просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
17 червня 2021 року м.Харків Справа № 913/47/21
Провадження №33/913/47/21
За позовом Приватного підприємства “Східноукраїнська генбаза авторського надбання клітинної плазми високоякісної пшениці”, вул. Полнова, буд. 56, м. Кремінна Луганської області, 92905
до Фермерського господарства “Риск”, вул. Яроцького, буд. 21, с. Невське Кремінського району Луганської області, 92917,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фермерське господарство “Сокол”, вул.Новоселів, буд. 4, кв. 1, с. Бараниківка, Кремінський район, Луганська область, 92922
про стягнення 152 176 грн 53 коп.
Суддя Драгнєвіч О.В.
Секретар судового засідання Соколенко Ю.О.
У засіданні брали участь:
від позивача: представник не прибув;
від відповідача: представник не прибув;
від третьої особи: представник не прибув.
Приватне підприємство “Східноукраїнська генбаза авторського надбання клітинної плазми високоякісної пшениці” звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фермерського господарства “Риск” про стягнення заборгованості за ліцензійним договором №2 про надання прав на використання ліній сортів рослин на умовах невиключної ліцензії від 10.09.2018 року у загальному розмірі 152 176 грн 53 коп., з яких:
- 40 665 грн. 80 коп. - сума заборгованісті з винагороди за надання прав на використання матеріального носія сорту рослин “Ласкова мама”;
- 55 573 грн 70 коп. - сума заборгованості з винагороди за надання прав на використання матеріального носія сорту рослин “Мирна”;
- 49 197 грн 63 коп. - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із допущеним відповідачем простроченням виконання грошового зобов'язання на підставі ст.625 ЦК України;
- 6 739 грн 40 коп. - 3% річних.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що між ним та відповідачем 10.09.2018 укладено ліцензійний договір №2 про надання прав на використання ліній сортів озимої пшениці “Ласкова мама” та “Мирна” на умовах невиключної ліцензії, на виконання умов якого було передано відповідачу (ліцензіату за договором) відтворювальний матеріал - зерна сорту “Ласковая мама” в загальній кількості 18 740 кг на суму 135 552 грн 66 коп. та зерна сорту “Мирна” в загальній кількості 25 610 кг на суму 185 245 грн 66 коп., а також агротехнологічну документацію, за що відповідач на виконання умов п. 4.1 ліцензійного договору мав сплатити протягом 5 днів від моменту заключення договору одноразовий платіж у вигляді винагороди в сумі 35 % від вартості переданого відтворювального матеріалу.
Передання матеріалу, за твердженням позивача, підтверджується укладеним відповідачем з Фермерським господарством “Сокол” договором купівлі-продажу від 04.09.2018 та доданими товаро-транспортними накладними, накладними.
Оскільки зобов'язання у відповідності до положень п. 4.1 ліцензійного договору ліцензіатом виконані не були, винагороду за надані ліцензійні права відповідач у встановлений договором строк не сплатив, позивач звернувся із відповідним позовом для стягнення винагороди в судовому порядку.
У змісті позовної заяви позивач наводить попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які він поніс та очікує понести з розглядом справи. Згідно даного розрахунку витрати на професійну правничу допомогу складають 33 000 грн 00 коп.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.02.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, засідання призначено на 18.02.2021; встановлено учасникам строки для подання заяв по суті; запропоновано позивачу у строк до 15.02.2021 подати суду деталізовані письмові пояснення щодо поставлених питань в ухвалі та копії додаткових документів, необхідних для розгляду справи. Клопотання позивача про письмове опитування відповідача як свідка задовольно частково. В порядку статті 90 ГПК України Фермерському господарству “Риск” (учаснику справи, який допитується як свідок) встановлено строк до 14.02.2021 надати відповіді на запитання, поставлені позивачем та наведені в ухвалі. Відмовлено в задоволенні заяви позивача про витребування доказів від 14.01.2021.
Ухвалою суду і від 18.02.2021 задоволено клопотання відповідача, поновлено пропущений процесуальний строк для надання відповідей на запитання позивача в порядку ст.90 ГПК України, встановивши його до 04.03.2021; продовжено строк для подання відзиву - до 04.03.2021; повторно запропоновано позивачу у строк до 04.03.2021 подати суду з доказами направлення іншій стороні деталізовані письмові пояснення щодо поставлених питань в ухвалі та копії додаткових документів, необхідних для розгляду справи; відкладено розгляд справи на 09.03.2021.
У відзиві б/н від 04.03.2021 відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, вказує, що позивачем не надано належних доказів, що підтверджують наявність у нього прав інтелектуальної власності на сорти озимої пшениці “Ласковая мама” і “Мирна”. Крім цього, згідно відкритих даних “Реєстр патентів на сорти рослин” і “Реєстру сортів” відсутня будь-яка інформація про наявність у позивача прав інтелектуальної власності на вищевказані сорти рослин, також і відсутні й вказані сорти озимої пшениці в “Реєстрі сортів рослин України”. Відповідач вважає, що майнові права на сорти рослин “Ласковая мама” і “Мирна” не могли бути предметом ліцензійного договору №2 від 10.09.2018. У відповідності до ч.5 ст. 1109 ЦК України предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта права інтелектуальної власності які на момент укладення договору не були чинними (т.1 а.с.102-112).
Відповідач зазначає, що сааме позивач як ліцензіар не виконав зобов'язання за ліцензійним договором, жодного кілограма, у визначеному договором обсязі відтворювального матеріалу сортів пшениці “Ласковая мама” і “Мирна”, а також агротехнологічну документацію відповідачу передано не було. Оскільки обов'язок у ліцензіата сплатити винагороду згідно п.4.1. договору виникає лише за умови виконання вказаних зобов'язань ліцензіаром (п.п.2.5.1., 2.5.2), які за твердженням відповідача не були виконані саме позивачем, вимоги останнього відповідач вважає безпідставними.
Також відповідач зауважує про те, що на виконання умов ліцензійного договору позивач безпідставно визначає кількість переданого матеріалу відповідачу, посилаючись на договір купівлі - продажу від 04.09.2018, який укладений між відповідачем та взагалі іншою особою - Фермерським господарством “Сокол”, який за твердженням відповідача, не має відношення до умов ліцензійного договору №2 від 10.09.2018, а стосується інших правовідносин відповідча щодо купівлі в загальному порядку пшениці у продавця - Фермерського господарства “Сокол”.
Крім того, відповідач ставить під сумнів дійсність ліцензійного договору №2 від 10.09.2018.
