м. Суми
30.06.2021 Справа № 920/275/14
Господарський суд Сумської області у складі судді Соп'яненко О.Ю., розглянувши скарги ТОВ “Науково-виробниче об'єднання “Червоний металіст”: № 01-31/05 від 31.05.2021 (вх.№2288 від 02.06.2021) та № 01-01/06 від 01.06.2021 (вх.№2296 від 03.06.2021) на дії Конотопського міськрайонного відділу ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Суми) у справі № 920/275/14
за позовом Державного підприємства “Селидіввугілля”, м. Селидове Донецької області,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Червоний металіст”, м. Конотоп Сумської області,
про стягнення 103 784,78 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача (скаржника) - не з'явився;
державний виконавець - Романчук І.А. (в режимі відеоконференції);
Секретар судового засідання Молодецька В.О.,
Рішенням Господарського суду Сумської області від 14.04.2014 у справі №920/275/14 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Червоний металіст” (вул. Червонозаводська, 5, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код 34880895) на користь Державного підприємства “Селидіввугілля” (вул. К. Маркса, 41, м. Селидове, Донецька область, 85400, код 33426253) пеню в сумі 103784 грн. 78 коп., 2075 грн. 70 коп. судового збору.
29.04.2014 на виконання рішення господарського суду Сумської області від 14.04.2014 у справі № 920/275/14 було видано відповідний наказ.
Від ТОВ “Науково-виробниче об'єднання “Червоний металіст” до суду надійшли скарги № 01-31/05 від 31.05.2021 (вх.№2288 від 02.06.2021) та № 01-01/06 від 01.06.2021 (вх.№2296 від 03.06.2021) на дії Конотопського міськрайонного відділу ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) у справі №920/275/14.
Ухвалою суду від 03.06.2021 у справі №920/275/14 зазначені скарги прийнято до розгляду та призначено в судове засідання на 14.06.2021.
Відповідно до ухвали суду від 14.06.2021 у справі №920/275/14 розгляд скарг було відкладено на 30.06.2021, 12:00.
Представники позивача і відповідача (заявника) в судове засідання не з'явились.
Державний виконавець в судовому засіданні проти задоволення вимог заявника заперечував у повному обсязі.
Конотопський міськрайонний відділ ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) у відзиві від 11.06.2021 №17625 на скаргу просить суд відмовити в задоволенні скарги ТОВ “Науково-виробниче об'єднання “Червоний металіст”, посилаючись на те, що реєстрація в Автоматизованій системі виконавчого провадження виконавчої дії “Поновлення ВП” передбачає поновлення виключно того виконавчого провадження, в якому винесена дана постанова. Тобто у зведеному виконавчому провадженні вказана постанова виноситься по кожному виконавчому провадженню, яке входить до складу зведеного виконавчого провадження, окремо. Так, по виконавчому провадженню АСВП №43515897 постанова про поновлення виконавчого провадження була винесена 20.05.2021 (до 20.05.2021 дане виконавче провадження перебувало у стані “Зупинено”).
У відзиві №19629 від 11.06.2021 на скаргу, Конотопський міськрайонний відділ ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) просить суд відмовити в задоволенні скарги ТОВ “Науково-виробниче об'єднання “Червоний металіст”, посилаючись на те, що в оскаржуваній постанові кількість простих та рекомендованих поштових відправлень, кількість аркушів паперу чітко та у повній мірі відповідає розрахунку витрат, понесених Конотопським міськрайонним відділом ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), що зазначені в оскаржуваній постанові.
Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно ст. 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Заявник мотивує свої вимоги за скаргою №01-31/05 від 31.05.2021 (вх.№2288 від 02.06.2021) на дії Конотопського міськрайонного відділу ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) тим, що 30.04.2021 старшим державним виконавцем Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) при примусовому виконанні виданих на користь позивача наказів господарського суду Сумської області та зокрема і наказу від 29.04.2014 №920/275/14 винесена постанова ВП №44236586 про арешт коштів боржника, згідно з якою на банківські рахунки ТОВ “НВО “Червоний металіст” накладено арешт у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, на загальну суму 172301,13 грн.
Однак 20.05.2021 старшим державним виконавцем Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) знову було винесено постанову про ВП №44236844 про поновлення вчинення виконавчих дій при примусовому виконанні наказу Господарського суду Сумської області від 29.04.2014 №920/275/14.
Тобто при поновленому станом на 30.04.2021 виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 29.04.2014 №920/275/14 державним виконавцем повторно 20.05.2021 було винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 29.04.2014 №920/275/14, у зв'язку з чим ТОВ “НВО “Червоний металіст” просить суд визнати неправомірною постанову Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про поновлення вчинення виконавчих дій від 20.05.2021 ВП №44236844 та заборонити Конотопському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) вчиняти пов'язані з даною постановою будь-які виконавчі дії.
Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ч.1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.
Згідно зі ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема серед іншого, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Зі змісту ч.1 ст. 13 Закону вбачається, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
В обґрунтування своїх заперечень державний виконавець зазначає, що на виконанні у Конотопському МВДВС ПН-СХ МРУМЮ (м. Суми) перебуває зведене виконавче провадження до складу якого входять виконавчі провадження з виконання наступних виконавчих документів:
- Наказ № 920/1731/13, виданий 24.12.2013 Господарським судом Сумської області про стягнення з ТОВ “Науково-виробниче об'єднання “Червоний металіст” на користь ДП “Селидіввугілля” в особі Відокремленого підрозділу “Шахта 1/3 “Новоградівська” 22377,60 грн. штрафу у розмірі 20 % вартості неякісних товарів та 2464,90 грн. с/збору, всього 24842,50 грн.;
- Наказ № 920/1731/13, виданий 24.12.2013 Господарським судом Сумської області про зобов'язання ТОВ “Науково-виробниче об'єднання “Червоний металіст” усунути дефекти поставленого товару - сигналізаторів метану суміщених з головним світильником з двома порогами СМГ.1.1 у кількості 72 шт. ( заводський №№ 8383, 6658, 9721, 9022, 9976, 6619,6509, 7126, 7511, 7520, 7144, 7373, 6924, 6982, 7003, 7197, 7992, 7358, 6638, 7377, 7354, 7098, 7121, 7278, 7312, 6221, 6965, 7334, 6508, 7077, 8386, 7581, 6299, 6176,7054, 6960, 9003, 7315, 7076, 7007, 7230, 9719, 9844, 9932, 8547, 9222, 9723, 9188, 9718, 9610, 9405, 9431, 9384, 9125, 8925, 10000, 9640, 8521, 9934, 9618, 8045, 9411, 9435, 8279, 9380, 9601, 9110, 9171, 9851, 9144, 9178, 8548), виявлені протягом гарантійного терміну експлуатації;
- Наказ № 905/9027/13, виданий 03.03.2014 Господарським судом Сумської області про стягнення з ТОВ “Науково-виробниче об'єднання “Червоний металіст” Державне підприємство “Селидіввугілля” 21756,00 грн. штрафу та 2867,50 грн. судового збору, всього 24623,50 грн.;
- Наказ № 920/275/14, виданий 29.04.2014 Господарським судом Сумської області про стягнення з ТОВ “Науково-виробниче об'єднання “Червоний металіст” Державне підприємство “Селидіввугілля” 103784,78 грн. пені та 2075,70 грн. судового збору, всього 105860,48 грн.;
- Постанова № 43574266, видана 13.06.2014 ВДВС Конотопського МРУЮ про стягнення з ТОВ “Науково-виробниче об'єднання “Червоний металіст” 1328,72 грн. виконавчого збору.;
- Наказ №905/9027/13, виданий 03.03.2014 Господарським судом Сумської області про зобов'язання ТОВ “Науково-виробниче об'єднання “Червоний металіст” замінити неякісний товар, поставлений за договором від 03.10.2012 р. № Т-1/112-2012, а саме сигналізатори метану суміщених з головним світильником з двома порогами CMГ 1.1 у кількості 70 одиниць, на нові.
Державний виконавець зазначає, що дійсно 29.04.2021 у виконавчому провадженні АСВП №44236844 державним виконавцем була винесена постанова про поновлення виконавчого провадження, копії якої направлені сторонам виконавчого провадження.
Зі змісту п. 17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, за наявності обставин, передбачених статтею 34 Закону, виконавець виносить постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, крім випадків, визначених Законом.
За наявності підстав для зупинення вчинення виконавчих дій з виконання одного виконавчого провадження, яке приєднано до зведеного виконавчого провадження, зведене виконавче провадження зупиняється лише в частині виконання цього виконавчого провадження.
Таким чином, зведеному виконавчому провадженні постанови про зупинення та відповідно і поновлення вчинення виконавчих дій виносяться по кожному виконавчому провадженню, яке входить до складу зведеного виконавчого провадження, окремо.
Реєстрація в Автоматизованій системі виконавчого провадження виконавчої дії “Поновлення ВП” передбачає поновлення виключно того виконавчого провадження, в якому винесена дана постанова.
Так, з відомостей з АСВП по виконавчому провадженню АСВП №44236844 вбачається, що постанова про поновлення виконавчого провадження була винесена 20.05.2021 (до 20.05.2021 дане виконавче провадження перебувало у стані “Зупинено”).
