ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.06.2021справа №910/4729/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу №910/4729/20
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» (49000, м. Дніпро, пл. Героїв Майдану, буд. 1, к. 524; ідентифікаційний код 33074226)
до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ютал-Транс» (01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33-Б, 4-й поверх, офіс 4; ідентифікаційний код 24370262)
про стягнення 10 925 315,47 грн.,
за участю представників:
позивача - Нужненка Ю.І. (ордер від 21.02.2020 серія КС №607400);
відповідача - не з'явився.
1. Стислий виклад позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ютал-Транс» (далі - Компанія) 10 925 315,47 грн. безпідставно набутих коштів.
Позов мотивовано тим, що:
- 24.12.2014 Товариством (орендар) та Компанією (орендодавець) укладено договір від 24.12.2014 №24/12-14 (далі - Договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає на строк дії Договору у строкове користування оренду 300 власних вагонів моделей 12- 9745, 12-9790, 12-757, 12-119, 12-532, 12-141, 12-753, 19-758, які знаходяться у відповідача та у фінансовому лізингу від товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (вагони); кількість вагонів може бути збільшено або зменшено за згодою сторін; перелік вагонів із зазначенням по кожному вагону номеру, моделі, вантажопід'ємності, тари, року випуску, балансової вартості, дати проведення останніх планових видів ремонтів вказується в додатках до Договору, які складають невід'ємну частину Договору;
- пунктом 4.1 Договору передбачено, що валютою Договору є українська гривня, а загальна сума Договору визначається на підставі всіх актів виконаних робіт, оформлених сторонами; вказаним пунктом Договору сторони встановили розмір орендної плати, який в подальшому змінювався шляхом укладання ряду додаткових угод;
- відповідно до пункту 4.6 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 30.12.2016 №22, встановлено, що орендна плата за поточний місяць оренди вагонів оплачується орендарем шляхом попередньої оплати 100 % від розрахункової суми орендної плати за поточний місяць, не пізніше 5 числа поточного місяця, на основі рахунку, виставленого орендодавцем;
- всього в рамках дії Договору станом на березень 2017 року у позивача в користуванні знаходилося 325 залізничних вагонів;
- відповідно до розпоряджень публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі - Залізниця) від 15.03.2017 №Ц-1/2-2/156 та від 15.03.2017 №Ц-1/2-2/157 (далі - конвенційні заборони) щодо тимчасових обмежень з перевезень на залізниці з 16.03.2017 встановлена заборона переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької і Луганської областей щодо здійснення будь-яких відправлень на та з станцій, які визначені у зазначених конвенційних заборонах;
- на час введення вказаних конвенційних заборон за лінією зіткнення у межах Донецької та Луганської областей знаходились 68 орендованих вагонів, що підтверджується листом філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Залізниці від 04.07.2019 №72/2263;
- відповідно оренда плата за Договором мала нараховуватися і сплачуватися за всі вагони, які знаходились в користуванні Товариства, за виключенням 68 вагонів, які підпадають під конвенційні заборони;
- позивач включав до актів приймання-передачі робіт вартість орендних платежів за всі 325 вагонів у період з 16.03.2017 по 31.12.2017 (далі - Акти), включаючи й ті 68, які знаходилися під дією конвенційних заборон, а відтак орендарем помилково було повністю сплачено такі платежі за користування всіма вагонами;
- всього позивачем переплачено орендну плату за 68 вагонів, які підпадають під конвенційні заборони, на суму 10 925 315,47 грн., а саме: за березень 2017 року у сумі 576 644,35 грн.; за квітень 2017 року у сумі 1 081 159,20 грн.; за травень 2017 року у сумі 1 117 197,84 грн.; за червень 2017 року у сумі 1 081 159,20 грн.; за липень 2017 року у сумі 1 117 197,84 грн.; за серпень 2017 року у сумі 1 117 197,84 грн.; за вересень 2017 року у сумі 1 081 159,20 грн.; за жовтень 2017 в сумі 1 264 800 грн.; за листопад 2017 року у сумі 1 224 000 грн.; за грудень 2017 року у сумі 1 264 800 грн.;
- умовами Договору не передбачений порядок повернення зайво сплачених коштів;
- на думку Товариства, оскільки сплата коштів за Договором не належить до групи майна, встановленої у статті 1215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), то отримані відповідачем 10 925 315,47 грн. за оренду 68 вагонів, які з 16.03.2017 знаходяться під дією конвенційних заборон, введених в дію розпорядженням Залізниці від 15.03.2017 №Ц-1/2-2/156 та від 15.03.2017 №Ц-1/2-2/157, є такими, що отримані безпідставно, а тому підлягають поверненню позивачу згідно зі статтею 1212 ЦК України.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
07.09.2020 Компанія подала суду відзив на позовну заяву, в якому заперечила проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що: усі суми за Актами були прийняті позивачем без жодних зауважень або заперечень щодо суми оплати; прийняття послуг із оренди після введення конвенційних заборон відбувалось протягом багатьох місяців поспіль, а у відповідних актах приймання-передачі чітко визначався конкретний перелік вагонів, за які нараховується плата, що унеможливлює помилковість сплати коштів, тобто сторони свідомо не застосовували пункт 4.4 Договору.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.04.2020 позовну заяву Товариства залишено без руху та встановлено позивачу семиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
04.05.2020 позивачем подано суду документи на виконання ухвали суду від 09.04.2020.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.06.2020.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2020 продовжено строк підготовчого провадження; підготовче засідання відкладено на 20.07.2020; зобов'язано сторони виконати вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 12.05.2020 про відкриття провадження у справі.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2020 підготовче засідання відкладено на 07.09.2020; зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 12.05.2020 про відкриття провадження у справі.
