ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.07.2021Справа № 910/6402/21
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"
до акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 104 860,49 грн.
Представники сторін: не викликались.
До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 104 860,49 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача обов'язку забезпечення схоронності (збереження) майна (вагонів) під час його курсування залізничними коліями, що спричинило розукомплектування вагонів, внаслідок чого позивач був змушений придбати аналогічні деталі для подальшого їх встановлення на вагони, оскільки вагони використовуються останнім в господарській діяльності. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 104 860,49 грн., що складаються з: 65 022,00 грн - придбані деталі; 34 036,61 грн. - технічне обслуговування та 5 801,88 грн. - витрати на транспортування розукомплектованих вагонів до місця ремонту.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.04.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Вищезазначена ухвала отримана відповідачем 04.05.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 01054 80065782.
06.05.2021 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання в якому просив суд продовжити строк для надання відзиву. В обґрунтування клопотання зазначено, що зважаючи на запроваджений в країні карантин та територіальну віддаленість робочого місця представника АТ «Укрзалізниця» від АТ «Укрзалізниця» своєчасне надання відзиву суттєво ускладнено. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових та економічних гарантій у зв'язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19), від 30.03.2020 на час карантину продовжено дію процесуальних строків.
Відповідно до ч. 2 статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
За таких обставин, з урахуванням того, що заява відповідача про продовження процесуального строку подана до закінчення цього строку, а також з метою всебічного розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, з урахуванням наведених відповідачем доводів, суд дійшов висновку про можливість продовжити відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
18.05.2021 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Лемтранс» до АТ «Укрзалізниця» в повному обсязі, посилаючись на те, що якщо розглядати перелічені у позові вагони як "вантаж", то згідно з положеннями Статуту залізниць України, то ТОВ "Лемтранс" є неналежним позивачем у справі. Відповідач також вказує на те, що факт розукомплектування вагонів не відноситься до експлуатаційних обставин, тому ремонт вагону внаслідок розобладнання підлягає оплаті з боку ТОВ "Лемтранс" за його рахунок, без відшкодування вартості такого ремонту з боку АТ "Укрзалізниця". За доводами відповідача, відправники вагонів, як вантажу, відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України не виконали обов'язку збереження вантажу не забезпечивши його супроводження провідником. Факт незбереження майна під час перевезення по вказаним вагонам не доведений позивачем належними та допустимими доказами. Крім того, у поданому відзиві відповідач зазначив про те, що для вирішення спору необхідно встановити, чи мали місце договірні відносини між позивачем та третіми особами щодо використання вагонів, коли саме третіми особами було отримано вантажі, що перевозились у вагонах позивача, скільки часу зазначені вагони перебували на коліях станції до моменту подачі на під'їзні колії третіх осіб.
25.05.2021 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечуючи проти доводів відповідача зазначає, що ТОВ "Лемтранс" є власником (орендарем) спірних вагонів, платником тарифу та оператором за вказаними у позовній заяві залізничними накладними. Також позивач наголошує, що підставою звернення ТОВ "Лемтранс" з позовом до суду стало саме незабезпечення відповідачем збереженості майна позивача під час перевезень, а позовна заява ґрунтується на нормах глави 82 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
У листопаді 2020 року акціонерним товариством «Українська залізниця» було здійснено перевезення вантажних вагонів власності (оренди) ТОВ «Лемтранс».
