14 червня 2021 року Справа № 915/343/21
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Берко О.В.,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМОЕКСПЕРТ ЮА" (юридична адреса: 03061, м.Київ, вул.Шепелєва Миколи, буд.6, код ЄДРПОУ 41100790; електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1; адреса представника позивача - адвоката Чебан В.О.: АДРЕСА_1 ),
до відповідача: Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№103)" (юридична адреса: 55644, Миколаївська обл., Новобузький р-н, с.Богомази, вул.Шкільна, буд.1, код ЄДРПОУ 08680566),
про: стягнення заборгованості у розмірі 94210,86 грн, -
18.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМОЕКСПЕРТ ЮА" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 18.03.2021 (вх.№4039/21), в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№103)" заборгованість у розмірі 94210,86 грн, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору №1 від 01.03.2019 щодо своєчасної оплати за поставлений йому товар, з яких: 72403,81 грн пеня, 11985,41 грн збитки від інфляції та 9821,64 грн - 3% річних.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства не розрахувався за поставлений товар вчасно, внаслідок чого йому було нараховано пеню, збитки від інфляції та 3% річних.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2021, - справу №915/343/21 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.
Ухвалою суду від 23.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 21.04.2021.
21.04.2021 від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання б/н від 21.04.2021 (вх.№ЕП:5962/21), в якому просить суд здійснити розгляд справи без участі представника позивача за наявних у справі доказів, позов підтримано повністю.
21.04.2021 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 24.05.2021.
Ухвалою суду від 24.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 14.06.2021.
14.06.2021 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву ТОВ "ПРОМОЕКСПЕРТ ЮА" №77 від 14.06.2021 (вх.№9015/21), в якому він зазначає, що відповідно до поданої позовної заяви ТОВ "ПРОМОЕКСПЕРТ ЮА", що він не має боргу перед позивачем, оскільки сплатив всю суму заборгованості. Сплата заборгованості здійснена платіжним дорученням №239 від 11.10.2019 у сумі 50000,0 грн та платіжним дорученням №24 від 25.09.2020 у сумі 294755,99 грн. Позивачем здійснено нарахування пені у розмірі 72403,81 грн за період з 24.08.2019 по 24.09.2020. Відповідач посилаючись на ст.232 ГК України та приймаючи до уваги, що позивачем у позовній заяві зазначено, що строк платежу 3 (три) банківських дні після отримання товару, то враховуючи дату отримання товару 18.08.2019 про яку зазначає позивач, 3 (три) банківські дні на оплату товару завершились 22.08.2019. В даному випадку шість місяців протягом яких повинно було бути здійснено нарахування пені закінчились 23.02.2020. Посилаючись на ст.258 ЦК України відповідач вказує, що позовна заява датована позивачем 18.03.2021 відповідно до суду вона потрапила після її підписання, тобто 18.03.2021. Враховуючи, що позовну заяву подано до суду 18.03.2021, а позовна давність для пені встановлена один рік, то враховуючи дату закінчення 6 (шести) місяців на нарахування пені, якою є 23.02.2020 строк позовної давності на стягнення пені закінчився в даному випадку 24.02.2021. З зазначеного випливає, що стягнення пені в даному випадку позивачем заявлено поза межами строку позовної давності. Що стосується стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, відповідач зазначає, що позивачем заявлено до стягнення суму 11985,41 грн, однак згідно розрахунку індексу інфляції наведеному у позовній заяві здійснено розрахунок індексу інфляції за вересень 2019 року у сумі 2413,28 грн та за період жовтень 2019 року - вересень 2020 року у сумі - 7427,83 грн. Відповідач звертає увагу суду, що сума зазначених нарахувань складає 9841,11 грн (2413,28 + 7427,83), а аж ніяк не 11985,41 грн. Отже позивачем безпідставно заявлено до стягнення суму - 2144,30 грн. Що стосується стягнення 3% річних та індексу інфляції відповідач зазначає, що він є державним підприємством, яке фінансується з державного бюджету. Відповідно в бюджеті на фінансування потреб ДП "СП ДКВС України (№103)" (код ЄДРПОУ 08680566) відсутні кошти на сплату індексу інфляції та 3% річних. Крім того відповідач вважає, що ДП "СП ДКВС України (№103)" не завдало збитків ТОВ "ПРОМОЕКСПЕРТ ЮА". Тому враховуючи, що відповідач є державним підприємством, припиняє свою діяльність останній просить суд не стягувати суми індексу інфляції та суму 3% річних. У зв'язку чим просить суд застосувати строки позовної давності у справі №915/343/21 та відмовити у задоволенні позову.
