Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1585/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківгаз Збут " (61093, м. Харків, вул. Болбочана Петра, буд. 54)
до Головного управління Національної поліції в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 5)
про стягнення 233903,74 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківгаз Збут", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Головного управління Національної поліції в Харківській області про стягнення 233903,74 грн. На обґрунтування позову вказує про неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за договором на постачання природного газу № 41SB617-518-20 від 02.04.2020 в частині здійснення споживачем своєчасної та повної оплати отриманного в січні 2021 р. природного газу у встановлені договором порядку та строки.
За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складаються з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду в розмірі 3508,56 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.04.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п'ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.
25.05.2021 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №12102), в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування заперечень вказує, що між сторонами укладено договір про постачання природного газу № 41SB617-518-20 від 02.04.2020 на загальну ціну 883300,00 грн. Строк дії договору до 31.12.2020. В подальшому 31.12.2020 між сторонами укладено додаткову угоду про продовження строку дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2021 року. Відповідно до додаткової угоди, плановий обсяг постачання газу - 14,134259 тис. куб.м. на суму із розрахунків основного договору за 1 куб.м., тобто на 20% від суми основного договору, а саме - 96173,00 грн.
Крім того, відповідачем зазначено, що відповідно до актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2021, за період з 01.01.2021 по 04.01.2021 Головне управління Національної поліції в Харківській області спожило 5 915,14 м.куб, що дорівнювало 37717,18 грн. Водночас, за період з 05.01.2021 по 31.01.2021, Головне управління Національної поліції в Харківській області спожило 42212,18 м.куб, що дорівнювало 295807,76 грн. Таким чином, відповідачем вказано про те, що відповідно до зобов'язань додаткової угоди № 10, останнім сплачено позивачу суму за фіксований обсяг, а саме - 96173,00 грн., а тому у січні 2021 відповідач перевищив обсяги споживання природного газу. Проте, законодавством, що регулює процес публічних закупівель, зобов'язано укладати угоди на продовження договорів на строк, достатній для проведення процедури закупівлі виключно у межах 20% від суми основного договору. Разом з тим, вказано, що відповідач є бюджетною установою, яка фінансується з державного бюджету, а тому відповідач не міг укласти додаткову угоду на більшу суму, оскільки це не передбачено законодавством. Поданий відзив на позовну заяву досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
08.06.2021 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №13424), в якій позивач заперечує проти доводів, що викладені у відзиві на позовну заяву та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування заперечень вказує, що позивач фактично надав відповідачу послуги з постачання природного газу у січні 2021 р. - 48127,32 тис. куб. м. природного газу загальною вартістю 333524,94 грн. Натомість, відповідач у повному обсязі знехтував своїми договірними зобов'язаннями, споживання природного газу у січні 2021 р., який належить позивачу проводив у необхідних для задоволення власних потреб обсягах і на жодний день не припиняв. Подану відповідь на відзив на позовну заяву досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
02.04.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (надалі - позивач, постачальник) та Головним управлінням Національної поліції у Харківській області (надалі - відповідач, споживач) укладено договір на постачання природного газу № 41SB617-518-20 (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити споживачеві протягом строку дії договору, з дати його укладення, до 31.12.2020 (включно): код за ДК 021:2015 09120000-6 - газове паливо (природний газ) належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятого газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Умовами п. 1.2. договору сторони погодили та встановили, що плановий обсяг постачання газу - 220,000 тис. куб. м.
Відповідно до умов п. 3.1. договору ціна газу становить 3345,83 грн. за 1 тис. куб. м., крім того ПДВ 669,17 грн., всього з ПДВ 4015,00 грн. за 1 тис. куб.м. Ціна договору становить 883300,00 грн. в т.ч. ПДВ 147216,67 грн., із них за рахунок коштів бюджету 757840,00 грн., за рахунок орендарів 125460,00 грн.
Умовами п. 4.1. договору визначено, що розрахунковий період становить один календарний місяць - з 07.00 годин першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця -включно.
Оплата вартості природного газу здійснюється споживачем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі актів приймання-передачі природного газу, які надаються постачальником або 10% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період.
Умовами п. 12.5 договору передбачено, що зміни, доповнення та розірвання договору здійснюються за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткових угод, за виключенням випадків, визначених п. 5.3.8 договору. Додаткова угода є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до Додаткової угоди № 8 від 31.12.2020 р. до договору на постачання природного газу № 41SB617-518-20 від 02.04.2020 р., строк дії договору продовжується на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2021 року, відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 року № 922-VIII в обсязі, що не перевищує двадцять відсотків суми договору (а.с. 16).
