16 червня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/799/20
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
при секретарі судового засідання Качунь І.Є.
розглянув справу
за позовом Першого заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської обласної ради, Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Установа Тернопільської обласної ради "Петриківський обласний комунальний дитячий будинок-інтернат"
до відповідача Великоберезовицької селищної ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1 Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області
про: визнання недійсним рішень Петриківської сільської ради від 12.03.2020 №2255; від 22.05.2020 №2362; від 22.10.2020 №2872
за участі представників сторін:
прокуратури: Фігель О.Т.- прокурор;
позивача 1: Кузьма Г.Р.- представник;
третьої особи: Новосад М.І.- представник;
відповідача: Войнарський А.Й.- адвокат;
третьої особи 1: не прибув.
Суть справи:
Перший заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської обласної ради, Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Великоберезовицької селищної ради про визнання недійсними рішень сесій Петриківської сільської ради.
Розгляд справи судом здійснюється за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 28.12.2020 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області.
Установа Тернопільської обласної ради "Петриківський обласний комунальний дитячий будинок-інтернат" 18 березня 2021 року звернулася до суду із самостійними вимогами щодо предмета спору у справі № 921/799/20. Зокрема, про: визнання недійсним рішень сесії Петриківської сільської ради від 12.03.2020 №2255 "Про вилучення земель та впорядкування обліку земель", від 22.05.2020 №2362 "Про зупинення дії рішення Петриківської сільської ради від 19 квітня 2018 року №1078 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель"; від 22.10.2020 №2872 "Про відмову у погоджені технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель". Ухвалою суду від 24.03.2021 її залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що відповідачем прийнято низку рішень, які порушують майнові права Установи Тернопільської обласної ради "Петриківський обласний комунальний дитячий будинок-інтернат", а відтак негативно впливають на якість надання нею послуг, що суперечить державним інтересам.
Представник Тернопільської обласної ради у судовому засіданні підтримав позов, заявлений прокурором, з підстав, викладених у поясненнях №07-137 від 01.02.2021, №07-291 від 23.02.2021.
Від Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації на електронну пошту суду надійшло клопотання №б/н від 15.06.2021 про проведення судового засідання 16.06.2021 без участі його представника.
В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, Установа Тернопільської обласної ради "Петриківський обласний комунальний дитячий будинок-інтернат" посилається на те, що відповідачем прийнято низку рішень, які порушують її права щодо користування земельними ділянками для підсобного господарства.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовів прокурора та третьої особи заперечив з підстав, викладених у відзивах на позовні заяви від 22.03.2021 та 09.04.2021. Вважає, що, враховуючи законодавчу базу станом на 2021 рік, земельні ділянки, надані будинку - інтернату у користування, залишаються не оформленими. Зазначає, що сам облік земель не являється правовстановлюючими документами на землю.
Представник Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області у судове засідання не прибув, разом з тим від останнього надійшла заява №9-19-0.92-2404/2-21 від 15.06.2021 про розгляд справи без участі представника на підставі наявних документів з врахуванням пояснень №9-19-0.92-294/2-21 від 25.01.2021.
Справа з технічною фіксацією (звукозапис) судового процесу розглядалась відповідно до ст. 222 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників учасників справи, судом встановлено наступне.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №724-р Петриківську сільську раду включено до складу Великоберезовицької територіальної громади.
Згідно п.п.1,4 п. 6-1 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України, припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади. Сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади.
Відповідно до п.п.9 п.6.1. Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.
Повноваження Петриківської сільської ради припинено рішенням сесії Великоберезовицької селищної ради від 11.12.2020 №31 утворено комісію з реорганізації шляхом приєднання Петриківської сільської ради до сформованої територіальної громади.
Отже, Великоберезовицька селищна рада є правонаступником Петриківської сільської ради, а відтак і належним відповідачем у даній справі.