На станції Покровськ (код станції 482004) було виявлено пошкодження (розкомплектування) вагонів: №№ 56857550, 59725002, 61890463, 62018882, 56416035, 59411454, 59955716, 61890174, 62042973, 54038740, 56863210, 62599584, 64053713, 53577540, 56108277, 63246375, 60726627, 50068196, 53420006, 55328413, 55332761, 58939844, 60356359, 61919171, 61901476, 63485411, 59440024, які в подальшому були направленні на технічне обслуговування внаслідок встановлення відсутності частин повітророзподільника, на підставі чого були оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М: №4162 від 21.11.2020 року, №3279 від 08.11.2020 року, №3731 від 13.11.2020 року, №3734 від 13.11.2020 року, №4164 від 21.11.2020 року, №3277 від 08.11.2020 року, №3733 від 13.11.2020 року, №3275 від 08.11.2020 року, №4161 від 21.11.2020 року, №3273 від 08.11.2020 року, №4178 від 22.11.2020 року, №4124 від 27.11.2020 року, №3270 від 08.11.2020 року, №4166 від 21.11.2020 року, №3790 від 14.11.2020 року, №3785 від 14.11.2020 року, №3787 від 14.11.2020 року, №3870 від 16.11.2020 року, №3789 від 14.11.2020 року, №3774 від 14.11.2020 року, №3776 від 14.11.2020 року, №3792 від 14.11.2020 року, №3791 від 14.11.2020 року, №3794 від 14.11.2020 року, №3793 від 14.11.2020 року, №3777 від 14.11.2020 року, №3795 від 14.11.2020 року.
З метою складання комерційних актів форми ГУ-22 TOB «Лемтранс» письмово звернулось до начальника станції Покровськ регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» з заявами вих. № 8273/ДВ від 10.12.2020 року, що підтверджується описом вкладень АТ «Укрпошта» № 0500345554532, вих. № 8261/ДВ від 10.12.2020 року, що підтверджується описом вкладень АТ «Укрпошта» № 0500345554532.
З метою складання актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М ТОВ «Лемтранс» письмово звернулось до начальника структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» з заявами вих. № 8274/ДВ від 10.12.2020 року, що підтверджується описом вкладень АТ «Укрпошта» № 0500345725701, вих. № 8262/ДВ від 10.12.2020 року, що підтверджується описом вкладень АТ «Укрпошта» № 0500345725701.
Також, ТОВ «Лемтранс» звернулось до директора регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» зі скаргами вих. № 8786/ДВ від 30.12.2020 року (підтверджується описом вкладень АТ «Укрпошта» № 0500352027165), вих. № 8778/ДВ від 30.12.2020 року (підтверджується описом вкладень АТ «Укрпошта» № 0500352027165) на дії начальника станції Покровськ регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», та до Начальника структурного підрозділу «Служба вагонного господарства» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» зі скаргами вих. № 8787/ДВ від 30.12.2020 року (підтверджується описом вкладень АТ «Укрпошта» № 0500352028994), вих. № 8779/ДВ від 30.12.2020 року (підтверджується описом вкладень АТ «Укрпошта» № 0500352028994), на дії начальника структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» у зв'язку з тим, що зазначеними особами було відмовлено представникам ТОВ «ЛЕМТРАНС» у складанні актів. ТОВ «ЛЕМТРАНС» у даних скаргах просив розглянути скарги та за результатами їх розгляду дати відповідним особам розпорядження про складання комерційних актів та актів про пошкодження вагонів відповідно до вимог Правил складання актів.
Позивачем зазначено, що акти, які засвідчують факт пошкодження вагонів не складені та не надані ТОВ «Лемтранс». АТ «Укрзалізниця» не виконало свої прямі зобов'язання, передбачені Статутом залізниць України та Правилами складання актів по складанню актів форми ТУ-22 та ВУ-25М.
Внаслідок пошкодження (розукомплектування) вагонів ТОВ «Лемтранс» було змушене передати структурному підрозділу «Покровське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» аналогічні деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони, оскільки вагони використовуються у господарській діяльності ТОВ «Лемтранс».
ТОВ «Лемтранс» було придбано деталі які були встановлені замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах, а саме:
1) на підставі договору поставки № 59/14 від 10.02.2014 року та специфікації № 58 від 08.07.2020 року у ТОВ «Укртранспневматика» було придбано: авторежим 265 А-1 у кількості 4 шт. на загальну суму 15 825,60 грн. Кошти були сплачені згідно платіжних доручень № 6794 від 10.07.2020 року, № 7216 від 27.07.2020 року на підставі виставленого рахунку № ТП000000410 від 07.07.2020 року.