28.07.2020 позивач подав суду додаткові письмові пояснення, в яких зазначив про те, що: позивачем помилково були перераховані кошти за вагони, які перебували під конвенційною забороною; у Товариства відсутній суб'єктивний обов'язок, підтверджений умовами Договору щодо сплати орендної плати за вагони, які перебувають під конвенційною забороною, відповідно у відповідача відсутнє право (правові підстави,) підтверджені тим же Договором або будь-яким іншим договором (правочином) укладеним учасниками даного спору, щодо набуття/отримання спірної суми коштів у сумі 10 925 315,47 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.09.2020 підготовче засідання відкладено на 28.09.2020.
28.09.2020 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 16.11.2020.
16.11.2020 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 14.12.2020.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2020 підготовче засідання відкладено на 18.01.2021.
15.01.2021 позивач подав суду заяву про зміну предмету позову, в якій просив суд стягнення з Компанії на користь Товариства грошові кошти у сумі 10 925 315,47 грн. та виклав правове обґрунтування способу захисту (вимог) про відновлення порушених прав позивача, щодо яких заявляється вимога про повернення коштів, а обставини залишаються ті ж, що й у позовній заяві, поданій суду 07.04.2020.
Відповідач 02.02.2021 подав суду заперечення на заяву позивача про зміну предмету позову, оскільки зі змісту вказаної заяви не вбачається ні суті, ні розміру, ні форми заявленої позовної вимоги, а ні будь-якої зміни способу захисту порушеного права.
Судом розцінено заяву позивача як заяву про зміну підстав позову та протокольною ухвалою від 08.02.2021 прийнято її до розгляду.
У підготовчому засіданні 08.02.2021 оголошено перерву до 01.03.2021.
24.02.2021 відповідач подав суду доповнення до відзиву на позов з урахуванням прийнятої судом заяви про зміну підстав позову у справі №910/4729/20, в яких зазначив, що: у даній справі доцільно було б застосувати правову доктрину (заборони суперечливої поведінки) та пункт 6 статті 3 ЦК України (як норми прямої дії) для вирішення спору; застосування пункту 4.4 Договору має здійснюватися у взаємозв'язку з пунктами 12.1 та 12.2 Договору та можливе за умови дотримання орендарем визначених у вказаних пунктах вимог; правові підстави для отримання відповідачем коштів (а саме: умови Договору щодо взаєморозрахунків, встановлені пунктами 4.4-4.8 та 6.4 Договору; умови щодо строку Договору у відповідній частині встановлені у пункті 14.1; факт виконання Компанією свого обов'язку з надання Товариству відповідного майна в оренду; факт прийняття такого виконання позивачем без жодних зауважень; факт перебування майна в користуванні Товариства) на суму, яку позивач у даній справі вимагає стягнути з відповідача, існували на момент отримання спірних коштів Компанією, та продовжують існувати і на даний час - до повного виконання чинних умов Договору щодо взаєморозрахунків; всупереч встановленому пунктом 12.2 Договору порядку та п'ятиденному строку повідомлення та підтвердження форс-мажорних обставин орендар для отримання відповідного сертифікату звернувся до Торгово-промислової палати України 13.04.2017, тобто після 28 днів після настання відповідних обставин та через 18 днів після складання листа від 24.03.2017 №8363, а сам сертифікат Торгово-промислової палати України від 24.04.2017 №7505 не був надісланий відповідачу аж до вересня 2018 року, тобто більш ніж через 16 місяців після його видачі; Договір підписано після початку АТО, а тому відсутні підстави застосування частини шостої статті 762 ЦК України.
