Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"22" червня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/201/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури (35705, м.Здолбунів, вул. Княгині Ольги, 36) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (вул. С. Петлюри, 37, м. Рівне, Рівненська область, 33013, код ЄДРПОУ 39768252)
до відповідачів: Фермерського господарства "Агротех-Р" (35000, Рівненська область, м.Костопіль, вул. 8 Березня, 6Г, офіс 3, код ЄДРПОУ 42045850,
Підлужненської сільської ради ( вул.Ю. Жилки, 8, с. Підлужне, Рівненський район, Рівненська область, 35023)
Костопільської міської ради (вул. 1Травня, 3, м. Костопіль, Рівненська область, 35000, код ЄДРПОУ 04057669)
треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Костопільська державна сортодослідна станція (вул. Варшавська, 7, с.Підлужне, Рівненський район, Рівненська область, 35024, код ЄДРПОУ 34070573), Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (м.Київ, вул. О.Теліги,8, 04112, код ЄДРПОУ 37884028)
про скасування рішення про державну реєстрацію прав на земельну ділянку
В судовому засіданні приймали участь:
від позивача: Кириченко О.В.;
від відповідачів: не з'явились;
від третіх осіб: ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу"-Павлюк М.Г., інші не з'явились;
від органу прокуратури: Котяй І.В.
Керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до Фермерського господарства "Агротех-Р", Підлужненської сільської ради, Костопільської міської ради, в якому просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку, кадастровий номер 5623486900:07:006:0001, прийняте 10.08.2020 року державним реєстратором Гощанської селищної ради Рівненської області Грибом Андрієм Олександровичем, щодо реєстрації права комунальної власності на дану земельну ділянку за Підлужненською сільською радою та права постійного користування за ФГ "Агротех-Р".
Свої вимоги мотивує тим, що спірна земельна ділянка державної власності площею 113,2183 га, кадастровий номер 5623486900:07:006:0001, неправомірно вибула з державної власності та фактично передана у комунальну власність Підлужненської сільської ради та постійне користування ФГ "Агротех-Р".
Ухвалою суду від 23 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
12.04.2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від третьої особи Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" надійшов відзив на позов в якому позовні вимоги визнає повністю.
Відповідачі відзивів на позов суду не надали,
Ухвалою суду від 18 травня 2020 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку кадастровий номер 5623486900:07:006:0001, прийняте 10.08.2020 державним реєстратором Гощанської селищної ради Рівненської області Грибом Андрієм Олександровичем щодо реєстрації права постійного користування за ФГ «Агротех-Р», у зв'язку із відсутністю предмета спору.
Відтак, у справі надалі розглядаються позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку кадастровий номер 5623486900:07:006:0001, прийняте 10.08.2020 державним реєстратором Гощанської селищної ради Рівненської області Грибом Андрієм Олександровичем, щодо реєстрації права комунальної власності територіальної громади Підлужненської сільської ради (номер запису про право (в державному реєстрі прав) 37729833 віл 10.08.2020).
Ухвалою суду від 18 травня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
01.06.2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача ФГ "Агротех-Р" надійшли письмові пояснення, в яких просить залишити позовну заяву прокурора без розгляду посилаючись на те, що Головне Управління Держгеокадастру у Рівненській області у даному спорі не може бути визначене як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
22.06.2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від прокурора надійшли письмові пояснення в яких просить викладені у поясненні твердження представника відповідача ФГ "Агротех-Р" не брати до уваги, оскільки задоволення вказаного позову ніяким чином не впливає та не порушує права та інтереси ФГ "Агротех-Р" та зазначає, що Головне Управління Держгеокадастру у Рівненській області у даному спорі є саме тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Клопотання представника відповідача ФГ "Агротех-Р" відхилено судом з огляду на наступне.
У позовній заяві прокурором обрунтовано, що звернення прокурора з вказаним позовом є законним, оскільки ст.131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наділено прокурора правом на звернення до суду за захистом інтересів держави у випадку коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
За нормами статті 80 Земельного кодексу України (далі по тексту ЗК України), суб'єктами права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.
Згідно з Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №308 від 17.11.2016 (у редакції наказу Держгеокадастру №53 від 20.02.2020), головне управління здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотримання вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в т.ч. в оренду, вилучення (викуп) земельних ділянок.
Посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право, окрім іншого, звертатись до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк використання яких закінчився.
Згідно правової позиції Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 23.10.2018 у справі №906/240/18, положення вказаних нормативно-правових актів не можуть визначати конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпечення здійснення судового захисту інтересів держави.
Власником спірної земельної ділянки є держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (ЄРДПОУ 00729574).
Здолбунівською місцевою прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області 10.02.2021 надсилався лист про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області у своєму ж листі від 26.02.2021 послалось на відсутність у нього повноважень щодо звернення до суду за захистом інтересів держави у спірних правовідносинах.
Таким чином, уповноваженим органами не було вжито будь-яких заходів, спрямованих на скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 113,2183 га, кадастровий номер 5623486900:07:006:0001, що знаходиться за межами с. Підлужне на території Рівненського (колишнього Костопільського) району Рівненської області.
Враховуючи викладене, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів у спірних правовідносинах, а відповідна позовна заява місцевої прокуратури є єдиним ефективним засобом захисту цих інтересів.
Реагування прокурора у даному разі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності при передачі земель державної власності, яке відбулося з грубим порушенням вимог чинного законодавства.
Захист права державної власності належить до сфери інтересів держави, а вилучення земельної ділянки із власності держави на користь інших суб'єктів цивільного обороту всупереч положенням чинного законодавства суттєво порушує права та інтереси держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, як розпорядника земель.
Вищевикладене дає підстави для звернення прокурора з даним позовом до суду.
В судове засідання 22.06.2021 року не з'явились представники відповідачів Підлужненської сільської ради, Костопільської міської ради та третіх осіб, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від представника відповідача Костопільської міської ради надійшло клопотання, в якому зазначає, що позов в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку кадастровий номер 5623486900:07:006:0001, прийняте 10.08.2020 державним реєстратором Гощанської селищної ради Рівненської області Грибом Андрієм Олександровичем, щодо реєстрації права комунальної власності територіальної громади Підлужненської сільської ради (номер запису про право (в державному реєстрі прав) 37729833 віл 10.08.2020) визнає. Просить розгляд справи провести у відсутності повноважного представника.
Від представника відповідача ФГ "Агротех-Р" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі. Вказане клопотання відхилене судом, так як неявка у судове засідання представника є повторною, а відповідно до підпункту 2 пункту 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Від Відповідача Підлужненської сільської ради надійшло клопотання в якому зазначає, що позов в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку кадастровий номер 5623486900:07:006:0001, прийняте 10.08.2020 державним реєстратором Гощанської селищної ради Рівненської області Грибом Андрієм Олександровичем, щодо реєстрації права комунальної власності територіальної громади Підлужненської сільської ради (номер запису про право (в державному реєстрі прав) 37729833 віл 10.08.2020) визнає. Просить розгляд справи провести у відсутності повноважного представника.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши присутніх представників сторін, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
Здолбунівською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених ст.131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено порушення інтересів держави у сфері земельних відносин щодо незаконного вилучення земельної ділянки з державної власності та передачі у комунальну власність територіальної громади та постійне користування фермерському господарству, які виразилися у наступному.
Розпорядженням голови Костопільської державної адміністрації №448-р від 01.12.2004 передано в постійне користування Костопільській державній сортодослідній станції для дослідних цілей та пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства земельну ділянку державної власності загальною площею 113,2183 га кадастровий номер 5623486900:07:006:0001, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебували у постійному користуванні Костопільської державної сортовипробувальної станції Інспектури по сортовипробуванню сільськогосподарських культур по Рівненській області, яка розміщена за межами населених пунктів Підлужненської сільської ради Костопільського району.
Право постійного користування земельною ділянкою Костопільською державною сортодослідною станцією посвідчено державним актом Серії ЯЯ №9259508 від 09.02.2005.
Відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №807 від 30.12.2011 Костопільську державну сортодослідну станцію реорганізовано шляхом приєднання до державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (далі ДП«ЦСЕНСМ»), яке є правонаступником майнових прав і обов'язків Костопільської державної сортодослідної станції.
Відповідно до п 1.1 Статуту ДП «ЦСЕНСМ» підприємство є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України.
