Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1568/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126)
до Головного управління Національної поліції в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 5)
про стягнення 37586,44 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Головного управління Національної поліції в Харківській області про стягнення 37586,44 грн., що складається із: заборгованості в розмірі 37295,61 грн., пені в розмірі 235,48 грн. та 3 % річних в розмірі 55,35 грн. На обґрунтування позову вказує про неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за договором на постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 75499 від 01.01.2019 в частині здійснення споживачем своєчасної та повної оплати рахунку за спожиту електричну енергію за період: січень 2021 р., лютий 2021 р. та березень 2021 р.
За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складаються з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду в розмірі 2270,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.04.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.
25.05.2021 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано відзив (вх. №12132), в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень вказує про відсутність у 2021 році договірних відносин між позивачем та відповідачем. Договори про закупівлю електричної енергії: № 739/19 від 14.02.2019; № 739/20 від 02.03.2020; № 739/20-1 від 22.12.2020, які було укладено між сторонами на період ,починаючи з 01.01.2019 по 31.12.2020 сторонами виконано. Вказані договори та комерційні пропозиції до них умов щодо його продовження на 2021 рік не містили, тому, на думку відповідача, твердження позивача про існування укладеного договору про постачання електричної енергії у 2021 році та невиконання його умов відповідачем є безпідставними. Крім того, зазначено, що 24.12.2020 відповідачем було розміщено оголошення про проведення процедури закупівлі шляхом застосування конкурентної процедури відкритих торгів щодо закупівлі електричної енергії для потреб ГУНП в Харківській області на 2021 рік. У зв'язку із тривалістю процедури закупівлі, відповідачем було оприлюднено оголошення про проведення переддоговірної процедури закупівлі з постачальником "останньої надії" Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на 90 днів у 2021 році (до укладення договору про постачання електричної енергії). За результатами проведення відкритих торгів між ГУНП в Харківській області та ТОВ "Ек" Енол" 15.03.2021 було укладено договір № 255т/НР/ХОЕ/УЗ про постачання електричної енергії у 2021 році. Також, між ГУНП в Харківській області та АТ "Харківобленерго" 12.04.2021 було укладено договір № 739/21 про надання послуг у 2021 році з розподілу електричної енергії (строк дії договору з 15.03.2021 по 31.12.2021).
На думку відповідача, позивач повинен був припинити постачання електричної енергії для відповідача починаючи з 01.01.2021 (з дати закінчення договору №739/20-1) та з цієї дати постачання електричної енергії повинно здійснювати Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго". Як зазначає відповідач, позивач належних доказів того, що саме його товариство здійснювало постачання електричної енергії для відповідача у період з січня по березень 2021 року не надав. Також, відповідач вказав про те, що у позивача відсутні правові підстави для вимоги щодо стягнення грошових коштів за січень 2021 р. у розмірі 2573,56 грн., лютий 2021 р. у розмірі 4927,26 грн., березень 2021 р. у розмірі 1049,28 грн. за розподіл електричної енергії для подальшого їх перерахунку до Акціонерної компанії "Харківобленерго", так як такий обов'язок міг бути у позивача, як постачальника універсальних послуг, тільки за наявності відповідного договору на постачання електричної енергії. На думку відповідача, за відсутності відповідного договору на 2021 рік Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" не зобов'язане перераховувати кошти за розподіл AT "Харківенергозбут", а значить і вимога про їх стягнення є необґрунтованою та безпідставною. При цьому, як стверджує відповідач, вимога про стягнення 3% річних від простроченої суми також є необґрунтованою, оскільки позивач не довів, що саме Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" постачало електричну енергію у січні-березні 2021 року для структурного підрозділу Головного управління Національної поліції в Харківській області.
31.05.2021 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №12555), в якій позивач не погоджується із вищевказаними запереченнями відповідача та вказує, що у Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" були відсутні правові підстави щодо припинення дії договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, зокрема, у січні 2021 року та переведення Головного управління Національної поліції в Харківській області на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії". Вважає, що відповідач помилково посилається на умови договору про закупівлю електричної енергії від 14.02.2019 №739/19, від 02.03.2020 №739/20 та від 22.12.2020 №739/20-1, як такі, що мають переважне значення ніж публічний договір постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №75499 від 01.01.2019. На думку позивача, умови договору про закупівлю, на який посилається відповідач, лише доповнюють умови договору постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №75499 від 01.01.2019, який має пріоритет перед договором про закупівлю.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
У зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положенням Закону України "Про ринок електричної енергії", з 01.01.2019 р. Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" є постачальником електричної енергії на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.10.2018 р. №1268 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 р. №312.
Відповідно до п. 13 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії", під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", а Акціонерне товариство "Харківобленерго" виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Приписами ч. 1 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" унормовано, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.
