25 червня 2021 року Справа № 915/380/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Коваля С.М., розглянувши матеріали справи
за позовом: Миколаївського міського центру зайнятості (54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 68, код ЄДРПОУ 42559710)
до відповідача: приватного підприємства "Компанія Крокус-Ком ",
вул. Троїцька, 240-А/1, м. Миколаїв, 54031
про: відшкодування збитків,
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача про стягнення коштів у розмірі 6246,36 грн, отриманих в якості допомоги по частковому безробіттю на період карантину.
Ухвалою суду від 30.03.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/380/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами, встановлено відповідачеві 15-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.
Ухвала суду від 30.03.2021 направлена на адресу учасників справи та отримана відповідачем 14.04.2021, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.
23.04.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він з позовними вимогами не погоджується в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач заперечує та не погоджується в повному обсязі з позицією Позивача, що звільнення працівника ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 38 КЗпП України є порушенням вимог Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року за № 306. Єдиною підставою для повернення до Фонду коштів отриманих як допомогупо частковому безробіттю на період карантину є розірвання трудового договору протягом шести місяців з дня закінчення виплати допомоги з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 40, п. 1 ч. 1 ст. 36, ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України. Зазначає, що працівник, який зазначений в позовній заяві та по якому Позивач вимагає повернення грошових коштів, був звільнені за ч. 1 ст. 38 КЗпПУ, що підтверджується копією відповідного наказу, який наявний в матеріалах справи.
Позивачем не зазначено, яку саме норму та якого нормативно-правового акту порушено Відповідачем. У Акті перевірки № 62 від 11.09.2020 року зазначено, що грошові кошти у сумі 6246,36 грн. підлягають поверненню на виконання п. 20 Порядку. З даним твердженням Відповідач не може погодитись оскільки п. 20 Порядку чітко зазначено, що у разі порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася допомога по частковому безробіттю на період карантину (розірвання трудового договору протягом шести місяців (якщо допомога виплачувалася менше німе 180 календарних днів, - протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги), з дня закінчення виплати допомоги з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 (крім повної ліквідації або припинення діяльності роботодавця), пунктом 1 частини першої статті 36, частиною третьою статті 38 Кодексу законів про працю України, кошти, отримані роботодавцем, повертаються до Фонду в повному обсязі у розмірі виплаченої звільненій особі допомоги по частковому безробіттю на період карантину. Отже, п. 20 Порядку жодним чином не передбачено в якості порушення - звільнення працівника за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, тобто в Акті перевірки невірно зроблено висновок щодо порушення Підприємством Відповідача вимог Порядку та необхідності повернення грошової суми в загальному розмірі 6246,36 грн.
Відповідач вважає, що незаконність отримання грошових коштів жодними належними та допустимими доказами Позивачем не підтверджено. Натомість до позовної заяви додано відповідний договір та наказ, які підтверджують правомірність отримання грошових коштів для їх подальшого перерахування.
30.04.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що підстави для стягнення допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зазначені у Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 306 (далі - Порядок № 306) не є вичерпними.
Відповідно до норм п. 3, 6, 16, 17 Порядку № 306 допомога по частковому безробіттю на період карантину надається центром зайнятості застрахованим особам, зокрема працівникам, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини. Виплата працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину здійснюється роботодавцем, з яким оформлено трудові відносини (крім осіб, які працюють у роботодавця за сумісництвом). На момент перерахування допомоги по частковому безробіттю працівник вже не перебував в трудових відносинах з ПП " Компанія Крокус-Ком", а тому ці кошти мали бути повернуті центру зайнятості як набуті без достатньої правової підстави відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, а не виплачені колишньому працівнику.
Таким чином, роботодавцем всупереч нормам п. 3, 6, 16, 17 Порядку, було виплачено допомогу по частковому безробіттю на період карантину особі, з якою на момент виплати вже було розірвано трудові відносини, а чинним законодавством не передбачено можливості виплати коштів вже звільненим працівникам.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з роботодавця утримується незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.