2) на підставі договору поставки № 59/14 від 10.02.2014 року та специфікації № 43 від 01.10.2018 року у ТОВ «Укртранспневматика» було придбано: авторежим 265 А-1 у кількості 1 шт. на загальну суму 3 596,40 грн. Кошти були сплачені згідно платіжного доручення № 9481 від 05.12.2018 року на підставі виставленого рахунку № ТП000000692 від 03.12.2018 року.
3) на підставі договору поставки № 710/16 від 01.11.2016 року та специфікації № 59 від 01.09.2020 року у ТДВ «Попаснянський ВРЗ» було придбано: авторежим 265 А-1 у кількості 6 шт. на загальну суму 25 920,00 грн. Кошти були сплачені згідно платіжного доручення № 9364 від 30.09.2020 року.
4) на підставі договору поставки № 710/16 від 01.11.2016 року та специфікації № 51 від 02.01.2020 року у ТДВ «Попаснянський ВРЗ» було придбано: балочка опорна 100.41.030-0СБ у кількості 20 шт. на загальну суму 19 680,00 грн. Кошти були сплачені згідно платіжного доручення № 976 від 07.02.2020 року.
Загальна вартість придбаних деталей становить: 65 022,00 грн.
Відповідно до пункту 21 Правил користування вагонами і контейнерами, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
28.12.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (замовник) та акціонерним товариством «Українська залізниця» (регіональна філія «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця») (підрядник) укладено договір на технічне обслуговування власних вантажних вагонів з відчепленням № Дон/В-19500/НЮ-п від 28.12.2019 року. Відповідно до цього договору підрядник зобов'язується виконувати технічне обслуговування з відчепленням вагонів замовника: ТОв-1 (технічне обслуговування порожніх вантажних вагонів з відчепленням при підготовці їх до перевезень) та ТОв-2 (технічне обслуговування вантажних вагонів з відчепленням їх від поїздів) силами та на базі структурних підрозділів підрядника - вагонних депо (Структурний підрозділ «Волноваське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», Структурний підрозділ «Покровське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», Структурний підрозділ «Попаснянське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», Структурний підрозділ «Слов'янське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», Структурний підрозділ «Костянтинівське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», Структурний підрозділ «Лиманське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця»).
Деталі, придбані ТОВ «Лемтранс» для встановлення їх замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах були передані структурному підрозділу «Покровське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», та були встановлені на зазначені вище вагони відповідно до акту № 11/0105 від 30.11.2020 року витрат матеріалів власності ТОВ «Лемтранс» при технічному обслуговуванні вагонів згідно договору № Дон/В- 19500/НЮ-п від 28.12.2019 року.
Загальна вартість витрат по встановленню (технічному обслуговуванню вагонів) деталей на вагони становить 34 036,61 грн та була сплачена позивачем згідно платіжних доручень, копії яких містяться в матеріалах справи.
Окрім того, позивачем були понесені витрати на транспортування пошкоджених вагонів в ремонт на загальну суму 5 801,88 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи залізничними накладними.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що внаслідок незабезпечення схоронності (збереження) майна (вагонів) при перевезенні залізничним транспортом, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму збитків, понесених останнім в результаті заміни розукомплектованих деталей на загальну суму 104 860,49 грн. (придбані деталі - 65 022,00 грн. + технічне обслуговування - 34 036,61 грн. + витрати на транспортування розукомплектованих вагонів до місця ремонту - 5 801,88 грн.).
Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно з ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем.
Відповідно до п. 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 №856, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 "Найменування вантажу" вказується "Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)".
Судом встановлено, що публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" здійснювалось перевезення вантажних вагонів власності (оренди) товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", а саме: №№ 56857550, 59725002, 61890463, 62018882, 56416035, 59411454, 59955716, 61890174, 62042973, 54038740, 56863210, 62599584, 64053713, 53577540, 56108277, 63246375, 60726627, 50068196, 53420006, 55328413, 55332761, 58939844, 60356359, 61919171, 61901476, 63485411, 59440024
Обставини щодо перебування вищезазначених вагонів у власності (оренді) ТОВ "Лемтранс" відповідачем не спростовано.
