ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.06.2021Справа № 910/14913/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. за участі
секретаря судового засідання Маринченко М.В., розглянувши в порядку загального
позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями
«Сканія Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проскан»
про розірвання договору від 01.10.2007
та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проскан»
до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Сканія
Україна»
про стягнення 169 651 595, 00 грн.,
за участі представників:
позивача (відповідача за зустрічним позовом) - Замула С.В.,
Йюде Хокан Вільгельм , Крастінс Інтс , Пугайко І.І. , Єна С.О.
відповідача (позивача за зустрічним позовом) - Гішко В.С. , Крикуненко С.В. ,
та за участі перекладача - Артеменко М.А.
Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" про розірвання договору від 01.10.2007.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач належним чином не виконує умови договору від 01.10.2007.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14913/18. Розгляд справи призначено на 04.12.2018.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 03.12.2018 відповідач подав клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву по справі № 910/14913/18. Обгрунтовуючи клопотання тим, що ухвалу про відкриття провадження у справі № 910/14913/18 Товариство з обмеженою відповідальністю "Проскан" отримало лише 03.12.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 задоволено клопотання відповідача про продовження процесуального строку для подання відзиву у справі № 910/14913/18. Продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "Проскан" процесуальний строк для надання відзиву у справі № 910/14913/18 до 22.12.2018.
У судовому засіданні 04.12.2018 судом постановлено ухвалу не виходячи до нарадчої кімнати, якою продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання до 15.01.2019.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) відповідач надав письмовий відзив на позов та зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" про стягнення 169 651 595, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" про стягнення 169 651 595, 00 грн. до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/14913/18. Відповідно до частини третьої статті 180 Господарського процесуального кодексу України вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом. Підготовче засідання у справі призначено на 05.02.2019.
З метою забезпечення процесуальних прав учасників справи у підготовчому засіданні оголошено перерву до 05.02.2019.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 21.01.2019 представник Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" подав письмову відповідь на відзив.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 04.02.2019 представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) подав письмовий відзив на зустрічну позовну заяву та письмову заяву про застосування позовної давності до вимог за зустрічним позовом.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" 04.02.2019 подав до суду клопотання про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія України" копій інвойсів та видаткових накладних, якими оформлені здійснені дилерами та дистриб'ютором продажі (поставки) нових вантажних автомобілів "Сканія" на території міста Києва, Київської, Житомирської, Чернігівської областей.
Для надання можливості представникам сторін ознайомитися з матеріалами справи, у судових засіданнях з 05.02.2019 до 12.02.2019 оголошувалась перерва.
До Господарського суду міста Києва 11.02.2019 від позивача (відповідача за зустрічним позовом) надійшли письмові заперечення.
У судовому засіданні 12.02.2019 розглянуто клопотання відповідача (позивача за зустрічним позовом) про витребування у позивача (відповідача за зустрічним позовом) доказів.
З метою встановлення правомірності заявлених позовних вимог, для всебічного, повного, об'єктивного розгляду спору, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 задоволено клопотання відповідача (позивача за зустрічним позовом) про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" документів, встановлено строк для їх надання до 06.03.2019 включно та відкладено підготовче засідання до 12.03.2019.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 19.02.2019 представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) подав заяву про надання копії ухвали Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 та просив суд продовжити процесуальний строк для надання доказів, витребуваних ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2019. Мотивуючи клопотання тим, що станом на 19.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" не отримувало ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2019 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" про продовження процесуального строку для подання доказів та видачі копії ухвали Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 по справі № 910/14913/18 відмовлено.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 01.03.2019 представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) подав повторно заяву про продовження процесуального строку для надання доказів, витребуваних ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2019. Мотивуючи клопотання тим, що загальний обсяг витребуваних документів становить понад 20 000, 00 аркушів, що унеможливлює виконати вимоги ухвали у визначений судом строк.
Приймаючи до уваги обсяг витребуваних судом документів та з урахуванням їх необхідності ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" про продовження процесуального строку для виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 у справі № 910/14913/18. Продовжено позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) встановлений процесуальний строк для надання витребуваних судом документів до 24.04.2019.
Враховуючи, що Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" продовжено процесуальний строк для надання витребуваних судом доказів, у судовому засіданні з 12.03.2019 до 14.05.2019 оголошувалась перерва.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 24.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" надало заяву про долучення до матеріалів справи додаткових документів.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 08.05.2019 та 03.06.2019 представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) подав клопотання про забезпечення судових витрат.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 14.05.2019 представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) подав письмові заперечення на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" на зустрічну позовну заяву.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 14.05.2019 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" подав клопотання про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" надіслати відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) копії доказів, поданих до Господарського суду міста Києва на виконання вимог ухвали про витребування доказів.
Враховуючи, що обсяг доказів є надмірним (частина дев'ята статті 80 Господарського процесуального кодексу України), у судовому засіданні 14.05.2019 суд відмовив у задоволенні поданого відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) клопотання.
У судовому засіданні 14.05.2019 представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) заявив клопотання про оголошення перерви для надання можливості ознайомитися з поданими документами.
Для надання можливості представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" ознайомитися з поданими документами, у судовому засіданні з 14.05.2019 до 04.06.2019 оголошувалась перерва.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 03.06.2019 представник Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" подав письмові заперечення.
У судовому засіданні 04.06.2019 розглянуто подане позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) клопотання про забезпечення судових витрат.
З огляду на доказову необґрунтованість доводів, викладених позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) в поданому клопотанні, у судовому засіданні 04.06.2019 судом постановлено ухвалу не виходячи до нарадчої кімнати, якою відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 04.06.2019 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" подав клопотання про надання додаткового строку для ознайомлення з матеріалами справи.
У судовому засіданні 04.06.2019 розглянуто подане відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) клопотання та задоволено судом, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 підготовче засідання відкладено до 18.06.2019.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 18.06.2019 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" подав клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи.
Для надання можливості сторонам підготувати питання, з яких має бути проведена експертиза, у судовому засіданні з 18.06.2019 до 23.07.2019 оголошувалась перерва.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 18.07.2019 представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) подав клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи з орієнтовним переліком питань.
У судовому засіданні 23.07.2019 розглянуто клопотання відповідача (позивача за зустрічним позовом) про призначення у справі судово-економічної експертизи.
Ухвалою від 23.07.2019 Господарський суд міста Києва задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" про призначення судової економічної експертизи. Призначено у справі № 910/14913/18 судову економічну експертизу. Проведення судової економічної експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, місто Київ, вулиця Смоленська, 6).
Від експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 15.11.2019 надійшло клопотання про витребування додаткових матеріалів від Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна", необхідних для проведення судово-економічної експертизи.
Ухвалою від 20.11.2019 Господарський суд міста Києва задовольнив клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про витребування додаткових матеріалів від Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна", необхідних для проведення судово-економічної експертизи та зобов'язав Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" у строк до 13.12.2019 надати до суду документи, перелік та порядок оформлення яких вказаний у клопотанні експерта науково-дослідного інституту судових експертиз від 12.11.2019.