Відповідач заперечує також проти вказаного позивачем розміру заявлених судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 33 000,00 грн., оскільки останнім належних доказів понесення таких витрат до суду не надано. Крім того, заявлений розмір витрат на оплату адвоката не є співмірним із складністю справи, виконаним адвокатом обсягом робіт. Позивачем в позовній заяві зазначено, що було здійснено попередню оплату участі адвоката в судових засіданнях в розмірі 5 000 грн., проте в судове засідання 18.02.2021 представник позивача не з'явився. При цьому вказана позовна заява вже є третьою, з якою позивач звертається із вимогою про стягнення заборгованості за ліцензійним договором №2 від 10.09.2018, попередні дві були повернуті позивачу, що свідчить про неналежну якість наданою правової допомоги.
Разом з цим, відповідач заявив та просить стягнути з позивача понесені ним судові витрати під час розгляду справи №913/47/21 та долучив попередній розрахунок судових витрат, за яким витрати на правничу допомогу адвоката складають 20 000 грн 00 коп.(т.1, а.с.115-122).
Крім того, голова фермерського господарства «Риск» (відповідач) в письмових поясненнях № 29 від 24.02.2021, наданих в порядку ст.90 ГПК України, зазначає, що у 2018 році ФГ “Риск” від ПП “Східноукраїнська генбаза авторського надбання клітинної плазми високоякісної пшениці” не отримало жодного кілограма відновлювального матеріалу сортів “Ласковая мама” і “Мирна” на виконання умов ліцензійного договору від 10.09.2018 №2 про надання прав на використання ліній сортів рослин на умовах невиключної ліцензії, відповідно жодних розрахунків між юридичними особами з цього приводу не здійснювалось. Вказані відповіді на запитання позивача надані керівником відповідача та оформленні як письмові пояснення (т.1 а.с.114).
В судовому засіданні на запитання суду представник відповідача зазначив про неможливість оформлення вказаних письмових пояснень в у відповідності до вимог ст.ст.88, 90 ГПК України у формі заяви свідка нотаріально посвідченої, оскільки за зверненням відповідача до нотаріусів, останніми було відмовлено відповідачу у посвідченні справжності підпису голови ФГ “Риск” Ткаченко Г.М. на такій заяві.
З огляду на зміст наданих керівником відповідача пояснень, а також представником відповідача у судовому засіданні, суд оцінив такі пояснення (які не оформлені згідно вимог ст.ст.88, 90 ГПК України) як додаткові письмові пояснення, які були долучені відповідачем до відзиву.
Ухвалою суду від 09.03.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 22.03.2021; викликано в судове засідання представників обох сторін для належного встановлення обставин справи; втретє запропоновано позивачу у визначений строк подати суду зазначені в ухвалі документи та письмові пояснення; запропоновано сторонам у встановлені строки подати відповідь на відзив та заперечення.
Від представника позивача через канцелярію суду 16.03.2021 надійшла заява б/н від 11.03.2021 про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 5 ч.1 ст. 226 ГПК України (т.1, а.с.183).
22.03.2021 від позивача через канцелярію суду надійшла заява б/н від 19.03.2021, в якій останній надав додаткові письмові пояснення, а також заявив ряд клопотань (т.1 а.с.146-174).
Від відповідача через канцелярію суду надійшла заява б/н від 22.03.2021 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення суду у господарській справі №913/125/21 за позовом Фермерського господарства “Риск” до Приватного підприємства “Східноукраїнська генбаза авторського надбання клітинної плазми високоякісної пшениці” про визнання недійсним ліцензійного договору №2 від 10.09.2018 (т.1 а.с. 136-144).
Ухвалою суду від 22.03.2021 відмовлено в задоволенні заяви ПП “Східноукраїнська генбаза авторського надбання клітинної плазми високоякісної пшениці” б/н від 11.03.2021 про залишення позовної заяви без розгляду; оголошено перерву в судовому засіданні до 01.04.2021; повторно викликано в судове засідання повноважних представників сторін; позивачу встановлено строк для подання суду доказів направлення відповідачу копії поданої заяви б/н від 19.03.2021; питання щодо прийняття до розгляду поданої позивачем заяви б/н від 19.03.2021 разом з додатками, а також подану відповідачем заяву б/н від 22.03.2021 про зупинення провадження у справі, вирішено розглянути в наступному судовому засіданні.
Від позивача через канцелярію суду 29.03.2021 надійшли докази щодо направлення раніше поданих письмових пояснень та додаткових документів, оформлених заявою від 19.03.2021.Враховуючи зазначене, суд розглянув та долучив їх до матеріалів справи
В письмових поясненнях, оформлених заявою б/н від 19.03.2021, позивач просив вважати вимоги відповідача про стягнення 20000 грн. на правову допомогу адвоката необґрунтованими, також заявив клопотаня про витребування у ФГ "Сокол" для огляду в судовому засіданні оригінали документів, за якими було здійснено відвантаження авторських сортів “Ласковая мама” і “Мирна” на адресу ФГ “Риск” в період 04.09.2018-08.09.2018 (тобто договір ФГ “Сокол” і ФГ “Риск” від 04.09.2018, накладні та вантажно-транспортні документи цього періоду) та залучити у якості свідка у справі ФГ "Сокол" директора Погорєлова О. С. (т.1 а.с.146-174).
У вказаній заяві що стосується обставин укладання і виконання ліцензійного договору позивач зазначає, що статтями 6, 628 Цивільного кодексу України для сторін, що домовляються, передбачена можливість відступу від положень актів цивільного законодавства і врегулювання своїх відносин на власний розсуд. На власний розсуд сторін такі умови були досягнуті і підписані сторонами, зокрема відповідачем, який посвідчив свій підпис печаткою ФГ «Риск».
Враховуючи положення ст. 1 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» сорт рослини існує незалежно від того, внесений він до будь-якого реєстру заявок, патентів, сортів рослин України тощо. А момент виникнення авторського права у винахідника сорту взагалі не врегульований нормативно-правовими актами. Свідоцтво про авторство на сорт рослин та патент на сорт рослин є лише документами, які посвідчують особисті немайнові та майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, але ніяк не посвідчують момент виникнення авторського права, яке виникає в творчому процесі роботи з рослинами і винайдення нового сорту в результаті багаторічних досліджень. Те, що засновники ПП «СУГБАНКПВП» є авторами-винахідниками сортів, зазначених в укладеному з ФГ «Риск» ліцензійному договорі, підтверджується доданими документами - довідкою Національного центру генетичних ресурсів України Інституту рослинництва ім.В.Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук від 06.02.2017 №3/17 про включення до Національного ген банку рослин України пшениці “Мирна”; довідкою Національного центру генетичних ресурсів України України Інституту рослинництва ім.В.Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук від 05.09.2014 №56 про передачу Національного генбанку рослин України 8 зразків пшениці, серед яких зразки “Ласковая мама” і “Мирна”; заявками на реєстрацію названих сортів в Національному реєстрі генетичних ресурсів рослин України.