18.01.2021 відповідач подав суду заяву про зупинення провадження у справі №910/4729/20 до набрання законної сили рішенням у справі №904/1806/19.
Товариство 01.02.2021 подало суду заперечення на заяву відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки відповідачем у заяві про зупинення провадження у справі №910/4729/20 не наведено жодної законодавчо встановленої обставини.
Протокольною ухвалою від 01.03.2021 відмовлено у задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження у справі №910/4729/20.
У підготовчому засіданні 01.03.2021 оголошено перерву до 15.03.2021.
10.03.2021 відповідач подав суду клопотання про долучення до матеріалі справи доказів.
Товариство 15.03.2021 подало суду пояснення щодо заперечень відповідача про зміну предмету позову, в яких зазначив, що в пункті 4.4 Договору жодним чином не йде мова про «АТО»; відповідно до додаткової угоди до Договору від 31.05.2018 №31 орендна плата не нараховується за вагони, які знаходяться на окупованій території, а також внесено зміни у розділ 4 Договору щодо розміру орендної плати за окремими моделями вагонів; згідно з умов Договору сторони погодилися про можливість використання вагонів в зоні антитерористичної операції (далі - АТО); відповідач повинен повернути кошти позивача, які ним безпідставно отримані; оскільки сплата коштів за Договором не належить до групи майна, встановленої у статті 1215 ЦК України, слід вважати кошти, отримані відповідачем за оренду вагонів, які з 16.03.2017 знаходяться під дією конвенційних заборон такими, що сплачені надлишково, а відтак підлягають поверненню; твердження відповідача, що пункт 4.4 Договору має здійснюватися у взаємозв'язку з пунктами 12.1 та 12.2 Договору є хибними і такими, що не відповідає змісту Договору та основоположним засадам цивільного законодавства щодо обов'язковості виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором; позивачем у зв'язку з переплатою не порушено жодного майнового інтересу відповідача, а навпаки Компанія повинна повернути кошти, які їй не належать.
У підготовчому засіданні 15.03.2021 оголошено перерву до 19.04.2021.
13.04.2021 позивач подав суду докази у справі та додаткові пояснення, в яких зазначив, що: твердження Компанії про «недобросовісність» та «непослідовність» дій Товариства не відповідають умовам Договору та фактичним обставинам розрахунків між сторонами та іншим обставинам справи, а свідчать про недобросовісність дій саме відповідача; пункти 4.3 та 4.4 Договору щодо не нарахування орендної плати на вагони, які знаходяться під дією конвенційних заборон, сторонами не змінювалися та діють в початковій редакції, визначеній у Договорі; позивач був орендарем 300 вагонів відповідача ще починаючи з січня 2013 року (договори оренди: від 22.01.2013 №05/А, від 29.11.2013 №142/1А та від 29.11.2013 №142/2А), тому відносини між сторонами з того ж самого предмету (оренди вагонів) почалися ще до початку АТО; Компанія спонукала Товариство на використання її вагонів на території АТО, запропонувавши виключити з Договору обмеження на використання вагонів в зоні АТО; Товариство з 15.03.2017 позбавлене можливості використовувати вагони, які внаслідок запровадження Залізницею конвенційних заборон залишилися на тимчасово непідконтрольних органам державної влади територіях, зокрема й спірні 68 вагонів.
Разом з тим, 13.04.2021 позивач подав суду клопотання про продовження процесуального строку на подання доказів.
Судом поновлено пропущений процесуальний строк на подання Товариством доказів у справі та додаткових пояснень.
15.04.2021 відповідач подав суду заперечення проти долучення доказів та додаткових пояснень, поданих позивачем 13.04.2021.
Представник позивача у підготовчому засіданні 19.04.2021 просив суд долучити до матеріалів справи докази, подані суду 13.04.2021.
Представник відповідача заперечив проти долучення вказаних доказів до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 19.04.2021 судом зазначено про те, що оцінку доказам, поданим позивачем 13.04.2021, буде надано під час розгляду справи по суті, та долучено докази у справі та додаткові пояснення позивача до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.05.2021.
Відповідач 11.05.2021 подав суду заперечення на додаткові пояснення та докази, подані позивачем суду 13.04.2021.
У судовому засіданні 17.05.2021 оголошено перерву до 14.06.2021.
У судовому засіданні 14.06.2021 оголошено перерву до 22.06.2021.
