ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
01 липня 2021 року Справа № 923/565/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕХАВЕ КОРМ ЛТД", м. Київ,
код ЄДРПОУ 32708265,
до: Фізичної особи-підприємця Старостенко Валентини Григорівни, м. Берислав, Херсонська область, ІПН НОМЕР_1 ,
про стягнення 234016,69 грн.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Обставини справи.
23 квітня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕХАВЕ КОРМ ЛТД" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця Старостенко Валентини Григорівни суми заборгованості у розмірі 234016,69 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № ЗЙ100518 від 10.05.2018, в частині проведення розрахунків за поставлений товар. За розрахунками позивача залишок несплаченої заборгованості становить 92801,82 грн. Оскільки відповідачем порушено строки виконання зобов'язань за договором, позивачем, на підставі ст.ст. 526, 530, 549-554, 625, 655 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення 17004,62 грн. інфляційних втрат, 69431,44 грн. пені, 39283,05 грн. відсотків за користування чужими коштами та 15495,76 грн. штрафу.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.04.2021 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.
Ухвалою від 27 квітня 2021 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 923/565/21. Розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин та заперечення (в разі надходження відповіді на відзив), а позивачу - відповідь на відзив та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України у встановлені строки.
У разі розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до цього Кодексу, без призначення судового засідання, процесуальні дії, строк вчинення яких, відповідно до цього Кодексу, обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятись протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом та отримана позивачем і відповідачем, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.
На адресу суду повернулись поштові повідомлення з відмітками пошти про вручення ухвали суду сторонам у справі (а.с. 82-83).
27 травня 2021 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги визнає у повному обсязі. Відповідач також вказує, що позивачем заявлено до стягнення суму, що є надмірно великою, зазначає, що знаходиться в скрутному фінансовому становищі, а тому просить суд зменшити розмір штрафних санкцій. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, суд,
Матеріали справи свідчать, що 10 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕХАВЕ КОРМ ЛТД" (надалі - постачальник або позивач) і фізичною особою-підприємцем Старостенко Валентиною Григорівною (надалі - покупець або відповідач) був укладений договір поставки №ЗЙ100518 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставити покупцю товар, а відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити вартість поставленого товару.
Сторонами Договору досягнуто згоди з його істотних умов, визначено предмет договору, кількість, асортимент, порядок поставки, порядок та умови проведення розрахунків. строк дії договору та інші умови договору.
Перелік і найменування товару зазначається у видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну окрему партію товару (п.1.3 та п.2.1 Договору).
Строк дії Договору становить - до 31 грудня 2018, але будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. (п.9.1 Договору).
Відповідно до п. 9.2 Договору у випадку, якщо за 10 (десять) робочих днів до закінчення строку дії даного Договору, жодна із сторін не виявить бажання його розірвати, даний договір вважається пролонгований (продовженим) на наступний рік на тих самих умовах.
Доказів про відмову від Договору чи його розірвання у визначеному законодавством порядку суду не надано.
Розділом 4 Договору сторонами погоджено суму Договору та порядок розрахунків.
Ціна одиниці та вартість кожної конкретної партії товару визначається в рахунку-фактурі (п.4.1. Договору).
Покупець зобов'язаний здійснити оплату товару шляхом перерахування грошових коптив на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 (тридцята) календарних днів з дати поставки відповідної партії Товару (п.4.3. Договору).
Датою оплати вважається дата зарахування банком грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п.4.5. Договору).
За порушення умов оплати Товару, визначених п. 4.3. даного Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару (п. 6.2.1 Договору).
Відповідно до п. 6.2.2 Договору за порушення умов оплати товару, визначених п. 4.3. даного Договору, понад 5 (п'ять) робочих днів, додатково покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від вартості неоплаченого товару.
Згідно пункту 6.5. Договору за весь час прострочення оплати товару, покупець понад суми пені, штрафів, збитків також сплачує відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 15% річних.
На виконання умов Договору позивачем у період з 22 травня 2018 року по 11 жовтня 2018 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 427346,32 грн.
Відповідач в свою чергу порушив зобов'язання за договором в частині проведення розрахунків за поставлений товар у розмірі 92801,82 грн., що стало підставою для звернення позивача з відповідною позовною заявою до суду.
Позивачем на підтвердження здійснення поставки товару та наявної заборгованості відповідача за договором, надано копії наступних доказів: Договір поставки №ЗЙ100518 від 10.05.2018, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні та акти звірки взаєморозрахунків.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків проведення розрахунків за поставлений товар, позивачем нараховано суму інфляційних втрат у розмірі 17004,62 грн., суму пені у розмірі 69431,44 грн., суму відсотків за користування чужими коштами у розмірі 39283,05 грн. та суму штрафу у розмірі 15495,76 грн.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕХАВЕ КОРМ ЛТД" підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами у справі укладений договір, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до умов Договору поставки та укладених до нього додатків, оплата частини поставленого товару здійснювалась на умовах попередньої оплати та частина на умовах відстрочення оплати.
Матеріали справи свідчать, що відповідачу було поставлено товар за наступними видатковими накладними:
- видатковою накладною № 1909 від 06 червня 2018 року на загальну суму 62368,75 грн.;
- видатковою накладною № 2168 від 19 червня 2018 року на загальну суму 6933,75 грн.;
- видатковою накладною №2108 від 22 червня 2018 року на загальну суму 65121,32 грн.;
- видатковою накладною № 2461 від 23 липня 2018 року на загальну суму 42811,25 грн.;
- видатковою накладною № 2555 від 30 липня 2018 року на загальну суму 24320,00 грн.;
- видатковою накладною № 2939 від 30 серпня 2018 року на загальну суму 71270,00 грн.;
- видатковою накладною № 3496 від 11 жовтня 2018 року на загальну суму 40670,00 грн.