Зі змісту ч.3 ст. 343 ГПК України вбачається, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Підставою для визнання дій виконавця протиправними є саме порушення цими діями прав боржника, натомість у даному випадку боржник не довів, яким чином порушені його права, а дії виконавця відповідають вимогам закону та спрямовані на примусове виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що державним виконавцем правомірно та у відповідності з вимогами закону було винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій від 20.05.2021 ВП №44236844, а отже вимоги ТОВ “НВО “Червоний металіст”, викладені у скарзі №01-31/05 від 31.05.2021, є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Заявник мотивує свої вимоги за скаргою №01-01/06 від 02.06.2021 (вх.№2328 від 01.06.2021) на дії Конотопського міськрайонного відділу ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) тим, що 24.05.2021 старшим державним виконавцем Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) при примусовому виконанні виданих на користь позивача наказів господарського суду Сумської області та зокрема і наказу від 29.04.2014 №920/275/14 винесена постанова ВП №44236844 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, відповідно до якої відповідачу було нараховано сума додаткових виконавчого провадження в загальному розмірі 183,10 грн, які примусово списані державним виконавцем з банківського рахунку відповідача. У зв'язку з тим, що відповідач вважає, що зазначені в ній витрати є надуманими і такими, що не відповідають дійсним обставинам, просить суд визнати неправомірною постанову Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 24.05.2021 ВП №44236844 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження та зобов'язати його повернути відповідачу грошові кошти в розмірі 183,10 грн.
Так, заявник зазначає, що в оскаржуваній постанові вказано, що додаткові витрати виконавчого провадження включають в себе, зокрема витрати з виготовлення документів виконавчого провадження та супровідних листів до них, у зв'язку з чим використано папір формату А4 в кількості 30-ть аркушів за ціною 0,14 грн на суму 4,20 грн. (30 х 1,14 = 4,20 грн.).
Однак, текст мотивувальної частини постанови свідчить, що надруковано (скопійовано) на цих аркушах було лише 20-ть документів (підпункт 3.1.2. пункту 3.1. мотивувальної частини постанови).
Таким чином, витрати виконавчого провадження із використання паперу формату А4 в кількості 10-ти аркушів (30-ть аркушів - 20-ть аркушів фактично використаних = 10-ть аркушів) за ціною 0,14 грн. на суму 1,40 грн. є лише припискою державного виконавця, що до фактичних витрат ніякого відношення не має.
Крім того, в оскаржуваній постанові вказано про витрати на пересилання державним виконавцем документів за даним виконавчим провадженням в кількості 11-ти простих поштових відправлень (на суму 99,00 грн.) та 4-х рекомендованих поштових відправлень (на суму 68,00 грн.).
Однак, ці витрати є також необґрунтовано завищеними, так як документів за даним виконавчим провадженням в кількості 15-ти штук державний виконавець не надсилав.
Більш того, державний виконавець в одному поштовому відправленні надсилає відразу декілька, в даному випадку 8-м документів виконавчих проваджень, а витрати з такого пересилання дублює в інших постановах, штучно завищуючи тим самим розмір цих витрат, що заявник підтверджує копіями поштового конверта зі штрихкодовим поштовим ідентифікатором №4161509898187, а також копіями супровідних листів №18.6-33/15537, №18.6-33/15542, №18.6-33/15544, №18.6-15568.
Відповідно до ст. 42 Закону України “Про виконавче провадження” кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Згідно з ч. 2 Розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)). До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження. Якщо під час примусового виконаним рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.
Так, 24.05.2021 державним виконавцем у виконавчому провадженні АСВП 44236844 була винесена постанова про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження.
Державний виконавець в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що, серед іншого, в даній постанові зазначено про використання паперу формату А4 в кількості 30-ти аркушів та копіювання (друк) документів в кількості 20-ти аркушів.
Вказані 20-ть аркушів були використані Конотопським МВДВС ПН-СХ МРУЮ (м. Суми) для друку документів, виготовлених в Автоматизованій системі виконавчого провадження. 10 аркушів формату А4 були використані для виготовлення відповідей на звернення стягувача у виконавчому провадженні АСВП № 44236844.
З приводу зазначення у постанові витрат на поштові пересилання документів, а саме: 4-ох рекомендованих та 11-ти простих відправлень, то постанова про відкриття виконавчого провадження направлялась на адресу боржника рекомендованим листом (1 рекомендоване відправлення), заперечення на скаргу від 16.07.2014 направлялось на адресу Господарського суду Сумської області рекомендованим листом (1 рекомендоване відправлення), апеляційна скарга від 12.08.2014 направлялась на адресу Господарського суду Сумської області рекомендованим листом (1 рекомендоване відправлення), постанова про арешт коштів боржника направлялась на адресу ПАТ КБ “ПриватБанк” рекомендованим листом (1 рекомендоване відправлення), всього - 4 рекомендовані листи.
