79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.06.2021 справа № 914/1126/14 (914/1142/20)
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Галев ЛТД” в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Чорній М.В., м. Львів
до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
до відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Львів
до відповідача-3: ОСОБА_2 , м. Львів
третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Київське квартирно-експлуатаційне управління, м. Київ
третя особа-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Військова частина НОМЕР_2 , м. Київ
про: визнання права власності на самочинне будівництво та скасування державної реєстрації права власності
у межах справи про банкрутство № 914/1126/14
за заявою: Публічного акціонерного товариства „Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання”, м. Суми
про: банкрутство Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Галев ЛТД” (вул. Вербицького, буд. 5, кв. 1, м. Львів, 79013, ідентифікаційний код 20774324)
Суддя В.М. Артимович,
секретар судового засідання О.П. Іванило
Представники сторін:
від позивача: Чорній М.В. - ліквідатор;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився;
від відповідача-3: Могильницький А.М. - представник;
від третьої особи-1: Лагуна А.В. - представник (в режимі відеоконференції);
від третьої особи-2: Кобилянський О.В. - представник.
У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Галев ЛТД” в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Чорній М.В. до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: ОСОБА_1 , відповідача-3: Страдомського С.М. за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, Київського квартирно-експлуатаційного управління та Військової частини НОМЕР_2 про визнання права власності на самочинне будівництво та скасування державної реєстрації права власності.
Ухвалою суду від 29.05.2020 справу № 914/1142/20 прийнято до провадження в межах справи № 914/1126/14 про банкрутство Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Галев ЛТД» за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено підготовче засідання.
16.09.2020 від відповідача-3 надійшов відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, а також заява про застосування строку позовної давності.
Ліквідатором Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Галев ЛТД” 23.06.2020 на розгляд суду подано пояснення щодо необхідності залучення до участі у справі як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Від відповідача-1 30.06.2020 надійшов відзив на позовну заяву про визнання права власності на самочинне будівництво та скасування державної реєстрації права власності, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 01.07.2020 залучено до участі у даній справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 Київське квартирно-експлуатаційне управління та відкладено підготовче засідання.
24.09.2020 ліквідатором Українсько-канадського спільного підприємства у формі ТзОВ «Галев ЛТД» на розгляд суду подано відповідь на відзив Страдомського С.В. б/н від 15.09.2020.
25.01.2021 на розгляд суду від Київського квартирно-експлуатаційного управління надійшло клопотання про залучення третьої особи, в якому просить залучити до участі у даній справі, як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, Військову частину НОМЕР_2 .
Ухвалою суду від 11.02.2021 залучено до участі у даній справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ).
21.04.2021 на електронну адресу суду від ліквідатора Українсько-канадського спільного підприємства у формі ТзОВ «Галев ЛТД» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
21.04.2021 на розгляд суду від представника Військової частини НОМЕР_2 надійшли пояснення по суті спору, в яких просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 22.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/1126/14(914/1142/20) до судового розгляду по суті на 26.05.2021.
Ухвалою суду від 26.05.2021 розгляд справи відкладено на 16.06.2021.
У судове засідання 16.06.2021 з'явилися представники відповідача-3, третіх осіб та ліквідатор Українсько-канадського спільного підприємства у формі ТзОВ «Галев ЛТД». Відповідач-1 та відповідач-2 участі уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. У судовому засіданні ліквідатор Українсько-канадського спільного підприємства у формі ТзОВ «Галев ЛТД» позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, доповненнях та поясненнях, просив позов задоволити. Представник відповідача-3 у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив повністю, просив застосувати строк позовної давності. Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 у судовому засіданні зазначили, що заперечують щодо задоволення позовних вимог частково, а саме щодо визнання права власності, а вимоги про скасування державної реєстрації права власності за відповідачами 1, 2 підтримують.
У судовому засіданні 16.06.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
1. Описова частина рішення.
1.1. Позиція позивача.