14.06.2021 від відповідача на адресу суду надійшла заява про застосування строків позовної давності №78 від 14.06.2021 (вх.№9014/21), в якій зазначає, що позивачем здійснено нарахування пені у розмірі 72403,81 грн за період з 24.08.2019 по 24.09.2020. Відповідач посилаючись на ст.232 ГК України вказує, що приймаючи до уваги, що позивачем у позовній заяві зазначено, що строк платежу 3 (три) банківських дні після отримання товару, то враховуючи дату отримання товару 18.08.2019. 3 (три) банківські дні на оплату товару завершились 22.08.2019. Позивач почав нараховувати пеню 24.08.2019, враховуючи положення ст.232 ГК України в даному випадку шість місяців протягом яких повинно було бути здійснено нарахування пені закінчилось 23.02.2020. Посилаючись на ст.258 ЦК України відповідач вказує, що позовна заява датована позивачем 18.03.2021 відповідно до суду вона потрапила після її підписання, тобто 18.03.2021. Приймаючи до уваги, що позовну заяву подано до суду 18.03.2021, а позовна давність для стягнення пені встановлена один рік, та враховуючи дату закінчення 6 (шести) місяців на нарахування пені, якою є 23.02.2020 строк позовної давності на стягнення пені закінчився в даному випадку 24.02.2021. З зазначеного випливає, що стягнення пені в даному випадку позивачем заявлено поза межами строку позовної давності. Відповідач посилаючись на ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України вказує, що позивач звернувшись із позовною заявою 18.03.2021 пропустив строк позовної давності один рік, передбачений для стягнення пені, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення пені. У зв'язку з чим просить застосувати строк позовної давності до вимог ТОВ "ПРОМОЕКСПЕРТ ЮА" щодо стягнення з ДП "СП ДКВС України (№103)" пені, індексу інфляції та 3 % річних у загальній сумі - 94210,86 грн.
Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 14.06.2021 підписано вступну та резолютивну частини рішення суду без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.
01.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМОЕКСПЕРТ ЮА" (постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№103)" (покупець, відповідач у справі) було укладено Договір №1 (надалі - Договір №1), відповідно до умов якого на умовах цього договору постачальник зобов'язується виконати поставку та надати покупцю у власність будівельні матеріали (надалі - товар). Постачальник зобов'язується виконати поставку товару у кількості, асортименті і за ціною, зазначеними у Додатку №1 до Договору (Специфікації), яка є невід'ємною частиною даного Договору, а покупець приймає та оплачує такий товар, послуги згідно накладної (п.1.1.).
Відповідно до п.2.1. Договору №1 одержання та перевірка товару на відповідність Додатку до Договору (Специфікації), а також перевірка відсутності пошкоджень і дефектів провадяться у присутності представників постачальника й покупця, після чого покупець підписує накладну.
Згідно п.2.6. Договору №1 право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі покупцеві товару, що підтверджується підписанням накладної.
У відповідності п.2.7. Договору №1 дата передачі товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної.
Строк поставки товару до 31.12.2019 (п.2.8. Договору №1).
Відповідно до п.3.1. Договору №1 постачальник відвантажує товар за цінами, які зазначені у Додатку №1 до даного Договору (Специфікації), які є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно п.3.2. Договору №1 загальна вартість товару за даним Договором становить 344755,99 грн в т.ч. ПДВ 57459,33 грн.