Згідно з ч. 4 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Абзацом п'ятим пункту 13 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Разом з тим, у відповідності до п. 13 Перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії", передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.
Відповідно до п.п. 4.12, 4.13 розділу IV Правил, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно з п. 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
У відповідності до п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
За вимогами п. 9.1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється у вигляді електронних документів відповідно до стандартів інформаційного обміну Датахаб, що розробляються адміністратором комерційного обліку (АТ “Харківобленерго”) та затверджуються Регулятором.
З огляду на викладене, дані Головного управлінння Національної поліції в Харківській області як споживача електричної енергії для проведення розрахунку за спожиту електричну енергію передано від Акціонерного товариства "Харківобленерго" як попереднього постачальника.
З матеріалів справи вбачається, що Головне управління Національної поліції в Харківській області приєдналося до умов Договору №75499 від 01.01.2019 р. на умовах Комерційної пропозиції № 2.
В подальшому 02.03.2020 р. відповідачу змінено Комерційну пропозицію № 2 на Комерційну пропозицію № 2/7 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів.
Порядок розрахунків за Договором №75499 від 01.01.2019 (далі - договір) визначається відповідно до Комерційної пропозиції № 2/7, яка є невід'ємним додатком до договору.
Згідно з п. 2.1 договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.
Постачальник купує електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об'єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами на підставі укладеного між ним та побутовим споживачем договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством відповідно до додатку 2 до цього договору (п.2.1. договору).
Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.
Малі непобутові споживачі можуть використовувати електричну енергію для професійної, господарської, підприємницької та іншої діяльності (п.2.2.Договору).
Відповідно до п. 5.8 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Пунктом 5.9 договору передбачено, що розрахунки споживача за цим договором здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (далі - спецрахунок).
Умовами п. 3 Комерційної пропозиції № 2/7 передбачено, що для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів, розрахунковим періодом є календарний місяць; оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється платником один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії; у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення.
Відповідно до п. 6.2 договору споживач зобов'язується зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами договору.
Відповідно до п. 4 Комерційної пропозиції № 2/7 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів, встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений не пізніше 20 календарних днів після закінчення розрахункового періоду; рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника; в разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком; у такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Пунктом 7 Комерційної пропозиції № 2/7 передбачено, що для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів, у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 Комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних від простроченої суми.
При цьому, сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних та інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком та повинні бути оплачені протягом 10 робочих днів від дня його отримання відповідачем.
Позивачем у позовній заяві наголошено на тому, що згідно з переданими даними від Акціонерного товариства "Харківобленерго", відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунок за спожиту електричну енергію:
- за січень 2021 р. на суму 11145,41 грн., який отримано відповідачем нарочно 12.02.2021 р., строк оплати до 20.02.2021 включно.;
- за лютий 2021 р. на суму 21543,05 грн., який отримано відповідачем нарочно 01.03.2021 р., строк оплати до 20.03.2021 р. включно.;
- за березень 2021 р. на суму 4607,15 грн., який отримано відповідачем нарочно 01.04.2021 р., строк оплати 20.04.2021 р. включно.
Таким чином, позивачем вказано, що станом на 01.04.2021 загальна сума несплаченої заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію за договором №75499 від 01.01.2019 за період з січня 2021 р. по березень 2021 р. складає 37295,61 грн., що, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ч. 1 ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Враховуючи положення пункту 7 Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268 відповідно до якого, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, та положення абзацу 5 пункту 13 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії" відповідно до якого, фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії, на підставі заяви-приєднання Головного управління Національної поліції в Харківській області до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" (постачальник) та Головним управлінням Національної поліції в Харківській області (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №75499 від 01.01.2019 (надалі - Договір).
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Частиною 1 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключено побутовим та малим не побутовим споживачам.
Відповідно до п.93 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок електричної енергії" універсальна послуга це постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України.
Пунктами 62, 42 ч.1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що: побутовий споживач це індивідуальний побутовий споживач (фізична особа яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність); малий непобутовий споживач це споживач, який не є побутовим споживачем і купує електричну енергію для власного споживання, електроустановки якого приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 50 кВт.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст.193 ГК України).
Приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань за договором на постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 75499 від 01.01.2019 в частині здійснення споживачем своєчасної та повної оплати сформованих та виставлених рахунків за фактично спожиту електричну енергію за період: січень 2021 р. у розмірі 11145,41 грн., лютий 2021 р у розмірі 21543,05 грн. та березень 2021 р. у розмірі 4607,15 грн. (а.с. 24-29).
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 37295,61 грн. підлягає задоволенню.
Щодо твердження відповідача про те, що позивач повинен був припинити постачання електричної енергії для відповідача починаючи з 01.01.2021 та з цієї дати постачання електричної енергії повинно здійснювати Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", як постачальник "останньої надії", суд зазначає наступне.