Позивач зазначає, що 13 грудня 2019 року при ознайомленні в суді із матеріалами справи № 911/2174/13 ліквідатору стало відомо, що 03.11.1997 між Міністерством оборони України, як орендодавцем, та СП ТОВ «Галев ЛТД», як орендарем, укладено договір оренди нежитлового комплексу №181/9-347Р, розташованого на території Військового містечка № НОМЕР_4 (м. Вишгород, Лебяжий) Військової частини НОМЕР_5 , відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування нежитловий комплекс, який знаходиться на балансі Міністерства оборони України, розташований у Військовому містечку № НОМЕР_4 (м. Вишгород, Лебяжий), в/ч НОМЕР_5 та складається з двох дерев'яних будівель, артезіанської свердловини, тенісного корту. Згідно п. 9.1. договору оренди, цей договір діє строком на 49 років. У 1998 році внесені доповнення до договору оренди нежитлового комплексу, відповідно до п. 6.4 якого, капітальне будівництво, здійснене орендарем за рахунок власних коштів за згодою орендодавця, залишається у власності орендаря.
У 2001 році листом Українсько-канадське спільне підприємство у формі ТОВ «Галев ЛТД» звернулось до головнокомандуючого сил протиповітряної оборони збройних сил України про надання дозволу на проведення нового капітального будівництва за рахунок власних коштів підприємства.
Листом № 181/24/29/547 від 10.10.2001 Міністерство оборони України погодило проведення реконструкції та технічного переобладнання орендованого майна з метою його поліпшення, та зазначило, що у випадку необхідності, слід погодити виконання проектних та будівельних робіт з органами державної влади.
18 липня 2007 року між ТОВ «С.ДЖ.Р.ГУП» (підрядник) та СП ТОВ «Галев ЛТД» замовник) укладено договір підряду №7с, згідно якого підрядник бере на себе зобов'язання виконати реконструкцію нежитлового комплексу розташованого на території військового містечка № НОМЕР_4 м. Вишгород Київської області, військова частина НОМЕР_5 , а саме здійснити будівництво основної будівлі багатофункціонального комплексу, бані, бесідки, гаража, альтанки та колодязя.
У позовній заяві вказано, що 03 квітня 2013 року банкрутом виготовлено технічний паспорт на багатофункціональний (нежитловий) комплекс у Військовому містечку № НОМЕР_4 . Військова частина НОМЕР_5 у м. Вишгород Київської області.
Також ліквідатор зазначає, що за актом приймання-передавання від 18.03.2020 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ліквідатору передано документи СП ТОВ «Галев ЛТД», зокрема: оригінал рішення Вишгородського районного відділу земельних ресурсів від 2003 року, яким погоджено місце розташування земельної ділянки площею близько 4,15 га під будівництво реабілітаційного центру на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області; копію рішення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 04.07.2003р. за №7-15/376 «Про розміщення об'єкта», яким погоджено розміщення реабілітаційного центру СП ТОВ «Галев ЛТД» на території Хотянівської сільської ради; копію рішення Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 18.12.2003 за №118 «Про попереднє погодження місця розташування земельної ділянки під будівництво реабілітаційного центру» погоджено місце розташування земельної ділянки площею 4,15 га під будівництво реабілітаційного центру на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області; копію рішення Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 22.12.2003 за №202 «Про попереднє погодження місця розташування земельної ділянки під будівництво реабілітаційного центру», яким погоджено місце розташування земельної ділянки площею 4,15 га під будівництво реабілітаційного центру на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області; копію погодження Обласного центру з охорони пам'яток історії, археології та мистецтва від 12.12.2003р. за №3/3657, згідно якого СП ТОВ «Галев ЛТД» подано матеріали про відведення земельної ділянки площею 4,15 га на умовах довгострокової оренди під розміщення реабілітаційного центру за рахунок земель в/ч НОМЕР_1 в урочищі «Гористе»; копію рішення Вишгородської державної екологічної регіональної інспекції від 15.12.2003р. за №172 про попереднє погодження місця розташування земельної ділянки площею 4,15 га під будівництво реабілітаційного центру на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області; копію рішення Вишгородської районної санітарно-епідеміологічної станції від 18.12.2003р. за №1544 про попереднє погодження місця розташування земельної ділянки площею 4,15 га під будівництво реабілітаційного центру на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Таким чином, позивач вважає, що у СП ТОВ «Галев ЛТД» виникло право власності на реконструйоване майно - майно, що виникло в результаті проведення нового капітального будівництва, зокрема на багатофункціональний комплекс загальною площею 172,5 кв.м., баню площею 48.3 кв.м., бесідку площею 27, 6 кв.м., гараж площею 8, 2 кв.м., альтанку площею 12, 7 кв.м. та колодязь об'ємом 3 м/п.