Оплата здійснюється покупцем згідно видаткової накладної на отримання товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника після отримання товару протягом 3 банківських днів (п.3.3. Договору №1).
Згідно п.5.1. Договору №1 у випадку порушення зобов'язань, що виникають з цього Договору, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством та цим Договором.
У відповідності до п.8.1. Договору №1, цей Договір вважається укладеним з моменту підписання та діє до 31.12.2019, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
На виконання умов Договору №1 та згідно Додатку №1 до договору (Специфікації №1) позивач зобов'язався поставити товар на суму 344755,99 грн, а відповідач зобов'язався сплатити вказану суму.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору №1, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 344755,99 грн відповідно до видаткової накладної №1-08/19 від 18.08.2019 на суму 344755,99 грн, в свою чергу позивачем виставлено рахунок №1-08/19 від 18.08.2019 на вказану суму (т.1 а.с.15-16).
За Договором №1 оплата мала здійснена відповідачем згідно видаткової накладної на отримання товару шляхом перерахування коштів на рахунок позивача після отримання товару протягом 3 банківських днів, тобто кінцевою датою розрахунку за Договором №1 є 21.08.2019 (18.09.2019 + 3 банківських дні).
Відповідачем було здійснено оплату за Договором №1 у загальній сумі 344755,99 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку від 11.10.2019 на суму 50000,0 грн, а також банківською випискою по рахунку від 25.09.2020 на суму 294755,99 грн та платіжним дорученням №24 від 25.09.2020 на вказану суму (т.1 а.с.19-21).
Таким чином, всупереч умовам Договору №1 відповідач допустив прострочення оплати поставленого товару, однак на дату подання позову заборгованість відповідачем була погашена.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача сум пені, збитків від інфляції та 3% річних внаслідок порушення останнім договірних зобов'язань по своєчасній оплаті поставленого товару.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст.86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов наступних висновків.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст.11 ЦК України є, зокрема, договори.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.691, ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч.2 ст.16 ЦК України.
Згідно ст.ст.73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду відповідні докази, які свідчать про своєчасність виконання ним договірних зобов'язань перед позивачем.
В спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
За приписами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу (ст.230 ГК України).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).
У відповідності до ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Пунктом 3) ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України).
Відповідно до умов Договору, оплата здійснюється покупцем згідно видаткової накладної на отримання товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника після отримання товара протягом 3 банківських днів.
Відповідна видаткова накладна була підписана сторонами 18.08.2019, тобто обов'язок з її оплати мав бути виконаний відповідачем до 21.08.2019 включно.
Пунктом 5.1. Договору №1 встановлено, що у випадках порушення зобов'язань, що виникають з цього Договору, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством та цим Договором.
Відповідно до ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У зв'язку з відсутністю оплати за поставлений товар у встановлений Договором №1 строк, позивачем, на підставі п.5.1. Договору №1 та вищезазначених норм законодавства, нарахована пеня у загальному розмірі 72403,81 грн за період з 24.08.2019 по 24.09.2020, з якої: 15084,21 грн пеня, нарахована на суму заборгованості 344755,99 грн за період з 24.08.2019 по 10.10.2019 та 57319,60 грн пеня, нарахована на суму заборгованості 294755,99 грн за період з 11.10.2019 по 24.09.2020.
У відповідності до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, правомірним суд вважає нарахування пені за період з 24.08.2019 по 24.02.2020 (за 6 місяців).
В той же час, період, протягом якого особа має право звернутися за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів обмежено нормами чинного законодавства певним строком.
Зі змісту ст.256 ЦК України вбачається, що строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, є позовною давністю.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік (ч.1, п.1) ч.2 ст.258 ЦК України).
Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п.570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п.51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Судом встановлено, що у зв'язку з несвоєчасністю оплати відповідачем за поставлений товар за Договором №1 право позивача, за захистом якого останній звернувся до суду, слід вважати порушенням з 22.08.2019.