Крім того, на грунтовій базі ФГ «Сокол» авторами сортів, які є засновниками ПП «СУГБАНКПВП», протягом багатьох років проводилися дослідження з вирощування авторських пшениць “Ласковая мама” і “Мирна” та інших, що підтверджується актами ідентифікації посівів від 03.06.2018.
Надані позивачем додаткові письмові пояснення, викладені у заяві б/н від 19.03.2021 разом з доданими документами оцінені судом як відповідь на відзив, долучені до матеріалів.
Ухвалою суду від 01.04.2021 відмовлено в задоволенні клопотань позивача, викладених в заяві б/н від 19.03.2021 (про витребування у ФГ "Сокол" для огляду в судовому засіданні оригіналів документів; виклик і допит у якості свідка у справі директора ФГ "Сокол" Погорєлова О. С.); вирішено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №913/47/21 за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фермерське господарство “Сокол”; підготовче засідання призначено на 26.04.2021; зобов'язано учасників у встановлений строк направити третій особі копії позову та відзиву з додатками; запропоновано ФГ «Сокол» у визначений судом строк подати письмові пояснення з приводу вимог, заявлених у позові та заперечень, наданих відповідачем у відзиві (враховуючи ухвалу про виправлення описки від 12.04.2021), (т.1, а.с.199-202,209).
Від позивача 19.04.2021 через канцелярію суду на виконання ухвали суду надійшов супровідний лист з доказами направлення копії позовної заяви третій особі (т.1 а.с. 210-212).
Разом з тим, як з'ясовано судом, докази направлення копії позовної заяви третій особі належним чином не оформлені. Опис вкладення оформлений самим позивачем, без відмітки поштового органу про направлення вказаних документів.
Крім того, від третьої особи, на час проведення судового засідання письмові пояснення не надходили, у зв'язку з чим, суд не зміг прийняти наданий позивачем опис вкладення як належний доказ направлення копії позовної заяви з додатками третій особі.
Також від позивача 22.04.2021 через канцелярію суду надійшла заява від 19.04.2021 про долучення до справи в якості доказів додаткових документів - копії листа Українського інституту експертизи сортів рослин від 16.04.2021 №45-4-12-1/748 з копіями чотирьох повідомлень про прийняття заявок на пшениці “Ласковая мама” та “Мирна” та ввезення дослідних зразків сортів рослин для цілей експертизи заявки (т.1 а.с.214-222).
Суд вирішив подану позивачем заяву про долучення доказів розглянути після подання позивачем належного обґрунтування подання вказаних документів в якості доказів поза строком, встановленим ст.80 ГПК України.
Ухвалою суду від 26.04.2021 задоволено усне клопотання представника відповідача, відкладено судове засідання в підготовчому провадженні на 25.05.2021; повторно запропоновано ФГ «Сокол» у визначений судом строк подати письмові пояснення з приводу вимог, заявлених у позові та заперечень, наданих відповідачем у відзиві.
Від відповідача через канцелярію суду 11.05.2021 на виконання вимог ухвали суду надійшло клопотання б/н від 07.05.2021 про долучення доказів надіслання третій особі копії відзиву і доданих до нього документів, яке розглянуто судом та долучено до матеріалів справи (т.1 а.с.240-244).
Від позивача через канцелярію суду 17.05.2021 надійшла заява б/н від 07.05.2021 з додатковими документами (доказами надсилання копії позовної заяви з додатками третій особі (ФГ "Сокол") та в якій наведено обгрунтування підстав несвоєчасності подання додаткових доказів за раніше поданою заявою від 19.04.2021 (т.2 а.с.1-10).
Суд, розглянувши подану позивачем заяву з долученими документами, встановив, що вони подані з пропуском строку встановленого судом - до 10.05.2021 (на пошту передані 13.05.2021).
Враховуючи положення ст.119 ГПК України, з метою забезпечення належного розгляду спору та можливості повно встановити обставини справи, суд продовжив позивачу строку, встановленоий судом, з ініціативи суду по 17.05.2021 - день фактичного їх подання, про що суд постановив протокольну ухвалу від 25.05.2021.
Враховуючи наведене позивачем обгрунтування підстав несвоєчасності подання відповідних документів, з метою належного встановлення обставин справи та правильного вирішення спору, суд прийняв раніше подану позивачем заяву від 19.04.2021 з доданими документами.
Від відповідача через канцелярію суду 25.05.2021 надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 24.05.2021 та заява б/н від 24.05.2021 про стягнення і розподіл судових витрат з додатковими документами (т.2 а.с.14-28).
Як вбачається зі змісту поданих письмових пояснень та заяви, відповідач не долучив належні докази направлення їх іншим учасникам справи (долучено лише скріншот щодо направлення цих документів на електронну пошту лише відповідача), що не відповідає вимогам п.п.17.1 п.17 Перехідних положень ГПК України, ч.9 ст.80 ГПК України, оскільки до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телікомунікаційної системи подання, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, здійснюється в паперовій формі.
Враховуючи зазначане, питання щодо прийняття поданих відповідачем додаткових письмових пояснень б/н від 24.05.2021 та заяви б/н від 24.05.2021 про стягнення і розподіл судових витрат з додатковими документами, вирішено судом розглянути в подальшому, після надання відповідачем належних доказів направлення поданих документів іншим учасникам справи.
Від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява б/н від 22.04.2021 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення суду у справі №913/125/21 за позовом Фермерського господарства “Риск” до Приватного підприємства “Східноукраїнська генбаза авторського надбання клітинної плазми високоякісної пшениці” про визнання недійсним ліцензійного договору №2 від 10.09.2018.
В подальшому від позивача на електронну адресу суду, підписане електронним цифровим підписом, надійшло клопотання б/н б/д про залишення без розгляду “лист від представника позивача адвокатського бюро Максима Хартова про припинення розгляду по справі №913/47/21 у зв'язку з помилковими вимогами та тлумаченням представника позивача між справами №913/47/21 та №913/47/21” (підписане директором підприємства) (т.2 а.с.11-13).
