24 червня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/95/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
при секретарі судового засідання Касюдик О.О.
розглянув справу
за позовом: Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради (бульвар Т.Шевченка, 21 м. Тернопіль 46001)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “БОНУСМЕДІКУС” (вул. Є.Коновальця, 4 м. Тернопіль 46020)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Виконавчий комітет Тернопільської міської ради (46001 м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5).
про стягнення 2 778 847,49 грн. заборгованості, 136 998,07 грн. пені, 32 044,84 грн. 3% річних
За участю представників:
Позивача: Сухарська А.В.
Відповідача: Василишин М.О.
Третьої особи: не з'явився
Суть справи
Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНУСМЕДІКУС» про стягнення, з врахуванням останньої заяви про збільшення позовних вимог №285/9.1-18 від 25.04.2021 (вх.№4337 від 25.05.2021) - 2 778 847,49 грн. заборгованості за договором оренди, 136 998,07 грн. пені, 32 044,84 грн. 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем умов договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №123 від 12.09.2016, зокрема в частині проведення розрахунку за оренду нежитлового приміщення комунальної власності, розташованого у будівлі №3 по вул. І.Франка у м. Тернополі.
Ухвалою суду від 01.03.21 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.03.2021 року, яке в подальшому відкладалось (з підстав наведених у відповідних ухвалах), востаннє на 03.06.2021 року. Судом також продовжувався строк підготовчого провадження.
У відзиві на позов, письмових запереченнях та згідно з поясненнями представника відповідача ТОВ «БОНУСМЕДІКУС» заявлені вимоги визнало частково, а саме щодо стягнення 1 259 098,29 грн. основного боргу, 17 699 пені та 4 196,92 грн. 3% річних. Проти задоволення решти вимог заперечило, посилаючись на неможливість користування орендованими приміщеннями в період з 12.12.2019 по 03.02.2020 року; з 04.02.2020 по 24.09.2020 року; з 23.10.2020 по 18.11.2020 року у зв'язку з накладення арешту на предмет оренди.
У відповіді на відзив позивач просив позов задовольнити, зазначивши що орендодавцем не приймалось рішень про звільнення орендаря від оплати за вказаний період, а також відповідач не звертався до власника майна з відповідним клопотанням.
Ухвалою від 24.03.2021 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено - Виконавчий комітет Тернопільської міської ради.
Третя особа підтримала позицію позивача з приводу заявлених вимог.
Ухвалою від 03.06.2021 року судом закрито підготовче провадження по справі №921/95/21 та призначити її до розгляду по суті на 24 червня 2021 року.
В засіданні 24.06.2021 представники сторін підтримали подані зави по суті справи та надали додаткові пояснення з приводу її обставин.
Представник третьої особи в засідання призначене на 24.06.2021 не з'явився, надіславши письмове клопотання про можливість розгляду справи за його відсутності.
З огляду на зібрані у справі докази, думку сторін у справі, приписи ст.202 ГПК України, попередні письмові пояснення Виконкому Тернопільської міської ради щодо вимог і заперечень сторін, зміст клопотання третьої особи про слухання справи без його участі, суд прийшов до висновку про задоволення останнього.
Судом також враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч 1 ст 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) "Акорд". Експертний висновок № 765 від 20.10.2017 до 20.10.2020.
Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер N 101 VF 27 D 8185675 D 1.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне:
12 вересня 2016 року між Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради (третя особа у справі) в особі уповноваженого органу по укладенню договорів Комунального підприємства «Тернопільський міський лікувально - діагностичний центр» Тернопільської міської ради як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «БОНУСМЕДІКУС» як орендарем, укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №123 (далі - договір).
Відповідно до його умов орендодавець передав орендарю (відповідачу) у платне строкове користування окреме індивідуально визначене майно (частину нежитлового приміщення) комунальної власності, площею 1 927,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: вул. І.Франка, 3 в м. Тернополі (об'єкт оренди) і перебуває на балансі Тернопільської міської ради для використання під діяльність лікарняних закладів, загальну медичну практику, спеціалізовану медичну практику, стоматологічну практику та іншу діяльність у сфері охорони здоров'я.