Від представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) 12.12.2019 надійшло клопотання про продовження строку надання документів для проведення судової економічної експертизи.
Дане клопотання обґрунтовано тим, що для підготовки та надання до суду витребуваних документів позивачу необхідно значний проміжок часу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" у задоволенні клопотання про продовження строку надання документів для проведення судової економічної експертизи.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі № 910/14913/18 скасовано. Матеріали оскарження у справі № 910/14913/18 направлено до Господарського суду міста Києва для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" про продовження строку для надання до суду документів для проведення судової економічної експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Сканія Україна» про продовження строку надання додаткових матеріалів, встановленого ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2019, задоволено. Продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Сканія Україна» строк для подання витребуваних ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 документів.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 30.07.2019 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" подав письмові пояснення та заяву про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Сканія Україна» надати витребувані докази.
Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) 18.09.2020 повторно подав до суду письмову заяву про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Сканія Україна» надати витребувані докази.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 01.10.2020 представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) подав додаткові документи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 на виконання клопотання експерта про витребування додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової економічної експертизи, надіслано додаткові матеріали.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 25.02.2021 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов експертний висновок та матеріали справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 поновлено провадження у справі № 910/14913/18. Підготовче засідання призначено на 30.03.2021.
Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) у підготовчому засіданні 30.03.2021 заявив клопотання про залучення перекладача, яке судом задоволене.
З метою забезпечення процесуальних прав учасників справи у підготовчому засіданні 30.03.2021 оголошено перерву до 06.04.2021.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 30.03.2021 представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, яку в подальшому визнав помилковою та просив не розглядати.
Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) подав до суду клопотання про колегіальний розгляд справи, у задоволенні якого судом відмовлено, у зв'язку з її необґрунтованістю та з огляду на строки розгляду даної справи.
До Господарського суду міста Києва 01.04.2021 від представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) надійшли клопотання про розподіл судових витрат, зауваження до висновку експерта та клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, яке суд задовольнив.
Від представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) 05.04.2021 надійшли документи для долучення до матеріалів справи та заява про зміну предмету зустрічного позову, яку суд прийняв до розгляду.
Для надання можливості сторонам ознайомитися з поданими документами, у судовому засіданні 06.04.2021 оголошено перерву до 20.04.2021.
Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) подав до суду документи для долучення до матеріалів справи, клопотання про витребування оригіналів доказів та заяву про виклик експертів для надання пояснень щодо висновку.
Надана позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) заява про виклик експертів обґрунтовується виключно необхідністю з'ясування питань застосування до даних правовідносин статей 625 та 623 Цивільного кодексу України, тобто вирішення питань права. Заява не містить належного обґрунтування необхідності роз'яснення експертами питань, що потребують спеціальних знань, відповідно, у суду відсутні процесуально-правові підстави для її задоволення. Враховуючи наведене, судом відмовлено у задоволенні відповідного клопотання.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 20.04.2021 представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) подав письмові заперечення та документи для долучення до матеріалів справи.
Судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача (відповідача за зустрічним позовом) про витребування оригіналів доказів, оскільки останні мають розглядатись (за необхідності) на стадії дослідження доказів.
Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) у підготовчому засіданні 20.04.2021 подав письмові пояснення.
У підготовчому засіданні 20.04.2021 оголошено перерву до 18.05.2021.
На електронну адресу Господарського суду міста Києва 17.05.2021 від представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що уповноважені представники 18.05.2021 будуть зайняті у іншому судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог, складу учасників судового процесу, з'ясування заперечень проти позовних вимог, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, зібрання відповідних доказів та вчинення інших процесуальних дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України при розгляді цієї справи судом застосовано (у тому числі) Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, у підготовчому засіданні з урахуванням часу проведення комісійної експертизи судом надано достатньо часу та процесуальних можливостей для найбільш ефективного захисту учасниками своїх прав, у тому числі для доведення своєї правової позиції належними та допустимими доказами. У той же час, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд має забезпечувати розгляд справи упродовж розумного строку.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумності строку розгляду спору є (у тому числі) правова та фактична складність справи; поведінка заявника та інших учасників процесу; характер процесу та його значення для заявника тощо.
Судом визнано об'єктивно необхідним надання сторонам додаткового часу для захисту власних прав, зібрання та ознайомлення з доказами, надання заперечень тощо з огляду на часовий період тривалості правовідносин учасників та кількість томів матеріалів справи.
У той же час, продовження (відкладення) підготовчого засідання надалі судом визнано невмотивованим.
Враховуючи загальну кількість представників позивача (відповідача за зустрічним позовом), що приймають участь у судових засіданнях, та враховуючи строк розгляду даного спору, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача (відповідача за зустрічним позовом) про відкладення розгляду справи.
Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) подав до суду письмові заперечення, додаткові письмові пояснення та документи для долучення до матеріалів справи.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 18.05.2021 представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) подав документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про витребування оригіналів доказів, у задоволенні якого судом відмовлено, оскільки останні мають розглядатись (за необхідності) на стадії дослідження доказів.
За результатами підготовчого засідання 18.05.2021 судом прийнято рішення про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті у судовому засіданні 15.06.2021.
Представники позивача (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 15.06.2021 підтримали вимоги, викладені у первісній позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні. Вимоги зустрічного позову ними заперечувались повністю.
Представники відповідача (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні підтримали вимоги, викладені в зустрічній позовній заяві та просили їх задовольнити у повному обсязі, проти задоволення первісного позову заперечували повністю.
У зв'язку з великим обсягом досліджуваних судом доказів та фізичною неможливістю їх дослідження протягом робочого дня у судовому засіданні 15.06.2021 (на стадії дослідження доказів) оголошено перерву до 22.06.2021.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 22.06.2021 представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) подав промову у судових дебатах, клопотання про приєднання доказів, які суд залишив без розгляду на підставі частини другої статті 207 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 22.06.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Сторонами у справі 01.10.2007 укладено дилерський договір, за умовою пункту 2.1 якого первісний позивач надав відповідачу (за первісним позовом) право неексклюзивного (невиключного) продажу продукції торгової марки Scania у визначених додатком 2 регіонах України.
Підписаний представниками сторін додаток №2 до договору від 01.10.2007 містить графічне зображення карти Київської, Чернігівської та Житомирської областей України з текстовими позначеннями назв населених пунктів у латинській транслітерації та окремо виділеного текстового напису Kiev Province. Відповідно, територією дії права первісного відповідача здійснювати продаж продукції Сканія є території Київської (включно з містом Київ), Чернігівської та Житомирської областей України.
За своєю правовою природою укладений сторонами у справі господарсько-правовий договір від 01.10.2007 є змішаним у розумінні частини другої статті 628 Цивільного кодексу України.