Представник відповідача у судове засідання 22.06.2021 не з'явився, проте 22.06.2021 через канцелярію суду подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що представник знаходиться на самоізоляції.
Представник позивача заперечив проти задоволення вказаного клопотання.
Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача з огляду на те, що відповідач не був позбавлений права та можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, що передбачено частиною четвертою статті 198 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України); доказів відсутності відповідної можливості представником відповідача суду не подано; крім того, у судових засіданнях 17.05.2021 та 14.06.2021 судом було заслухано всі пояснення предстаника по суті даного спору.
Представник позивача у судовому засіданні 22.06.2021 оголосив вступне слово та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, дослідив в порядку статей 209 і 210 ГПК України докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
Представник позивача виступив з промовою (заключним словом), в якій посилався на обставини і докази, досліджені у судовому засіданні.
У судовому засіданні 22.06.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.
Судом згідно з вимогами статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
24.12.2014 Товариством (орендодавець) і Компанією (орендар) було укладено Договір, за умовами якого:
- орендодавець передає, а орендар приймає на строк дії Договору у тимчасове користування - оренду 300 (триста) власних вагонів моделей 12-9745, 12-9790, 12-119, 12-532, 12-141, 12-753, 19-758, що перебувають у власності орендодавця та у фінансовому лізингу від ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»; кількість вагонів може бути збільшена або зменшена за погодженням сторін; перелік вагонів із зазначенням для кожного вагона номера, моделі, вантажопід'ємності, тари, року випуску, балансової вартості, дати проведення останніх планових видів ремонтів наводиться в додатку до Договору і становить невід'ємну частину Договору (пункт 1.1 Договору);
- передача вагонів орендодавцем орендарю відбувається на станціях передачі, узгоджених сторонами (розміщених на території України), з подальшим оформленням акта приймання-передачі вагонів; акти приймання-передачі підписуються в двох примірниках (по одному для кожної зі сторін) і є невід'ємною частиною Договору; вагони в кількості 300 (триста) одиниць, що знаходяться у орендаря за договорами оренди від 22.01.2013 №05А, від 29.11.2013 №142/1А і від 29.11.2013 №142/2А, передаються в оренду за Договором, згідно з актами приймання-передачі вагонів в оренду з 01.01.2015 по 28.02.2015 (пункт 2.1 Договору);
- після закінчення строку дії оренди вагонів, у випадках дострокового припинення договору або часткового виводу із оренди вагонів за ініціативою однієї із сторін, орендар зобов'язаний повернути вагони орендодавцю на станціях передачі, погоджених сторонами, згідно з актом прийому-передачі (повернення) протягом 40 календарних днів з дати отримання листа орендодавця із вимогою про повернення вагонів із зазначенням станції прийому-передачі, вантажоотримувача, на митній території України (пункт 2.4 Договору);
- розмір орендної плати може бути змінений шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору. У випадку, якщо сторона, яка отримала проєкт додаткової угоди про зміну розміру орендної плати, не здійснила підписання і не повернула його протягом 20 календарних днів з дати отримання такого проєкту стороні, ініціюючій зміни, договір вважається розірваним, а вагони мають бути повернуті орендодавцю у встановленому договором порядку протягом 40 календарних днів після спливу 20 календарних днів для погодження нового розміру орендної плати. Датою розірвання договору в такому випадку є дата повернення останнього вагона орендодавцю. При цьому сторони погодились, що розірвання договору з причини непогодження нового розміру орендної плати в будь-якому випадку не вважається односторонньою відмовою від договору, а є погодженим сторонами способом розірвання договору за взаємною згодою сторін (пункт 4.3 Договору);
- орендна плата нараховується за весь час знаходження вагонів в оренді у орендаря з дати підписання сторонами акта приймання-передачі вагонів в оренду до дати підписання сторонами акта приймання-передачі вагонів з оренди, за винятком часу перебування вагонів в ремонтах, дії конвенційних заборон (обмежень) на перевезення на залізних дорогах, а також періоду знаходження вагонів моделі 19-758 у тимчасовому відстої (пункт 4.4 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 20.04.2015 №2);
- сторона Договору звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання за Договором, якщо це невиконання стало наслідком дії обставин непереборної сили (пункт 12.1 Договору);
- сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини повинна негайно в письмовій формі повідомити іншу сторону про їх початок і закінчення з подальшим наданням, не пізніше 5 календарних днів з моменту настання зазначених подій, довідки Торгово-промислової палати, яка підтверджує наявність та тривалість форс-мажорних обставин; сторони погоджуються, що компетентним органом для надання відповідної довідки може бути довідка Торгово-промислової палати України; порушення вказаних умов позбавляє сторону права посилатися на форс-мажорні обставини; якщо дія вказаних обставин триває більше 2 місяців, кожна зі сторін Договору має право відмовитися від виконання своїх зобов'язань за Договором з обов'язковим повідомленням про це іншої сторони в письмовій формі не пізніше, ніж за 10 календарних днів до моменту такої відмови; при цьому розрахунки за виконану частину Договору здійснюються до повного їх виконання (пункт 12.2 Договору);
- Договір набирає чинності з 01.01.2015 та діє до 31.12.2018 (включно), а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання (пункт 14.1 Договору в редакції додаткової угоди від 01.11.2017 №26).