Умовами п. 13.1. Договору на постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 75499 від 01.01.2019 сторони погодили, що договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач.
Пунктом 10 комерційної пропозиції № 2/7 від 02.03.2020 до договору постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 75499 від 01.01.2019 сторони погодили, що договір укладається на 1 календарний рік та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії договору жодною із сторін про припинення його дії.
Згідно п. 4.27. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.
Дія договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії достроково припиняється у разі отримання оператором системи від нового або від попереднього власника (користувача) об'єкта споживача документального підтвердження факту зміни власника (користувача) цього об'єкта.
Дія договору про постачання електричної енергії достроково припиняється у разі отримання електропостачальником від оператора системи або нового чи попереднього власника (користувача) об'єкта споживача документального підтвердження факту укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії між оператором системи і новим власником (користувачем) цього об'єкта.
У такому разі дія відповідних договорів припиняється в частині постачання та розподілу електричної енергії на об'єкт, а в частині виконання фінансових зобов'язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) їх дія продовжується до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.
У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.
З новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема, цих Правил, після припинення дії договорів зі споживачем, який звільняє приміщення, у частині постачання та розподілу електричної енергії на цей об'єкт.
Згідно ч. 5 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" зобов'язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника "останньої надії", ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.
Приписами ч. 8. ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" унормовано, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Згідно з п.1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 за №312 (надалі - ПРРЕЕ), на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
Відповідно до п.1.2.9. ПРРЕЕ, постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Натомість, у даному разі в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача на адресу позивача з заявою про припинення дії договору №75499 від 01.01.2019, а тому суд погоджується з доводами позивача про те, що у останнього були відсутні правові підстави щодо припинення дії вищезазначеного договору та переведення відповідача на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії". Крім того, відповідачем всупереч ст. 76, 77 ГПК України не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що відповідач отримував електричну енергію за спірний період саме від постачальника "останньої надії", а тому суд відхиляє вказане заперечення відповідача як необґрунтоване.
При цьому суд зазначає, що укладаючи договори про закупівлю електричної енергії № 739/19 від 14.02.2019, 739/20 від 02.03.2020, № 739/20-1 від 22.12.2020 відповідач взяв на себе зобов'язання оплачувати позивачу вартість спожитої електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №75499 від 01.01.2019.
Сторони у зазначених вище договорах погодили, що всі умови договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №75499 від 01.01.2019 залишаються чинними та обов'язковими для виконання їх сторонами. У разі виникнення спірних питань між умовами договорів про закупівлю електричної енергії від 14.02.2019 № 739/19, від 02.03.2020 № 739/20 та від 22.12.2020 № 739/20-1 та умовами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №75499 від 01.01.2019 пріоритет має договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №75499 від 01.01.2019.
Таким чином, умови вищевказаних договорів про закупівлю електричної енергії, на які посилається відповідач, лише доповнюють умови договору постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №75499 від 01.01.2019, який має пріоритет перед договорами про закупівлю.
Суд бере до уваги доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Щодо заявленої до стягнення 3 % річних у розмірі 55,35 грн., суд вирішив наступне.
Згідно з приписами ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).
За змістом наведених норм закону, нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У даному разі, судом встановлено порушення відповідачем умов договору на постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 75499 від 01.01.2019 в частині здійснення споживачем своєчасної та повної оплати спожитої електричної енергії у встановлені договором строки.
Пунктом 7 Комерційної пропозиції № 2/7 передбачено, що для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів, у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 Комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних від простроченої суми.
Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 3% річних, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, господарський суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, умовам договору, нараховані арифметично вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 55,35 грн. суд визнав обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи вимогу про стягнення пені у розмірі 235,48 грн., суд вирішив наступне.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.
Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У даному разі, враховуючи, що відповідачем добровільно, у передбачений законом спосіб, було укладено із позивачем спірний договір постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 75499 від 01.01.2019 у відповідача з'явився обов'язок його виконання з урахуванням погоджених сторонами штрафних санкцій за порушення строків виконання умов договору.
Згідно з п. 5.11 договору у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.
Як зазначено вище, пунктом 7 Комерційної пропозиції № 2/7 передбачено, що для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів, у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 Комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних від простроченої суми.
Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, розрахунок виконано арифметично вірно, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 235,48 грн. є обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі “Проніна проти України”, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України”, “Серявін та інші проти України” обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати по сплаті судового збору у даній справі покладається на відповідача в сумі 2270,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 5, код ЄДРПОУ 40108599) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 42206328) заборгованість за електричну енергію у розмірі 37295,61 грн., пеню у розмірі 235,48 грн., 3 % річних у розмірі 55,35 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "01" липня 2021 р.
Суддя Г.І. Сальнікова