Цей договір містить елементи (щонайменше) договорів купівлі-продажу, поставки, агентського, комісії та спільної діяльності. Частина договірних норм укладеної сторонами у справі угоди врегульовує правовідносини, які не підпадають під пряме правове регулювання цивільного та господарського законодавства окремо визначених видів зобов'язань.
Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (частина третя статті 173 Господарського кодексу України).
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, у тому числі, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (частина четверта статті 179 Господарського кодексу України).
У перш за все, дилерські договори регулюють відносини зі здійснення поставок та перехід права власності на товар до дилера (який по суті є торговим посередником) для здійснення подальшої реалізації (перепродажу) безпосереднім споживачам.
У даному випадку, за визначенням пункту 2.1 основною метою укладення договору від 01.10.2007 є реалізація продукції Сканія. Відповідно, базовими відносинами, що регулює укладений сторонами у справі дилерський договір є відносини купівлі-продажу за участі торгового посередника.
До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина друга статті 628 Цивільного кодексу України).
В основу первісного позову покладено твердження про порушення первісним відповідачем вимог статті 4 договору від 01.10.2007.
Пунктом 4.1 статті 4 договору від 01.10.2007 визначено, що дилер (первісний відповідач) повинен готувати та забезпечувати існування ефективно-діючої та першокласної системи продажу та сервісного обслуговування на території для виконання своїх зобов'язань за цим договором, що включає, зокрема, наймання досвідченого та ввічливого персоналу з продажу та кваліфікованих механіків та техніків.
Відповідно до пункту 4.2 договору від 01.10.2007 дилер повинен збудувати, утримувати та експлуатувати уповноважену майстерню Сканії, укомплектовану усім необхідним устаткуванням, у спосіб, що відповідає міжнародній репутації та іміджу Сканії.
За умовою пункту 4.3 договору від 01.10.2007 дилер повинен мати адміністративні та технологічні площі, необхідні для здійснення продажів, сервісного обслуговування та зберігання продукції.
Пунктом 4.4 договору від 01.10.2007 визначено, що дилер зобов'язаний підтримувати вказані приміщення у хорошому стані та утримувати у чистоті прилеглу територію, не допускаючи наявності сміття та бруду. Сторони згодні, що такий стан приміщень є передумовою високоякісного та ефективного обслуговування клієнтів та розглядаються як суттєва умова продовження дії цього договору.
Посилаючись до позитивно-правових приписів частини першої статті 368 Цивільного кодексу України та частини другої статті 180 Господарського кодексу України первісний позивач стверджує, що наведені вище договірні норми пунктів 4.1-4.4 є істотними умовами договору від 01.10.2007, які було порушено первісним відповідачем внаслідок реалізації його нерухомого майна банком - кредитором.
Посилання первісного позивача до правової норми статті 368 Цивільного кодексу України суд визнає помилковим, оскільки ця норма не регулює відносини сторін у даній справі.
Відповідно до частини другої статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Суд не може погодитись з правовою позицією первісного позивача, оскільки наведені вище договірні норми пунктів 4.1-4.4 не містять жодної чітко визначеної вимоги до організації діяльності первісного відповідача, у тому числі і до технологічних та інших приміщень, у тому числі їх мінімально необхідної площі, інших мінімально необхідних розмірів, вимог до розташування, вимог до наявності чітко визначеного устаткування тощо.
Натомість, умови пунктів 4.1-4.4 за своєю правовою природою є лише нормами-принципами, які цілком та повністю збудовані на лінгвістичних конструкціях, які фактично не можуть створити юридично-значимі наслідки.
Зокрема, використання таких критеріїв оцінки як «ефективно-діюча», «першокласна», «досвідчений та ввічливий персонал», «укомплектування усім необхідним обладнанням, що відповідає іміджу» тощо унеможливлює взагалі доведення факту правопорушення, оскільки ці критерії оцінки є суто суб'єктивними критеріями і повністю залежать від їх сприйняття певною особою.
Відсутність у зафіксованих підписами учасників текстах договорів об'єктивних критеріїв оцінки виконання зобов'язання (наприклад, площею 100 квадратних метрів, 5 підйомників, 10 домкратів, продаж десяти автомобілів тощо) фактично унеможливлює будь-яке твердження про можливе порушення цих договірних норм первісним відповідачем.
Суд виходить з того, що заявлена вимога первісного позову про розірвання договору у зв'язку з порушенням контрагентом істотних умов цього договору знаходиться у прямій залежності з встановленням факту господарсько-правового правопорушення відповідачем (у даному випадку - за первісним позовом), оскільки є одним з можливих негативним правовим наслідком неправомірної поведінки.
У своїх процесуальних документах (в частині розгляду судом вимог зустрічного позову) первісним позивачем неодноразово і вірно наголошено, що склад господарсько-правового правопорушення утворюється: 1) протиправною поведінкою суб'єкта господарювання; 2) наявністю негативних наслідків (у тому числі можливо і збитків); 3) причинно-наслідковим зв'язком між протиправною поведінкою правопорушника і негативними наслідками; 4) виною правопорушника.
Відповідно, заявляючи вимогу про розірвання господарсько-правового договору у зв'язку з порушенням відповідачем свого зобов'язання позивач має прямий процесуальний обов'язок довести суду поза розумним сумнівом наявність перших трьох складових, що утворюють склад правопорушення. З урахуванням презумпції вини правопорушника, позивач не має процесуального обов'язку доведення четвертої складової.
Наведений процесуальний обов'язок первісним позивачем не виконано.
Суду не доведено поза розумним сумнівом факту наявності перших трьох складових господарсько-правового правопорушення.
Враховуючи наведене, судом встановлено недоведеність первісним позивачем факту порушення первісним відповідачем умов укладеного ними господарського договору, яке може бути визнано належною підставою для застосування такого негативного наслідку як розірвання договору.
Суд також не може визнати належною підставою і твердження первісного позивача про недоведеність здійснення господарської діяльності за своїм місцезнаходженням. Відповідно до умови пункту 4.6 договору від 01.10.2007 первісному відповідачу надано право будівництва сервісних станцій на його території (відповідно до додатку №2 - Kiev Province), що розуміється судом як: «у будь якому місці на території Київської, Чернігівської або Житомирської областей». Крім того, укладений сторонами у справі договір не містить прямого зобов'язання первісного відповідача мати такі об'єкти саме у приватній власності.
За своєю правовою природою наведені первісним позивачем обставини, у тому числі і реалізація поза волею відповідача іпотечного майна, є істотною зміною обставин у розумінні статті 652 Цивільного кодексу України, а не порушенням відповідачем суттєвих умов договору.
Частинами першою та другою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Майнові господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (частина перша статті 179 Господарського кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома статті 193 Господарського кодексу України).
Наведені норми позитивного права фактично встановлюють загальне правило обов'язковості виконання прийнятого за укладеним договором зобов'язання і неможливості його зміни або розірвання за одностороннім волевиявленням одного з учасників угоди.