На виконання постанови Ради Міністрів Української РСР №232 від 03.03.1963, рішенням №612-а від 23.07.1963 виконкомом Тернопільської обласної ради депутатів трудящих вирішено включити в план будівництва на 1964-1965 роки за рахунок коштів на житлове будівництво дитячий будинок на 200 ліжок в м. Тернополі за типовим проектом №2-04-80. Рішенням №1037 від 07.12.1963, виконкомом Тернопільської обласної ради депутатів трудящих вирішено передати Тернопільському обласному відділу соціального забезпечення ділянку держлісфонду площею 4,6 га в лісах І групи Тернопільського лісництва Тернопільського лісгоспзагу під будівництво дитячого будинку і постійне користування з правом рубки лісу.
Як слідує із пункту 3 протоколу №1 загальних зборів членів колгоспу "Поділля" від 15.01.1969, на порядок денний було винесено питання про виділення земельних ділянок організаціям. Зокрема, вирішено виділити з громадських земель 5 га землі Петриківському дитбудинку інвалідів для прищеплення дітям навичок в сільськогосподарському виробництві і забезпечення їх продуктами.
Протоколом №4 від 25.10.1990 зборів уповноважених агрофірми - колгоспу "Поділля" від 24.10.1990 надано згоду на виділення Петриківському дитячому будинку-інтернату 5 га землі на постійне користування для потреб інтернату.
Згідно висновку №07-883/14 від 05.11.1990 виконком Тернопільської районної ради народних депутатів, розглянувши проект відводу орної землі, не заперечив проти відведення в постійне користування будинку-інтернату 5 га землі за рахунок ріллі агрофірми-колгоспу "Поділля" для ведення підсобного господарства.
Відповідно до п.1 рішення №264 від 29.11.1990 виконавчим комітетом Тернопільської обласної ради народних депутатів затверджено проекти відведення земель, зокрема Петриківському дитячому будинку-інтернату 5 га землі від агрофірми - колгоспу "Поділля".
Як вбачається з листів Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації та Головного управління статистики у Тернопільській області (№3-517/3.3 від 16.07.2020 та №03.2-11/1716-20 від 13.08.2020), відповідно до наказу Держагропрому УРСР від 17.05.1988 №140 на базі колгоспу "Поділля" смт. Велика Березовиця, Тернопільського району 30.06.1998 створено Агрофірму - колгосп "Поділля", яка 18.11.1992 змінила назву на Агрофірма "Поділля". Загальними зборами Агрофірми "Поділля" 30.01.1996 було прийнято рішення про реорганізацію підприємства та перетворено його у Товариство власників земельних і майнових паїв "Поділля".
Відповідно до п.1.1. статуту Товариства "Поділля", останнє є колективним підприємством, створене внаслідок реорганізації КСП Агрофірма "Поділля" і є його правонаступником. Представниками членів Товариства власників земельних і майнових паїв "Поділля" (протокол загальних зборів від 31.10.2007) прийнято рішення про припинення діяльності Товариства шляхом приєднання його до Приватного підприємства "Онікс", згідно п.1.2. Статуту якого (в новій редакції), зареєстрованого 28.01.2008, підприємство є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та зобов'язань приєднаного Товариства "Поділля". Будь-яка інша інформація щодо стану реформування вказаного підприємства відсутня. Разом з тим, у матеріалах справи наявний лист №14/12/2020-1 від 14.12.2020, у якому ПП "Онікс" повідомило, що не використовує вилучені для користування Установи землі площею 10 га, а протягом багатьох років надає необхідну допомогу з обробітку землі.
За наслідками розгляду клопотання директора Петриківського дитячого будинку-інтернат, Петриківською сільською радою прийнято рішення №259 від 18.06.2004 про надання згоди на виготовлення державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 10 га.
Однак, вказаний державний акт на право постійного користування земельною ділянкою виготовлений не був через відсутність коштів, про що свідчать звернення Установи №52 від 18.02.2013, №198 від 02.07.2014.
Рішенням №361/61 від 22.10.2013 постійна комісія з питань соціальної політики та праці, міграції, у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів Тернопільської обласної ради вирішила рекомендувати комунальним установам Тернопільської обласної ради звернутися до Головного управління Держземагенства у Тернопільській області з клопотанням про надання земельних ділянок відповідної площі для ведення підсобного господарства, врахувавши потребу у забезпеченні високої продуктивності сільськогосподарського виробництва та родючості земель.
