36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
01.07.2021 Справа № 917/557/21
м.Полтава
Суддя господарського суду Полтавської області Кльопов І.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали
за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Старішка Олега Івановича, АДРЕСА_1
до Комунального некомерційного медичного підприємства "Кременчуцька дитяча міська лікарня", вул.Павлова, 16, м.Кременчук, Полтавська область, 39602
про стягнення грошових коштів
встановив:
Фізична особа-підприємець Старішко Олег Іванович звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального некомерційного медичного підприємства "Кременчуцька дитяча міська лікарня" про стягнення коштів у розмірі 175016,89грн. заборгованості за договором №15-Т-20 від 26.10.2020.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2021 року даний позов був переданий на розгляд судді Кльопові І.Г.
Позовну заяву обгрунтовано тим, що сторони перебували у договірних відносинах, проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором від 26.10.2020 року не виконав належним чином.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.04.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/557/21, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
07.05.2021 за вхід. №5039 від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що заборгованість за договором виникла з незалежних від відповідача підстав. Так, відповідач є неприбутковим підприємством засновником якого є територіальна громада міста Кременчука в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не було вжито заходів, спрямованих на досудове врегулювання спору.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Між позивачем фізичною особою - підприємцем Старішко Олегом Івановичем, як постачальником, та відповідачем КНМП "КРЕМЕНЧУЦЬКА МІСЬКА ДИТЯЧА ЛІКАРНЯ", як замовником, було укладено Договір № 15-1 20 від 26.10.2020р., далі за текстом - Договір.
Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов'язався протягом 2021 року поставити Замовнику товар згідно Специфікації (Додаток № 1 до даного Договору), а відповідач - прийняти і оплатити дані товари.
Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом безготівкової оплати Замовником на розрахунковий рахунок Постачальника протягом ЗО днів з моменту отримання товарів.
Відповідно до Специфікації, яка є Додатком № 1 до Договору, позивач зобов'язався поставити товар загальною вартістю 447 999,00 грн.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 442 941,50 грн., що підтверджується видатковими накладними, що підписані сторонами, а саме: видаткова накладна № 141 від 16.11.2020р. на суму 12 407,00грн.; видаткова накладна № 142 від 16.11.2020р. на суму 39 502,42грн.; видаткова накладна № 143 від 16.11.2020р. на суму 11 996,40 грн.; видаткова накладна № 144 від 16.11.2020р. на суму 58 835,57грн .; видаткова накладна № 160 від 18.12.2020р. на суму 210 649,10грн.; видаткова накладна №161 від 18.12.2020р. на суму 42 805,00грн.; видаткова накладна № 162 від 18.12.2020р. на суму 25 540,60грн.; видаткова накладна № 163 від 18.12.2020р. на суму 40 491,43грн.; видаткова накладна № 164 від 18.12.2020р. на суму 714,20грн.
Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на загальну суму - 340 480,50 грн. в тому числі: платіжне доручення № 10 від 26.01.2021р. на суму 40912,58 грн.; платіжне доручення № 22 від 04.02.2021р. на суму 651,52 грн.; платіжне доручення № 36 від 08.02.2021р. на суму 16 682,98 грн.; платіжне доручення № 69 від 10.03.2021р. на суму 107 216,53 грн., платіжне доручення № 80 від 08.04.2021р. на суму 102461,00 грн.
Позивач зазначає, що станом на 26.02.2021р. заборгованість відповідача за Договором складала 384 694,42 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків між сторонами Договору за період 01.11.2020-26.02.2021. Станом на 24.03.2021р. заборгованість відповідача за Договором складала -277477, 89 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків між сторонами Договору за період 01.11.2020- 24.03.2021.
Проте, станом на дату подання позову до суду заборгованість відповідача за Договором складає - 175 016, 89 грн.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 175 016, 89 грн. заборгованості, що виникла внаслідок порушення останнім умов укладеного між сторонами Договору.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть
виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір с підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).
Приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором поставку товару не оплатив, заборгованість на момент прийняття даного рішення складає 175016,89грн. Дана обставина відповідачем не спростована.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому частині підлягають задоволенню.
Щодо заперечень відповідача суд зазначає наступне.
Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на Договорі правовідносин з приводу поставки товару.
Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (сг. 1 Бюджетного кодексу України). У зв'язку з цим застосування бюджетного законодавства до відносин юридично рівних учасників є неприпустимим. Відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, не звільняє цього суб'єкта від
обов'язку виконати зобов'язання за договором, яке не припинилося відповідно до приписів глави 50 Цивільного кодексу України.
Таким чином, умови договору не звільняють відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язань щодо своєчасної оплати товару з причин затримки фінансування.
Крім того, за змістом частини другої статті 617 ЦК України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Згідно з приписами статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і, оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, тому відсутність у відповідача необхідних коштів не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання за договором.
Відповідач у відзиві зазначив, що позивачем порушено позасудовий порядок врегулювання спорів між сторонами, визначений п.9.1 Договору №15-Т-20 від 26.10.2020.
Так, відповідно до п.9.1. Договору у випадку виникнення спорів або розбіжностей Сторони зобов"язується вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.
Так, суд зазначає, що за загальним правилом, якщо учасники господарських відносин порушили права або законні інтереси інших суб'єктів, то вони зобов'язані поновити їх, не чекаючи доки їм буде пред'явлена претензія чи відбудеться звернення до суду. Використання досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує захисту.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Відповідно до ч.І ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.І ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.І ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 175016,89грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 2625,25грн. покладається на відповідача.
Щодо відшкодування витрат позивача на правову допомогу суд вказує таке.
Позивач у позові надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в якому зазначив - витрати на правову допомогу в розмірі - 4400,00грн.
07.06.2021 за вхід. №6147 від позивача надійшла заява про стягнення судових витрат на правову допомогу в розмірі - 2000,00грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем
надано належні та допустимі докази, а саме: договір №16/04/21 від 08.04.2021 про надання правової допомоги, що укладений між позивачем та адвокатом Ткаченко Світланою Василівною, додаткову угоду №1 від 08.04.2021 до договору №16/04/21 від 08.04.2021, ордер на надання правничої (правової) допомоги Серія ВІ №1037032, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю Серія ПТ №5225/10., копію посвідчення адвоката Ткаченко Світлани Василівни, копію квитанції від 09.04.2021 про оплату 2000,00грн.
Враховуючи, що сума витрат на професійну правничу допомогу є співрозмірною щодо ціни позову, ступеня складності спору та витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги, суд прийшов до висновку про необхідність розподілу судових витрат виходячи з суми наданих адвокатом послуг на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 129,232-233,237-238,240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального некомерційного медичного підприємства "Кременчуцька дитяча міська лікарня" ( вул.Павлова, 16, м.Кременчук, Полтавська область, 39602, код ЄДРПОУ 05385571) на користь Фізичної особи-підприємця Старішка Олега Івановича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість за Договором №15-Т-20 від 26.10.2020 у розмірі 175 016,89грн., 2625,25грн. - витрат по сплаті судового збору; 2000,00 грн витрат на оплату правової допомоги.
Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 cm.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (cm.cm.256 ГПК України). Згідно cm.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У зв"язку з відпусткою судді повне рішення складено та підписано: 01.07.2021
Суддя Кльопов І.Г.