Суд, розглянувши подане директором підприємства клопотання про залишення без розгляду листа від представника позивача адвокатського бюро Максима Хартова про припинення розгляду, враховуючи неоднозначність його змісту, а саме відсутність в матеріалах справи листа від представника позивача адвоката М. Хартова про припинення розгляду по справі №913/47/21 (наявне лише клопотання про зупинення провадження у справі); відсутність самого заявника в судовому засіданні для можливості з'ясувати дійсний зміст клопотань, суд не вбачає підстав для довільного його трактування, відповідно дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.
За вказаних обставин підлягають розгляду клопотання про зупинення провадження у справі б/н від 22.04.2021, подане представником позивача, а також раніше подане представником відповідача клопотання б/н від 22.03.2021 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення суду у справі №913/125/21.
Ухвалою суду від 25.05.2021 запропоновано відповідачу у строк до 07.06.2021 подати до суду докази надсилання позивачу та третій особі копій поданих додаткових письмових пояснень б/н від 24.05.2021 та заяви б/н від 24.05.2021 про стягнення і розподіл судових витрат з додатковими документами (опис вкладення, фіскальний чек/накладна); відмовлено в задоволенні клопотань сторін б/н від 22.03.2021 та б/н від 22.04.2021 про зупинення провадження у цій справі до розгляду справи № 913/125/21; закрито підготовче провадження; призначено справу до розгляду по суті на 17.06.2021 (т.2, а.с.31-34).
В судове засідання 17.06.2021 учасники справи повноважних представників не направили, належно були повідомлені про дату та час розгляду справи.
Від відповідача 09.06.2021 через канцелярію суду надійшло клопотання б/н від 07.06.2021 б/н про долучення доказів направлення позивачу і третій особі копій раніше поданих додаткових письмових пояснень від 24.05.2021 б/н та заяви від 24.05.2021 б/н про стягнення та розподіл судових витрат з доданими документами. Представник відповідача, також, просить долучити до матеріалів справи копії документів, що підтверджують повне проведення розрахунків з ФГ «Сокол» за договором купівлі-продажу від 04.09.2018, які були предметом з'ясування в минулому судовому засіданні (т.2 а.с.37-48).
Суд, розглянувши подані відповідачем документи, з огляду на подання їх у строк, до початку розгляду справи по суті, завчасного направлення їх копій іншій стороні, з метою повного встановлення обставин справи, керуючись ч.8 ст. 80, ч.2 ст.119, ст.207 ГПК України дійшов висновку про можливість їх прийняття, розглянув їх та долучив до справи, про що постановив протокольну ухвалу від 17.06.2021.
На електронну адресу суду від представника відповідача також надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з тим, що представник відповідача - авокат Феленко С.О. не може бути присутнім в судовому засіданні, оскільки перебуває у відпусці.
Суд, розглянувши клопотання представника відповідача, відмовив в його задоволенні з підстав необгрунтованості, про що постановив протокольну ухвалу від 17.06.2021.
Як вбачається з матеріалів поданного клопотання, відповідачем не надано доказів, на підтвердження викладених обставин.
Перебування представника відповідача у відпусці не визнаються судом обгрунтованою підставою для відкладення судового засідання, з огляду на положення ст.56 ГПК України, згідно якої юридична особа бере участь у справі через свого керівника, або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені, відповідно до статуту, закону, положення (в порядку самопредставництва), або через представника.
Суд зауважує про те, що відповідно до ст. 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Наразі під час проведення підготовчого провадження у справі сторони реалізували свої права щодо подання доказів та заяв по суті на підтвердження власних правових позицій. Ухвалою суду від 25.05.2021 участь представників сторін в судовому засіданні не визнавалася обов'язковою.
За висновком суду, керуючись принципом дотримання розумного строку, необхідного для правильного вирішення спору, підстави для відкладення судового засідання відсутні.
В судовому засіданні від 17.06.2021 суд розпочав розгляд справи по суті, встановив обставини справи, дослідив їх наявними доказами. За результатами розгляду справи 17.06.2021 в судовому засіданні судом постановлено вступну та резолютивну частини судового рішення без її проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
Між Приватним підприємством “Східноукраїнська генбаза авторського надбання клітинної плазми високоякісної пшениці” (позивач, ліцензіар) та Фермерським господарством “Риск” (відповідач, ліцензат) укладено ліцензійний договорів №2 про надання прав на використання ліній сортів рослин на умовах невиключної ліцензії від 10.09.2018, відповідно до п. 1.1 договору ліцензіар надає, а ліцензіат приймає невиключне право на використання ліній сортів озимої пшениці: сорту “Ласковая мама”(лінія №14), № патенту (свідоцтва) 162Y9W, площа посіву 80 га, кількість наданого матеріалу 20000 кг, вартість переданого матеріалу 124 000 грн., попередній внесок 43 400 грн.; сорту “Мирна” (лінія №16), № патенту (свідоцтва) 0108Y07, площа посіву 100 га, кількість наданого матеріалу 24250 кг, вартість переданого матеріалу 150 350 грн., попередній внесок 52 622 грн 50 коп., що разом складає: кількість матеріалу 44 250 кг, вартість переданого матеріалу 274 350 грн., попередній внесок 96 022 грн 50 коп. (т.1, а.с.10-12).
Відповідно до п. 1.2 договору невиключна ліцензія - це ліцензія, якою ліцензіар надає право на використання лінії сорту озимої пшениці ліцензіату, залишаючи за собою право надавати дозвіл або забороняти використання даного матеріалу іншими особами, а також використовувати його самостійно.
Згідно п. 2.1 договору ліцензіат зобов'язується використовувати матеріал тільки для розмноження та реалізації в межах України.
В п. 2.4 договору сторонни погодили, що ліцензіат зобов'язується сплатити винагороду за надання йому невиключного права на використання переданого йому матеріала, відповідно до цього договору, у розмірі та в строк на умовах і в порядку, визначених даним договором.
Відповідно до п. 4.1 договору як винагороду за надання прав, передбачених цим договором ліцензіат сплачує ліцензіару винагороду в сумі 35 відсотків від вартості переданого матеріалу одноразовий платіж на протязі 5 днів від моменту заключення договору.
Поточні платежі - в сумі визначеній нижченаведеними процентними ставками від вартості матеріала, який буде реалізовуватися ліцензіатом за весь період використання зазначеного матеріалу сорту у розмірі 5 % від вартості реалізованого матеріалу (п.4.2 договору).
В п.2.5. договору сторони визначили, що ліцензіар зобов'язується:
2.5.1. передати ліцензіату відтворювальний матеріал;
2.5.2. передати ліцензіату агротехнологічну документацію на умовах визначених даним договором, або іншими угодами між сторонами, якщо такі існують.