У зв'язку із поданим Будинком - інтернатом клопотанням , голова Тернопільської обласної ради звернувся листом №06-1195 від 27.10.2017 до Петриківської сільської ради з проханням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі у постійне користування будинку - інтернату площею 10 га для ведення підсобного сільського господарства на території Петриківської сільської ради.
В свою чергу, Петриківська сільська рада прийняла рішення №1077 та №1078 від 19.04.2018 про надання дозволу Петриківському обласному комунальному дитячому будинку - інтернату на розробку документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, які згідно статистичної відомості (звіту 6-ЗЕМ) обліковуються площею 4,2934 га та відповідно 10 га на території Петриківської сільської ради в межах населеного пункту с. Петриків.
Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки, про що складено акт від 09.12.2019. За її наслідками посадовими особами контролюючого органу встановлено, що Петриківський обласний комунальний дитячий будинок-інтернат використовує земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 10 га комунальної форми власності в межах населеного пункту с. Петриків, без державної реєстрації речових прав, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України.
Враховуючи вище наведене, директору закладу вручено припис від 09.12.20219 про усунення виявленого правопорушення у 30-ти денний термін.
Заклад звернувся листом №415 від 12.12.2019 до Петриківської сільської ради з проханням погодити "Технічну документацію із землеустрою" щодо інвентаризації землі для ведення підсобного сільського господарства.
Разом з тим, рішенням №2045 від 21.12.2019 орган місцевого самоврядування відмовив дитячому будинку - інтернат у затвердженні технічної документації із землеустрою, у зв'язку з невідповідністю технічної документації чинному законодавству, зокрема постанові Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №476.
В подальшому, Петриківська сільська рада 12.03.2020 прийняла рішення №2255 "Про вилучення земель та впорядкування обліку земель". У даному локальному акті , орган місцевого самоврядування вирішив рішення загальних зборів членів колгоспу "Поділля" від 15.01.1969, а також рішення загальних зборів Агрофірми-колгоспу "Поділля" від 25.10.1990, якими виділено 10га землі Петриківському будинку інвалідів, взяти до уваги як відмову землекористувача від вказаних земельних ділянок та надання ним згоди на їх вилучення. При цьому відповідачем констатовано, що Будинком - інтернатом не виготовлено правовстановлюючих документів на вказані земельні ділянки і на даний час їх статус залишається неоформленим.
Поряд із цим, для виготовлення технічної документації із землеустрою між Петриківським обласним комунальним дитячим будинком-інтернатом (Замовник) та ТОВ "СМП ГЕОДЕЗІЯ" 27.04.2020 було укладено договір №161-20, згідно п.1.1 якого Виконавець зобов'язується виконати з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи з виконання робіт із землеустрою щодо інвентаризації земель Петриківської сільської ради Тернопільського району. Об'єкт: Виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Петриківського обласного комунального дитячого будинку-інтернату за адресою: с. Петриків, Тернопільського району.
Однак, рішенням №2362 від 22.05.2020 Петриківська сільська рада вирішила зупинити дію раніше прийнятого нею рішення від 19.04.2018 №1078 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель".
За зверненням органу досудового слідства, Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства , про що складено акт від 26.06.2020. За її наслідками перевіряючими констатовано, що в період з 01.01.1999 по 01.01.2016, згідно даних державної статистичної звітності форми 6-ЗЕМ та наявних картографічних матеріалів за Петриківським обласним комунальним дитячим будинком-інтернатом обліковується 10 га земель сільськогосподарського призначення, угіддя рілля. Відповідно до вимог Земельного кодексу України, ст.57 Закону України "Про землеустрій", Закону України "Про Державний земельний кадастр", Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №476, відомості стосовно цих 10 га землі внесені до Державного земельного кадастру та земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6125286700:02:001:0382. Станом на 10.06.2020 речове право на вказану земельну ділянку не зареєстроване.