Одностороння відмова від договору допустима лише як виключення з загального правила у випадках, прямо передбачених договором або законом.
Цивільний кодекс України передбачає три основні види односторонньої відмови від договору:
1) як санкцію за порушення умов договору другою стороною;
2) як право на вчинення односторонньої відмови без застосування мір цивільно- правової відповідальності;
3) як безпідставну відмову від договору за відсутності порушень умов договору другою стороною з покладенням на сторону, що відмовилася, негативних правових наслідків, передбачених договором або законом.
В усіх перерахованих випадках одностороння відмова від договору не спричиняє, як правило, його автоматичне припинення або розірвання, оскільки інша сторона має право оспорити односторонню відмову від договору у суді, який може визнати її неправомірною (правомірною) і визнати на вимогу однієї із сторін договір розірваним із застосуванням відповідних правових наслідків до винної сторони. Якщо ж відмова безпідставна, суд може на вимогу позивача зобов'язати виконати договір, за винятком тих випадків, коли законом стороні надається безумовне привілеєве право на відмову від договору або визнати його розірваним.
Як зазначалось раніше, суду не доведено первісним позивачем факт грубого порушення первісним відповідачем умов договору у розумінні частини другої статті 651 Цивільного кодексу України (істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору).
У даному випадку, стаття 13 укладеного сторонами у справі дилерського договору від 01.10.2007 не передбачає право одностороннього припинення його дії. За умовами пунктів 13.1-13.3 припинення договору можливо лише шляхом укладення відповідної угоди, що по суті вимагає волі до припинення правовідносин обох учасників угоди.
Таким чином, укладеним сторонами договором не передбачено право учасника угоди на безпідставну відмову від договору без застосування мір цивільно-правової відповідальності.
Фактично, у даному випадку мова йде про розірвання договору у судовому порядку за ініціативою одного з учасників за відсутності або недоведеності порушень умов договору другою стороною.
Відсутність або недоведеність факту істотного порушення договору контрагентом первісного позивача унеможливлює застосування судом правових наслідків, визначених частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 206 Господарського кодексу України господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.
Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцяти денний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Виходячи з наведеного, суд встановлює наявність правової підстави та дотримання первісним позивачем порядку розірвання господарсько-правового договору від 01.10.2007.
Відповідно, суд задовольняє первісний позов повністю.
Частиною третьою статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Первісним відповідачем у справі заявлено до одночасного розгляду зустрічний позов про стягнення з первісного позивача збитків, які виникли під час дії дилерського договору від 01.10.2007 внаслідок порушення ним (первісним позивачем) своїх господарсько-правових зобов'язань.
Судом залишено поза увагою доводи зустрічного позову в частині існування дилерських відносин сторін з 11 квітня 1995 року, оскільки договірне врегулювання цих відносин було змінено новаційними зобов'язаннями за дилерським договором від 01.10.2007 (пункт 16.2).
При вирішенні спору, визначеного зустрічним позовом, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).
Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
За позитивно-правовим приписом частини третьої статті 216 Господарського кодексу України потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.
За приписами статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Таким чином, при вирішенні спору про стягнення збитків позивач (у даному випадку - за зустрічним позовом) має процесуальний обов'язок довести суду факт порушення відповідачем (у даному випадку - за зустрічним позовом) господарського зобов'язання, наявність збитків у певному грошовому еквіваленті та причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням та виникнення збитків. В свою чергу, з огляду на встановлену законодавством презумпцію, доведення відсутності вини у вчиненому правопорушенні є процесуальним обов'язком відповідача (у даному випадку - за зустрічним позовом).
В обґрунтування зустрічної позовної заяви покладено твердження про неодноразові порушення зустрічним відповідачем (позивачем за первісним позовом) умов договору, якими врегульовано територіальний принцип реалізації продукції Сканія.
За умовою пункту 8.13 дилерського договору від 01.10.2007 відповідач за зустрічним позовом зобов'язався здійснювати контроль продажів продукції усіма дилерами за територіальним принципом та вживати заходи при його недотриманні, максимально захищаючи при цьому права місцевого дилера.
У випадку, якщо дилер планує здійснити продаж у регіоні, закріпленому за іншим дилером, це повинно бути попередньо погоджено з місцевим дилером. У випадку згоди місцевого дилера, останній отримує компенсацію у розмірі 2% (пункт 8.10 договору від 01.10.2007).
У випадку продажу вантажівки в чужому регіоні без попереднього узгодження з місцевим дилером продавець втрачає право на дилерську комісію, яка повністю виплачується місцевому дилеру (пункт 8.12 договору від 01.10.2007).
Як зазначалось раніше, відповідно до додатку №2 до договору від 01.10.2007 позивач за зустрічним позовом був протягом дії цієї угоди місцевим дилером у Київській, Чернігівській та Житомирській областях України.
Пунктами 12.1 та 12.2 договору від 01.10.2007 встановлено пряму заборону для його сторін передавати будь-які права чи обов'язки третім особам без внесення відповідних змін до цього договору.
Доказів внесення сторонами змін у правове регулювання пунктів 8.10 - 8.13 дилерського договору матеріали справи не містять, відповідно, ці договірні умови є обов'язковими до виконання.
Таким чином, суд погоджується з покладеним в основу зустрічного позову твердженням, що умовами договору фактично передбачено три можливі способи реалізації продукції Сканія на території Київської, Чернігівської та Житомирської областей України:
1) безпосередньо самим позивачем за зустрічним позовом;
2) іншим дилером за погодженням з позивачем за зустрічним позовом;
3) продаж без погодження з позивачем за зустрічним позовом.
При цьому, у першому та третьому випадках позивач за зустрічним позовом отримує право на повну дилерську винагороду, а у другому - 2% від суми продажу.
Носієм прямого господарсько-правового обов'язку здійснення контролю продажів продукції усіма дилерами за територіальним принципом та вжиття відповідних заходів є відповідач за зустрічним позовом (пункт 8.13 дилерського договору від 01.10.2007).
Таким чином, у випадку продажу продукції на території Київської, Чернігівської та Житомирської областей України іншим ніж позивач за зустрічним позовом дилером, саме відповідач за зустрічним позовом мав врахувати та перерозподілити відповідні грошові винагороди в залежності від наявності факту погодження місцевим дилером відповідного продажу.
Невиконання ним свого прямого та чітко визначеного укладеним договором господарсько-правового зобов'язання утворює першу складову господарського правопорушення.
Фактично, всі заявлені зустрічним позивачем в обґрунтуванні збитків продажі було здійснено без погодження з позивачем (за зустрічним позовом), що спростовує доводи відповідача (за зустрічним позовом) в частині підписання звітів та актів приймання-передачі виконаних робіт.
Оскільки позивач за зустрічним позовом не надавав згоду та не погоджував в інший спосіб реалізацію продукції Сканія на своїй території (території, на яку розповсюджуються його права як місцевого дилера) іншими особами, він не міг знати про такі продажі і, відповідно, не міг їх врахувати у своїх звітах місцевого дилера.