Згідно з п. 9.1 договору визначено, що договір діє від дати підписання до 15.09.2019 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань сторонами за даним договором.
Як вказує позивач, ним як ліцензіаром, належним чином були виконані зобов'язання перед позивачем на виконання зобов'язання щодо надання невиключної ліцензії для використання визначених сортів пшениці, була передана агротехнологічна документація та відтворювальний матеріал озимої пшениці сорту “Ласковая мама” вагою 18 740 кг на суму 135 552 грн 66 коп. та озимої пшениці сорту “Мирна” вагою 25 610 кг на суму 185 245 грн 66 коп.
На підтвердження належності виконання зобов'язань за ліцензійним договором №2 позивач долучив копію договору купівлі-продажу від 04.09.2018, укладеного між відповідачем - Фермерським господарством “Риск” з Фермерським господарством “Сокол”, а також копії накладних, товаро-траспортних накладних.
Відповідач у відзиві, письмових та усно наданих представником в судових засіданнях поясненнях, повністю заперечив виконання позивачем зобов'язань за ліцензійним договором №2. Зокрема зазначив, що позивачем не було передано у визначеному договором обсязі відтворювального матеріалу сортів пшениці “Ласковая мама” і “Мирна”, а також агротехнологічну документацію.
Відповідач зазначає про безпідставність наразі посилання позивача на договір купівлі-продажу від 04.09.2018, укладений з іншою особою Фермерським господарством “Сокол”, на підставі якого у власника - ФГ «Сокол», була придбана озима пшениця в загальному порядку, у погодженій сторонами іншій кількості та ціні, а не відтворювальний матеріал сортів пшениці, який повинен був передати позивач разом з агротехнічною документацією відповідачу на виконання укладеного з ним ліцензійного договору №2.
У відповідності до змісту укладеного відповідачем з Фермерським господарством “Сокол” договором купівлі-продажу від 04.09.2018 вбачається, що продавець (ФГ “Сокол” ) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача) належний продавцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору (т.1 а.с.28-30).
В п.1.2 договору купівлі-продажу сторони зазначили відомості про товар, що придбається: найменування пшениця озима “Ласковая мама” в кількості 18,74 т по ціні 5 166 грн 67 коп. без ПДВ на суму 116 188 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 19364 грн 66 коп.; пшениця озима “Мирна” в кількості 25,61 т по ціні 5 166 грн 67 коп. без ПДВ на суму 158 782 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 26463 грн 66 коп.
Сторони погодили в п.2.1 договору, що продавець повинен повністю передати товар покупцю до 30.09.2018.
Документи на товар, які продавець повинен передати покупцю: рахунок, видаткові накладні, податкові накладні (п.2.2 договору).
В п.2.3 сторони погодили, що перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю, що оформляється накладною.
Загальна вартість товару, що надається за цим договором, становить 217 000 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 36166 грн 67 коп. (п.3.1 договору).
Продавець здійснює оплату проданного товару за попередньою домовленістю (п.3.2 договору).
Матеріали справи, свідчать про те, що укладений між ФГ “Сокол” та ФГ “Риск” договір купівлі-продажу пшениці від 04.09.2018 був виконаний сторонами.
На виконання своїх зобов'язань ФГ “Сокол” як власник та продавець товару поставив відповідачу як покупцю придбану ним у відповідній кількості пшеницю на загальну суму 274 970 грн, зокрема: пшеницю озиму “Мирна” за накладною №7 від 06.09.2018 у кількості 18,28 т , за ціною 5166 грн 67 коп., на суму 113 336 грн, за накладною №8 від 07.09.20218 у кількості 7,33 т, за ціною 5166 грн 67 коп., на суму 45 446 грн та пшеницю озиму “Ласковая мама” за накладною №9 від 07.09.2018 у кількості 9,52 т, за ціною 5166 грн 67 коп.,на суму 59024 грн, за накладною №10 від 08.09.2018 у кількості 9,22 т, за ціною 5166 грн 67 коп, на суму 57 164 грн. (т.1 а.с.31-34).
Зазначене також підтверджується наявними у справі копіями підписаними сторонами товаро-транспортними накладними №Р1 від 06.09.2018 на суму 53 940 грн 00 коп., №Р2 від 06.09.2018 на суму 59 396 грн 00 коп., №Р3 від 07.09.2018 на сумму 45446 грн 00 коп., №P4 від 07.08.2018 на суму 59024 грн 00 коп., №Р5 від 08.09.2021 на суму 57 164 грн 00 коп. (т.1 а.с.35-39).
Натомість відповідач як покупець також провів розрахунок із продавцем ФГ “Сокол” за придбану пшеницю, сплативши 274 970 грн , платіжні доручення: №90 від 05.09.2018 на суму 100 000 грн 00 коп., №94 від 07.09.2018 на суму 70 000 грн 00 коп., №108 від 14.09.2018 на суму 34 970 грн 18 коп., №127 від 18.09.2018 на суму 70 000 грн 00 коп.(т.2, а.с.42-46).
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін щодо виконання ліцензійного договору №2, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.418 ЦК України право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.420 ЦК України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: сорти рослин, породи тварин.
Відповідно до пункту 2 частини першої та частини 2 статті 1107 ЦК України, розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється, зокрема, на підставі ліцензійного договору.
Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.
Частиною 1 та 2 статті 1108 ЦК України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності).
Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.
Відповідно до частини 1 та 3 статті ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
Частиною 3 статті 40 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» також передбачено, що володілець патенту може видати будь-якій особі дозвіл (ліцензію) на використання сорту на підставі ліцензійного договору.
За ліцензійним договором власник сорту (ліцензіар) передає право на використання сорту іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов'язання вносити ліцензіару обумовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені ліцензійним договором.
Частиною 1 статті 1110 ЦК України передбачено, що ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності.
Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» про наявність майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин свідчить патент на сорт рослин.
Відповідно до ч.1 ст.424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Відповідно до ч.1-3 ст.426 ЦК України способи використання об'єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом.
Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб.
Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до ч. 1 ст.39 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» майновими правами інтелектуальної власності на сорт рослин є право володільця патенту на використання сорту та виключне право на дозвіл чи заборону використання сорту іншими особами.