Крім того, ліквідатор зазначає, що ним отримано Інформаційну довідку № 208396833 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_3 . З даної довідки вбачається, що 02.09.2016 приватним нотаріусом Холявкою В.Я. та приватним нотаріусом Юріяк М.І. зареєстровано право спільної часткової власності за ОСОБА_2 . У позовній заяві також зазначено, що на вказане нерухоме майно накладено арешт на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 19.11.2018 у справі № 757/57046/18-к. Також ліквідатор зазначає, що йому стало відомо, що у провадженні Управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Головного слідчого управління Департаменту процесуального керувництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань Генеральної прокуратури України перебуває кримінальне провадження № 42017000000001395 від 12.05.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Зокрема, органом досудового розслідування встановлено, що громадянин ОСОБА_1 за попередньою змовою з рядом осіб, шахрайським шляхом заволоділи багатофункціональним комплексом, що знаходиться за вказаною адресою.
Отже, позивач вважає, що наявність у реєстрі речових прав записів на підставі підроблених правових підстав порушують право СП ТОВ «Галев ЛТД» на відповідну реєстрацію цього речового права, з огляду на що такі записи підлягають скасуванню.
Отже, позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємство-банкрут здійснило самочинне будівництво багатофункціонального комплексу за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на яке, в подальшому, перейшло до третіх осіб, шляхом вчинення незаконної реєстраційної дії на підставі підробленого рішення суду та у зв'язку з відсутністю будь-яких документів, які передували вчиненню реєстраційних дій.
Таким чином, ліквідатор з метою виконання своїх повноважень у відповідності до вимог ст. ст. 58-67 Кодексу України з процедур банкрутства, з метою включення майна до складу ліквідаційної маси, для захисту інтересів кредиторів, просить визнати за Українсько-канадським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Галев ЛТД» право власності на самочинне будівництво обєкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно записи про право власності/довірчої власності від 07.09.2016 № 16262723, № 162257415, відповідно до яких зареєстровано право спільної часткової власності за ОСОБА_2 .
Позивачем також на розгляд суду подано відповідь на відзив Військової частини НОМЕР_1 від 23.06.2020 №350/208/604/69/пс, у якій заперечує доводи відповідача-1, наведені у відзиві. Зокрема зазначає, що виходячи з договору оренди нежитлового комплексу № 181/9-347Р та викладених законодавчих положень, у результаті отримання права найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. Позивач вказує, що при цьому окремо укладати договір оренди земельної ділянки не потрібно. Також зазначає, що передача об'єктів нерухомого майна на баланс Київського КЕУ не має наслідком перехід на таке майно права власності.
Позивачем на розгляд суду подано відповідь на відзив ОСОБА_5 б/н від 15.09.2020, у якій заперечує доводи відповідача-3, наведені у відзиві. Зокрема вважає, що позовні вимоги, які є предметом даного спору є вимогами, на які не поширюється позовна давність, оскільке у даному випадку йде мова про триваюче правопорушення. Вказує, що позов про визнання права власності на самочинне будівництво не пов'язаний з конретними порушеннями правомочностей власника і зумовлений триваючим порушенням з боку третіх осіб, відповідно на такий позов, як і на негаторні позови, не поширюється позовна давність.
1.2. Позиція відповідачів.