Поряд із цим контролюючим органом зроблено висновок про те, що рішення Петриківської сільської ради №2255 від 12.03.2020 прийнято з порушенням статей 126,126,140,203 Земельного кодексу України та суперечить ст.33 Закону України "Про Державний земельний кадастр".
Як наслідок Головним управлінням було надіслано голові Петриківської сільської ради клопотання №483ДК/0025/КВ/06/01/-20 від 26.06.2020 з вимогою привести рішення №2255 від 12.03.2020 у відповідність вимогам чинного законодавства.
У відповідь на вище вказане клопотання Петриківська сільська рада листом №510 від 22.07.2020 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області за роз'ясненнями щодо підстав користування Установою вилученими землями.
Після повторного звернення органу державного контролю листом №18-19-0.187-737/90-20 від 09.10.2020 Петриківською сільською радою вимоги про усунення порушень земельного законодавства не виконані.
В подальшому, відповідачем 22.10.2020 прийняте рішення 2872 "Про відмову у погодженні технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель дитячому будинку для ведення підсобного господарства".
Вище наведені рішення органу місцевого самоврядування оспорюються прокурором та третьою особою у судовому порядку.
Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов Будинку - інтернату слід задовольнити у повному обсязі, виходячи із наступних міркувань.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом статей 13,19 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Ці органи та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( далі-Закон).
Такі ж положення закріплені і в статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка обумовлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються Конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними, що кореспондується із вимогами частини З статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до ст. 25 Закону сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Пунктом 34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради відповідно до закону вирішуються питання регулювання земельних відносин.
В силу статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом статей 317, 319, 321 ЦК України, власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою-це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Частина 2 вказаної статті визначає, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
У пункті 6 розділу "Перехідні положення" ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Водночас вказаний обов'язок переоформлення права користування земельною ділянкою визнаний неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005, оскільки ЗК УРСР 1970 року встановлював безстрокове і тимчасове користування землею. Поняття користування землею у ЗК УРСР 1990 року поряд з постійним передбачало тимчасове користування.
Земельний кодекс України визначив право постійного користування як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку, проте не надав визначення праву тимчасового користування, яке продовжує існувати на підставі рішень, прийнятих відповідно до вимог чинного на той час законодавства.
Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний ЗК України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки. Крім того, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визнаються державою.
Як встановлено судом, протоколом №1 загальних зборів членів колгоспу "Поділля" від 15.01.1969 надано згоду на виділення земельної ділянки площею 5 га Петриківському дитбудинку інвалідів для прищеплення дітям навичок у сільськогосподарському виробництві і забезпечення їх продуктами, а протоколом №4 від 25.10.1990 зборів уповноважених агрофірми-колгоспу "Поділля" від 24.10.1990 надано згоду на виділення Петриківському дитячому будинку-інтернату 5 га землі на постійне користування для потреб інтернату.
Згідно з пунктом 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 № 562-ХІІ "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними в установленому порядку прав власності на землю або землекористування.
В свою чергу, Земельними кодексами (1970 року та 1990 року) було встановлено, що право власності та право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок на місцевості та видачі документа (державного акту), що посвічує відповідне право. З урахуванням принципу дії законів у часі, вказані нормативно-правові акти поширювали свою дію на відносини, що виникли після набрання ними чинності. Як ЗК УРСР 1970 року, так і ЗК УРСР 1990 року серед підстав припинення прав користування земельними ділянками не передбачали не оформлення або не переоформлення раніше наданих прав.
Оскільки одна із спірних земельних ділянок відводилась у користування у 1969 році, коли діяв Земельний кодекс УРСР 1922 року, який не передбачав встановлення державного акту на право постійного користування земельними ділянками, то сам по собі протокол №1 загальних зборів членів колгоспу "Поділля" від 15.01.1969 та рішення виконкому тернопільської обласної ради депутатів трудящих від 12 травня 1969 року №323 були достатньою правовою підставою для користування земельною ділянкою Будинком-інтернатом.