Згідно ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач звернувся до суду з проханням про застосування строків позовної давності до вимог ТОВ "ПРОМОЕКСПЕРТ ЮА" щодо стягнення з ДП "СГП ДКВС України (№103)" пені, збитків від інфляції та 3% річних у загальній сумі - 94210,86 грн, що відображено у заяві про застосування строків позовної давності №78 від 14.06.2021 (вх.№9014/21).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 18.03.2021 (вх.№4039/21 від 18.03.2021).
Таким чином, позивачем пропущений строк позовної давності для стягнення пені у сумі 72403,81 грн за період з 24.08.2019 по 24.09.2020.
За вказаних обставин, в частині стягнення пені у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення збитки від інфляції у загальному розмірі 11985,41 грн за період з вересня 2019 року по вересень 2020 року, з яких: 2413,28 грн збитки від інфляції, нараховані на суму заборгованості 344755,99 грн за період - вересень 2019 року та 7427,83 грн збитки від інфляції, нараховані на суму заборгованості 294755,99 грн за період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року (т.1 а.с.3-4), а також 3% річних у загальному розмірі 9821,64 грн за період з 24.08.2019 по 24.09.2020, з яких: 1360,13 грн - 3% річних, нараховані на суму заборгованості 344755,99 грн за період з 24.08.2019 по 10.10.2019 та 8461,51 грн - 3% річних, нараховані на суму заборгованості 294755,99 грн за період з 11.10.2019 по 24.09.2020.
При здійсненні перевірки розрахунку збитків від інфляції, судом за допомогою програмного комплексу ipLex визначений вірний розмір збитків від інфляції в розмірі 9230,20 грн за період з вересня 2019 року по вересень 2020 року, з яких: 2413,29 грн збитки від інфляції, нараховані на суму заборгованості 344755,99 грн за період - вересень 2019 року (загальний індекс інфляції становить 100,7000000000%) та 6816,91 грн збитки від інфляції, нараховані на суму заборгованості 294755,99 грн за період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року (загальний індекс інфляції становить 102,3127305465%).
Крім того суд, звертає увагу на те, що позивачем заявлено до стягнення збитки від інфляції у загальному розмірі 11985,41 грн, а з наданого розрахунку позивача вбачається, шо останнім нараховано збитки від інфляції за вересень 2019 року у сумі 2413,28 грн та за період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року у сумі 7427,83 грн, що складає 9841,11 грн при їх сумуванні.
Отже, позивачем було безпідставно заявлено до стягнення з відповідача суму 2144,30 грн (11985,41 - 9841,11) збитків від інфляції.
Враховуючи викладене, суд вважає, що стягненню підлягають збитки від інфляції у загальній сумі 9230,20 грн, а в задоволені вимог в частині стягнення 2755,21 грн збитків від інфляції позивачу слід відмовити.
Судом розрахунки 3% річних перевірені та встановлена їх методологічна та арифметична правильність.
Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позову було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у сумі 5414,65 грн. Розмір позовних вимог при поданні позову складав 94210,86 грн тобто, при подачі даного позову позивачу необхідно було сплатити 2270,0 грн. Тобто, позивачем переплачено судовий збір у сумі 3144,65 грн.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір, розрахований пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 458,99 грн.
У відповідності до п.1) ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору, у даному випадку 3144,65 грн (5414,65 - 2270,0) повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
У зв'язку з перебуванням судді у відпустці з 22.06.2021 по 25.06.2021 на підставі наказу №150-б від 17.06.2021, повне судове рішення складається та підписується 29.06.2021.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№103)" (55644, Миколаївська обл., Новобузький р-н, с.Богомази, вул.Шкільна, буд.1, код ЄДРПОУ 08680566) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМОЕКСПЕРТ ЮА" (03061, м.Київ, вул.Шепелєва Миколи, буд.6, код ЄДРПОУ 41100790) 9230,20 грн збитки від інфляції, 9821,64 грн - 3% річних та 458,99 грн судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, з урахуванням п.4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне судове рішення складено 29 червня 2021 року.
Суддя М.В. Мавродієва