Відповідачем-1 на розгляд суду подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві зазначено, що, виходячи з матеріалів позовної заяви, будівництво багатофункціонального об'єкту здійснено в 2007 році з порушенням вимог містобудівного законодавства, а саме при відсутності належним чином затвердженої проектної документації та дозволу на виконання будівельних робіт. Відповідач-1 також вказує, що погодженням власника майна - Міністерства оборони України, отриманого ще в 2001 році, дозволено проведення реконструкції та технічного переобладнання орендованого майна з метою його поліпшення, а не здійснення нового будівництва.
Крім того, у відзиві зазначено, що позивач не надав доказів, які б підтверджували надання йому в установленому порядку земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно. Вказано, що аналогічна позиція викладена Київським апеляційним господарським судом в постанові від 02 вересня 2014 року у справі № 911/2174/13 (копія постанови наявна в матеріалах позовної заяви), в якому Українсько-канадському спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Галев ЛТД” вже було відмовлено у визнанні права власності на об'єкти нерухомості, які є предметом спору в справі № 914/1126/14 (914/1142/20). Вищевказаною постановою також зазначено, що спірні нежитлові приміщення перебувають на обліку та балансі Київського квартирно-експлуатаційного управління, про що свідчать акти прийняття-передачі основних засобів від 12.05.2008 року (зазначений документ у військовій частині НОМЕР_1 відсутній).
Військовою частиною НОМЕР_1 подано заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначено, що надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно є обовязковою умовою для визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Крім того, вважає недоречною позицію позивача щодо того, що заперечення права власності на спірні об'єкти нерухомого майна суперечать пунктам 6.2. та 6.5. доповнень від 27.04.1998 до договору оренди нежитлового комплексу № 181/9/347Р від 03.11.1997. Відповідач-1 стверджує, що, враховуючи положення ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», вказаний договір оренди припинив свою дію у зв'язку з визнанням орендаря банкрутом.
Відповідачем-3 на розгляд суду подано заяву про застосування строку позовної давності. У заяві вказано, що згідно відмітки канцелярії Господарського суду Львівської області позовна заява була подана СП ТОВ «Галев ЛТД» до суду 13.05.2020. Позивач просить визнати за ним право власності на самочинне будівництво, покликаючись на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 у справі № 911/2174/13, якою встановлено, що спірне нерухоме майно збудовано без належного дозволу та належно затвердженого проекту. Як вбачається із тексту вказаної постанови, така була ухвалена в присутності уповноваженого представника СП ТОВ «Галев ЛТД». Більше того, текст постанови був оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень 08.09.2014 (№ рішення 40367979).
Таким чином, відповідач-3 вказує, що позивачу могло бути відомо про встановлений судовим рішенням факт самочинного будівництва з вересня 2014 року. Отже, з часу, коли позивач міг довідатись про наявність судового рішення від 02.09.20214 у справі № 911/2174/13 (вересень 2014р.), до моменту пред'явлення позову про визнання права власності (травень 2020р.) пройшло більше як 5 (п'ять) років, а з моменту державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на об'єкти нерухомого майна (вересень 2016 р.) - більше З (трьох) років. Тому відповідач-3 просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог у даній справі.
Також відповідачем-3 подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує позовні вимоги повністю. У відзиві зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України підставою для визнання за особою права власності на самочинне будівництво є надання такій особі у встановленому законом порядку земельної ділянки під уже збудоване нерухоме маііно. Ця умова є необхідною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду. Натомість, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження набуття права власності чи користування (оренди) у встановленому законом порядку на земельну ділянку під уже збудоване спірне нерухоме майно.
У відзиві відповідач-3 зазначає, що в матеріалах справи відсутні дані щодо того, що спірне нерухоме майно у передбаченому законом порядку приймалось до експлуатації, що позивач звертався до компетентних державних органів щодо узаконення самочинно збудованих будівель, а також про відмову цих органів у вирішенні спірного питання. Отже, стверджує, що вимога позивача про визнання за ним права власності на самочинне будівництво на підставі ч. 3 ст. 376 ЦК України є безпідставною та необгрунтованою, такою, що не підлягає задоволенню.
Також у відзиві відповідач-3 стверджує, що ОСОБА_2 виступає добросовісним набувачем нежитлового комплексу за адресою; Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/рада, Гористе урочище, будинок 1.