Виключне право на дозвіл чи заборону використання сорту полягає в тому, що ніхто без дозволу володільця патенту не може здійснювати щодо посадкового матеріалу сорту такі дії: а) виробництво або відтворення (з метою розмноження); б) доведення до кондиції з метою розмноження; в) пропонування до продажу; г) продаж або інший комерційний обіг; д) вивезення за межі митної території України; е) ввезення на митну територію України; є) зберігання для будь-якої із цілей, зазначених у пунктах "а" - "е" цієї частини (ч.2 ст.39 Закону).
Володілець патенту може зумовити дозвіл певними умовами та обмеженнями.
Наразі позивачем у відповідності до вимог ч.3 ст.10 вказаного Закону не надано суду доказів наявності у ПП “Східноукраїнська генбаза авторського надбання клітинної плазми високоякісної пшениці” майнових прав інтелектуальної власності на сорти рослин озимої пшениці “Ласковая мама” і “Мирна”, зазначені у ліцензійному договорі; оформлення їх у встановленому чинним законодавством порядку як об'єктів прав інтелектуальної власності позивача та чинності таких майнових прав позивача у відповідності до вимог ч.1 ст.1110 ЦК України на час укладення ліцензійного договору - 10.09.2018.
Зазначені в предметі ліцензійного договору (п.1.1.) на підтвердження майнових прав позивача патенти - № патент (свідоцтва) 162Y9W на сорт “Ласковая мама” № патенту (свідоцтва) НОМЕР_1 на сорт “Мирна” позивачем під час розгляду спору не надано.
Долучені позивачем на підтвердження майнових прав документи - довідки Національного центру генетичних ресурсів України Інституту рослинництва ім.В.Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук, запити на видачу свідоцтва про реєстрацію зразків генофонду рослин України, заяви про визнання прав на сорт, оцінюються судом критично, окільки не є правовстановлюючими документами визначеними в законі та не підтверджують наявність у позивача чинних майнових прав на вказані сорти рослин на час укладення ліцензійного договору - 10.09.2018 (т.1, 149-170).
Як вбачається, вказані довідки та запити взагалі стосуються суб'єктів підприємницької діяльності фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які як стверджує позивач, є засновниками підприємства і авторами сортів пшениці, тоді як ліцензіаром за ліцензійним договором №2 є ПП “Східноукраїнська генбаза авторського надбання клітинної плазми високоякісної пшениці”.
Доказів того, що вказані особи є володільцями майнових прав на вказані сорти рослин, які були передані ними до статутного капіталу ПП “Східноукраїнська генбаза авторського надбання клітинної плазми високоякісної пшениці”, або надали право на розпорядження ними, суду не надано; такі дані також відсутні і в статуті позивача, копія якого наявна у справі (т.1, а.с.14-22).
З долучених позивачем копій заяв про визнання прав на сорт, та повідомлень Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про прийняття заявки до розгляду вбачається, що необхідні дії для оформлення особистих немайнових та майнових прав інтелектуальної власності на вказані сорти рослин позивач став вживати вже після укладення ліцензійного договору - 12.04.2019 (т.1, а.с.161-170, 215-219).
Разом з цим, судом враховується, що на час розгляду спору вказаний ліцензійний договір є чинним.
У відповідності до положень ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникають господарські зобов'язання, які в силу ст. 525, 526, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 та 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Аналізуючи зміст укладеного між сторонами ліцензійного договору №2 від 10.09.2018 (зокрема п.п.1.1.,2.4, 2.5.,4.1), суд дійшов висновку про те, що обов'язок встановлений у п.4.1. договору щодо сплати позивачу винагороди за надання прав, передбачених цим договором в сумі 35 % від вартості переданого матеріалу одноразовий платіж на протязі 5 днів від моменту заключення договору, виникає у відповідача за умов виконання самим позивачем зобов'язань, встановлених в п.2.5. договору, а саме за умов передачі ним відповідачу відтворювального матеріалу відповідних сортів пшениці, у кількості визначеній в п.1.1. договору; а також агротехнологічної документації.
Належних доказів на підтвердження виконання позивачем вказаних зобов'язань за ліцензійним договором під час розгляду спору позивачем не надано.
Тим більше, й відсутні докази передачі вказаного матеріалу у кількості, визначеній самими сторонами в ліцензійному договорі, в п.1.1., адже кількість та вартість матеріалу, що передається та за який має сплатити за умовами п.4.1. договору фіксований платіж - 35% був обрахований та погоджений сторонами в договорі під час його укладення 10.09.2018 (а дані щодо зазначеної та погодженої кількості та вартості сорту пшениці склали базу для обрахунку такого фіксованого платежу).
З урахуванням заперечень, наведених відповідачем, проаналізованих судом змісту укладеного відповідачем з ФГ “Сокол” договору купівлі-продажу пшениці від 04.09.2018, доданих на підтвердження його виконання доказів - підписаних сторонами накладних, товаро-транспортних накладних, платіжних доручень, суд погоджується з доводами відповідача про безпідставність посилання позивача на вказаний договір купівлі-продажу пшениці від 04.09.2018, в якості доказу належного виконання зобов'язань за ліцензійним договором, укладеним з відповідачем 10.09.2018.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач за договором купівлі-продажу пшениці від 04.09.2018, який був укладений раніше, ніж ліцензійний договір, придбав в загальному порядку у іншої особи ФГ “Сокол” як у власника вказану пшеницю у зазначеній в договорі кількості та погодженій сторонами ціні.
Обов'язки за цим договором ФГ “Сокол” як продавець та відповідач як покупець належним чином виконали, поставка придбаної пшениці відбулася, повний розрахунок відповідач з продавцем провів.
Будь-які посилання в договорі-купівлі продажу від 04.09.2018 та супровідної до нього первинної документації (накладних, товаро-транспортних накладних, платіжних дорученнях) на відношення позивача до цих правовідносин, що виникли між відповідачем та ФГ “Сокол”, наприклад на розпорядження позивача щодо необхідності вчинення поставки ФГ “Сокол” відповідачу пшениці у зв'язку із досягнутими домовленностями, на належність вказаної пшениці, що продавалася ФГ “Сокол” саме позивачу, тощо, взагалі відсуті.
Крім того, як зазначалося вище, в ліцензійному договорі, який було укладено пізніше, сторонами в п.1.1. було чітко визначено та погоджено кількість та ціну відновлювального матеріалу сортів пшениці, який мав передаватися відповідачу позивачем як ліцензіатом, та суми попереднього внеску, що складає 35% та підлягав би сплаті згідно п.4.1. договору.
Однак, в ліцензійному договорі від 10.09.2018, який було хронологічно укладено пізніше договору купівлі-продажу, та пізніше здійснених поставок ФГ “Сокол” придбаної пшениці відповідачем, жодних посилань на вказаний договір купівлі-продажу, вчинення на виконання умов ліцензійного договору дій ФГ “Сокол” також не має.