Як наслідок суд прийшов до висновку про те, що відсутність правовстановлюючих документів не може слугувати підставою для втрати права постійного користування земельною ділянкою площею 5 га, наданою Будинку - інтернату для прищеплення дітям навичок у сільськогосподарському виробництві і забезпечення їх продуктами.
В подальшому, висновком №07-883/14 від 05.11.1990 виконкомом Тернопільської районної ради народних депутатів 05.11.1990 було погоджено проект відводу в постійне користування будинку - інтернату 5 га землі за рахунок ріллі агрофірми-колгоспу "Поділля" для ведення підсобного господарства.
Також рішенням №264 від 29.11.1990 виконавчим комітетом Тернопільської обласної ради народних депутатів затверджено проекти відведення земель, зокрема Петриківському дитячому будинку-інтернату 5 га землі від агрофірми-колгоспу "Поділля".
Рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію Земельного кодексу України підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. Вказані положення містяться в пунктах 1 і 7 розділу X "Перехідні положення" ЗК України.
При цьому суд враховує, що як ЗК УРСР 1990 року так і ЗК України від 1991 року, серед підстав для припинення прав користування земельними ділянками не встановлювали не оформлення або не переоформлення раніше наданих прав.
Суд звертає увагу також на те, що, Петриківською сільською радою вже було прийнято рішення №259 від 18.06.2004 про надання згоди директору Петриківського дитячого будинку-інтернат на виготовлення державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 10 га.
Оцінюючі дані обставини , суд зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доведенню таким чином, аби задовольнити. як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Суд звертається до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 86 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що за Петриківським обласним комунальним дитячим будинком-інтернатом були закріплені на праві постійного користування спірні земельні ділянки загальною площею 10 га.
Відповідно до частини п'ятої статті 116 ЗК України, в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення від 12.03.2020 за №2255, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Стаття 141 ЗК України визначила підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема й добровільну відмову від такого права.
Частинами третьою та четвертою статті 142 ЗК України встановлено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
За приписами статті 84 Земельного кодексу України в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, згідно з ч.2 ст.117 Земельного кодексу України, в т.ч. належать земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у комунальну власність.
Наведена норма узгоджується з пунктом 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06 вересня 2012 року № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", за змістом якого з дня набрання чинності цим Законом у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу (частина третя статті 149 ЗК України).
Згідно з ч.ч.1,2,3,5 ст.149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Відтак, спірні земельні ділянки не могли бути вилучені в дитячого будинку без його згоди, як постійного користувача.
За частинами 3 та 4 ст. 142 ЗК України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
При цьому суд констатує, що доказів добровільної відмови Установи від права постійного користування земельними ділянками матеріали справи не містять. Примусове припинення права користування будинку-інтернату земельною ділянкою з підстав, у порядку і за умов, визначених законом також не відбувалось.
Слід врахувати, що законодавець однією із підстав для примусового припинення права на земельну ділянку визначив її використання не за цільовим призначенням (п. а) ч.1 ст. 143 ЗК України). При цьому суд констатує, що відповідачем в ході судового розгляду цього спору не надано жодного доказу який би цю обставину засвідчував.
Натомість, проведеною 25.05.2020 року спільною перевіркою, за участю посадових осіб обох позивачів, встановлено, що завдяки підсобному господарству в установі проводиться трудова терапія підопічних, забезпечується використання землі за цільовим призначенням, виробництво сільськогосподарської продукції та продукції тваринництва.
Згідно із п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Як вбачається з листа Територіального управління Головного управління ДПС у Тернопільській області №2893/10-5/19-00-54-03/12236 від 01.06.2020, Петриківський обласний комунальний дитячий будинок-інтернат подає до ГУ ДПС у Тернопільській області звітні податкові декларації по платі за землю, за користування земельними ділянками, які знаходяться за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Петриків, вул. Зелена, 11, загальною площею 14,3500 га , з них 4,3500 га - для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров'я та соціальної допомоги і 10 га - для ведення підсобного сільського господарства. Інформація щодо сплати земельного податку, викладена в інтегрованих картках за 2016-2020 роки, картки за період, що перевищує 5 років не надаються (ст.292 наказу Міністерства юстиції України №578/5 від 12.04.2012).
