в Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 3.3 загальна сума Договору становила 806 000,00 грн. з ПДВ.
Специфікацією до Договору була передбачена кількість та вартість товару - м'яса яловичини замороженого ДСТУ 6030:2008: всього 13 000 кг, вартістю 62,00 грн. з ПДВ за 1 кг, всього на загальну суму 806 000,00 грн. з ПДВ.
Додатковою угодою №1 до Договору від 28.02.2019, сторони, враховуючи лист Постачальника (відповідача) №37 від 21,02.2019 та лист ТОВ «Златоміт» (виробника товару) №18/02 від 18.02.2019, керуючись п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», дійшли згоди зменшити загальну суму Договору до 805 996,90 грн., починаючи з 22.02.2019 змінити (зменшити) кількість товару, що поставляється, та збільшити вартість 1 кг товару до 68,20 грн. з ПДВ (збільшення вартості товару на 10%).
Додатковою угодою №2 до Договору від 06.03.2019, сторони, враховуючи лист Постачальника (відповідача) №52 від 06.03.2019 та лист ТОВ «Златоміт» (виробника товару) №06/03 від 06.03.2019, керуючись п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», дійшли згоди зменшити загальну суму Договору до 805 996,56 грн., починаючи з 07.03.2019, змінити (зменшити) кількість товару, що поставляється, та збільшити вартість 1 кг товару до 75,02 грн. з ПДВ (збільшення вартості товару на 10%).
Проте, позивач просить суд стягнути з відповідача 119714,75 грн. надмірно сплачених коштів, оскільки, на думку позивача, додаткова угода №1 та додаткова угода №2 до Договору від 28.02.2019, була укладена між позивачем та відповідачем за відсутності коливання ціни на товар у бік збільшення, тобто в порушення вимог п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» , а тому є нікчемною в силу ч. 1 ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі».
За приписами ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).
За приписами ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За змістом статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на час укладання Додаткової угоди №1 та №2 до Договору) (далі - Закон), договір про закупівлю - це договір, який укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.
Відповідно ст.36 Закону, Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Ст.712 ЦК України визначео, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Ч.5 ст.180 ГК України передбачено, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін, у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Ч.4 ст.36 Закону передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;
5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Рlatts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої цієї статті.
За правилами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оцінивши фактичні обставини справи та приписи вищенаведеного законодавства, суд приходить до наступних висновків.
Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладеного договору №1 від 04.02.2019 та Додаткових угод №1 і №2 до нього. Даний договір за його правовою природою є договором поставки. Свої зобов'язання за цим договором відповідач виконав належним чином та здійснив поставку Товару, що не оспорюється позивачем.
На підставі положень, передбачених п.2 ч.4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі»:
- Додатковою угодою №1 до Договору сторони узгодили зменшити загальну суму Договору до 805 996,90 грн., починаючи з 22.02.2019 змінивши (зменшивши) кількість товару, що поставляється, та збільшити вартість 1 кг товару до 68,20 грн. з ПДВ (збільшення вартості товару на 10%);
- Додатковою угодою №2 до Договору сторони домовились зменшити загальну суму Договору до 805 996,56 грн., починаючи з 07.03.2019, змінивши (зменшивши) кількість товару, що поставляється, та збільшити вартість 1 кг товару до 75,02 грн. з ПДВ (збільшення вартості товару на 10%).
Судом з'ясовано, що підставою зміни ціни Договору (зменшення обсягів закупівлі та збільшення вартості за одиницю товару), стали листи товаровиробника (постачальника відповідача) - ТОВ «Златоміт». Тобто, підставою зміни умов Договору, стало волевиявлення саме обох сторін Договору.
Згідно ч. 1 -2 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору, допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Суд враховує, що в умовах ринкової економіки ціна в договорі визначається попитом і пропозицією, конкуренцією та іншими економічними чинниками. Таким чином, суд вважає, що при укладенні договору та визначення його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватись, зокрема враховувати тенденції зростання (падіння) цін на ринку товарів та послуг тощо.