Відповідач зобов'язувався прийняти дане приміщення в оренду, використовувати об'єкт оренди за призначенням, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату у строк та розмірі, визначені договором.
Факт передачі приміщення в оренду підтверджується Актом передавання нежитлових приміщень, складеним 18.11.2016 року.
05.07.2017 року Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради прийнято рішення №470 «Про безоплатну передачу на баланс майна комунальної власності», згідно якого усі права та обов'язки щодо управління майном - усім приміщенням по вул. І. Франка, 3 в м. Тернопіль (у тому числі площею 1 927,80 кв.м) передано Управлінню обліку та контролю за використанням комунального майна (позивачу у справі).
Додатком від 14.07.2017 року до основного договору №123 від 12.09.2016 року внесено відповідні зміни, за якими відповідач повинен був вносити орендну плату на рахунок позивача.
Додатком від 16.05.2019 року, у зв'язку з виготовленням нового технічного паспорта, площу орендованого відповідачем майна визначено як 1 873,1 кв.м..
Додатком від 31.07.2019 року термін дії основного договору оренди продовжено по 30.06.2022 року.
Згідно з пунктом 3.1. договору річна орендна плата (Опл) розраховується за формулою:
Опл =Вп х Сор,
де Вп - вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення незалежної оцінки, 5 422 41 5,40 гри. станом на 3 1.05.2016;
Сор - орендна ставка за використання нерухомого майна.
Вп корисної площі - 5230535,95. Сор корисної площі - 20%.
Ви площі спільного користування - 191879,45. Сор площі спільного користування - 1 5%.
Розрахунок: (5 230 535,95*0,2) + (191879,45*0,15): 12 *Ідо*Ім.
Орендна плата за базовий місяць (серпень 2016) розраховується шляхом множення вартості орендованого майна, визначеної експертом станом на 31.05.2016, на індекс інфляції наступних місяців, з моменту проведення оцінки (з червня 2016 року по червень 2017 року - Ідо) та на індекс інфляції поточного місяця - липня 2017 - їм), та становить - 103522,74 гри. без ПДВ.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць оренди, і перераховується орендарем на рахунок уповноваженого органу по укладенню договору орендодавця не пізніше 15 числа наступного місяця (п. 3.2 умов Договору).
Відповідно до умов договору (п.3.5 правочину) за здане в оренду майно, орендар вносить орендну плату з врахуванням ПДВ.
За несвоєчасне або не в повному обсязі внесення орендної плати орендар зобов'язувався сплачувати пеню (від несплаченої суми) в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України - п.9.4 договору.
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з лютого 2020 року по квітень 2021 року включно, з урахуванням звільнення орендаря від плати за період з 17.03.2020 по 11.05.2020 року, у зв'язку з запровадженням протиепідемічних обмежувальних заходів по запобіганню поширенню гострої респіраторної хвороби СОVID - 19, на підставі рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 17.06.2020 №441. А також відповідно нарахованих на борг сум пені та 3% річних.
На адресу орендаря надсилались претензії від 19.05.2020 №250/9-у, від 22.07.2020 №351/9-у, від 21.09.2020 №415/9-у, від 21.10.2020 №464/9-у, від 10.12.2020 №595/9-у, від 20.01.2021 №33/9.1-у, від 17.02.2021 №100/9.1-18, від 17.03.2021 №166/9.1-18, від 20.04.2021 №240/9.1-18, від 17.05.2021 № 274/9.1-18 із розрахунками заборгованості.
Вимоги позивача щодо оплати були частково задовленні відповідачем.
У своїй відповіді від 04.02.2021 року на претензію №33/9.1-у орендар зазначив, що протягом тривалого часу (з лютого 2020 по 18.11.2020 року) ним приміщення не використовувалося у зв'язку з накладеним арештом на майно в межах кримінального провадження №42019211180000107 від 20.11.2019.