На виконання умов Договору Компанія передала в оренду Товариству 325 залізничних вагонів (включаючи і спірні 68 вагонів).
Пунктом 6.9 Договору сторони узгодили, що орендар не має права використовувати вагони в зоні АТО (антитерористичної операції), як вона визначена чи буде визначена в законодавстві України, протягом дії Договору, за виключенням тих вагонів, які на дату підписання Договору знаходяться в такій зоні.
Додатковою угодою від 16.11.2015 №10 до Договору сторони виключити з тексту Договору пункт 6.9 щодо заборони використання вагонів у зоні АТО.
В період з березня по грудень 2017 року сторонами було підписано та скріплено печатками акти приймання-передачі робіт (надання послуг) на загальну суму 53 588 862,94 грн., а саме від 31.03.2017 №ОУ-0000011 на суму 5 208 730 грн., від 30.04.2017 №ОУ-0000016 на суму 5 055 479,22 грн., від 31.05.20177 №ОУ-0000021 на суму 5 203 343,64 грн., від 30.06.2017 №ОУ-0000025 на суму 4 984 461,90 грн., від 31.07.2017 №ОУ-0000030 на суму 5 158 295,34 грн., від 31.08.2017 №ОУ-0000035 на суму 5 194 863,96 грн., від 30.09.2017 №ОУ-0000040 на суму 5 064 488,88 грн., від 31.10.2017 №ОУ-0000045 на суму 5 940 600 грн., від 30.11.2017 №ОУ-0000050 на суму 5 781 000 грн. і від 31.12.2017 №ОУ-0000055 на суму 5 997 600 грн.
Наведені акти були підписані позивачем без будь-яких зауважень та оплачені у загальній сумі 51 150 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 09.03.2017 №2078 на суму 300 000 грн.; від 10.03.2017 №2109 на суму 300 000 грн.; від 13.03.2017 №2120 на суму 300 000 грн.; від 03.04.2017 №3808 на суму 500 000 грн.; від 04.04.2017 №3827 на суму 500 000 грн.; від 05.04.2017 №2169 на суму 300 000 грн.; від 06.04.2017 №2193 на суму 300 000 грн.; від 10.04.2017 №395 на суму 300 000 грн.; від 13.04.2017 №2301 на суму 500 000 грн.; від 14.04.2017 №4032 на суму 300 000 грн.; від 19.04.2017 №2349 на суму 300 000 грн.; від 21.04.2017 №4115 на суму 200 000 грн.; від 25.04.2017 №2401 на суму 300 000 грн.; від 28.04.2017 №2438 на суму 1 000 000 грн.; від 28.04.2017 №2455 на суму 400 000 грн.; від 28.04.2017 №4250 на суму 800 000 грн.; від 28.04.2017 №4255 на суму 800 000 грн.; від 13.05.2017 №565 на суму 500 000 грн.; від 15.05.2017 №4454 на суму 500 000 грн.; від 18.05.2017 №4528 на суму 500 000 грн.; від 19.05.2017 №4564 на суму 500 000 грн.; від 19.05.2017 №4565 на суму 500 000 грн.; від 22.05.2017 №4578 на суму 500 000 грн.; від 25.05.2017 №4680 на суму 300 000 грн.; від 30.05.2017 №2751 на суму 300 000 грн.; від 31.05.2017 №4768 на суму 300 000 грн.; від 31.05.2017 №1299 на суму 400 000 грн.; від 02.06.2017 №2795 на суму 500 000 грн.; від 09.06.2017 №4901 на суму 500 000 грн.; від 15.06.2017 №1329 на суму 400 000 грн.; від 16.06.2017 №2960 на суму 400 000 грн.; від 16.06.2017 №2960 на суму 400 000 грн.; від 23.06.2017 №5069 на суму 300 000 грн.; від 27.06.2017 №1369 на суму 300 000 грн.; від 30.06.2017 №5146 на суму 500 000 грн.; від 03.07.2017 №5156 на суму 300 000 грн.; від 06.07.2017 №5185 на суму 500 000 грн.; від 07.07.2017 №689 на суму 1 000 000 грн.; від 07.07.2017 №5241 на суму 650 000 