Суд, також бере до уваги роз'яснення, викладені у листі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 №3302-06/34307-06 щодо зміни істотних умов договору про закупівлю, з яких вбачається, що: «згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому, норма пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар. Разом з тим, виходячи зі змісту частини першої статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов. Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов'язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов'язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим».
Отже, сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до договору щодо ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10 % від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Тобто, кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Суд звертає увагу на те, що вимогами чинного законодавства України не передбачено, якими саме документами має бути підтверджене коливання цін на товари і не визначено, що такими документами можуть бути виключно документи, видані Держстатом України.
Зокрема, Закон України "Про публічні закупівлі" не містить ні переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ні форму/вигляд інформації щодо такого коливання. Проте, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.
За приписами пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
Пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПК України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Разом з цим, відповідно до ч. 1 та 2 ст.3 ГК України, під господарською діяльністю в ГК України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яку здійснюють для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно положень ч.1 ст.6 ГК України, одним із загальних принципів господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності в межах, визначених законом.
Ч.1 ст.42 та ч.1 ст.43 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, яку здійснюють суб'єкти господарювання (підприємці) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, не заборонену законом.
За змістом пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Отже, визначальною ознакою господарської діяльності суб'єкта господарювання є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому підприємець є вільний у виборі ціни, за якою бажає реалізовувати продукцію.
Крім цього, ст. 189 ГК України визначено, що ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.
Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. При цьому вільні ціни визначають на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Відтак, вимоги до формування ринкової ціни нормами чинного законодавства України не передбачено.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частин 1-3 та 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Оцінюючи вище викладене, суд приходить до висновку, що укладаючи (підписуючи) Додаткові угоди №1, №2 до Договору, позивач діяв у порядок та у спосіб встановлений чинним законодавством України, в тому числі Законом України «Про публічні закупівлі». Зміст цих правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Таким чином, волевиявлення позивача було вільним та відповідало його внутрішній волі, а правочини були направлені на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
Твердження позивача щодо нікчемності Додаткових угод №1 та №2 до Договору, суд оцінює критично, і вважає такими, що суперечать Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки зміна істотних умов договору про закупівлю у разі зміни ціни товару у разі коливання ціни такого товару на ринку (п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону) та зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін (п. 7 ч. 4 ст. 36 Закону) - це окремі підстави внесення змін до істотних умов договору про закупівлю.
Судом встановлено, що сторони погодили внести зміни до Договору саме на підставі п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому доводи позивача про нікчемність укладених Додаткових угод до Договору є безпідставними і необґрунтованими.
За приписами ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В силу ст. 91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За умовами п. 5.6 - 5.7 Договору, підтверджуючими документами поставки товару є видаткові накладні, підписані сторонами, а підтвердження оплати вартості Товару є відповідні платіжні доручення.
Позивач, заявляючи вимогу про повернення різниці надмірно сплачених бюджетних коштів у сумі 3 292 грн. 20 коп. посилається, як на належний доказ - видаткову накладну за №14898 від 22.02.2019, на підставі якої відповідач поставив позивачу 531 кг м'яса яловичого на кості І категорії по ціні 68 грн. 20 коп. за кілограм. Проте, умовами Договору передбачено поставку товару лише м'яса яловичини замороженого, а не м'яса яловичого на кості І категорії.
Відтак, суд вважає доводи позивача не достатньо обґрунтованими, оскільки позовна заява не містить ні документів, які підтверджують факт поставки Товару, ні розрахунку заявленої до стягнення суми надмірно сплачених коштів.
Суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що вимоги позивача не підлягають до задоволення.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що позивачем не доведені заявлені ним вимоги і у позові необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст.ст.233, 236-241 ГПК України суд, -
У позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 29.06.2021.
Суддя К.І. Довгань