Крім того, як вбачається в пізніше укладеному ліцензійному договорі в п.1.1. сторонами було погоджено одну кількість відновлювапльного матеріалу сортів пшениці, що підлягав передачі ліцензіару та ціну.
Натомість за умовами договору купівлі-продажу ФГ “Сокол” як власник продало відповідачу іншу кількість пшениці та за вартістю меншою, ніж була визначена вартість відновлювального матеріалу сортів пшениці сторонами в п.1.1. ліцензійного договору.
З огляду на те, що ліцензійний договір укладався хронологічно пізніше договору купівлі-продажу, на який посилається позивач, всі вказані обставини (зокрема щодо продажу ФГ “Сокол” пшениці відповідачу саме на виконання умов ліцензійного договору за дорученням позивача, по відповідній кількості та ціні) повинні були бути відображені сторонами в ліцензійному договорі за умови, що ці правочини дійсно пов'язані та продаж пшениці вчинявся з метою виконання зобов'язань за ліцензійним договором.
Наразі з метою належного та повного встановлення обставин справи залучене до участі у справі в якості третьої особи ФГ “Сокол” на виконання ухвал суду від 01.04.2021 та 26.04.2021 письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог та заперечень відповідача не надало; відповідно не підтвердило доводів позивача про те, що існувала будь-яка домовленість між учасниками та продаж пшениці за договором купівлі-продажу вчинявся сааме за дорученням позивача; доводів відповідача про те, що договір купівлі-продажу пшениці не стосується правовідносин, що виникли за ліцензійним договором з позивачем, ФГ “Сокол” також не спростовано.
З долучених позивачем копій актів ідентифікації посіву від 03.06.2018 лише вбачається, що пшениця відповідних сортів станом на червень 2018 року вирощувалася на території Красноріченської селищної ради в господарстві ФГ “Сокол”.
Будь-які належні докази щодо наявності домовленостей між позивачем та ФГ “Сокол”, надання йому відповідних повноважень, розпоряджень, тощо в матеріалах справи відсутні.
Акти приймання-передачі відновлювального матеріалу сортів пшениці у кількості визначеній п.1.1. ліцензійного договору, якими б підтверджувалося виконанн япозивачем обов'язку щодо передачі позивачем відновлювального матеріалу та агротехнічної документації відповідачу в справі також відсутні.
В матеріалах справи наяні копії листів-претензій позивача до відповідача №1 від 18.06.2019, №2 від 18.06.2019, №2 від 05.08.2019, б/н від 27.07.2020, які суд не приймає до уваги оскільки в них посилання на ФГ “Сокол”, укладений договір ФГ “Сокол” з відповідачем купівлі-продажу відсутні, а суми, зазначені, на які відповідач отримав відновлювальний матеріал сортів пшениці та суми винагород за п.4.1. - взагалі інші, що не відповідають жодному з договорів, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги; докази направлення листів відповідачу відсутні (т.1, 40-45).
Наразі позивачем належних доказів на підтвердження обгрунтованості заявленої вимоги про стягнення з відповідача винагороди на підставі п.4.1. договору за надання прав на використання матеріальних носіїв сортів пшениці “Ласкова мама”, “Мирна” у загальній сумі 96 239,50 грн під час розгляду спору не надано; доводів відповідача та встановлених судом обставин не спростовано.
Вимога позивача про стягнення з відповідача винагороди на підставі п.4.1. договору в загальному розмірі 96 239,50 грн (40 665 грн. 80 коп.+ 55 573 грн 70 коп. ) визнається судом не обгрунтованою та задоволенню не підлягає.
Оскільки в задоволенні заявленої до стягнення з відповідача винагороди на підставі п.4.1. договору відмовлено, заявлені позивачем додаткові позовні вимоги на підставі ст.625 ЦК України (49 197 грн 63 коп. - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із допущеним відповідачем простроченням виконання грошового зобов'язання та 6 739 грн 40 коп. - 3% річних) також не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки в задоволенні позову судом відмовлено, сплачений судовий збір за подання позову в сумі 2 282 грн 65 коп. (що відповідає розміру заявлених позовних вимог) у відповідності до положень ст.129 ГПК України покладається на позивача.
Окремо суд зауважує позивачу про те, що при зверненні із позовом до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 5 255 грн 00 коп., згідно платіжного доручення №17 від 20.08.2020, тоді як необхідно було сплатити судовий збір в сумі 2 282 грн 65 коп., що відповідало б ціні позову та встановленим ставкам Законом України «Про судовий збір».
Отже, судовий збір було внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Разом з цим, судом враховано, що позивач раніше звертався до суду із відповідним позовом, а також подавав заяву про забезпечення позову, до якого долучав платіжного доручення №17 від 20.08.2020 на суму 5255 грн 00 коп.
Згідно даних системи Діловодства спеціалізованого суду ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.11.2020 у справі №913/609/20 у задоволенні заяви Приватного підприємства “Східноукраїнська генбаза авторського надбання клітинної плазми високоякісної пшениці” про забезпечення позову було відмовлено; судові витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову в сумі 1051,00 грн. покладено на заявника. Ухвалою суду від 17.11.2020 у справі №913/609/20 позовну заяву з додатками повернуто позивачу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи зазначене, на даний час існує необхідність повернення позивачу судового збору в розмірі 1 921 грн 35 коп. (5 255 грн 00 коп. - 2 282 грн 65 коп. - 1 051 грн), який може бути повернуто останньому з Державного бюджету України на підставі ухвали суду у разі звернення позивача із відповідним письмовим клопотанням.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у сумі 33 000 відносяться також на позивача.
Як вже зазначалося, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 ГПК України).
Наразі відповідач просить стягнути з позивача понесені судові витрати під час розгляду справи №913/47/21, подаючи відзив долучив попередній розрахунок судових витрат, за яким витрати на правничу допомогу адвоката складають 20 000 грн 00 коп. (т.1 а.с.115-116).
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача адвокат Феленко С.О., подав до суду наступні документи:
- належним чином посвідчену копію договору про надання правової (правничої) допомоги №11/02-21 від 11.02.2021 (т.1 а.с.118-120);
- належним чином посвідчену копію довіреності від 11.02.2021 (т.1 а.с. 126);
- належним чином посвідчену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії №1077 виданого на ім'я ОСОБА_3 (т.1 а.с.125);
- посвідчені належним чином копії рахунків-фактур №СФ-1 від 11.02.2021 на суму 10 000 грн 00 коп. та №СФ-2 від 05.05.2021 на суму 10 000 грн 00 коп.