грн.; від 11.07.2017 №1405 на суму 300 000 грн.; від 21.07.2017 №5370 на суму 300 000 грн.; від 26.07.2017 №5434 на суму 300 000 грн.; від 27.07.2017 №5449 на суму 400 000 грн.; від 28.07.2017 №5501 на суму 150 000 грн.; від 28.07.2017 №1451 на суму 150 000 грн.; від 31.07.2017 №1453 на суму 1 000 000 грн.; від 31.07.2017 №5521 на суму 1 000 000 грн.; від 09.08.2017 №3421 на суму 800 000 грн.; від 10.08.2017 №5667 на суму 300 000 грн.; від 15.08.2017 №5741 на суму 300 000 грн.; від 17.08.2017 №3483 на суму 300 000 грн.; від 22.08.2017 №3515 на суму 300 000 грн.; від 22.08.2017 №1555 на суму 100 000 грн.; від 23.08.2017 №3524 на суму 300 000 грн.; від 28.08.2017 №3530 на суму 300 000 грн.; від 29.08.2017 №5912 на суму 100 000 грн.; від 29.08.2017 №3538 на суму 800 000 грн.; від 29.08.2017 №1565 на суму 100 000 грн.; від 30.08.2017 №1568 на суму 500 000 грн.; від 31.08.2017 №5958 на суму 500 000 грн.; від 04.09.2017 №3596 на суму 300 000 грн.; від 07.09.2017 №6012 на суму 300 000 грн.; від 08.09.2017 №6044 на суму 100 000 грн.; від 13.09.2017 №1071 на суму 500 000 грн.; від 19.09.2017 №6127 на суму 300 000 грн.; від 22.09.2017 №3833 на суму 1 000 000 грн.; від 25.09.2017 №3848 на суму 1 200 000 грн.; від 26.09.2017 №3861 на суму 400 000 грн.; від 27.09.2017 №6214 на суму 150 000 грн.; від 27.09.2017 №3885 на суму 250 000 грн.; від 28.09.2017 №3889 на суму 1 000 000 грн.; від 29.09.2017 №6259 на суму 1 000 000 грн.; від 11.10.2017 №6401 на суму 550 000 грн.; від 27.10.2017 №6692 на суму 200 000 грн.; від 31.10.2017 №6731 на суму 2 000 000 грн.; від 31.10.2017 №6727 на суму 2 000 000 грн.; від 14.11.2017 №4007 на суму 250 000 грн.; від 16.11.2017 №6884 на суму 300 000 грн.; від 24.11.2017 №6910 на суму 300 000 грн.; від 27.11.2017 №4154 на суму 1 000 000 грн.; від 28.11.2017 №4162 на суму 1 000 000 грн.; від 29.11.2017 №4169 на суму 2 000 000 грн.; від 30.11.2017 №6980 на суму 1 300 000 грн.; від 19.12.2017 №7126 на суму 1 000 000 грн.; від 20.12.2017 №7135 на суму 1 000 000 грн.; від 21.12.2017 №1648 на суму 3 000 000 грн.; від 27.12.2017 №4134 на суму 1 000 000 грн.; від 10.01.2018 №1731 на суму 2 000 000 грн.
Відтак позивачем не оплачено за період з березня по грудень 2017 року 2 438 862,94 грн.
Товариством подано суду копію бухгалтерської довідки від 31.03.2020 №6219, з якої вбачається, що позивачем сплачено відповідачу 55 550 000 грн.
Разом з тим, частини вказаних у такій довідці платіжних доручень Товариством не було подано, а саме: від 14.03.2017 №2136 на суму 300 000 грн., від 16.03.2017 №3292 на суму 500 000 грн., від 21.03.2017 №3411 на суму 200 000 грн., від 24.03.2017 №3514 на суму 400 000 грн., від 27.03.2017 №3554 на суму 100 000 грн., від 31.03.2017 №3744 на суму 1 000 000 грн., від 28.04.2017 №2438 на суму 800 000 грн., від 02.06.2017 №4826 на суму 1 000 000 грн., від 31.07.2017 №2581922 на суму 1 000 000 грн., від 28.08.2017 №60794393 на суму 300 000 грн., від 05.09.2017 №1588 на суму 300 000 грн., від 20.10.2017 №4068 на суму 1 000 000 грн. (загальна сума за вказаними платіжними дорученнями становить 6 900 000 грн.).