В ході судового розгляду Великоберезовицька селищна рада посилається на те, що до державної статистичної звітності з земельних ресурсів безпідставно внесені дані щодо землекористування будинком - інтернатом.
Так, за даними державної статистичної звітності форми №6-зем за Установою в період з 01.01.1999 до 01.01.2016 обліковувалося 14,6 га земель, у тому числі 10 га ріллі. Дані щодо кількісного обліку земель подавались будинком-інтернатом. Разом з тим, суд звертає увагу, що таке користування ніким не оспорювалось.
Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до частини першої статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
За встановлених судом обставин того, що спірні земельні ділянки закріплені за Петриківським обласним комунальним дитячим будинком-інтернат, в установленому статтею 150 ЗК України порядку у землекористувача не вилучались, відсутності доказів добровільної відмови від права постійного користування земельними ділянками, суд дійшов висновку, що рішення Петриківської сільської ради №2255 від 12.03.2020 "Про вилучення земель та впорядкування обліку земель" суперечить актам цивільного законодавства, порушує права Установи щодо користування належними їй земельними ділянками, у зв'язку з чим його слід визнати незаконним та скасувати.
Щодо визнання недійсним рішення сесії Петриківської сільської ради від 22.05.2020 №2362 "Про зупинення дії рішення Петриківської сільської ради від 19.04.2018 №1078 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" суд зазначає таке.
Органи місцевого самоврядування наділені низкою повноважень у різних галузях та сферах суспільного життя, зокрема, у сфері регулювання земельних відносин. Для реалізації цих повноважень органи місцевого самоврядування мають право ухвалювати необхідні рішення. Оскільки рішення органів місцевого самоврядування можуть порушувати права та законні інтереси як громадян, так і юридичних осіб (підприємств, установ і організацій), або ж з часом втрачати свою актуальність, то чинне законодавство передбачає юридичні інструменти впливу на такі рішення, шляхом їх зупинення, зміни та скасування.
Зупинення рішень органів місцевого самоврядування є наслідком правового реагування сільського, селищного голови на рішення, що були прийняті радою, її виконавчим комітетом. Таке право сільського, селищного голови передбачено відповідними нормами Закону України "Про місцеве самоврядування України", а саме статтею 59.
Згідно ч.4 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення сільської, селищної, міської ради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.
Водночас, як встановлено судом, рішення №2362 від 22.05.2020 Про зупинення рішення Петриківської сільської ради від 19.04.2018 №1078 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" прийнято самою радою, а не сільським головою. До того ж, два рішення прийняті у часі з різницею у два роки. Відтак, рішення відповідача №2362 від 22.05.2020, що не відповідає вимогам Закону України "Про місцеве самоврядування" слід також визнати недійсним у судовому порядку.
Щодо визнання недійсним рішення сесії Петриківської сільської ради від 22.10.2020 №2872 "Про відмову у погодженні технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" слід взяти до уваги таке.
У даній справі встановлено наявність існуючого речового права на спірні земельні ділянки, а рішення відповідача про відмову у погодженні технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, з метою передання їх у власність (користування) іншим особам, спричинило порушення речового права Будинку-інтернату.
Відповідно до ч. 1 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.
Згідно із ч.ч. 4-8 ст. 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Статтею 29 Закону України "Про землеустрій" визначено загальні вимоги до змісту документації із землеустрою.
Проект Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок площею 10 га Петриківського обласного комунального дитячого будинку-інтерна містить документи, які дозволяють чітко ідентифікувати місцезнаходження, межі, координати спірних земельних ділянок та містять відомості про землекористувача.