У той же час, відповідач за зустрічним позовом не міг не знати про здійснення таких господарських операцій на території Київської, Чернігівської та Житомирської областей України іншими дилерами, оскільки саме він здійснював поставки продукції, мав необхідний для цього програмно-технічний комплекс та був прямо зобов'язаною особою за умовою пункту 8.13 дилерського договору від 01.10.2007.
Відповідно, посилання відповідача за зустрічним позовом (зокрема, у відзиві та наданому суду 07.04.2021 клопотанні) до договірного регулювання агентських відносин (пошук покупців, проведення з ними переговорів, укладення договорів тощо) не має прямого відношення до даного спору, оскільки предметом даного судового дослідження є завдання збитків внаслідок можливого порушення відповідачем за зустрічним позовом умов пунктів 8.13 та 8.12 договору, тобто реалізація продукції без погодження з місцевим дилером та ухилення від виплати дилерської винагороди.
За твердженнями зустрічної позовної заяви про факти здійснення продажів продукції Сканія відповідачем (за зустрічним позовом) та його (іншими ніж позивач за зустрічним позовом) дилерами на визначеній додатком до договору від 01.10.2007 території стало відомо після дослідження Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз дослідження програмного комплексу управління підприємством «Міф» (висновок №5861 від 19.12.2016).
Судом відхилено доводи відповідача за зустрічним позовом в частині невідповідності висновку №5861 вимогам чинного на час розгляду справи законодавства, оскільки у даному випадку мають застосовуватись відповідні вимоги, що діяли на час проведення дослідження та оформлення його висновків. Зокрема, діюча станом на грудень 2016 року попередня редакція Господарського процесуального кодексу України не передбачала вимог до висновків, які пізніше у наступній редакції Кодексу встановлені статтею 98 і до якої посилається відповідач у відзиві. Відповідно, у цій частині судом застосовується правове регулювання статті 5 Цивільного кодексу України.
Окремо суд зазначає, що недотримання будь-яким учасником договору встановленого цим договором порядку досудового врегулювання спору шляхом переговорів не має правовим наслідком обмеження права на судовий захист порушеного права і нічого не може доводити під час судового розгляду спору.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За правовими приписами статті 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.
Судом відхилено доводи обох сторін в частині відсутності чи наявності у відповідача за зустрічним позовом права за посередництва інших дилерів, інших третіх осіб або від власного імені здійснювати продажі продукції Сканія на території, визначеної додатком №2 до дилерського договору від 01.10.2007, у тому числі і посилання до відповідних підзаконних правових актів, що частково регулюють порядок дилерської діяльності з продажу автомобільної техніки.
Право на власний розсуд розпоряджатись належним йому майном є гарантованим, зокрема, статтею 41 Конституції України та статтею 1 першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом.
Крім того, можливість здійснення прямих продажів або продажів іншими дилерами фактично зумовлюється пунктом 8.12 договору.
У той же час, при здійсненні цього права (реалізації продукції без узгодження з місцевим дилером) відповідач за зустрічним позовом стає одночасно зобов'язаною особою на підставі пункту 8.13 дилерського договору від 01.10.2007 здійснити контроль та виплатити дилерську винагороду позивачу за зустрічним позовом як місцевому дилеру у порядку пункту 8.12.
Продаж продукції на визначеній договором території без сплати винагороди місцевому дилеру є порушенням встановленого пунктами 8.13 та 8.12 дилерського договору від 01.10.2007 порядку.
Відповідачем за зустрічним позовом не заперечено та не доведено суду відсутність наведених у зустрічній позовній заяві господарсько-торгівельних операцій.
Окремо суд встановлює, що позовні вимоги зустрічного позову ґрунтуються на порушенні саме грошового зобов'язання з виплати дилерської винагороди, а не на порушенні порядку здійснення продажів без погодження місцевого дилера. Факти продажів без відповідного погодження є лише складовою, що може доводити право зустрічного позивача на отримання відповідних сум дилерської винагороди.
Відповідно, посилання відповідача за зустрічним позовом до правової природи агентських та комісійний відносин є помилковим. Позитивно-правове регулювання агентських та комісійних відносин можливо застосовувати лише до визначеної пунктом 8.10 договору відносин, проте відповідні норми не можна застосовувати до відносин, які сторони договору врегулювали пунктом 8.12.
Окремо суд зазначає, що спроба відповідача за зустрічним позовом одностороннього трактування умови договору, визначеної пунктом 8.12, як правило, що поширюється виключно на позивача за зустрічним позовом при можливому продажу саме ним продукції Сканія в інших регіонах, судом відхиляється, оскільки договірна норма пункту 8.12 не містить подібного обмеження. Відповідно, норма діє як для позивача за зустрічним позовом при продажу ним без погодження продукції в інших регіонах (в частині втрати права на дилерську винагороду), так і на інших торгових посередників відповідача за зустрічним позовом, при продажу ними продукції на визначеній договором від 01.10.2007 території (у цьому випадку - позивач набуває право отримати повну суму дилерської винагороди).
За приписом частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивачем за зустрічним позовом доведено суду поза розумним сумнівом факти здійснення продажів продукції на визначеній договором від 01.10.2007 території без попереднього чи наступного погодження місцевим дилером як особисто відповідачем за зустрічним позовом, так і іншими дилерами, у тому числі ТОВ «Київ Скан», ТОВ «Донбас-Скан-Сервіс», ТОВ «Сканія Львів» та ТОВ «Дніпро-Скан-Сервіс».
За висновками (Висновок №22071/19-72/37327-37355/20-72 від 29.12.2020) експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комісійної судової експертизи у господарській справі №910/14913/18 загальна сума доведеного позивачем за зустрічним позовом доходу відповідача за зустрічним позовом від здійснення продажів продукції Сканія на визначеній договором від 01.10.2007 території в період часу з 01.10.2007 до 17.12.2017 від власного імені та за посередництва наведених вище дилерів без отримання попереднього узгодження місцевого дилера склала 1 094 534 558,39 грн.
Доказів здійснення розрахунків відповідача за зустрічним позовом з позивачем за зустрічним позовом відповідно до умов пунктів 8.12 та 8.13 договору від 01.07.2007 матеріали справи не містять. Матеріали справи також не містять і доказів погодження цих продажів продукції Сканія з позивачем за зустрічним позовом.