Згідно акту приймання-передачі майна, прав і обов'язків на баланс ДП «ЦСЕНСМ» №48 від 03.09.2012, затвердженого заступником міністра аграрної політики та продовольства України Сень О.В., з балансу Костопільської державної сортодослідної станції на баланс ДП «ЦСЕНСМ» передано земельну ділянку площею 113,2183 га, кадастровий номер 5623486900:07:006:0001 для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, що знаходиться на території Підлужненської сільської ради Костопільського району.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань Костопільська державна сортодослідна станція перебуває в стані припинення.
Разом з тим, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 10.08.2020 державним реєстратором Гощанської селищної ради Рівненської області на об'єкт нерухомого майна номер 2144611956234 - земельну ділянку площею 113,2183 га, кадастровий номер 5623486900:07:006:0001 зареєстровано право комунальної власності територіальної громади Підлужненської сільської ради (номер запису про право власності 37729833).
Підставою для державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку за Підлужненською територіальною громадою зазначено «Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності, серія та номер: №23З-VII, виданий 14.05.2013, видавник Верховна рада України.
Окрім того, 10.08.2020 державним реєстратором Гощанської селищної ради Рівненської області також зареєстровано інше речове право - право постійного користування земельною ділянкою площею 113,2183 га, кадастровий номер 5623486900:07:006:0001 за Костопільською державною сортодослідною станцією (номер запису про інше речове право 37730680) та ФГ «Агротех-Р» (номер запису про інше речове право 37730553). Строк дії іншого речового права до 01.02.2027.
Підставою для державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою за ФГ «Агротех-Р» став Договір про спільну діяльність у формі простого товариства від 01.02.2020, укладений між Костопільською державною сортодослідною станцією та ФГ "Агротех-Р", яким передбачено зобов'язання сторін об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку.
Згідно пунктів 2.1, 2.2, 5.1 Договору, для досягнення вказаної мети Костопільська державна сортодослідна станція надає в користування ФГ «Агротех-Р» земельну ділянку площею 113,2183 га, кадастровий номер 5623486900:07:006:0001, що знаходиться на території Підлужненської сільської ради Костопільського району, а ФГ «Агротех-Р» в свою чергу - забезпечує Костопільську державну сортодослідну станцію сільськогосподарською технікою, інвентарем, робочою силою, посівним матріалом, паливно-мастильними матеріалами, засобами захисту рослин для належного обробітку земельної ділянки. Майно (грошові кошти, матеріали, майнові права, врожай тощо) отримане в результаті здійснення спільної діяльності розподіляється між сторонами щорічно на підставі окремо укладених додаткових угод до цього Договору.
Договір укладено строком на 7 років з 01.02.2020 до 01.02.2027 включно. Якщо за 30 календарних днів до закінчення дії Договору від сторін не надійшло письмових заяв про припинення або розірвання дії Договору, він вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах, що передбачені даним Договором. Реорганізація Костопільської державної сортодослідної станції або перехід права власності на майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього Договору і він зберігає свою чинніть для нового власника майна (його правонаступників) (пункти 7.1, 7.5 Договору). За актом приймання-передачі від 01.02.2020 земельну ділянку площею 113.2183 га, з кадастровим номером 5623486900:07:006:0001, що знаходилась в адміністративних межах Підлужненської сільської ради Костопільського району Рівненської області, передано в постійне користування ФГ «Агротех-Р». Таким чином, спірна земельна ділянка державної власності площею 113.2183га, кадастровий номер 5623486900:07:006:0001, неправомірно вибула з державної власності та фактично передана у комунальну власність Підлужненської сільської ради та постійне користування ФГ «Агротех-Р», що підтверджується наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, обсяг прав та обов'язків власника та постійного користувача земельної ділянки, наслідки порушення порядку та умов використання земельної ділянки регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.ст. 78, 80 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.
Згідно ст.84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Так, згідно ст.15-1 Земельного кодексу України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Частиною 4 ст.122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до п. 1 Положення «Про Державне агенство земельних ресурсів України», затвердженого Указом Президента України № 445 від 08.04.2011, Державне агентство земельних ресурсів України є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів реорганізовуються шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру. Також установлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 № 294-р «Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру передано функції і повноваження Державного агентства земельних ресурсів, що припиняється.
Таким чином, повноваження щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Рівненської області, покладено на Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, яке є у спірних правовідносинах правонаступником Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області.