У листі від 11.02.2021 №84/9.1-у орендодавець повідомив, що до компетенції Управління не належить вирішення питання звільнення від орендної плати, окрім того заяви з цього приводу від орендаря не надходило.
Протягом слухання справи відповідач фактично частково визнач заборгованість по орендній платі та нарахованим санкціям, за виключенням періоду знаходження орендованого приміщення під арештом та здійснив часткове погашення основного боргу, востаннє 12.05.2021 року в сумі - 70 000 грн., що було враховано позивачем при остаточному визначенні своїх вимог у заяві від 25.05.2021 року № 285/9.1-18.
З'ясовано також, що загальна площа приміщень по вул. І. Франка, 3 в м. Тернополі (у т.ч. орендованих відповідачем) становить - 3151,8 кв.м. (матеріали Технічного паспорта на будинок Профілакторій санаторного типу станом на 14.09.2018 року, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 23.03 та на 31.03.2021 року).
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 12.12.2019 року у справі № 607/28845/19 за клопотанням прокурора накладено арешт у межах кримінального провадження №42019211180000107 за ч.2 ст.364 КК України на об'єкти нерухомості за адресою: м. Тернопіль вул. І. Франка, будинок 3 загальною площею 3151,8 кв.м., у тому числі шляхом заборони користування ним.
Відповідно до її змісту ухвала підлягала негайному виконанню.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 03.02.2020 року за клопотанням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради (третьої особи у господарській справі) арешт майна, накладений ухвалою від 12.12.2019 року було скасовано.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 04.02.2020 року (яка за її змістом підлягала негайному виконанню) клопотання прокурора задоволено частково та повторно накладено арешт на об'єкти нерухомості за адресою: м. Тернопіль вул. І. Франка, будинок 3 загальною площею 3151,8 кв.м., у тому числі шляхом заборони користування ним.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 24.09.2020 року за клопотання директора відповідача) арешт майна, накладений ухвалою від 04.02.2020 року в частині заборони володіння, користування проведення будівельних робіт було скасовано.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 23.10.2020 року за клопотанням прокурора накладено арешт у кримінальному провадженні №42019211180000107 накладено арешт на об'єкти нерухомості за адресою: м. Тернопіль вул. І. Франка, будинок 3 загальною площею 3151,8 кв.м. шляхом заборони володіння, користування ними і проведення будівельних робіт.
Ухвалою судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду від 18.11.2020 року у справі № 463/9993/20 за результатами розгляду скарг відповідача та Тернопільської міської ради скасовано ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 23.10.2020 в частині накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42019211180000107, а саме на об'єкт нерухомості за адресою: м. Тернопіль вул. І. Франка, будинок 3 загальною площею 3151,8 кв.м..
Відповідно до пояснень учасників справи, даних Єдиного державного реєстру судових рішень, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, ухвала Львівського апеляційного суду від 18.11.2020 року у справі № 463/9993/20 набрала законної сили та ніким не скасована, інших арештів на орендоване відповідачем майно після 18.11.2020 року не накладалось.
Згідно із змістом перелічених ухвал (в т.ч. через їх оскарження), пояснень відповідача, його письмової відповіді на претензію позивача, а також клопотання Управління від 28.05.2021 №294/9.1-18 та інших документів про накладення арешту шляхом заборони користуватись орендованими приміщеннями орендарю було відомо.
Як випливає з ухвали Львівського апеляційного суду від 18.11.2020 року у справі № 463/9993/20 однією з підстав її винесення стало те, що арешт на об'єкт нерухомості адресою: м. Тернопіль вул. І. Франка, будинок 3 загальною площею 3151,8 кв.м. шляхом заборони володіння, користування і проведення будівельних робіт свідчить про фактичне позбавлення органу місцевого самоврядування як власника та ТОВ «БОНУСМЕДІКУС» як орендаря можливості реалізації своїх прав щодо володіння та користування приміщення та призводить до спричинення збитків територіальній громаді через відсутність надходжень до місцевого бюджету внаслідок недоотримання орендної плати.