Судом відхилено повністю заперечення відповідача щодо проведеної у межах даної справи Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (Висновок №22071/19-72/37327-37355/20-72 від 29.12.2020) комісійної судової експертизи та висновків експертів, викладені у наданих суду 01.04.2021 письмових зауваженнях, з наступних мотивів:
1) експерти не вирішували питання права, віднесені Законом до компетенції суду, а надали відповіді на поставлені судовим рішенням питання в частині підтвердження або спростування вірності розрахунків позивача за зустрічним позовом при визначенні розміру позовних вимог;
2) відповідачем за зустрічним позовом помилково звужується питання збитків до можливого продажу автомобілів саме позивачем за зустрічним позовом (відповідні відносини сторін договору взагалі не є предметом судового дослідження);
3) предметом дослідження та доказування у даній справі є (у тому числі) наявність або відсутність фактів здійснення розрахунків у встановленому пунктами 8.10 - 8.13 договору від 01.07.2007 порядку при продажу не місцевим дилером на території місцевого дилера продукції Сканія;
4) відображення або не відображення господарських операцій в бухгалтерському, податковому, статистичному чи будь-якому іншому обліку суб'єктом господарської діяльності не має правовим наслідком недійсність або нікчемність відповідних правочинів і не має істотного значення з точки зору цивільного права;
5) пункт 19 Зауважень по суті вірно окреслює коло предмету доказування, у тому числі - підтвердження розміру збитків. Проте наступний 20 пункт цього ж документу має пряме протиріччя про відсутність у висновку відповіді на жодне питання. Висновок комісійної експертизи (у розумінні статті 105 Господарського процесуального кодексу України) надає прямі та чіткі відповіді на поставлені судовим рішенням питання в частині документального підтвердження наявними у матеріалах справи доказами здійснених позивачем за зустрічним позовом розрахунків;
6) викладення у документі загальних міркувань про недоведеність певних фактів є лише викладенням суб'єктивної думки певної особи і за відсутності будь-яких доказів не може спростувати висновки проведеного у відповідності до вимог процесуального Закону експертного дослідження.
Окремо суд має зазначити, що надані відповідачем за зустрічним позовом 01.04.2021 письмові зауваження прямо не заперечують наведені позивачем за зустрічним позовом факти продажу на його дилерській території іншими особами, у тому числі самим відповідачем та іншими дилерами, продукції Сканія.
Суд має визнати помилковими та відхилити доводи відзиву на зустрічний позов в частині визначення доходу суб'єкта господарської діяльності за формулою: валовий дохід мінус сума валових витрат. Цією формулою визначається прибуток, а не дохід підприємства.
Фактично, відповідачем за зустрічним позовом застосовано правову норму частини першої статті 142 Господарського кодексу України без зазначення цієї правової норми та видаливши з визначення перше слово - прибуток.
Суд має наголосити, що практично всі заперечення відповідача за зустрічним позовом зводяться до недоведеності вимог зустрічного позивача належними та допустимими доказами.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються, у тому числі, висновками експертів.
Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з наведених правових приписів процесуального Закону судом встановлено відсутність підстав для відхилення висновків проведеної у межах даної справи Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (Висновок №22071/19-72/37327-37355/20-72 від 29.12.2020) комісійної судової експертизи.
Відповідно, суд встановлює, що Висновок №22071/19-72/37327-37355/20-72 від 29.12.2020 за результатами проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз комісійної судової експертизи у господарській справі №910/14913/18 є належним доказом і має враховуватись при винесенні рішення по суті.
У той же час, виходячи з наведених вище процесуальних норм, суд має відхилити наданий відповідачем за зустрічним позовом додаток до клопотання про приєднання доказів, наданого суду через відділ діловодства 01.04.2021.
При досліджені наданого відповідачем за зустрічним позовом документу Господарським судом міста Києва встановлено, що останній має назву «Рецензія на Висновок експертів від 29.12.2020 №22071/19-72/37327-37355/20-72 за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи у господарській справі №910/14913/18», датований 29 березня 2021 року, виконаний на бланку товариства з обмеженою відповідальністю «Експертна група «ЕС енд ДІ», підписаний фізичною особою ОСОБА_7 та скріплений власною печаткою фізичної особи ОСОБА_7 ..
Суд окремо має зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України чітко визначає правовий статус експертного висновку (стаття 73) та вимоги до проведення експертизи і висновку експерта (параграф шостий глави 5).
У той же час, процесуальний Закон не містить жодного посилання та не передбачає правових підстав та правової можливості здійснювати рецензування судових експертиз, виконаних під час розгляду справи, будь-якими особами.
Не передбачає правової можливості рецензування висновків проведеної судової експертизи і жодний нормативно-правовий акт на законодавчому рівні, у тому числі і Закон України «Про судову експертизу».
Суд погоджується з доводами позивача за зустрічним позовом, викладені у наданих суду 20.04.2021 запереченнях, що єдиним (суд звертає увагу - підзаконним нормативно-правовим актом), що передбачає правову можливість та регулює питання проведення рецензування експертних висновків є Порядок проведення рецензування висновків судових експертів, затверджений наказом Міністерства юстиції України №335/5 від 03.02.2020.
Відповідно до пунктів 2 та 3 розділу 1 цього Порядку метою рецензування висновків судових експертів є вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх висновків.
Рецензування не проводиться з метою спростування чи підтвердження висновків.
Метою рецензування проектів висновків є визначення рівня підготовки фахівців, які мають намір отримати кваліфікацію судового експерта.
Підставами для рецензування висновків судових експертів, проектів висновків є: 1) план рецензування висновків судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України; 2) договір або план щодо підготовки (стажування) фахівця, який має намір отримати (підтвердити) кваліфікацію судового експерта.
Пунктом 1 розділу 2 Порядку проведення рецензування висновків судових експертів встановлено, що рецензування висновків проводять співробітники НДУСЕ, які мають кваліфікацію судового експерта з тієї експертної спеціальності, за якою складено поданий на рецензування висновок, та не менше ніж трирічний стаж експертної роботи.
У даному випадку має місце документ, який прямо спростовує висновки експертів (при цьому автором - економістом зроблено висновок в галузі права), виконаний без передбаченої Порядком підстави, неналежною особою, яка не є співробітником НДУСЕ (відповідно до картки у Державному реєстрі атестованих судових експертів ОСОБА_7 не є фахівцем держ. спец. установи).
Крім того, рецензування не проводиться з метою спростування чи підтвердження висновків (пункт 2 розділу 1 Порядку проведення рецензування висновків судових експертів).
Таким чином, наданий відповідачем документ має пряму невідповідність вимогам підзаконного нормативно-правового акту Міністерства юстиції України до встановленого порядку проведення рецензування, мети рецензування, суб'єктного складу виконавців тощо.
Окремо суд зазначає, що відповідно до пункту 14 статті 92 Конституції України засади судової експертизи визначаються виключно Законом.
Як зазначалось раніше, Законом не визначається взагалі такої процесуальної або не процесуальної дії як рецензування висновку судового експерта.
Враховуючи наведене, суд не може визнати надану відповідачем за зустрічним позовом рецензію належним доказом у справі і відповідно не враховує при прийнятті рішення по суті спору.