Частиною 1 статті 117 Земельного кодексу України визначено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.
Згідно положень ч. 2 ст. 117 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у комунальну власність.
З огляду на викладене, спірна земельна ділянка площею 113,2183 га, кадастровий номер 5623486900:07:006:0001, передана розпорядженням голови Костопільської державної адміністрації №448-р від 01.12.2004 в постійне користування Костопільській державній сортодослідній станції для дослідних цілей та пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, перебуває у власності держави.
Повноваження власника вказаної земельної ділянки здійснює Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, яке в свою чергу не приймало жодного рішення щодо припинення права державної власності на земельну ділянку, передачі земельної ділянки у комунальну власність Підлужненської сільської ради та в постійне користування ФГ «Агротех-Р».
Так, згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 18.08.2020 №10-17-0.4,6-1160/90-20, а також Акта перевірки додержання вимог земельного законодавства №565-ДК/428/АП/09/01/-20 від 11.08.2020 щодо об'єкта - земельної ділянки, проведеної спеціалістами ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, відомості про наявність розпоряджень, наказів про припинення права користування вказаною земельною ділянкою, що відносилась до земель сільськогосподарського призначення державної власності (код цільового призначення 01.10) відсутні.
Відповідно до інформації Підлужненської сільської ради №1005/02-17 від 23.09.2020, органом місцевого самоврядування будь які дії щодо набуття права комунальної власності за територіальною громадою на земельну ділянку площею 113,2183 га, кадастровий номер 5623486900:07:006:0001, реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою за ФГ «Агротех-Р», здійснення реєстрації права постійного користування земельною ділянкою за Костопільською державною сортодослідною станцією, не здійснювалися.
Крім того, слід звернути увагу, що положення чинного законодавства, які регулюють правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землями державної власності, містять пряму заборону на передачу у комунальну власність земель державної власності, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств, установ, організацій (ч. 2 ст. 117 Земельного кодексу України).
Таким чином, виходячи із наведених вище положень Земельного кодексу України, а також інформації ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка не може бути передана у комунальну власність Підлужненської сільської ради.
Відповідно до п. «в» ч.З ст.22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування сільськогосподарським науково-дослідним установам - для дослідних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.
Право постійного користування є одним з двох можливих титулів, що надає право користуватися землею: глава 15 ЗК України «Право користування землею» передбачає право користування землею на праві постійного користування та на праві оренди землі.
Статтею 92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Будучи специфічним правом, право постійного користування характеризується обмеженим суб'єктно-об'єктним складом: об'єктом права власності можуть бути лише земельні ділянки державної або комунальної форми власності, суб'єктами можуть бути лише юридичні особи визначені законом.
Так, відповідно до ч.2 ст. 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; г) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку; е) оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі.
Отже стаття 92 Земельного кодексу України обмежує коло осіб, які можуть бути постійними користувачами земельних ділянок.
Положеннями Земельного кодексу України не передбачено можливості правонаступництва або набуття права постійного користування земельною ділянкою юридичними особами, які не є державними або комунальними підприємствами, у тому числі, передачу земельної ділянки у постійне користування для фермерських господарств чи інших приватних суб'єктів господарювання.
Згідно положень ст. 1, ч.8 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.31 Земельного кодексу України, землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Права землекористувачів визначені ст. 95 ЗК України. Відповідно ч. 1 ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Законодавець не передбачає винятків щодо можливості реалізації прав землекористувача на праві постійного користування, зокрема, і в частині самостійного господарювання на землі. Договором щодо права постійного користування такі винятки не можуть бути передбачені, оскільки відповідне право (право постійного користування) не може виникати на договірних підставах.
Формулювання законодавця «право самостійного господарювання» підкреслює диспозитивність реалізації права самостійного господарювання безпосереднім землекористувачем, але не свідчить про можливість права господарювання іншою особою, або передачі такого права, підкреслюючи що таке господарювання має відбуватися самостійно.
Таким чином, постійні землекористувачі не можуть на власний розсуд передати іншій особі в користування земельну ділянку, отриману в постійне користування.
Особа, якій земельну ділянку надано в постійне користування із земель державної форми власності наділяється лише правомочностями володіння і користування нею, право розпорядження - виключна компетенція власника. Здійснювати передачу третій особі такої земельної ділянки користувач може лише на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 13.06.2018 у справі №474/100/16-ц.