З огляду на викладене суд вважає належними доказами сплати вартості оренди вагонів за Договором наявні у матеріалах справи платіжні доручення, копія ж бухгалтерської довідки Товариства від 31.03.2020 №6219 до уваги не береться.
Товариство звернулося до секретаря Ради національної безпеки і оборони з листом від 21.03.2017 №7976, в якому просило надати офіційне роз'яснення чи не протирічить інтересам держави переміщення вагонів оператора (Товариства) у порожньому стані з непідконтрольних територій на територію України; надати дозвіл на переміщення у порожньому стані залізничних вагонів оператора (Товариства) на територію України з наданням відповідних розпоряджень Залізниці та іншим установам і організаціям.
Окрім того, листом від 21.03.2017 №7964 позивач звернувся до Залізниці з проханням звернутися до РНБО, СБУ та інших органів влади для отримання дозволу на переміщення у порожньому стані вагонів оператора (Товариства) на територію України; забезпечити переміщення у порожньому стані залізничних вагонів оператора (Товариства) на територію України.
Листом від 24.03.2017 №8368 Товариство повідомило Компанію, що з огляду на тимчасову заборону до скасування на перевезення всіх вантажів в усіх вагонах, у тому числі порожніх, на/з тимчасово непідконтрольній території України, позивач повідомляє про настання з 16.03.2017 обставин непереборної сили, які роблять неможливим реалізацію прав та обов'язків Товариства за Договором, до моменту припинення вказаних обставин; нарахування та оплата орендних платежів згідно з підпунктом 4.4.3 Договору на вагони (спірні 68 вагонів), починаючи з 16.03.2017 (до скасування) не здійснюється.
Листом від 21.04.2017 №ЦЦО-13/256 Залізниця повідомила Товариству про те, що залізничні перевезення вагонів зі станцій, які знаходяться на територіях окремих районів Донецької і Луганської областей України, на територію, яка контролюється державною владою, можливе тільки за умови прийняття відповідного рішення РНБО.
24.11.2017 керівником Координаційного центру з питань режиму та економічної діяльності при Штабі АТО затверджено протокольне рішення від 24.11.2017 №12 про надання дозволу Товариству на повернення 486 транспортних засобів з території окремих районів Донецької та Луганської областей згідно з додатком №1, який містить, зокрема, номери спірних 68 вагонів.
Листом від 14.06.2018 №14615 Товариство надіслало Компанії сканкопії оригіналів спірних актів виконаних робіт, підписаних з розбіжностями, за січень - квітень 2018 року та повідомило, що станом на 31.05.2018 суми розбіжностей за актами було врегульовано.
31.07.2018 сторонами було підписано та скріплено печатками юридичних осіб акт зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно з яким сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги та вважатимуть:
- зобов'язання Компанії перед Товариством на суму 23 305,68 грн, яке виникло на підставі пункту 2.3 Договору припинено у повному обсязі;
- зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 1 148 497,82 грн., яке виникло на підставі пункту 7.4 Договору припинено частково у сумі 636 352,19 грн., заборгованість Компанії перед Товариством становить 512 145,63 грн.;
- зобов'язання Компанії перед Товариством на суму 128 756,67 грн., яке виникло на підставі листа від 25.10.2016 №385 припинено у повному обсязі;
- зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 4 034,72 грн., яке виникло на підставі пункту 7.4 договору від 22.01.2013 №05А припинено у повному обсязі;
- зобов'язання Товариства перед Компанією на суму 792 449,26 грн., яке виникло на підставі договору від 24.12.2014 №24/12-14 припинено у повному обсязі.
Відповідно до листа Компанії від 10.08.2018 №379, адресованого Товариству, згідно з пунктом 4.3 Договору відповідач ініціював зміну розміру орендної плати та надіслав із супровідним листом від 20.07.2018 №343 на адресу позивача проект додаткової угоди від 20.07.2018 №32 з запропонованими змінами орендної плати; станом на 10.08.2018, тобто після спливу 20-ти календарних днів, передбачених Договором, Компанія не отримала підписаної зі сторони Товариства додаткової угоди, а тому на підставі зазначеного пункту Договір вважається розірваним, а вагони повинні бути повернуті орендодавцю.
