вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" червня 2021 р. м. Київ Справа № 911/834/21
Суддя: Грабець С.Ю.
Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом малого приватного підприємства фірми “Ерідон”
до товариства з обмеженою відповідальністю “Агропереробка”
про стягнення заборгованості в сумі 2 765 556,79 грн.,
за участю представника:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
22 березня 2021 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява малого приватного підприємства фірми “Ерідон” (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю “Агропереробка” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 2 765 556,79 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №560/20/136 від 28.08.2019 року, згідно з якими позивач зобов'язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався переданий товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.
Відповідач товар, переданий позивачем, не оплатив.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 1 802 729,51 грн. основного боргу, 111 620,27 грн. пені, 434 970,49 грн. 48 процентів річних, 416 236,52 грн. плати за користування товарним кредитом.
Ухвалою суду від 29.03.2021 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 28 квітня 2021 року.
У підготовчому засіданні 28 квітня 2021 року судове засідання відкладено на 19 травня 2021 року, про що постановлено ухвалу.
Згідно з ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Судом встановлено, що ухвала суду від 29.03.2021 року, направлена відповідачу, була повернута поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідками форми ф-20 від 13.04.2021 року із зазначенням: «неправильно зазначена (відсутня) адреса».
У зв'язку з цим, 29 квітня 2021 року судом на сайті Судової влади України розміщено оголошення про виклик відповідача у справі №911/834/21 в засідання, яке відбудеться 19 травня 2021 року.
19 травня 2021 року в засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.05.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 16 червня 2021 року.
07 червня 2021 року судом на сайті Судової влади України розміщено оголошення про виклик відповідача у справі №911/834/21 в судове засідання, яке відбудеться 16 червня 2021 року.
Ухвалою суду від 23.06.2021 року засідання відкладено на 30 червня 2021 року.
30 червня 2021 року представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 29.03.2021 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи по суті, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та вірогідність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:
28 серпня 2019 року між малим приватним підприємством фірмою “Ерідон” (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю “Агропереробка” (далі - відповідач) був укладений договір поставки (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався переданий товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно з ч. 1 ст. 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 2 ст. 267 Господарського кодексу України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно з п. 1.2 договору, найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в додатках, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 5.1 договору, умови та строк поставки товару зазначаються у додатках до цього договору або у рахунку на оплату, який містить істотні умови поставки.
Пунктом 5.3 договору встановлено, що перехід права власності на товар від позивача до відповідача, а також приймання товару по кількості та якості, здійснюється в момент передачі товару за видатковою накладною. Датою передачі товару є дата оформлення видаткової накладної, яка підписується представником відповідача. Підпис представника відповідача у видатковій накладній може бути завірений відтиском печатки відповідача та свідчить про отримання товару відповідачем: по кількості - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній; по якості - відповідно до показників та характеристик, зазначених у документах про якість та походження товару.
Згідно з ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.
Відповідно до ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Згідно з п. 2.3 договору, загальна вартість товару, що постачається за цим договором (ціна договору), визначається додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2. договору. У випадку розбіжності даних у додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що оплата товару здійснюється відповідачем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього. У випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення додатків до цього договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок позивача.
Згідно з п. 3.2 договору, сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті відповідачем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати товару (надалі - «курс Міжбанку»). Для визначення «курсу Міжбанку» сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в додатках до цього договору (надалі - «Джерело курсу іноземних валют»).
Відповідно до п. 3.3 договору, оплата товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється відповідачем на підставі рахунку на оплату, сформованого позивачем, з врахуванням умов пунктів 3.1. та 3.2. договору. Термін дії рахунку на оплату складає 3 (три) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється позивачем, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок позивача. Оплата товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється відповідачем, з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.5 цього договору.
Пунктом 9.2 договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання вповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2020 року, а в частині проведення розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Згідно з п. 2 додатку №560/20/136/1-ЗЗР від 28.08.2019 до договору поставки №560/20/136 від 28.08.2019 (далі - додаток від 28.08.2019 року), загальна вартість товару за цим додатком включаючи ПДВ - 226 413,36 грн. (двісті двадцять шість тисяч чотириста тринадцять гривень 36 копійок).
Відповідно до п. 3 додатку від 28.08.2019 року, оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється відповідачем з дотриманням умов пунктів 3.2.-3.3. договору поставки в наступному порядку: - 20,00% від загальної вартості товару відповідач сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 22.11.2019 р.; - 80,00% від загальної вартості товару відповідач сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 27.08.2020 р.