З огляду на викладене, право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 113,2183га, кадастровий номер 5623486900:07:006:000 посвідчено державним актом Серії ЯЯ №9259508 від 09.02.2005 за Костопільською державною сортодослідною станцією, правонаступником майнових прав і обов'язків якої є ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», які не наділені повноваженнями власника землі щодо розпорядження нею та не вправі передавати третім особам земельну ділянку державної форми власності, яка їм надана на праві постійного користування.
Повноваження власника спірної земельної ділянки здійснює Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, яке в свою чергу, не приймало жодного рішення щодо передачі земельної ділянки в постійне користування будь-кому, в тому числі відповідачу.
При цьому, слід звернути увагу, що положеннями Земельного кодексу України не передбачено можливості набуття права постійного користування земельною ділянкою для фермерських господарств.
Таким чином, ФГ «Агротех-Р» є юридичною особою, щодо якої відсутнє рішення відповідного органу - ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, прийняте в порядку ст. 122 ЗК України про передачу земельної ділянки в користування, отже спірна земельна ділянка набута та використовується відповідачем без достатньої правової підстави.
Правова позиція щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав.
Відповідно до статей 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію права (статті 11 вказаного Закону).
Згідно з ч.3 ст.З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Частиною 4 ст. З вказаного Закону зазначено, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.
Положеннями ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено особливості державної реєстарації прав на земельні ділянки державної та комунальної власності.
Так, згідно ч.2 ст. 28 вказаного Закону під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування.
Державна реєстрація права власності на земельні ділянки державної чи комунальної власності проводиться з обов'язковим урахуванням пунктів З та 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».
Зокрема, відповідно до положень підпункту «г» п. 4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (із змінами, внесеними згідно із Законом № 233-УІІ від 14.05.2013) з дня набрання чинності цим Законом (01.01.2013) у державній власності залишаються землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті «а» пункту 3 цього розділу.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що, на відміну від частини 2 статті 26 зазначеного Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:
1)судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;
2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;
3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
Таким чином, з 16.01.2020 законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак належним способом захисту порушеного права у даній справі залишається скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.06.2020у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 16.09.2020 у справі № 352/1021/19, від 04.11.2020 у справі № 910/7648/19.
Зважаючи на викладене, прийняті 10.08.2020 державним реєстратором Гощанської селищної ради Рівненської області рішення про державну реєстрацію права комунальної власності територіальної громади Підлужненської сільської ради (номер запису про право власності 37729833) на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 113,2183 га, кадастровий номер 5623486900:07:006:0001, яка розміщена за межами населених пунктів Підлужненської сільської ради Костопільського району та перебуває в постійному користуванні державного підприємства - Костопільської державної сортодослідної станції а також рішення про державну реєстрацію іншого речового права - права постійного користування вказаною вище земельною ділянкою за ФГ «Агротех-Р» (номер запису про інше речове право 37730553), є незаконними та порушують право власності держави на спірну земельну ділянку, а відтак, підлягають скасуванню.
Обґрунтування наявності порушень інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором.
Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
Так, встановлюючи відсутність підстав для представництва інтересів держави, обов'язковими є висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт З мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
За змістом ст. 80 Земельного кодексу України, ст. 2, 170, 326, 374 Цивільного кодексу України право власності на землі державної власності належать державі Україна, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.
Порушення інтересів держави (територіальної громади) обґрунтовується тим, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності, вибула з власності держави з грубим порушенням вимог чинного законодавства.
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного королівства» суд проголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальних характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб'єктивних прав. Разом з тим, законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина 3 ст. 16 ЦК України). Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту. Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Зокрема, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 904/9169/17.
Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб'єктом владних повноважень своїх функцій», у зв'язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи. При цьому враховуються висновки Верховного Суду, зроблені при розгляді інших справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі №687/379/17-ц, №924/1256/17).
Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №906/506/18, від 11.04.2019 у справі №904/583/18, від 13.02.2019 у справі №914/225/18, від 21.05.2019 у справі №921/31/18.
На думку Верховного Суду, нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб'єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу та органу місцевого самоврядування може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об'єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб'єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.
Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема: повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.