Крім того, згідно частин 3-4 ст.79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Реєстратором 02.06.2020 до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку площею 10 га, кадастровий номер 6125286700:02:001:0382 для ведення підсобного господарства, яка розташована за адресою: с. Петриків, Тернопільський район, Тернопільська область, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Як встановлено судом, підставою для відмови Будинку-інтернату в погодженні технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель слугувало рішення Петриківської сільської ради від 22.05.2020, яким зупинено дію рішення №1078 від 19.04.2018, оскільки заява про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою подана неналежним заявником - Тернопільською обласною радою.
Отже, зазначена Петриківською сільською радою підстава прийняття оспорюваного рішення не є підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Більше того, на момент прийняття рішення №1078 від 19.04.2018 "Про надання дозволу Петриківському обласному комунальному дитячому будинку - інтернату на розробку документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" , Петриківській сільській раді було відомо, що заявником є Тернопільська обласна рада в інтересах інтернату.
А тому, рішення №1078 від 19.04.2018 про надання дозволу на розроблення технічної документації, не узгоджується зі спірним рішенням №2872 від 22.10.2020, про відмову у погодженні технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, у зв'язку з неналежним заявником.
Таким чином, рішення №2872 від 22.10.2020 прийнято Петриківською сільською радою за відсутності належних правових підстав.
Суд також вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 142 Конституції України установлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
У відповідності до статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до вимог чинного законодавства України, земельні ділянки, якими користується будинок-інтернат, мають перебувати на праві постійного користування у зазначеного закладу на підставі належним чином оформлених правовстановлюючих документів. Відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку може призвести до надання їх іншим особам, зокрема, для цілей, не пов'язаних із основними завданнями будинку-інтернату, що є порушенням чинних норм законодавства.
Саме Петриківська сільська рада у даному випадку є суб'єктом, який виконує повноваження у земельній сфері щодо надання земельних ділянок у користування.
Однак, правовстановлюючі документи на земельні ділянки, що використовує дитячий будинок - інтернат, не оформлено, державну реєстрацію права постійного користування не проведено.
Таким чином, відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеними земельними ділянками, ризики для нормального функціонування будинку - інтернат та забезпечення належних умов для проживання, навчання, виховання, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей.
Реалізація принципу змагальності сторін в господарському процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу " … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
З огляду на вищевикладене, подані третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору докази щодо підтвердження факту належності їй спірних земельних ділянок, дозволяє суду дійти висновку, що такий факт скоріше був (мав місце), аніж не був.
Водночас, ЄСПЛ у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" вказав, що п. 1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Факт порушення Петриківською сільською радою прав будинку - інтернату щодо користування земельними ділянками належним чином доведений та документально підтверджений.
Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Водночас суд, констатує, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника). Засновники установи не беруть участь у управлінні нею (ст.101 ЦК України). Таким чином, хоч оспорювані рішення і є незаконними, однак вони порушують права та охоронювані законом інтереси саме Будинку - інтернату, а не його засновників. Як наслідок, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог останніх у цьому судовому спорі.
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями ст.ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 123, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.Позов Установи Тернопільської обласної ради "Петриківський обласний комунальний дитячий будинок - інтернат" задовольнити повністю.
2.Визнати недійсним рішення Петриківської сільської ради від 12.03.2020 №2255 "Про вилучення земель та впорядкування обліку земель".
3. Визнати недійсним рішення Петриківської сільської ради від 22.05.2020 №2362 "Про зупинення дії рішення Петриківської сільської ради від 19 квітня 2018 року №1078 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель".
4. Визнати недійсним рішення Петриківської сільської ради від 22.10.2020 №2872 "Про відмову у погоджені технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель".
5. Стягнути з Великоберезовицької селищної ради (вул. С.Бандери, 26 (юридична адреса), вул. Микулинецька, 42 (фактична адреса), смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, 47724, ідент. код 04393462) на користь Установи Тернопільської обласної ради "Петриківський обласний комунальний дитячий будинок-інтернат" (вул. Зелена, 11, с. Петриків, Тернопільський район, Тернопільська область, 47720, ідент. код 03189481) витрати зі сплати судового збору в сумі 6810 грн. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
6. В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 01.07.2021.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя О.В. Руденко