1.3. Позиція третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1.
Третьою особою-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 подано на розгляд суду письмові поясненя, у яких вважає, що позовна вимога про визнання права власності за спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Галев ЛТД» на об'єкти нерухомого майна не підлягає задоволенню. Зокрема, Київське квартирно-експлуатаційне управління зазначає, що організація і ведення обліку земель, які використовують Збройні сили України та які є державною власністю, здійснюється з дотриманням вимог відповідних наказів Міністра оборони України, зокрема, Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 19 грудня 2017 року № 680, Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440. Третя особа стверджує, що з урахуванням вимог вищевказаних наказів Міністра оборони України, відповідно до форми 405 на обліку Київського квартирно-експлуатаційного управління перебуває земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_4 площею 4,35 га. Таким чином, земельна ділянка площею 4,35 га на території військового містечка № НОМЕР_4 у м. Вишгород Київської області відноситься за формою власності до земель державної власності, уповноваженим органом управління якої є Міністерство оборони України, за цільовим призначенням - до земель оборони та перебуває на обліку в Київському квартирно-експлуатаційному управлінні.
У поясненнях вказано, що всупереч нормам права та при відсутності будь-яких правових підстав, СП ТОВ «Галев ЛТД» самовільно здійснило будівництво об'єктів нерухомого майна на частині земельної ділянки оборонного відомства площею 4,35 га, яка є складовою частиною земельної ділянки площею 8,5 га та яка відповідно до розпорядження Київського обласного виконкому від 20.06.1971 № 00443 була надана в користування оборонному відомству та обліковується у Київському КЕУ.
Також третя особа вважає посилання позивача на ч. 3 ст. 376 ЦК України в контексті даних правовідносин помилковою та недоречною. Зокрема, посилається на встановлені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 у справі № 911/2174/13 факти та обставини, які вважає преюдиційними у даній справі.
Крім того вказує, що посилання позивача на ряд документів, а саме рішень, які були передані актом приймання-передачі 18.03.2020 від СП ТОВ «Галев ЛТД» до ліквідатора, спростовуються тим, що вказані рішення існували на час визнання будівництва самочинним, та в будь-якому випадку дані рішення не свідчать про виникнення чи набуття прав на земельну ділянку у встановленому порядку.
Третьою особою-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 подано на розгляд суду письмові пояснення, у яких просить відмовити у задоволенні позову Українсько-канадським спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Галев ЛТД» в частині визнання за позивачем права власності на самочинне будівництво об'єкту нерухомого майна. Зокрема, у поясненнях зазначає, що доказів, які б підтверджували надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно позивачем не надано. Військова частина НОМЕР_2 у своїх поясненнях вказує, що копії листів (а не рішень, як зазначає позивач), доданих до позовної заяви, зокрема Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 04.07.2003 № 7-15/376, Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 18.12.2003 № 118, Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 22.12.2003 № 202, Вишгородської державної екологічної регіональної інспекції від 15.12.2003 № 172, Вишгородської районної санітарно-епідеміологічної станції від 18.12.2003 № 1544, не свідчать про надання позивачу земельної ділянки та виникнення права на неї відповідно до статті 125 Земельного кодексу України.
Також військова частина НОМЕР_2 у поясненнях зазначає, що визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно не повинне порушувати права і законні інтереси інших осіб, а розпорядженням Київського обласного виконкому від 20.06.1971 № 00443 земельна ділянка, на якій розташовані спірні об'єкти, надана у постійне користування оборонного відомства. Отже, ця земельна ділянка належить до земель оборони. Вказує, що з огляду на положення ст. 70 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» на землях оборони можуть розміщуватися виключно об'єкти, які закріплені за військовими частинами, установами, військово-навчальними закладами, підприємствами та організаціями Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. А наявність на території військового містечка № 11 обєктів, які знаходяться у приватній власності, унеможливлюють використання військовою частиною фондів та земельної ділянки, на якій розташоване зазначене військове містечко за призначенням, та відповідно негативно вплине на виконання військовою частиною покладених завдань.
