Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1663/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" (73042, м.Херсон, вул.Ракетна,110-а, код ЄДРПОУ 32125693)
до Виробничий кооператив "Паросток" (62473, Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, площа Шевченка, б.1, код ЄДРПОУ 36555069)
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
07.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Виробничого кооперативу "Паросток", в якій просить суд стягнути з Виробничого кооперативу "Паросток" з усіх відкритих рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, пеню в сумі 409,20 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна", а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині поставки товару у строк визначений договором поставки №011 від 23.01.2020.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.05.2021 прийнято позовну заяву (вх.№1663/21 від 05.03.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/1663/21. Визначено, що розгляд справи №922/699/21 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (ст.251 ГПК України), строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (ч.4 ст.250 ГПК України) та строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив з дня його отримання, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Позивачу встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання (ст. 251 ГПК України). Роз'яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених статтею 248 ГПК України.
Виробничий кооператив "Паросток" своїм правом, наданим відповідно до ст.251 ГПК України, не скористався, відзив на позов не надав. Так, ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 07.05.2021 було направлено на адресу відповідача - 62473, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, площа Шевченка, б.1, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження юридичної особи (а.с.45 т.1).
Відповідно до поштового повідомлення, повернутого на адресу суду 27.05.2021, зазначену кореспонденцію відповідачем отримано 13.05.2021.
Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Проте, станом на 01.07.2021 від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
23.01.2020 між Виробничим кооперативом "Паросток" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" (покупець) було укладено договір поставки №011 (надалі - Договір) (а.с.14-16 т.1).
Відповідно до п.1. Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар згідно специфікації, яка наведена у додатку до даного Договору, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Умови цього Договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору (п.1.2.Договору).
Найменування, асортимент, кількість, пакування, одиниця виміру, ціна одиниці виміру товару, що постачається та загальна вартість товару наведені в специфікації (додатку) до даного Договору (п.1.4.Договору).
Відповідно до п.3.1. Договору, продавець зобов'язався поставити товар покупцю па умовах та в строки, визначені у специфікації (додатку) до даного Договору.
Також, продавець зобов'язався передати покупцю разом з товаром комплект супровідних документів на кожну партію товару визначених п.3.2. Договору.
Згідно п.3.4. Договору, датою передачі товару вважається дата, вказана у видатковій накладній.
Передача товару має бути здійснена за адресою, вказаною у специфікації (додатку) до даного Договору (п.3.5.Договору).
Порядок оплата товару визначається у специфікаціях до даного Договору, які є невід'ємною частиною даного Договору (п.6.1.Договору).
Кінцевий розрахунок за товар здійснюється за умови надання продавцем повного пакету документів згідно переліку, вказаному в п.п.3.2., 8.1., 8.4. цього Договору (п.6.2.Договору).
Датою платежу вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця (п.6.5.Договору).
Відповідно до п.7.1. Договору, поставка товару здійснюється в строки, визначені відповідно до специфікації (додатку) до цього Договору.
Пунктом 9.2. Договору сторони погодили, що за неналежне виконання своїх обов'язків винна сторона сплачує другій стороні за її вимогою пеню в розмірі подвійний облікової ставки НБУ, що діяла на період неналежного виконання зобов'язання, від суми не виконаного зобов'язання за кожний день прострочення.
23.01.2020 між Виробничим кооперативом "Паросток" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" (покупець) було підписано специфікацію №1 до договору поставки №011 від 23.01.2020 (надалі - Специфікація) (а.с.17 т.1).
Як вбачається із Специфікації, предметом Договору є поставка олії соняшникової нерафінованої невимороженої першого ґатунку у кількості 100т +/- 10%.
Вартість 1т товару становить 19 600,00 грн. (в .т.ч. ПДВ).
Загальна вартість товару складає 1 960 000,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 326666,67 грн., з урахуванням +/- 10% в залежності від кількості товару, фактично поставленого.
Згідно п.2 Специфікації, строк поставки: з 27 лютого 2020 року по 02 березня 2020 року (включно).
Відповідно до п.3 Специфікації, умови поставки - склад покупця (м. Херсон, вул. Ракетна, 110А).