Звернення прокурора з вказаним позовом є законним, оскільки ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наділено прокурора правом на звернення до суду за захистом інтересів держави у випадку коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Важливим обов'язком фізичних та юридичних осіб, органів влади, що здійснюють діяльність на території України, є обов'язок додержуватися Конституції України та законів України. Даний обов'язок можна вважати основоположним для всіх інших юридичних обов'язків, який являє собою встановлену державою міру і спосіб необхідної поведінки, що закріплена в нормативно-правовому порядку відповідно до індивідуальних і суспільних інтересів. Він є формою вираження відповідальності перед державою та суспільством.
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Статтею 80 ЗК України, суб'єктами права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.
Згідно з Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №308 від 17.11.2016 (у редакції наказу Держгеокадастру №53 від 20.02.2020), головне управління здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотримання вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно- правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в т.ч. в оренду, вилучення (викуп) земельних ділянок.
Посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право, окрім іншого, звертатись до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк використання яких закінчився.
Згідно правової позиції Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 23.10.2018 у справі №906/240/18, положення вказаних нормативно-правових актів не можуть визначати конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави.
Як вже зазначалось, власником спірної земельної ділянки є держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (ЄРДПОУ 00729574).
Здолбунівською місцевою прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області 10.02.2021 надіслано лист про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області у своєму ж листі від 26.02.2021 посилається на відсутність у нього повноважень щодо звернення до суду за захистом інтересів держави у спірних правовідносинах.
Таким чином, уповноваженим органами не вжито будь-яких заходів, спрямованих на скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності та іншого речового права постійного користування земельною ділянкою площею 113,2183 га, кадастровий номер 5623486900:07:006:0001, що знаходиться за межами с. Підлужне на території Рівненського (колишнього Костопільського) району Рівненської області.
Враховуючи викладене, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів у спірних правовідносинах, а відповідна позовна заява місцевої прокуратури є єдиним ефективним засобом захисту цих інтересів.
ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні.
Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. Так, ЄСПЛ визнає, що є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави». Крім того, наявність у прокурора таких повноважень жодним чином не суперечить системі європейських цінностей та не порушує інституту основоположних прав та свобод людини. На підтвердження цього твердження в Рекомендаціях Комітету міністрів Державам-учасницям щодо ролі прокурорів поза межами кримінального судочинства від 19.09.2012 визначено, що якщо національна правова система визначає обов'язки та повноваження державних прокурорів за межами системи кримінального правосуддя, їхньою місією має бути представництво загальних або громадських інтересів, захист прав людини та основних свобод, а також підтримка верховенства права. Статтями 13,14 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної(морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Щодо правомірності участі прокурора у справі на стороні Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, оскільки ця обставина може вплинути на принцип рівності сторін, варто зазначити наступне.
У практиці ЄСПЛ (зокрема рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі - Перший протокол)
Звернення прокурора з вказаним позовом до суду беззаперечно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес.
Так, реагування прокурора у даному разі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності при передачі земель державної власності, яке відбулося з грубим порушенням вимог чинного законодавства.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).
Втручання держави шляхом пред'явлення прокурором цього позову відповідає принципу «пропорційності», який передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Новоселицький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 01.06.2006).
Рекомендаціями Комітету міністрів Ради Європи від 19.09.2012 «Про роль прокурорів поза системою кримінально-правової юстиції» рекомендовано усім громадянам-членам, в яких прокуратура має повноваження поза кримінально- правовою сферою, вживати всі розумні зусилля з метою забезпечити, щоб така діяльність прокуратури здійснювалась з особливою увагою до захисту прав і свобод людини і в повній відповідності з принципом верховенства права.
Згідно із п. 40 Проміжного висновку Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія) від 24.07.2015 №803/2015 «Щодо запропонованих змін до Конституції України в частині правосуддя» прокурор втрачає свої не прокурорські повноваження; у нього залишається право представляти інтереси держави за «виняткових обставин». Такі залишкові та виключні повноваження існують в інших країнах, а тому Венеціанська комісія вважає їх легітимними, якщо вони здійснюються у спосіб, за якого дотримується принцип поділу державної влади, у тому числі повага до судової незалежності, принцип субсидіарності, спеціалізації, неупередженості прокурорів та рівності сторін. Запропоноване переформулювання не прокурорських повноважень прокурора слід рішуче підтримати. У поєднанні з вилученням наглядових повноважень прокурора, передбачених у пункті 5 статті 121, які були об'єктом критики, - це адекватна відповідь на попередні рекомендації Венеціанської комісії та Парламентської асамблеї Ради Європи в рамках виконання Україною взятих на себе зобов'язань при приєднанні до Ради Європи щодо «зміни ролі і функцій прокуратури (зокрема щодо здійснення загального контролю за законністю), з перетворенням цього інституту на орган, який відповідатиме стандартам Ради Європи».