2. Мотивувальна частина рішення:
2.1. Фактичні обставини, встановлені судом:
03 листопада1997 року між Міністерством оборони України, як орендодавцем, та СП ТОВ «Галев ЛТД», як орендарем, укладено договір оренди нежитлового комплексу №181/9-347Р, розташованого на території Військового містечка № НОМЕР_4 (м. Вишгород, Лебяжий) Військової частини НОМЕР_5 , відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування нежитловий комплекс, який знаходиться на балансі Міністерства оборони України, розташований в Військовому містечку № НОМЕР_4 (м. Вишгород, Лебяжий), в/ч НОМЕР_5 та складається з двох дерев'яних будівель, артезіанської свердловини, тенісного корту. Згідно п. 9.1. Договору оренди, цей договір діє строком на 49 років.
27 квітня 1998 року між Міністерством оборони України та СП ТОВ «Галев ЛТД» підписані доповнення до договору оренди нежитлового комплексу, відповідно до п. 6.4 якого, капітальне будівництво, здійснене орендарем за рахунок власних коштів за згодою орендодавця, залишається у власності орендаря.
У 2001 році листом Українсько-канадське спільне підприємство у формі ТОВ «Галев ЛТД» звернулось до головнокомандуючого сил протиповітряної оборони збройних сил України про надання дозволу на проведення нового капітального будівництва за рахунок власних коштів підприємства.
Листом № 181/24/29/547 від 10.10.2001 Міністерство оборони України погодило проведення реконструкції та технічного переобладнання орендованого майна з метою його поліпшення, та зазначило, що у випадку необхідності, слід погодити виконання проектних та будівельних робіт з органами державної влади.
18 липня 2007 року між ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» (підрядник) та СП ТОВ «Галев ЛТД» (замовник) укладено договір підряду № 7с, відповідно до якого підрядник бере на себе зобов'язання виконати реконструкцію нежитлового комплексу, розташованого на території військового містечка № НОМЕР_4 м. Вишгород Київської області, військова частина НОМЕР_5 , а саме здійснити будівництво основної будівлі багатофункціонального комплексу, бані, бесідки, гаража, альтанки та колодязя, а також здійснити ряд супровідних робіт для забезпечення функціонування такого житлового комплексу, відповідно до робочої документації і в обумовлений строк. Відповідно до умов договору замовник зобов'язується надати підрядникові підготовлену ділянку, передати затверджену робочу документацію, забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти виконані роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт.
27 листопада 2007 року між ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» та СП ТОВ «Галев ЛТД» підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати, за листопад 2007 року, згідно якої вартість будівельних робіт загалом становила 3418244,76 грн.
Також ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» та СП ТОВ «Галев ЛТД» підписано акти приймання виконаних будівельних робіт за договором від 18.07.2007 № 7с за листопад 2007 року.
03 квітня 2013 року на замовлення СП ТОВ «Галев ЛТД» Державним підприємством «Центр будівельного та енергоефективного інжинірингу» виготовлено технічний паспорт на багатофункціональний (нежитловий) комплекс у військовому містечку № НОМЕР_4 , військова частина НОМЕР_5 у м. Вишгород Київської області.