Що стосується простих поштових відправлень, то виконавче провадження АСВП №44236844перебуває на виконанні у Конотопському МВДВС ПН-СХ СРМУЮ (м. Суми) досить тривалий час (постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 05.08.2014). 12.08.2014 вказане виконавче провадження було зупинено. Проте зупинення виконавчого провадження не звільняє державного виконавця від проведення перевірки майнового стану боржника згідно статті 48 Закону України “Про виконавче провадження” та частини 8 статті 52 Закону України “Про виконавче провадження”.
На виконання вказаних положень, державним виконавцем здійснювалось направления запитів до ТСЦ 5942 РСЦ МВС у Сумській області, КП “Конотопське МБТІ”, Головного управління Держпродспоживслужбли у Сумській області та Головного управління Держгеокадастру щодо зареєстрованого за боржником на праві власності майна простими поштовими відправленнями.
Крім того, державним виконавцем також простою кореспонденцією направлялись відповіді на звернення стягувача.
Зі змісту ч.3 ст. 343 ГПК України вбачається, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Підставою для визнання дій виконавця протиправними є саме порушення цими діями прав боржника, натомість у даному випадку боржник не довів, яким чином порушені його права, а дії виконавця відповідають вимогам закону та спрямовані на примусове виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що зазначена в оскаржуваній постанові кількість простих та рекомендованих поштових відправлень, кількість використаних аркушів паперу у повній мірі відповідає розрахунку понесених витрат Відділом, що зазначені в оскаржуваній постанові, а отже державним виконавцем правомірно та у відповідності з вимогами закону було винесено постанову про визначення розміру витрат виконавчого провадження від 24.05.2021 ВП №44236844, а отже вимоги ТОВ “НВО “Червоний металіст”, викладені у скарзі №01-01/06 від 01.06.2021 є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
15.06.2021 від ТОВ “НВО “Червоний металіст” до суду надійшла заява №01-11/06 від 11.06.2021 (вх. №5603/21) з процесуальних питань, в якій відповідач просить суд стягнути з Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь заявника сплачену ним суму судових витрат, пов'язаних з наданням йому професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 19000,00 грн.
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.
Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України” від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат. Зазначена правова позиція викладена в Постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
В обґрунтування суми, заявленої до стягнення, заявник посилається на те, що у зв'язку з розглядом скарг ТОВ “НВО “Червоний металіст” на дії Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), в яких ним було зроблено відповідні заяви відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України. Заявником подано копію договору про надання правової допомоги від 30.04.2021, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000712 від 21.10.2019, копію ордеру серії АА №1053010 від 10.06.2021, копії прибуткового касового ордеру від 11.06.21 №1-11-06/21 на суму 19000,00 грн. Витрати, пов'язані з наданням заявнику професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 19000,00 грн., визначені умовами пункту 6 акту приймання-передачі наданих послуг від 11.06.21 і сплачені заявником згідно прибуткового касового ордеру від 11.06.21 № 1-11-06/21 відповідно до договору про надання правової допомоги від 30.04.2021.
Згідно з нормами ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У той же час, відповідно до ст. 344 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Враховуючи те, що судом вище було зроблено висновок про необґрунтованість вимог ТОВ “НВО “Червоний металіст”, викладених у скаргах на дії Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми): № 01-31/05 від 31.05.2021 (вх.№2288 від 02.06.2021) та № 01-01/06 від 01.06.2021 (вх.№2296 від 03.06.2021) та відмовлено в їх задоволенні, беручи до уваги вимоги ст. 344 ГПК України, суд покладає судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, на заявника.
Таким чином, в задоволенні заяв ТОВ “НВО “Червоний металіст” з процесуальних питань: №01-11/06 від 11.06.2021 (вх. №5603/21) суд відмовляє в повному обсязі у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Керуючись ст. ст. 231, 234, 235, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні скарги ТОВ “НВО “Червоний металіст” № 01-31/05 від 31.05.2021 (вх.№2288 від 02.06.2021) на дії Конотопського міськрайонного відділу ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) - відмовити.
2. В задоволенні скарги ТОВ “НВО “Червоний металіст” № 01-01/06 від 01.06.2021 (вх.№2296 від 03.06.2021) на дії Конотопського міськрайонного відділу ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) - відмовити.
3. В задоволенні заяви ТОВ “НВО “Червоний металіст” з процесуальних питань №01-11/06 від 11.06.2021 (вх. №5603/21) - відмовити.
4. Копію ухвали надіслати сторонам у справі, Конотопському міськрайонному відділу ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Суми).
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку, встановленому статтями 255-257 ГПК України.
Повний текст ухвали підписано 01.07.2021.
Суддя О.Ю. Соп'яненко