Згідно з п. 2 додатку №560/20/136/2-МД/О від 21.08.2020 р. до договору поставки №560/20/136 від 28.08.2019 (далі - додаток від 21.08.2020 року), загальна вартість товару за цим додатком включаючи ПДВ - 1 592 000,80 (один мільйон п'ятсот дев'яносто дві тисячі гривень 80 копійок).
Відповідно до п. 3 додатку від 21.08.2020 року, оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється відповідачем з дотриманням умов пунктів 3.2.-3.3. договору поставки не пізніше 28 (двадцять вісім) календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок позивача. Сторони визначили, що для товару який постачається на умовах цього додатку, термін дії рахунків-фактури складає 3 (три) банківських дні з моменту його оформлення.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору та додатків до нього позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 802 729,51 грн., про що сторонами підписані видаткові накладні №82839 від 06 вересня 2019 р., на суму 226 728,72 грн., №17776 від 21 серпня 2020 р., на суму 1 576 000,79 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За твердженнями представника відповідача, відповідач товар, поставлений позивачем за вищевказаними видатковими накладними, не оплатив.
Згідно з додатком від 28.08.2019 року, відповідач зобов'язувався сплатити позивачу 20,00% від загальної вартості товару на умовах відстрочення оплати в строк до 22.11.2019 року та 80,00% від загальної вартості товару на умовах відстрочення оплати в строк до 27.08.2020 року, а згідно з додатком від 21.08.2020 року, відповідач зобов'язувався оплатити товар не пізніше 28 календарних днів з моменту його отримання за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок позивача.
Так, остання партія товару, поставленого позивачем відповідачу, повинна була бути оплачена відповідачем не пізніше 18 вересня 2020 року.
Оскільки відповідачем борг оплачений не був, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 1 802 729,51 грн. основного боргу, 111 620,27 грн. пені, 434 970,49 грн. 48 процентів річних, 416 236,52 грн. плати за користування товарним кредитом.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Документів, що підтверджували б наявність у відповідача претензій до позивача щодо предмету, якості або кількості переданого позивачем товару, а також документів, що підтверджували б оплату боргу перед позивачем, представник відповідача суду не надав.
Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 1 802 729,51 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 111 620,27 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 6.1. договору встановлено, що за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням умов цього договору.
Згідно з п. 6.2. договору, крім відповідальності, встановленої п. 6.1 цього договору відповідач за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості не оплаченого товару за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 6.8. договору, сторони домовились про те, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).
Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Оскільки, згідно з додатком від 28.08.2019 року, відповідач був зобов'язаний оплатити 20,00% від загальної вартості товару на умовах відстрочення оплати та 80,00% від загальної вартості товару на умовах відстрочення оплати, а, згідно з додатком від 21.08.2020 року, відповідач був зобов'язаний оплатити товар не пізніше 28 календарних днів з моменту його отримання, тому відповідач був зобов'язаний оплатити товар, поставлений позивачем, наступним чином:
- за видатковою накладною №82839 від 06 вересня 2019 року:
- 20,00% від суми 226 728,72 грн., що становлять 45 345,74 грн., - до 22.11.2019 року включно;
- 80,00% від суми 226 728,72 грн., що становлять 181 382,98 грн., - до 27.08.2020 року включно;
- за видатковою накладною №17776 від 21 серпня 2020 року, - до 18.09.2020 року включно.
Як встановлено судом, відповідач переданий позивачем товар не оплатив.
Так, розмір пені за видатковою накладною №82839 від 06 вересня 2019 року, враховуючи період заборгованості з:
23.11.2019 року до 12.12.2019 року, суму боргу в розмірі 45 345,74 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 15,5%, складає 770,26 грн.;
12.12.2019 року до 30.01.2020 року, суму боргу в розмірі 45 345,74 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 13,5%, складає 1 643,63 грн.;
31.01.2020 року до 12.03.2020 року, суму боргу в розмірі 45 345,74 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 11,0%, складає 1 144,79 грн.;
13.03.2020 року до 23.04.2020 року, суму боргу в розмірі 45 345,74 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 10,0%, складає 1 040,72 грн.;
24.04.2020 року до 11.06.2020 року, суму боргу в розмірі 45 345,74 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 8,0%, складає 971,34 грн.;
12.06.2020 року до 27.08.2020 року, суму боргу в розмірі 45 345,74 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 1 144,80 грн.;
28.08.2020 року до 04.03.2021 року, суму боргу в розмірі 181 382,98 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 11 246,64 грн.;
05.03.2021 року до 11.03.2021 року, суму боргу в розмірі 181 382,98 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5%, складає 452,22 грн.;
- за видатковою накладною №17776 від 21 серпня 2020 року, враховуючи період заборгованості з:
19.09.2021 року до 04.03.2021 року, суму боргу в розмірі 1 576 000,79 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 86 351,96 грн.;
05.03.2021 року до 11.03.2021 року, суму боргу в розмірі 1 576 000,79 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5%, складає 3 929,21 грн.,
а разом 108 695,56 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.
Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача 48 процентів річних у сумі 434 970,49 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 6.7 договору встановлено, що у разі невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару у відповідності до умов цього договору, відповідач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь позивача компенсаційний платіж в розмірі 48% (сорок вісім відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу та пені).
Так, сторони за власним бажанням узгодили інший розмір процентів річних, що не суперечить приписам діючого законодавства.
Сорок вісім процентів річних за видатковою накладною №82839 від 06 вересня 2019 року, враховуючи період заборгованості з:
23.11.2019 року до 27.08.2020 року, складає 279 днів, тому сорок вісім проценти річних від суми 45 345,74 грн. становлять 16 598,43 грн.;
28.08.2020 року до 04.03.2021 року, складає 196 днів, тому сорок вісім проценти річних від суми 181 382,98 грн. становлять 46 669,97 грн.;
- за видатковою накладною №17776 від 21 серпня 2020 року, враховуючи період заборгованості з:
19.09.2021 року до 11.03.2021 року, складає 174 дні, тому сорок вісім проценти річних від суми 1 576 000,79 грн. становлять 360 034,60 грн.,
а разом 423 303,00 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача 36 та 48 процентів за користування кредитом у сумі 416 236,52 грн.
Згідно зі статтею 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Підставами для застосування до правовідносин положень статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге, - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
Згідно з п. 4 додатку від 28.08.2019 року, у разі порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 30 (тридцять) календарних днів, відповідач, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь позивача плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% (тридцять шість відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого відповідачем товару.
Відповідно до п. 4 додатку від 21.08.2020 року, у разі порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк більше, 15 (п'ятнадцять) календарних днів, відповідач, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу Україна, зобов'язаний сплатити на користь позивача плату за користування товарним кредитом у розмірі 48% (сорок вісім відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого відповідачем товару.
Згідно з п. 5 додатку від 28.08.2019 року та додатку від 21.08.2020 року, нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.
Тридцять шість процентів за видатковою накладною №82839 від 06 вересня 2019 року, враховуючи період заборгованості з:
23.11.2019 року до 27.08.2020 року, складає 279 днів, тому тридцять шість процентів річних від суми 45 345,74 грн. становлять 12 448,83 грн.;
28.08.2020 року до 04.03.2021 року, складає 196 днів, тому тридцять шість процентів річних від суми 181 382,98 грн. становлять 35 002,48 грн.;
Сорок вісім процентів за видатковою накладною №17776 від 21 серпня 2020 року, враховуючи період заборгованості з:
19.09.2021 року до 11.03.2021 року, складає 174 дні, тому сорок вісім проценти річних від суми 1 576 000,79 грн. становлять 360 034,60 грн.,
а разом 407 485,91 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.
Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 2, 3 ст. 180, ч. ч. 1, 2 ст. 189, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ч. ч. 1, 2 ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 5 ст. 254, ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 265, ч. ч. 1, 2 ст. 266, ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України, ст. 253, ч. 1 ст. 530, ст. 536, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. ч. 2, 3 ст. 120, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 165, ч. 9 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити частково позов малого приватного підприємства фірми “Ерідон” до товариства з обмеженою відповідальністю “Агропереробка” про стягнення заборгованості в сумі 2 765 556,79 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Агропереробка” (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул.Шкільна, будинок 22 А, ідентифікаційний код 30945843) на користь малого приватного підприємства фірми “Ерідон” (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, село Княжичі, вулиця Воздвиженська, будинок 46, ідентифікаційний код 19420704) 1 802 729,51 грн. (один мільйон вісімсот дві тисячі сімсот двадцять дев'ять грн. 51 коп.) основного боргу; 108 695,56 грн. (сто вісім тисяч шістсот дев'яносто п'ять грн. 56 коп.) пені; 407 485,91 грн. (чотириста сім тисяч чотириста вісімдесят п'ять грн. 91 коп.) процентів за користування товарним кредитом; 423 303,00 грн. (чотириста двадцять три тисячі триста три грн. 00 грн.) 48 процентів річних; 41 133,21 грн. (сорок одну тисячу сто тридцять три грн. 21 коп.) витрат на сплату судового збору.
Відмовити в іншій частині позову.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 01.07.2021 року.
Суддя С. Грабець