36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
01.07.21 Справа № 917/1046/21
Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши матеріали
за заявою Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» (вул. Чкалова, буд. 17, м. Лубни, Полтавська область, 37500)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про видачу судового наказу
встановив:
До Господарського суду Полтавської області звернулося Обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Лубнитеплоенерго» із заявою № 1-17/624 від 25.06.2021 (вх. № 1140/21 від 30.06.2021) про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 23648,12 грн заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії № 199 від 21.05.2018.
Як зазначає заявник, 21.05.2018 між ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії № 199, згідно з умовами якого заявником було поставлено ОСОБА_1 теплову енергію на суму 23648,12 грн, яка не була оплачена останньою, у зв'язку з чим сума заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» складає 23648,12 грн.
Частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Положеннями статті 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці (ч. 2, ч. 3 ст. 147 ГПК України).
У заяві про видачу судового наказу ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» боржником зазначило ОСОБА_1 , яка на даний час не є фізичною особою-підприємцем.
Згідно приписів ст. 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником таборжником є юридична особа або фізична особа-підприємець.
Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором 18.03.2021 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , про що здійснено відповідний запис в реєстрі № 2005860060007000739.
Суд зазаначає, що з 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17.
Тобто, такі справи розглядаються судом в порядку позовного, а не наказного провадження.
Разом з тим, ч. 2 ст. 12 ГПК України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
При цьому, як зазначалося вище, заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути лише юридичні особи та фізичні особи-підприємці (ч. 3 ст. 147 ГПК України).
Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті, а процесуальний механізм наказного провадження не передбачає встановлення обставин щодо правонаступництва та обсягу відповідальності фізичної особи, що виникає у зв'язку із втратою нею статусу підприємця.
При зверненні із заявою про видачу судового наказу в порядку наказного провадження, визначаючи боржником фізичну особу, заявником не взято до уваги, що процедура наказного провадження застосовується виключно стосовно юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та що наказне провадження має чіткі формальні межі, а припинення статусу підприємця унеможливлює застосування до даних правовідносин процедури наказного провадження.
Суд вважає за необхідне зазначити, що визначаючись із подальшими заходами для захисту своїх прав, заявнику варто врахувати викладену вище позицію Великої Палати Верховного Суду у взаємозв'язку із сутністю правовідносин, що існували як під час здійснення боржником підприємницької діяльності, так і після припинення у боржника статусу підприємця, та звернутися до суду в межах відповідної форми позовного провадження.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.
Враховуючи що Обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Лубнитеплоенерго» звернулось до Господарського суду Полтавської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , яка з 18.03.2021 припинила свою підприємницьку діяльність, заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку наказного провадження. А відтак, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу за вказаною вимогою.
За приписами ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Керуючись статтями 152, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Відмовити у видачі судового наказу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Полтавської області.
Дата підписання ухвали: 01.07.2021.
Суддя Т. М. Безрук