Крім цього судова колегія вважала за необхідне зазначити, що накладаючи арешт на вказане комунальне майно, яке перебуває в оренді ТОВ «БОНУСМЕДІКУС», не було враховано тривалого, з 20.11.2019 року досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019211180000107, та відсутності станом на 18.11.2020 року оголошення підозри жодним посадовим особам Тернопільської ради.
В засіданні 24.06.2021 року представники Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради, а також ТОВ «БОНУСМЕДІКУС» повідомили суд про те, що кримінальне провадження №42019211180000107 залишається не завершеним, обвинувальний акт (обвинувальний висновок) посадовим особам сторін у справі не висувався.
Виникнення у відповідача прострочки по орендній платі стало підставою для звернення Управління з позовом про примусове стягнення заборгованості.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи сторін і третьої особи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на таке.
Відповідно до змісту п. 3 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч.4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.
Поданими сторонами доказами частково доведено обґрунтованість заявлених позивачем вимог.
Так, відповідно до ст. 759 ЦК України, ст.1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон) за договором оренди орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Оренда - це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
Орендар - фізична або юридична особа, яка на підставі договору оренди бере майно у користування за плату на певний строк.
Право користування - це юридично закріплена можливість орендаря щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання переданого йому майна та вилучення з нього корисних властивостей.
Орендарю належать право власності на виготовлену продукцію, в тому числі у незавершеному виробництві, та дохід (прибуток), отриманий від орендованого майна (ст. 23 Закону).
Отже право орендаря на користування чужим майном є метою та змістом укладення для нього відповідного правочину.
Згідно з ст.17 Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Однак, це не торкається випадків, коли орендар був позбавлений права користуватись майном, наданим йому в оренду.
А саме, відповідно до ч.6 ст. 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Застосування даної норми права знайшло відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/14259/17, від 11.07.2018 у справі № 905/1510/17, від 06.03.2019 у справі № 905/1851/17, від 03.04.2019 у справі №905/1472/17.
Зокрема, в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату визначається об'єктивна безпосередня неможливість використовувати передане у найм майно через обставини, за які орендар не відповідає.
Крім того, обставини, зазначені у нормі ч. 6 ст. 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин. Адже на відміну від форс-мажорних обставин, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, обставини за ч. 6 ст. 762 ЦК України можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця.
Тобто обставини згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.
Відсутність у ч. 6 ст. 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.11.2020 у справі №904/1806/19.
Відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як вбачається з матеріалів господарської справи та частково визнається орендарем, у відповідача виникла заборгованість по внесенню орендної плати за період з лютого 2020 року по квітень 2021 року, з урахуванням рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 17.06.2020 №441 про часткове звільнення від неї .
Проте, в період з 12.12.2019 по 03.02.2020 року, з 04.02.2020 по 24.09.2020 року та з 23.10.2020 по 18.11.2020 року на об'єкт нерухомості за адресою: м. Тернопіль вул. І. Франка, будинок 3 загальною площею 3151,8 кв.м., у тому числі орендовані відповідачем по договору від 12.09.2016 №123 приміщення, ухвалами суду в межах кримінального провадження №42019211180000107 було накладено арешти шляхом заборони користування ними.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт майна, відповідно до ч.2 ст.170 КПК України допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
З огляду на чинність арештів, накладених на орендоване відповідачем майно та час, за який позивачем обрахована орендна плата, орендар міг користуватись переданими йому за договором приміщеннями в період з 25.09.2020 по 22.10.2020 року та з 19.11.2020 по 30.04.2021 року.
За змістом ст.ст.42,46 ГПК України сторони та інші учасники справи зобов'язані, серед іншого:
- сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи;
- подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;
- надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
У зв'язку з цим, а також встановленим принципом змагальності господарського процесу (за змістом якого докази подаються суду сторонами, а сам суд не може самостійно їх збирати, крім окремих визначених випадків), та закритості для господарського суду матеріалів незавершеного досудового розслідування, на час вирішення спору відсутні докази того, що встановлені для відповідача заборони користуватись орендованим майном стались із залежних від нього причин.