Факт часткової сплати відповідачем поставленого товару підтверджено доданим до матеріалів справи Актом звірки взаєморозрахунків за період з 10.05.2018 по 01.03.2021, з якого слідує, що за відповідачем рахується прострочена заборгованість у розмірі 92801,82 грн.
Судом також враховано, що відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив факт заборгованості та визнав суму боргу у розмірі 92801,82 грн.
Таким чином, за зазначеними видатковими накладними за відповідачем рахується основна заборгованість з урахуванням здіснення часткової оплати у розмірі 92801,82 грн.
Отже, матеріали справи підтверджується, що в порушення умов Договору та ч.1 ст. 530 ЦК України відповідачем не було здійснено повного розрахунку з позивачем за поставлений товар у визначені строки.
Доказів сплати або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 92801,82 грн., відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 92801,82 грн., є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, пені, штрафу та 15 % річних за користування чужими грошима, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ст. 625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За приписами ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже при нарахуванні інфляційних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.
Право на нарахування інфляційних втрат, пені, штрафу та 15 % відсотків за користування чужими коштами сторони узгодили в п. 6.2.1, п.6.2.2 п. 6.5 Договору.
Згідно п. 6.2.1 Договору за порушення умов оплати товару, визначених п. 4.3. Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неоплаченого Товару.
Відповідно до п. 6.2.2. Договору за порушення умов оплати товару, визначених п. 4.3. даного Договору, понад 5 (п'ять) робочих днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від вартості неоплаченого товару.
За умовами п. 6.5 Договору за весь час прострочення оплати товару, покупець понад суми пені, штрафів, збитків також сплачує відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 15% річних.
Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних втрат, пені, штрафу та 15 % річних за користування чужими грошовими коштами (а.с. 32-72 ), та встановлено, що вони є вірними.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 17004,62 грн. інфляційних втрат та 39283,05 грн. відсотків за користування чужими коштами, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних станцій, суд дійшов наступних висновків.
Зменшення штрафних санкцій судом вирішується з урахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансованого стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, наявності інфляційних процесів в економіці держави та інших обставин справи, які б свідчили про можливість зменшення пені.
Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено право суду зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.
За приписами ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, правовий аналіз наведеної норми свідчить про те, що зменшення розміру неустойки це право суду, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Суд також враховує специфіку діяльності відповідача, яка полягає у тому, що попит на твар має сезонний характер. Також судом враховано, що відповідач є пенсіонером, відповідно до наданих податкових декларацій доходи відповідача значно зменшились.
Судом також враховано, що позивачем не надано доказів понесення збитків внаслідок допущення такого порушення, як і будь-яких посилань на можливість їх завдання.
У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій (пені та штрафу) за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Зменшення суми штрафу є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми, як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. № 7-рп/2013.
Враховуючи наведене, інтереси позивача, а також те, що відповідач не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань, беручи до уваги те, що відповідачем позовні вимоги визнано, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за доцільне скористатись наданим йому ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України правом та зменшити розмір нарахованої пені на 99 % - до 694,31 грн. та нарахованого штрафу на 99 % - до 154,96 грн., цим самим забезпечивши баланс інтересів сторін.
Таким чином, враховуючи те, що суд зменшив розмір нарахованої суми пені до 694,31 грн. та штрафу до 154,96 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, пеня стягується в сумі 694,31 грн., штраф стягується в сумі 154,96 грн. В іншій частині вимог щодо стягнення пені та штрафу суд відмовляє у задоволенні.
Також, суд зазначає, що в межах розгляду даної справи позивачем вже було застосовано до відповідача таку міру відповідальності, як стягнення відсотків за користування чужими коштами та інфляційних нарахувань, що в певній мірі компенсує збитки позивача.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач, позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (п. 4 ст. 191 ГПК України).
Суд враховує, відзив відповідача, за змістом якого останній визнав позовні вимоги у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма міститься в ч. 4 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Позивачем при зверненні з позовом було сплачено 3510,25 грн. судового збору, що підтверджується платіжними дорученнями № 1673 від 13 квітня 2021 року.
Враховуючи задоволення судом позовних вимог, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків від судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто 1755,12 грн.
Решта судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, в розмірі 1755,13 грн. покладається на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Старостенко Валентини Григорівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕХАВЕ КОРМ ЛТД" (01010, м. Київ, пров. Хрестовий, буд. 2, код ЄДРПОУ 32708265) суму основного боргу у розмірі 92801,82 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 17004,62 грн., суму відсотків за користування чужими коштами у розмірі 39283,05 грн., суму штрафу у розмірі 154,96 грн., суму пені у розмірі 694,31 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1755,13 грн.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ЦЕХАВЕ КОРМ ЛТД" (01010, м. Київ, пров. Хрестовий, буд. 2, код ЄДРПОУ 32708265) з Державного бюджету України 50 % судового збору у розмірі 1755,12 грн., сплаченого згідно платіжного доручення № 1673 від 13 квітня 2021 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 923/565/21.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення направити позивачу та відповідачу у відповідно ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено 01.07.2021.
Суддя С.В. Нікітенко