На виконання Договору відповідач поставив на адресу ТОВ «Екобіотек-Україна» товар, що підтверджується наступними документами:
- 34400 кг (видаткова накладна №99 від 28.02.2020 та товарно-транспортна накладна №ВН204 від 28.02.2020) - загальна сума поставки 674102,40 грн., в т.ч. ПДВ 112350,40 грн. (а.с.19-20 т.1);
- 28280 кг (видаткова накладна №104 від 02.03.2020 та товарно-транспортна накладна №ВН205 від 02.03.2020) - загальна сума поставки 554174,88 грн., в т.ч. ПДВ 92365,48 грн. (а.с.22-23 т.1);
- 34740 кг (видаткова накладна №105 від 03.03.2020 та товарно-транспортна накладна №ВН202 від 02.03.2020) - загальна сума поставки 680765,04 грн., в т.ч. ПДВ 113460,84 грн. (а.с.25-26 т.1).
Загальна кількості поставленого товару становить 97420 кг.
Відповідачем було складено та зареєстровано у встановленому законом порядку наступні податкові накладні:
- 28.02.2020 податкову накладну №178 від 28.02.2020 на суму поставки 561 752,00 грн. та ПДВ 112350,40 грн.;
- 02.03.2020 податкову накладну №168 на суму поставки 461 812,40 грн. та ПДВ 92365,48 грн.;
- 03.03.2021 податкову накладну №169 на суму поставки 567 304,20 грн. та ПДВ 113460,84 грн. (а.с.33-35 т.1).
Розрахунки між підприємствами здійснювалися в безготівковій формі згідно виставлених рахунків на оплату №78 від 28.02.2020, №81 від 02.03.2020 та №82 від 03.03.2020 (а.с.18,21,24 т.1)., що підтверджується банківськими виписками за період 06.03.2020, 10.03.2020, 11.03.2020, 17.03.2020, 23.03.2020 (а.с.27-32 т.1).
Як стверджує позивач, зі сторони ВК «Паросток» виконано зобов'язання щодо кількості поставленого товару, оскільки поставлено 97420 кг, проте відбулось порушення своїх зобов'язань з боку відповідача щодо поставки товару у визначений строк, а саме: замість поставки товару до 02.03.2020 (включно), поставка товару відбулась 03.03.2020.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 629 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 172 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 статті 172 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Пунктом 1 статті 663 ЦК України встановлено, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Так, сторони п.3.1. Договору погодили, що продавець зобов'язався поставити товар покупцю па умовах та в строки, визначені у специфікації (додатку) до даного Договору.
Згідно п.2 Специфікації №1 до договору поставки №011 від 23.01.2020, строк поставки: з 27 лютого 2020 року по 02 березня 2020 року (включно).
Як стверджує позивач, відповідач порушуючи умови Договору поставив товар 03.03.2020 замість поставки товару до 02.03.2020 (включно).
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Як свідчить видаткова накладна №105 від 03.03.2020 на загальну суму 680 765,04 грн., в т.ч. ПДВ 113 460,84 грн. та податкова накладна №169 від 03.03.2020 на загальну суму 680 765,04 грн., в т.ч. ПДВ 113 460,84 грн., відповідачем поставку товару здійснено з простроченням строку, визначеного умовами Договору, на один календарний день.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
В частині 1 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).
В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідальність у вигляді пені за неналежне виконання зобов'язання передбачена п.9.2. Договору поставки №011 від 23.01.2020.
Таким чином, ураховуючи встановлені вище обставини та наведені норми законодавства, беручи до уваги встановлений сторонами у договорі поставки строк поставки товару, суд, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені за несвоєчасну поставку товару, встановив, що відповідний розрахунок позивачем здійснено арифметично вірно.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми пені в розмірі 409,20 грн.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" до Виробничий кооператив "Паросток" про стягнення коштів - - задовольнити.
Стягнути з Виробничий кооператив "Паросток" (62473, Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, площа Шевченка, б.1, код ЄДРПОУ 36555069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" (73042, м.Херсон, вул.Ракетна,110-а, код ЄДРПОУ 32125693) пеню в розмірі 409 (чотириста дев'ять) грн. 20 коп., а також судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "01" липня 2021 р.
Суддя Т.О. Пономаренко