Умовами Додаткової угоди №10 від 27.01.2021 до договору на постачання природного газу № 41SB617-518-20 від 02.04.2020 р. передбачено, що сторони, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 р. № 922-VIII, дійшли згоди внести зміни до типового договору в частині збільшення тарифу за умови, що така зміна не призведе до збільшення ціни договору на постачання природного газу, а саме викласти п. 1.2.2. статті I "Предмет договору" в наступній редакції: плановий обсяг постачання газу у 2021 році - 14,134259 тис. куб. м. Разом з тим, у зв'язку зі зміною ціни на ринку природного газу сторони дійшли згоди викласти п. 3.2.1 статті III "Ціна постачання природного газу" в наступній редакції: ціна газу з 01.01.2021 по 04.01.2021 становить 5313,65 грн. куб. м., крім того, ПДВ 1062,73 грн., всього з ПДВ 6376,38 грн. за 1 тис. куб. м. Ціна газу з 05.01.2021 по 31.01.2021 становить 5839,70 грн. куб. м., крім того ПДВ 1167,94 грн., всього з ПДВ 7007,64 грн. за 1 тис. куб. м. Ціна договору становить 96173,20 грн. в т.ч. ПДВ 16028,87 грн., за рахунок коштів бюджету (а.с. 17).
Позивачем у позовній заяві наголошено, що останній фактично надав відповідачу послуги з постачання природного газу у січні 2021 р. - 48127,32 тис. куб.м. природного газу, загальною вартістю 333524,94 грн.
З матеріалів справи вбачається, що за підсумками надання послуг з газопостачання між постачальником та споживачем було підписано акти приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу № 41SB617-518-20 від 02.04.2020 р. (а.с. 14)., а саме:
- акт приймання-передачі природного газу № Х0381001050 від 31.01.2021 р. відповідно до якого позивачем у період з 01.01.2021 р. по 04.01.2021 р. було передано відповідачу 5 915,14 тис.куб.м. природного газу вартістю 37 717,18 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу № Х0381001051 від 31.01.2021 р. відповідно до якого позивачем у період з 05.01.2021 р. по 31.01.2021 р. було передано відповідачу 42 212,18 тис.куб.м. природного газу вартістю 295 807,76 грн.
Разом з тим, із матеріалів справи убачається, що станом на 01.01.2021 р. в обліку позивача існувала переплата з боку відповідача за договором на постачання природного газу № 41SB617-518-20 від 02.04.2020 р. за послуги з газопостачання за попередній період (грудень 2020 р.) у розмірі 3448,00 грн. Крім того, 17.02.2021 р. відповідачем проведено оплату у сумі 96173,20 грн., про що свідчить виписка по банківському рахунку позивача (а.с. 15).
Враховуючи вищевикладене, позивачем наголошено на тому, що сума заборгованості за отриманий відповідачем природний газ у січні 2021 р. по договору на постачання природного газу № 41SB617-518-20 від 02.04.2020 р. з урахуванням часткових оплат складає 233903,74 грн.
З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивачем направлено на адресу відповідача вимогу № 617-Сл-4832-0421 від 12.04.2021 р. щодо сплати заборгованості у розмірі 233903,74 грн., яка залишилася з боку відповідача без відповіді та задоволення, що на думку позивача свідчить про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами по даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за договором на постачання природного газу № 41SB617-518-20 від 02.04.2020 р. в частині здійснення споживачем своєчасної та повної оплати отриманого в січні 2021 р. природного газу у встановлені договором порядку та строки, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до положень ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи (операторами ГРМ) регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 року, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за №1382/27827 (із змінами, внесеними згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.12.2017 №1437) (надалі - Правила).
Дія вищевказаних Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та операторів ГРМ/ГТС.
Відповідно до п.1 розділу II Правил підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.