Крім того, суд відхиляє і доданий до письмових пояснень (надано через відділ діловодства 18.05.2021) відповідача за зустрічним позовом «Висновок №65/21 комп'ютерно-технічної експертизи інформації, залученої до судової справи №910/14913/18» від 17.05.2021, викладений на бланку ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива», скріплений печаткою цього товариства та підписаний експертом ОСОБА_8
Мотиви відхилення судом висновку №65/21 від 17.05.2021:
1) судом не приймалось рішення та (відповідно) матеріали справи не містять доказів надання матеріалів справи №910/14913/18 (у тому числі електронної форми) на дослідження товариству з обмеженою відповідальністю «Центр судових експертиз «Альтернатива» чи особисто фізичній особі ОСОБА_8 ;
2) висновок №65/21 від 17.05.2021 не містить жодного доказу наявності у визначеної ним в якості експерта особи відповідної кваліфікації та права здійснення відповідної діяльності;
3) за даними Державного реєстру атестованих судових експертів (https://rase.minjust.gov.ua/) ОСОБА_8 мав право проводити до 19.06.2012 виключно експертизи відеозвукозапису;
4) за текстом висновку не вбачається, що цією особою досліджувались матеріали відеозвукозапису;
5) дані про наявність на день підписання висновку №65/21 у будь-якого експерта з прізвищем Усков права проведення комп'ютерно-технічної експертизи чи інших видів експертиз у Державному реєстрі атестованих судових експертів відсутні;
6) не відповідність (щонайменше) вимогам статей 3, 7, 9 та 10 Закону України «Про судову експертизу»;
7) не відповідність вимогам частин 6 та 7 статті 98 Господарського процесуального кодексу України.
У будь-якому випадку, наданий відповідачем за зустрічним позовом та відхилений судом висновок товариства з обмеженою відповідальністю «Центр судових експертиз «Альтернатива» №65/21 міг би довести лише загальновідомий факт потенційно можливої зміни заінтересованою особою змісту чи вмісту електронного документу на свою користь, у тому числі і шляхом його підробки. Загально відома потенційна можливість фахової підробки будь-якого документу, у тому числі і паперової форми на захищених бланках, не потребує судового доказування.
Доказуванню підлягає лише твердження про фактичне здійснення протиправної зміни (підробки) документу, якщо учасник судового розгляду має беззаперечні підстави для твердження у вчиненні іншим учасником або на його користь іншими (у тому числі і невстановленими) особами такої дії.
У даному випадку, відповідач за зустрічним позовом взагалі не стверджував про підробленість певно визначеного або кількох певно визначених чи групи документів.
Процесуально-правова позиція відповідача за зустрічним позовом фактично зведена до власної оцінки належності наданих позивачем за зустрічним позовом доказів з висновком про їх неналежність.
Заперечуючи наявність фактів порушення договірних норм, наявності збитків та причинно-наслідкового зв'язку, учасник судового розгляду має прямий процесуальний обов'язок доведення суду поза розумним сумнівом відсутність цих обставин.
Відповідно до частини другої статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, висловлювання власних суб'єктивних висновків або міркувань про неналежність та недоведеність певних обставин не є процесуально-значимою дією учасника судового розгляду.
Стаття 86 Господарського процесуального кодексу України не надає процесуального права учасникам судового розгляду здійснювати будь-яку оцінку належності або неналежності наявних у матеріалах доказів. Відповідні дії учасників, не мають жодного процесуального значення і не можуть впливати на остаточне рішення у справі.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України виключно суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Фактично, сама відсутність прямих заперечень здійснення продажів на дилерській території позивача за зустрічним позовом самим відповідачем (за зустрічним позовом) та його (іншими ніж позивач) дилерами є непрямим (опосередкованим) доказом, який може підвереджувати справедливість вимог зустрічного позову.
Як зазначалось судом раніше, у межах судового розгляду зустрічного позову предметом доказування є:
1) для позивача (за зустрічним позовом) - факт порушення зобов'язання, факт наявності негативних наслідків цього правопорушення та наявність причинно-наслідкового зв'язку;
2) для відповідача (за зустрічним позовом) - відсутність вини у порушенні зобов'язання.
За оцінкою наявних у матеріалах справи доказів та викладених учасниками судового розгляду спору обставин судом встановлено:
1) факт продажів продукції Сканія на дилерській території позивача за зустрічним позовом самим відповідачем за зустрічним позовом та його дилерами (іншими ніж позивач);
2) відсутність доказів проведення відповідних грошових розрахунків з позивачем за зустрічним позовом у порядку, встановленому пунктами 8.12 - 8.13 дилерського договору від 01.10.2007;
3) факт порушення відповідачем за зустрічним позовом зобов'язання, визначеного пунктами 8.12 - 8.13 дилерського договору від 01.10.2007 в частині виплати грошової дилерської винагороди місцевого дилера;
4) наявність негативних наслідків від цього господарсько-правового правопорушення у позивача за зустрічним позовом у вигляді втраченого доходу, який він мав отримати за умови належного виконання сторонами договору від 01.10.2007;
5) негативні наслідки позивача за зустрічним позовом знаходяться у прямій залежності з господарсько-правовим порушенням, допущеним відповідачем за зустрічним позовом, оскільки неотримання доходу є прямим наслідком допущеного відповідачем за зустрічним позовом господарсько-правового правопорушення.
Відсутність власної вини у господарському правопорушенні відповідачем за зустрічним позовом не доведено.
З огляду на встановленою частиною другою статті 218 Господарського кодексу України презумпцію вини особи, що порушила господарське зобов'язання, судом встановлено наявність у даному випадку усіх необхідних (для застосування господарсько-правової відповідальності) складових.
Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
За приписом частини третьої статті 216 Господарського кодексу України потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, у тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
За встановленим частиною першою статті 116 Цивільного кодексу України загальним правилом майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За правовим приписом частини третьої статті 22 Цивільного кодексу України:
якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Відповідно до пунктів 9-14 резолютивної частини висновку комісії експертів №22071/19-72/37327-37355/20-72 від 29.12.2020 загальний документально підтверджений розрахунковий розмір доходу відповідача за зустрічним позовом, який отримано останнім від продажу продукції Сканія від свого імені та іншими (без участі позивача за зустрічним позовом) дилерами, складає 1 099 534 558,39 грн.
Суд не може не погодитись з твердженнями позивача за зустрічним позовом про те, що ця сума відображає лише частину фактичного доходу відповідача (за зустрічним позовом), розраховану лише за зібраними позивачем (за зустрічним позовом) доказами.
Таким чином, мінімальний розмір зобов'язання відповідача за зустрічним позовом з відшкодування упущеної вигоди за позитивно-правовим приписом частини третьої статті 22 Цивільного кодексу України складає 1 099 534 558,39 грн. Відповідно, позивач за зустрічним позовом має кореспондоване право вимагати відшкодування збитків щонайменше у цьому розмірі.
У той же час, позивачем за зустрічним позовом заявлено до відшкодування значно меншу грошову суму - 164 427 431,63 грн. (вимога у редакції заяви від 05.04.2021).