Рішенням Господарського суду Київської області від 02.07.2013 у справі № 911/2174/13 у задоволенні позовних вимог за первісним позовом ТзОВ Компанія «Галнафтоінвест» про стягнення штрафу за порушення умов договору відмовлено повністю; позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено у повному обсязі; визнано за Українсько-канадським спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Галев ЛТД» (79013, м. Львів, вул. Вербицького, 5/1, код ЄДРПОУ 20774324) право власності на нежитловий комплекс, розташований на території Військового містечка № 11 м. Вишгород Київської області, Військова частина НОМЕР_5 , а саме: на багатофункціональний комплекс загальною площею 172,5 кв.м., баню площею 48,3 кв.м., бесідку площею 27,6 кв.м., гараж площею 8,2 кв.м., альтанку площею 12,7 кв.м. та колодязь об'ємом 3 м/п; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «Галнафтоінвест» (79016, м. Львів, вул. Замкнена, 3/2, код ЄДРПОУ 23884237) повернути Українсько-канадському спільному підприємству у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Галев ЛТД» (79013, м. Львів, вул. Вербицького, 5/1, код ЄДРПОУ 20774324) багатофункціональний комплекс загальною площею 172,5кв.м., баню площею 48,3 кв.м., бесідку площею 27,6 кв.м., гараж площею 8,2 кв.м., альтанку площею 12, 7 кв.м. та колодязь об'ємом 3 м/п, що знаходяться на території Військового містечка № НОМЕР_4 , Військова частина 27309, м. Вишгород Київської області.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 у справі № 911/2174/13 апеляційні скарги Заступника прокурора Київської області та Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додерженням у воєнній сфері задоволено; рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2013 року у справі №911/2174/13 скасовано в частині задоволення зустрічного позову; резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: «В задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити повністю. В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовити повністю.». Дана постанова набрала законної сили та в касаційному порядку не оскаржувалася.
2.2. Норми права, застосовані судом. Оцінка суду.
Суд, проаналізувавши матеріали та з'ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об'єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, у тому числі спори про стягнення заробітної плати. Аналогічні положення містяться в п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач звернувся з позовом про визнання права власності за Українсько-канадським спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Галев ЛТД» на самочинне будівництво об'єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с/рада Лебедівська, Гористе урочище, буд. 1, а саме: Багатофункціональний комплекс під літерою «А», загальною площею 172,5 кв.м.; Баню під літерою «Б», площею 48,3 кв.м.; Бесідку під літерою «В», площею 27,6 кв.м.; Гараж під літерою «Г», площею 8,2 кв.м.; Альтанку під літерою «Д», площею 12,7 кв.м.; Колодязь під літерою «І» - 3 м/п.; про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно запису про право власності/довірчої власності № 16262723. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31270763 від 07.09.2016 13:07:02, приватний нотаріус Холявка Володимир Ярославович, Львівський міський нотаріальний округ, Львівська область; про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно запису про право власності/довірчої власності № 16257415. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31265692 від 07.09.2016 10:36:50, приватний нотаріус Юріяк Михайло Іванович, Львівський міський нотаріальний округ, Львівська область.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно із ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Пунктом 8.1 Тимчасового Положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (яке діяло на той час), визначено, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить визнати за Українсько-канадським спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Галев ЛТД» право власності на об'єкт нерухомого майна, посилаючись на факт будівництва багатофункціонального комплексу, на договір оренди нежитлового комплексу №181/9-347Р, розташованого на території Військового містечка № НОМЕР_4 (м. Вишгород, Лебяжий) Військової частини 27309 та доповнень до нього, на договір підряду від 18.07.2007 № 7с та акти приймання виконаних будівельних робіт.
Як встановлено судом, постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 у справі № 911/2174/13 відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Галев ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Галнафтоінвест», Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні майном.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Щодо преюдиційності встановленої обставини суд зазначає наступне:
Преюдиційність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиційного установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
У постанові Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 у справі № 911/2174/13 встановлено, що будівництво багатофункціонального об'єкту здійснено в 2007 році з порушенням вимог містобудівного законодавства, а саме при відсутності належним чином затвердженої проектної документації та дозволу на виконання будівельних робіт. Також у постанові встановлено, що погодженням власника майна - Міністерства оборони України, отриманого ще в 2001 році, дозволено проведення реконструкції та технічного переобладнання орендованого майна з метою його поліпшення, а не здійснення нового будівництва.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Згідно із ст. ст. 31, 34, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст. 5 Закону України «Про основи містобудування», забороняється експлуатація об'єктів, не прийнятих інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до п. п. 11-12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.11 № 461, датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката. Експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Також у постанові Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 у справі № 911/2174/13 встановлено, що спірне нерухоме майно збудовано без належного дозволу та належно затвердженого проекту, в зв'язку з чим є самочинним будівництвом. Українсько-канадське спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Галев ЛТД» не набувало право власності на спірне майно у порядку, встановленому чинним законодавством, а тому не було підстав для задоволення зустрічного позову.