Позивач зазначає, що чинне законодавство не передбачає можливості виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину колишнім працівникам, а тому кошти, які без достатньої правової підстави були їм перераховані, повинні бути відшкодовані, також не передбачає права центру зайнятості на стягнення допомогу по частковому безробіттю із працівників, у тому числі і колишніх, а тому вони мають бути повернуті саме роботодавцем.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
30.04.2020 ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ КРОКУС-КОМ." (далі - відповідач) звернулось до Миколаївського міського центру зайнятості із заявою про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2 (далі - допомога по частковому безробіттю на період карантину).
12.05.2020 наказом Миколаївського обласного центру зайнятості № 149-23 було вирішено надати ПП "КОМПАНІЯ КРОКУС-КОМ." допомогу по частковому безробіттю на період карантину.
15.05.2020 між Миколаївським міським центром зайнятості та ПП "КОМПАНІЯ КРОКУС-КОМ." було укладено договір № 10 про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину.
Відповідно до платіжних доручень № 675 від 27.05.2020, № 941 від 174.06.2020 було перераховано відповідачу допомогу по частковому безробіттю на період карантину в розмірі 21558,31 грн.
11.09.2020 у відповідності до п. 23 Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 04.2020 № 306 було проведено перевірку цільового використання коштів допомоги по частковому безробіттю на період карантину та перевірки відомостей, поданих роботодавцем для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів допомоги по частковому безробіттю на період карантину, за результатами якої було складено акт № 62.
Під час перевірки встановлено, розірвання трудового договору відповідачем з наступною особою: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , наказ № 154-к від 01.06.2020) Сума виявленого порушення складає 6246,36 грн.;
Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 був внесений роботодавцем до відомостей № 154 від 15.05.2020 року та № 167 від 04.06.2020 року, за якими Миколаївський міський центр зайнятості перерахував допомогу по частковому безробіттю, згідно платіжного доручення №675 від 27.05.2020 та платіжного доручення № 941 від 17.06.2020 кошти перераховані в повному обсязі. Але виявилось, що до фактичного отримання компенсації вищезазначений працівник вже не перебував у трудових відносинах з ПП "КОМПАНІЯ КРОКУС-КОМ."
У відповідності до зазначеного акту № 62 від 11.09.2020 загальна сума коштів, виплачених колишньому працівнику ПП "КОМПАНІЯ КРОКУС-КОМ." ОСОБА_1 яка підлягає поверненню, складає 6246 грн. 36 коп.
15.09.2020 Миколаївським міським центром зайнятості було видано наказ № 3 "Про відшкодування коштів ПП "КОМПАНІЯ КРОКУС-КОМ.", отриманих в якості допомоги по частковому безробіттю на період карантину".
16.09.2020 позивачем на адресу ПП "КОМПАНІЯ КРОКУС-КОМ." була направлена претензія із вимогою в місячний термін з дати отримання перерахувати кошти, у розмірі 6246 грн. 36 коп. на розрахунковий рахунок позивача.
У відповіді на претензію відповідач зокрема зазначив, що допомога була сплачена працівнику за часи, коли він ще не був звільнений та повернення коштів, з підстав визначних в акті позивача, не передбачено.
Оскільки станом на момент подання позову відповідач суму незаконно отриманої допомоги по частковому безробіттю на період карантину не повернув, позивач звернувся до суду із позовом.
Оцінюючи доводи сторін в цьому спорі, господарський суд виходить з такого тлумачення норм чинного законодавства.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-IX від 30.03.2020 доповнено Закон України "Про зайнятість населення" статтею 471 "Допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Дана норма Закону набула чинності з 02.04.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 47-1 Закону України "Про зайнятість населення" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) допомога по частковому безробіттю надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, за зверненням роботодавця для її виплати працівникам.