Згідно з ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Як встановлено судом, на станції Покровськ було виявлено пошкодження (розкомплектування) вище вказаних вагонів позивача, які полягали у «розобладнанні ручного стояночного гальма».
Відповідно до п. 6.2.7. Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затверджена наказом Укрзалізниці №264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями згідно наказом №312-Ц від 07.06.2001) забороняється ставити в состав поїзда вагони, гальм не обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей:
несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз'єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.
Згідно п. 6.2.1. зазначеної інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.
Таким чином, відсутність головної та/або магістральної частини повітророзподільника є саме пошкодженням вагону, а їх несправність є забороною для поставки такого вагону в состав поїзду.
За фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей, вагони власності (оренди) ТОВ "Лемтранс" були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М.
Відповідно до п. 4.6. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених, наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обов'язок охорони вагонів і вантажів на під'їзній колії покладається на підприємство. Якщо під'їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під'їзної колії організовує залізниця.
Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
На виконання вищезазначених Правил, у зв'язку з розкомплектуванням вагонів, останні були відправлені до структурного підрозділу "Покровське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" для проведення ремонтних робіт, , що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів із ТОв-2(4) форми ВУ-36М, які долучені до матеріалів справи.
Судом встановлено, що для ремонту пошкоджених вагонів ТОВ "Лемтранс" було придбано та надано необхідні деталі на загальну суму 65 022,00 грн., а також здійснено оплату по встановленню (технічному обслуговування вагонів) у розмірі 34 036,61 грн. та понесені витрати на транспортування розукомплектованих вагонів до місця ремонту у розмірі 5 801,88 грн.
Обов'язок відповідача забезпечувати схоронність вагонів передбачена статтею 110 Статуту залізниць України, відповідно до якої залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.
Матеріали справи не містять жодних належних доказів на підтвердження невідповідності технічного стану вагонів при прийнятті їх відповідачем до перевезення.
Як підтверджено матеріалами справи, всупереч чинного законодавства відповідач не забезпечив схоронності (збереження) вагонів під час їх курсування залізничними коліями, внаслідок чого завдано збитків майну позивача.
Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, сума збитків за пошкодження вагона складається з:
витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 № 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
Отже, загальна сума витрат понесених позивачем на ремонт розукомплектованих вагонів склала 104 860,49 грн.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 № 6-469св10).
Як зазначено у п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 № 01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.03.2017 №904/4195/16, від 17.01.2017 № 904/3013/16.
Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
За приписами п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.
Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.
Посилання відповідача, викладені у відзиві, на статтю 130 Статуту залізниць України є помилковим, оскільки предметом даного спору є стягнення збитків за розукомплектування вагонів, що, в свою чергу, не передбачає пред'явлення позивачем перелічених у вказаній статті документів.
Суд зазначає, що позивач є власником (орендарем) спірних вагонів, що підтверджується долученими до матеріалів справи договорами оренди залізничного рухомого складу, договорів лізингу, актами прийому-передачі та залізничними накладними, а тому платником тарифу і оператором за залізничними накладними є також ТОВ "Лемтранс".
Отже, позивач мав право звернутись до суду з даним позовом, вважаючи, що йому завдано матеріальних збитків.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Пунктом 1 статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, оскільки при перевезенні належних позивачу вагонів залізницею не було дотримано вимог щодо їх збереження (схоронності), внаслідок чого позивачем були понесені витрати на оплату вартості ремонту, з урахуванням вартості замінених деталей та вартості технічного обслуговування на загальну суму 104 860,49 грн (придбані деталі - 65 022,00 грн + технічне обслуговування - 34 036,61 грн. + витрати на транспортування розукомплектованих вагонів до місця ремонту - 5 801,88 грн), суд прийшов до висновку, що покладення відповідальності на відповідача за заподіяні позивачу збитки є правомірним, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" про стягнення збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з акціонерного товариства "Українська Залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, будинок 46-46А, ідентифікаційний код 30600592) збитки у розмірі 104 860 (сто чотири тисячі вісімсот шістдесят) грн. 49 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Мудрий