Отже, суд зазначає, що факти встановлені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 у справі № 911/2174/13 є преюдиційними у даній справі, оскільки у справі № 911/2174/13 та у даній справі № 914/1126/14(914/1142/20) позивачем з позовними вимогами про визнання права власності, є Українсько-канадське спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Галев ЛТД” та спір стосується визнання права власності саме на багатофункціональний комплекс, розташований у Вишгородському районі Київської області, загальною площею 172,5 кв.м., баню площею 48,3 кв.м., бесідку площею 27,6 кв.м., гараж площею 8,2 кв.м., альтанку площею 12,7 кв.м. та колодязь об'ємом 3 м/п, який був збудований позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України (в редакції на час виникнення правовідносин) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У ч. ч. 2, 3 ст. 376 ЦК України визначено, що особа, яка здійснила самочинне будівництво не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване майно.
Як встановлено у постанові Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 у справі № 911/2174/13 будівництво багатофункціонального об'єкту, визнання права власності на який є предметом даного спору, здійснено при відсутності належним чином затвердженої проектної документації та дозволу на виконання будівельних робіт. Отже, доказів, які б підтверджували надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно позивачем не надано.
Крім того, у постанові Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 у справі № 911/2174/13 вказано, що спірні нежитлові приміщення перебувають на обліку та балансі Київського квартирно-експлуатаційного управління, про що свідчать акти прийняття-передачі основних засобів від 12.05.2008 року.
Суд зазначає, що відповідач-1 та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1, стверджують, що самочинно збудований Українсько-канадським спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Галев ЛТД» об'єкт нерухомого майна, на який позивач просить визнати право власності, розташований на землях оборони, які є державною власністю та надані у постійне користування оборонного відомства.
Суд звертає увагу на те, що як стверджує Київське квартирно-експлуатаційне управління, встановивши обставини перебування нерухомого військового майна Міністерстсва оборони України на спірній земельній ділянці військового містечка № 11, цим самим фактично встановлюється факт перебування земельної ділянки в державній власності та в управлінні Міністерства оборони України.
Слід зазначити, що відповідно до ч. ч. 4-6 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує прва інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодуання витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, повідомлення ліквідатора СП ТОВ «Галев ЛТД» про передачу йому за актом приймання-передавання від 18.03.2020 ряду копій рішень не може вважатися належним та допустимим доказом в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, беручи до уваги преюдиційність фактів та обставин, встановлених у постанові Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 у справі № 911/2174/13, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання за Українсько-канадським спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Галев ЛТД» права власності на самочинне будівництво об'єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с/рада Лебедівська, Гористе урочище, буд. 1, не підлягає до задоволення.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно записів про право власності/довірчої власності № 16262723 та № 16257415, відповідно до яких за відповідачем-3 зареєстровано право власності на нежитловий комплекс, об'єкт житлової нерухомості, безпосередньо пов'язані із вимогою про визнання права власності.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Таким чином, вимоги про скасування записів про право власності за відповідачем-3 є похідними до вимоги про визнання за СП ТОВ «Галев ЛТД» права власності, оскільки могли б заявлятися позивачем у випадку встановлення факту його порушеного права, як власника майна.
З огляду на викладене, враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання за позивачем права власності на самочинне будівництво об'єкту нерухомого майна, позовні вимоги про скасування записів права власності також не підлягають до задоволення.
Суд звертає увагу відповідача-1 та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1, з огляду на підтримку ними позовних вимог в частині скасування записів про право власності за відповідачами - 2, 3, на норми ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, відповідно до яких кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Щодо заяви відповідача-3 про застосування строків позовної давності до позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до відповідача у спорі. Адже, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовона давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Тому, враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, позовна давність у даному випадку не застосовується.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Керуючись ст. ст. 86, 74-79, 123, 236, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Галев ЛТД” відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 01.07.2021.
Суддя В.М. Артимович