- посвідчені належним чином копії платіжноих доручень №2075 від 15.02.2021 на суму 10 000 грн 00 коп. та №2215 від 07.05.2021 на суму 10 000 грн 00 коп. (т.1 а.с.121-122, т.2 а.с. 25-26).
В письмових поясненнях, оформлених заявою б/н від 19.03.2021, позивач просив вважати вимоги відповідача про стягнення 20000 грн. на правову допомогу адвоката необґрунтованими, а складені з цього приводу документи вочевидь спотвореними і ззадалегідь не правдивими (т.1, а.с. 146-148).
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно із ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Як вбачається із матеріалів справи, 11.02.2021 між Фермерським господарством “Риск” (клієнт) та адвокатом Феленко С.О. (адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги №11/02-21, відповідно до п. 1.1 якого адвокат зобов'язується за порушенням або заявою клієнта надавати останньому професійну праову (правничу) допомогу в рамках справи №913/47/21 за позовом Приватного підприємства “Східноукраїнська генбаза авторського надбання клітинної плазми високоякісної пшениці” до Фермерського господарства “Риск” про стягнення коштів, а клієнт зобов'язується прийняти її та оплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу на умовах, визначених договором, а також оплатити витрати, необхідні для виконання його доручень (т.1 а.с.118-120).
В п.1.2 договору сторони погодили, що надання клієнту професійної правової (правничої) допомоги в рамках вказаного договору полягає у наступному:
- здійснення правового аналізу та аудиту первинної документації клієнта, пов'язаної із ліцензійним договором №2 про надання прав на використання ліній сортів рослин на умовах невиключної ліцензії від 10.09.2018;
- підготовка та складення заяв, клопотань, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення господарського судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Розмір гонорару за надання правової (правничої) допомоги за надання за даним договором становить 20 000 грн 00 коп. (п.3.1 договору).
Відповідно до п.3.2 договору гонорар сплачується клієнтом в гривнях безготівковим переказом наступним чином: -10 000 грн 00 коп. на протязі дестяти днів з моменту укладення договору на підставі іиставленого рахунку; 10 000 грн 00 коп. на протязі трьох місяців з моменту оплати першої частини гонорару, вказаного в п.3.2 даного договору на підставі виставленого рахунку.
Згідно акту про надання послуг №1 від 07.05.2021 по наданню правової (правничої) допомоги згідно договору про надання правової (правничої) допомоги №11/02-21 від 11.02.2021 ОСОБА_3 (адвокатом) надано ФГ “Риск” надано наступну правову допомогу в рамках справи №913/47/21:
- здійснення правового аналізу та аудиту первинної документації клієнта, пов'язаної із ліцензійним договором №2 про надання прав на використання ліній сортів рослин на умовах невиключної ліцензії від 10.09.2018 - вартість 3 000 грн 00 коп., витрачено 3 години;
- підготовка до суду відзиву на позовну заяву - вартість 5 000 грн 00 коп., витарачено - 5 годин;
- процесуальне представництво (участь) у судових засіданнях суду першої інстанції - вартість 6 000 грн 00 коп., витарчено 6 годин (із розрахунку 2 години на одне судове засідання);
- підготовка клопотання про зупинення провадження у справі - вартість 2 000 грн 00 коп., витрачено - 2 години;
- підготовка до суду додаткових письмових пояснень - вартість 2 000 грн 00 коп., витрачено - 2 години;
- підготовка до суду заяв про розподіл судових витрат по справі - вартість 2 000 грн 00 коп., витрачено 2 години.
Загальна вартість наданої правової (правничої) допомоги (гонорару) складає 20 000 грн 00 коп., всього витрачено - 20 годин.(а.с.27).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат на надання правничої допомоги, які заявлені відповідачем до відшкодування, суд враховує наступне.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
З урахуванням наведеного не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наразі позивач не заявляв клопотання про зменшення розміру судових витрат та не довів їх неспівмірність, послався лише на їх необгрунтованість.
Як вже зазначалося вище, для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Наразі матеріали справи свідчать про те, що на стадії підготовчого провадження представництво інтересів відповідача здійснювалося адвокатом Феленко С.О., який тричі приймав участь в судових засіданнях від 09.03.2021, 26.04.2021, 25.05.2021, згідно даних протоколів судових засідань засідання тривали не по 2 год, як зазначає відповідач, а 09.03.2021 - 33 хв, 26.04.2021 - 20 хв, 25.05.2021 - 50 хв, що загалом відповідає витраченому адвокатом часу 1 год. 43 хв. і відповідно 1716 грн 66 коп. (т.1 а.с.128, 226, т.2 а.с.30).
Докази витрачання адвокатом часу для представництва інтересів відповідача в судових засіданнях в розмірі про тарифікованих 6 год. не підтверджуються матеріалами справи. Відповідно доведеними визнаються судом витрачений адвокатом час - 1 год. 43 хв., що відповідає 1716 грн 66 коп.
Судом перевірені наявні докази на підтвердження інших видів робіт, визначеих в акті, які визнаються судом реальними та обґрунтованими відповідними доказами.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи сторін, перевіривши відповідність заявленої відповідачем до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд дійшов висновку що об'єктивно доведеними є витрати на суму 15 716,66 грн. У відшкодуванні іншої частини витрат слід відмовити за недоведеністю.
Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позову Приватного підприємства “Східноукраїнська генбаза авторського надбання клітинної плазми високоякісної пшениці” до Фермерського господарства “Риск” про стягнення 152 176 грн 53 коп., відмовити.
2. Витрати зі сплати судового збору в сумі 2 282 грн 65 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 33 000 грн 00 коп. віднести на позивача.
3. Клопотання Фермерського господарства “Риск” про стягнення понесених судових витрат під час розгляду справи №913/47/21 задовольнити частково.
4. Стягнути з Приватного підприємства “Східноукраїнська генбаза авторського надбання клітинної плазми високоякісної пшениці”, вул. Полнова, буд. 56, м. Кремінна Луганської області, 92905, ідентифікаційний код 40505417, на користь Фермерського господарства “Риск”, вул. Яроцького, буд. 21, с. Невське Кремінського району Луганської області, 92917, ідентифікаційний код 13411093, судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 716 грн 66 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. В іншій частині заявлених до стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення (з урахуванням положень п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення підписано 30.06.2021.
Суддя О.В. Драгнєвіч