Суд не вбачає належних мотивів та підстав для дроблення позивачем за зустрічним позовом цієї суми на сім складових, які за своєю правовою природою та родовим ознаками є абсолютно тотожними і у кінцевому результаті утворюють загальну суму позову - 164 427 431,63 грн. (вимога у редакції заяви від 05.04.2021).
Документально підтвердженою є сума збитків позивача за зустрічним позовом у розмірі 199 252 877,54 грн.
Виходячи з принципу диспозитивності, суд зазначає, що маючи право на отримання відшкодування у більшому розмірі, носій цього права на власний розсуд може заявляти вимогу про примусовий захист цього права як в цілому так і в його частині, при цьому носій права може перетнути встановлену частиною третьою статті 22 Цивільного кодексу України межу мінімального відшкодування.
Таким чином, є поза розумним сумнівом доведеним факт, що позивач має право на відшкодування збитків у розмірі 164 427 431,63 грн. (вимога у редакції заяви від 05.04.2021).
Відповідачем за зустрічним позовом заявлено про застосування правових наслідків спливу строку позовної давності за вимогою позивача за зустрічним позовом.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За загальним правилом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За висновками заяви відповідача за зустрічним позовом про застосування правових наслідків спливу позовної давності мають бути застосовані до вимог, що виникли раніше трирічного строку звернення до суду - до 26.12.2015, при цьому відповідачем за зустрічним позовом вірно зазначається правова норма частини першої статті 261 Цивільного кодексу України «перебіг позовної давності обчислюється від дня, коли особа довідалась або могла довідатись».
Доводи заяви зводяться відповідачем за зустрічним позовом до того, що позивач за зустрічним позовом завжди був обізнаним про факти продажів іншими особами на його дилерській території продукції Сканія. В якості вірності цього твердження відповідач посилається до пояснень самого позивача в частині обов'язковості користування ним програмно-технічним комплексом «Міф», який розроблено Сканією для своїх дилерів.
Фактично, відповідачем за зустрічним позовом запропоновано в основу судового рішення покласти припущення, що позивач за зустрічним позовом як користувач розробленого Сканією програмного забезпечення, був завжди обізнаним про порушення його прав.
Суд має враховувати, що загальновідомим фактом (у розумінні частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України) є наявність прав доступу користувачів будь-якого програмного забезпечення (користувач, адміністратор та системний адміністратор). Крім того, загально відомим фактом є можливість зміни прав доступу користувачів програмного комплексу системним адміністратором цього програмного забезпечення протягом короткого часу, який може обчислюватись секундами.
У даному випадку, наявність у відповідача за зустрічним позовом необмеженого права доступу у програмному комплексі, розробленим Сканією, до інформації про діяльність на території України усіх дилерів не викликає будь-яких розумних сумнівів, при цьому наявність прав відповідача (за зустрічним позовом) на доступ до інформації з діяльності дилерів в інших країнах знаходиться у межах розумного сумніву.
У межах розумного сумніву також знаходиться і факт повного доступу місцевого дилера (у даному випадку позивача за зустрічним позовом) до інформації про діяльність інших місцевих дилерів, а тим більше - до інформації про діяльність самого відповідача за зустрічним позовом.
За поясненнями позивача за зустрічним позовом, факти порушення його прав стали відомими після проведення Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз дослідження можливостей програмного комплексу «Міф». До цього моменту позивач за зустрічним позовом не знав та не передбачав будь-яку можливість здійснення продажів продукції Сканія на його дилерській території іншими дилерами і самим відповідачем за зустрічним позовом.
Документом з найбільш ранньою датою, що знаходиться у матеріалах справи і може підтвердити факт обізнаності позивача за зустрічним позовом про порушення його права є висновок Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №5861 від 19.12.2016.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У даному випадку, на факт обізнаності позивача за зустрічним позовом, у тому числі завдяки можливостям програмного забезпечення, яке може довести, що позивач поза розумним сумнівом «мав знати» про порушення свого права, посилається саме відповідач за зустрічним позовом.
Відповідно, процесуальний обов'язок доведення суду цього факту несе саме відповідач за зустрічним позовом.
Крім того, саме відповідач за зустрічним позовом відповідно до пункту 8.13 дилерського договору від 01.10.2007 є зобов'язаною особою здійснювати контроль продажів продукції усіма дилерами за територіальним принципом та вживати заходи при його недотриманні, максимально захищаючи при цьому права місцевого дилера.
Прямий процесуальний обов'язок відповідач за зустрічним позовом не виконав, жодного доказу на підтвердження правомірності своєї вимоги про застосування правових наслідків спливу позовної давності суду не надав.
Матеріали справи не містять жодного доказу, що поза розумним сумнівом може довести факт обізнаності позивача за зустрічним позовом про порушення його права при продажах продукції Сканія іншими дилерами на його дилерській території до 19.12.2016.
Відповідно, саме з цієї дати має обраховуватись у даному випадку початок перебігу позовної давності.
Відповідно до відмітки на першій сторінці зустрічної позовної заяви, виконаної відділом діловодства Господарського суду міста Києва, позов було подано 07.11.2018.
Таким чином, позивач за зустрічною позовною заявою звернувся за примусовим судовим захистом свого права у межах встановленого Цивільним кодексом України трирічного строку позовної давності.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача за зустрічним позовом у застосуванні правових наслідків спливу строку позовної давності.
Встановивши факт порушення права позивача за зустрічним позовом, яке відбулось внаслідок порушення відповідачем за зустрічним позовом господарсько-правового зобов'язання, суд задовольняє вимоги зустрічного позову повністю.
Відповідно до cтатті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Сканія Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проскан» про розірвання договору від 01.10.2007 задовольнити повністю.
2. Розірвати договір з дилером укладений 01.10.2007 Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Сканія Україна» (08004, Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська, будинок 37, ідентифікаційний код 30107866) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проскан» (03134, місто Київ, вулиця Кільцева дорога, будинок 22, ідентифікаційний код 21634980).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проскан» (03134, місто Київ, вулиця Кільцева дорога, будинок 22, ідентифікаційний код 21634980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Сканія Україна» (08004, Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська, будинок 37, ідентифікаційний код 30107866) 1 841 (одна тисяча вісімсот сорок одна) грн. 00 коп. - судового збору.
4. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Проскан» до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Сканія Україна» про стягнення збитків задовольнити повністю.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Сканія Україна» (08004, Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська, будинок 37, ідентифікаційний код 30107866) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проскан» (03134, місто Київ, вулиця Кільцева дорога, будинок 22, ідентифікаційний код 21634980) 164 427 431 (сто шістдесят чотири мільйони чотириста двадцять сім тисяч чотириста тридцять одна) грн. 63 коп. - збитків, 25 057 (двадцять п'ять тисяч п'ятдесят сім) грн. 20 коп. - витрат на проведення експертизи та 616 700 (шістсот шістнадцять тисяч сімсот) грн. 00 коп. - судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 01.07.2021.
Суддя Т.Ю.Кирилюк