Станом на 24.06.21 року у суду відсутні і підстави для звільнення учасників справи від доказування обставин, які були б встановлені обвинувальним вироком суду в кримінальному провадженні, що набрав законної сили щодо того, чи мали місце певні дії (бездіяльність) та чи вчинені вони певною особою (ч.6 ст.75 ГПК України). Оскільки відповідного вироку за наслідками досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019211180000107 на момент вирішення спору не винесено.
За таких обставин, відповідно до умов договору оренди №123 від 19.09.2016 року із змінами і доповненнями, приписів ст.ст. ст.1,2,16,17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 759,760,762, а також ч. 6 ст. 762 ЦК України, з огляду на несвоєчасне внесення орендарем плати за користування орендованими приміщеннями за адресою: м. Тернопіль вул. І. Франка,3 заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
А саме в частині стягнення з відповідача основного боргу за час, коли на предмет оренди не було накладено арешту в сумі 1 286 550, 26 грн. 26 коп. орендної плати, згідно з наданим на пропозицію суду відповідним розрахунком Управління із його клопотанням від 01.06.2021 року за №300/9.1-18.
При цьому, як зазначалось вище, суд не вбачає конфлікту норм, визначених ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 6 ст. 762 ЦК України. Оскільки в них йдеться про різні обставини : «негативні наслідки провадження орендарем господарської діяльності» та «не можливість використовувати орендоване майно через обставини, за які орендар не відповідає».
Про наявність обставин арешту, накладеного на орендоване відповідачем майно як орендодавцю, так і власнику майна, що приймає рішення про звільнення від орендної плати було відомо ще до надання орендарем відповіді від 04.02.2021 року на претензію Управління №33/9.1-у та звернення до суду з позовом.
Вказане вбачається з клопотань Тернопільської міської ради та її виконкому щодо скасування арешту, поданих ними в межах кримінального провадження №42019211180000107 з причини створення перешкод в комерційному використанні арештованого майна; з клопотання Управління від 28.05.2021 №294/9.1-18 та інших документів.
Відтак, необґрунтованими є посилання позивача на неможливість звільнення орендаря від оплати за період його обмеження в користуванні приміщеннями.
Щодо часткового визнання відповідачем заявлених вимог, то з наданого ним до відзиву розрахунку неоспорюваних сум, змісту письмових заперечень та пояснень представника орендаря, останнім було використано невірні періоди обрахунку основного боргу та допущена технічна помилка, зокрема при обчисленні заборгованості по орендній платі з наростаючим підсумком за лютий 2021 року і відповідно щодо пені та 3 %. А тому він оцінується судом критично.
Нормами ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Згідно із ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У п 9.4 договору оренди сторони обумовили, умови сплати і розмір пені, яку вносить орендар за порушення свого грошового зобов'язання. Даний пункт відповідає приписам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 (з наступними змінами).
За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням приписів перелічених статей, обставин даної справи, визначеної суми основного боргу суд вважає, що доведеними та обґрунтованими є позовні вимоги щодо додаткового стягнення відповідача 42 768 грн. 42 коп. - пені, та 9 644 грн. 11 коп. - 3 % річних.
Відповідно в задоволені вимог про стягнення 1 492 297,23 грн. - орендної плати, 94 229,65 грн. - пені та 22 400,73 грн. - 3% річних слід відмовити.
В порядку ст. ст. 123,129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 13, 20, 50, 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНУСМЕДІКУС» (вул. Є.Коновальця, 4 м. Тернопіль код 40360118) на користь Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради (бульвар Т.Шевченка, 21 м. Тернопіль код 37519833) 1 286 550, 26 (один мільйон двісті вісімдесят шість тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 26 коп. - орендної плати, 42 768 (сорок дві тисячі сімсот шістдесят вісім) грн. 42 коп. - пені, 9 644 (дев'ять тисяч шістсот сорок чотири) грн. 11 коп. - 3 % річних та 19 898 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто вісім) грн. 26 коп. - сплаченого судового збору.
Видати наказ.
2. В решті позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст. ст. 256-257 ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 01.07.2021 року.
Суддя І.П. Шумський