Сума допомоги по частковому безробіттю надається роботодавцям із числа суб'єктів малого та середнього підприємництва за період проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Допомога по частковому безробіттю не надається у разі наявності у роботодавця заборгованості з виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка виникла протягом п'яти років, що передують року зупинення діяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 47-1 Закону України "Про зайнятість населення" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, звертається до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за місцем реєстрації його як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та подає такі документи:
1) заяву у довільній формі;
2) копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) діяльності;
3) відомості про працівників та/або фізичну особу - підприємця, який є застрахованою особою (прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний державний орган і мають відмітку в паспорті), у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину згідно з цією статтею;
4) довідку про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення діяльності.
Відповідно до ч. 3 ст. 47-1 Закону України "Про зайнятість населення" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до цієї статті мають застраховані особи, в тому числі працівники з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію ).
Згідно з ч. 9 ст. 47-1 Закону України "Про зайнятість населення" розмір, порядок надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №306 (далі - Порядок №306) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що допомога по частковому безробіттю на період карантину надається центром зайнятості застрахованим особам, в тому числі працівникам, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію), у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам, з якими не припинено трудові відносини, або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою.
Порядок №306 необхідно застосовувати в системному зв'язку з нормами Закону України "Про зайнятість населення", який є нормативно-правовим актом вищої юридичної сили.
Таким чином, нормою ч. 3 ст. 47-1 Закону України "Про зайнятість населення" було обмежено перелік застрахованих осіб, які мають право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину, шляхом включення до такого переліку осіб працівників, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини.
Відтак, наведений законодавчий припис встановлює чітке та передбачуване обмеження щодо наявності права на допомогу по частковому безробіттю на період карантину, за яким таке право відсутнє в осіб, з якими роботодавцем не оформлено трудові відносини.
Відповідно до п. 23 Порядку №306 Центр зайнятості має право перевіряти відомості, подані роботодавцем/фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, для отримання коштів Фонду.
Відтак, системний аналіз наведених норм законодавства в контексті встановлених обставин справи, дає підстави вважати, що у відповідача станом на момент перерахування коштів було відсутнє право на отримання допомоги по частковою безробіттю на період карантину відповідно до ст. 47-1 Закону України "Про зайнятість населення", оскільки трудові відносини з працівником ОСОБА_1 було припинено.
Згідно з ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримуються, зокрема, незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.
Таким чином положеннями статей 34, 35 Закону № 1533-III передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг.
Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, які містяться в постановах від 12 липня 2018 року в справі № 914/586/17 та від 07 грудня 2018 року в справі № 922/3435/17.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.
По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.
По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 Цивільного кодексу України).
За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.
Таким чином, правомірність вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставної набутих коштів нерозривно пов'язана з відсутністю правових підстав набуття спірної суми коштів.
Як встановлено судом, за платіжними дорученнями № 675 від 27.05.2020 та № 941 від 17.06.2020 з призначенням платежу "допомога по частковому безробіттю на період карантину" за період з квітень - травень 2020 року позивач перерахував відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 21558,31 грн.
Оскільки, відповідачем як роботодавцем було припинено трудові відносини з ОСОБА_1 та в силу положень ст. 47-1 Закону України "Про зайнятість населення", останній не мав права на отримання допомоги по частковому безробіттю щодо зазначеної особи у розмірі 6246,36 грн., а отже ці кошти є безпідставно набутими.
Зазначені міркування спростовують твердження відповідача, викладені у відзиві.
Відповідно до ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Відповідачем доказів повернення позивачу виплаченої допомоги по частковому безробіттю на період карантину у розмірі 17713,10 грн не подано.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, господарський суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 14, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 130, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного підприємства " Компанія Крокус-Ком" (вул. Троїцька, 240-А/1, м. Миколаїв, 54031, код ЄДРПОУ 25376479) на користь Миколаївського міського центру зайнятості (54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 68, код ЄДРПОУ 42559710, р/р UA728201720355409142700706115 Державна казначейська служба України, м. Київ) кошти у розмірі 6246,36 грн. та 2270,00 грн. судового збору.
3. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
4. Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Судове рішення складено та підписано судом 25.06.2021.
Суддя С.М.Коваль