Згідно з п. 2 розділу II Правил постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Відповідно до п. З розділу II Правил укладення договору постачання природного газу здійснюється, зокрема з урахуванням таких вимог: 1) споживач має право укласти договір постачання природного газу з будь-яким постачальником за умови відсутності простроченої заборгованості за поставлений природний газ перед діючим постачальником; 2) договір постачання природного газу не укладається в разі закупівлі природного газу постачальником на власні потреби а власного обсягу природного газу; 3) договір постачання природного газу укладається на весь очікуваний обсяг споживання природного газу в розрахунковому періоді, необхідний споживачу, або по його точці комерційного обліку, якій присвоєно окремий ЕІС-код.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріалами справи підтверджено та відповідачем у відзиві вказано, що відповідно до актів приймання-передачі природного газу позивачем передано, а відповідачем отримано:
- за актом приймання-передачі природного газу № Х0381001050 від 31.01.2021 р. у період з 01.01.2021 р. по 04.01.2021 р. - 5 915,14 тис.куб.м. природного газу вартістю 37 717,18 грн.;
- за актом приймання-передачі природного газу № Х0381001051 від 31.01.2021 р. у період з 05.01.2021 р. по 31.01.2021 р. - 42 212,18 тис.куб.м. природного газу вартістю 295 807,76 грн.
Вищевказані акти приймання - передачі природного газу підписано постачальником та споживачем без будь-яких претензій та зауважень, підписи яких скріплено печатками.
У відповідності до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Також, вимогами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Згідно із ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Нормами ч. 1 ст. 202 ГК України визначено, що господарське зобов'язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, беручи до уваги погоджені сторонами умови договору на постачання природного газу № 41SB617-518-20 від 02.04.2020 р., а також додаткової угоди № 8 від 31.12.2020 р. та додаткової угоди №10 від 27.01.2021, де сторони чітко погодили та встановили обсяг, ціну та умови постачання природного газу, а також порядок та строк проведення розрахунків, у відповідача існує обов'язок зі своєчасної оплати поставленого та спожитого у січні 2021 року природного газу.
Натомість доказів належного виконання відповідачем зобов'язань за договором на постачання природного газу № 41SB617-518-20 від 02.04.2020 в частині здійснення споживачем своєчасної та повної оплати отриманого в січні 2021 р. природного газу у встановлені договором порядку та строки, відповідачем суду не надано та у матеріалах справи відсутні.
Щодо зазначення відповідачем у відзиві на позовну заяву про перевищення обсягів споживання природного газу у січні 2021 р., суд звертає увагу відповідача на наступне.
Пунктом 10 розділу II Правил передбачено, що споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.
Споживач та його постачальник мають право на коригування протягом розрахункового періоду підтверджених обсягів природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу - тобто, у обох сторін Договору, протягом місяця постачання є можливість коригувати обсяги.
Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об'ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VII цих Правил.
Відповідно до п. 12 розділу II Правил за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.
Аналогічні положення передбачені умовами п. 2.9.1 договору на постачання природного газу № 41SB617-518-20 від 02.04.2020 відповідно до якого, саме на споживача покладений обов'язок за підсумками розрахункового періоду до 10 числа місяця надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.
Разом з тим, п. 20 розділу II Правил передбачено, що споживач зобов'язується самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу у випадках: 1) порушення строків оплати за договором на постачання природного газу; 2) відсутності споживача у розрахунковому періоді в Реєстрі будь-якого постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС; 3) перевищення підтвердженого обсягу природного газу без узгодження з постачальником; 4) відсутності укладеного договору постачання природного газу.
Аналогічні зобов'язання споживача передбачені умовами п. 5.3.3 договору на постачання природного газу № 41SB617-518-20 від 02.04.2020, відповідно до якого споживач має право самостійно припиняти (обмежувати) відбір природного газу для власних потреб з дотриманням вимог чинного законодавства.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач всупереч вищевказаним приписам та своїм договірним зобов'язанням, споживання природного газу у січні 2021 р., який належить позивачу проводив, у необхідних для задоволення власних потреб обсягах, а саме у період з 01.01.2021 р. по 04.01.2021 р. - 5 915,14 тис.куб.м. природного газу вартістю 37 717,18 грн. та у період з 05.01.2021 р. по 31.01.2021 р. - 42 212,18 тис.куб.м. природного газу, вартістю 295 807,76 грн.
Щодо посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на статус бюджетної установи, яка фінансується з державного бюджету, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Отже, відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2018 року у справі №904/6252/17, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17, від 07.11.2019 у справі №916/1345/18, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі “Проніна проти України”, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для повного задоволення позову не спростовує.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3508,56 грн. у даній справі покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 5, код ЄДРПОУ 40108599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61093, м. Харків, вул. Болбочана Петра, буд. 54, код ЄДРПОУ 39590621) заборгованість у розмірі 233903,74 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3508,56 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "01" липня 2021 р.
Суддя Г.І. Сальнікова