Пред'явлення прокурором цього позову не порушує принципу рівності сторін, адже його процесуальні права мають такий же обсяг як і відповідача по справі. Окрім цього, відповідач не позбавлений можливості користуватись правовою допомогою інших осіб, яким законом надається таке право.
Подібним чином ЄСПЛ трактує порушення принципу рівності у інших рішеннях.
Так, у справі Лобо Мачадо проти Португалії, де вказано, що заборона позивачу в спорі, що стосується його соціальних прав, бути проінформованим про думку, висловлену у письмовій формі судовим працівником прокуратури в Верховному суді і, як наслідок, дати відповідь на нього в присутності останнього в засіданні за закритими дверима порушує право позивача на дотримання принципу змагальності під час судового розгляду його справи.
При цьому, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
Зокрема, у справі «Gregorio de Andrade v. Portugal» (№41537/02, 14.11.2006) ЄСПЛ відзначив, що держава несе відповідальність за дії або бездіяльність працівників прокуратури при виконанні ними службових обов'язків (п.38). А у справі «Бацаніна проти Росії» (№3932/02, 26.05.2009) вказав, що порушення справи за ініціативою прокурора не завжди ставить протилежну сторону у «завідомо невигідне становище». Залишається встановити, чи було дотримано у такій справі принцип «справедливої рівноваги» між сторонами, враховуючи участь прокурора у процесі (п.25).
Вищевикладене дає підстави для звернення прокурора з даним позовом до суду.
Таким чином, захист права державної власності належить до сфери інтересів держави, а вилучення земельної ділянки із власності держави на користь інших суб'єктів цивільного обороту всупереч положенням чинного законодавства суттєво порушує права та інтереси держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, як розпорядника земель.
Разом з тим, згідно положень Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ у Рівненській області ліквідовано 16 районів, зокрема й Костопільський район, натомість створено 4 райони, у тому числі Рівненський район (з адміністративним центром у місті Рівне) до складу якого увійшла Костопільська міська територіальна громада.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» до складу території Костопільської територіальної громади увійшло 11 територіальних громад, у тому числі Підлужненська сільська рада Костопільського району.
Відповідно до рішення Костопільської міської ради №18 від 17.12.2020 розпочато процедуру реорганізації Підлужненської сільської ради (ЄДРПОУ 04386290) шляхом приєднання до Костопільської міської ради, яка є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Підлужненської сільської ради.
У той же час, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи - Підлужненську сільську раду не ліквідовано (не припинено).
Заперечення представника ФГ "Агротех-Р", наведені у поясненнях, не грунтуються на законі, є необгрунтованими та спростовуються всім вищенаведеним.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищенаведене, та те, що Керівник Здолбунівської окружної прокуратури та позивач - Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області належними та допустимими доказами довели факт незаконного вибуття земельної ділянки площею 113,2183 га, кадастровий номер 5623486900:07:006:0001з державної власності, а Відповідача вказаного не спростували, суд доходить висновку про задоволення позову.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача Підлуженську сільську раду, так як спір виник внаслідок його неправильних дій.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку кадастровий номер 5623486900:07:006:0001, прийняте 10.08.2020 державним реєстратором Гощанської селищної ради Рівненської області Грибом Андрієм Олександровичем, щодо реєстрації права комунальної власності територіальної громади Підлужненської сільської ради (номер запису про право (в державному реєстрі прав) 37729833 від 10.08.2020).
3. Стягнути з Підлужненської сільської ради ( вул.Ю. Жилки, 8, с. Підлужне, Рівненський район, Рівненська область, 35023) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул.16 липня, 52, м.Рівне, 33028, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м.Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) 2270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 01.07.2021 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Марач В.В.