Листом від 28.08.2018 №18946 позивач повідомив відповідача про те, що Товариством не погоджено орендну плату у сумі 1 200 грн. з ПДВ та надіслано пропозицію встановити орендну плату у сумі 1 025,10 грн. з ПДВ (супровідний лист від 06.08.2018 №17899 до проекту додаткової угоди, оформленої позивачем). Крім того, Товариство зазначило, що станом на 27.08.2018 лист з реквізитами на виведення вагонів ним не отримано, що свідчить про зловживання орендарем правами за Договором та порушення розумних строків на погодження станції виведення з оренди; розмір оренди буде скореговано на суму невиробничих витрат, які виникли в результаті неналежного виконання обов'язків зі сторони відповідача; та повідомило про готовність здати вагони після завершення вантажних операцій в місцях вивантаження.
У листі від 31.08.2018 №421 Компанія просила Товариство у зв'язку з розірванням Договору і виведенням вагонів з оренди відправити вагони, перелічені у вказаному листі, на станцію приписки.
У відповідь на зазначений лист Товариство листом від 06.09.2018 №19495 повідомило відповідачу, що починаючи з 16.03.2017 для позивача виникли форс-мажорні обставини, які підтверджені сертифікатом від 24.04.2017 №7505 та висновком Торгово-промислової палати України від 24.04.2017 №1339. Зазначені непередбачувані форс-мажорні обставини створюють перешкоди для переміщення вагонів із непідконтрольної території України, в тому числі, унеможливили виконання орендарем обов'язку щодо повернення вагонів орендодавцю, у зв'язку з чим орендар звільняється від відповідальності за невиконання такого обов'язку. Про їх виникнення Товариство повідомило Компанію листом від 24.03.2017 №8368. Окрім того, позивач вказав, що прохання Компанії відповідно до листа від 31.08.2018 №421 виконати неможливо у зв'язку з дією форс-мажорних обставин; строк виконання обов'язку Товариства щодо повернення вагонів із оренди продовжується до дня припинення форс-мажорних обставин.
Компанія листом від 20.09.2018 №493 просила Товариство сплатити заборгованість у сумі 4 289 362,78 грн. за оренду вагонів за серпень 2018 року відповідно до Договору та надати відповідачу оригінал підписаного акта виконаних робіт за серпень 2018 року.
У відповідь на вказаний лист позивач листом від 21.09.2018 №20269 повідомив відповідача про те, що сальдо взаєморозрахунків Товариства та Компанії станом на 31.08.2018 становить на користь Товариства 5 289 280,50 грн.
Компанія надіслала позивачу претензію від 01.10.2018 №526, в якій зазначила, що заборгованість Товариства перед Компанією щодо невиплати орендної плати за Договором (за серпень 2018 року) становить 3 689 362,78 грн.
Листом від 12.10.2018 №21326 позивач повідомив Компанію про те, що зазначена претензія не підлягає задоволенню, оскільки у Товариства відсутня заборгованість за Договором перед Компанією.
Разом з тим, зі змісту листування сторін у 2018 році вбачається, що сторонами вирішувалися питання щодо оренди спірних вагонів виключно у 2018 році, в той час як предметом даного спору є орендні платежі за березень - грудень 2017 року.
Адвокатське об'єднання «Сота» в інтересах Товариства звернулося до Міністерства інфраструктури України з адвокатським запитом від 23.05.2019 №230519/3, в якому просило надати інформацію стосовно того, чи надавалося Міністерством інфраструктури України погодження Залізниці на запровадження тимчасових обмежень на перевезення вантажів та порожніх вагонів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, запроваджених згідно з розпорядженнями Залізниці від 15.03.2017 №Ц-1/2-2/156 та №Ц-1/2-2/157.
У відповідь на вказаний запит Міністерство інфраструктури України листом від 04.06.2019 №6450/45/10-19 повідомило про таке:
- Указом Президента України від 15.03.2017 №62 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України»;
- з метою безумовного виконання зазначеного Указу Президента України Залізницею введено конвенційні обмеження від 15.03.2017 №Ц-1/2-2/156 та №Ц-1/2-2/157 щодо перевезень вантажів через лінію зіткнення у межах Луганської та Донецької областей;
- Мінінфраструктури погоджень на запровадження зазначених конвенційних обмежень до Залізниці не надавалося.
Листом від 04.07.2019 №72/2263 філія «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Залізниці надала Товариству інформацію про поточну дислокацію вагонів у кількості 68 одиниць станом на 12.02.2017 та станом на 16.03.2017.
Адвокатське об'єднання «Сота» в інтересах Товариства звернулося до Залізниці з адвокатським запитом від 05.07.2019 №050719/1 з проханням надати інформацію з таких питань:
« 1. Чи дійсно АТ «Укрзалізниця» було введено заборону на перевезення вантажів та порожніх вагонів з/на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень, згідно з розпорядженням АТ «Укрзалізниця» № Ц-1/74 від 11.02.2017?
2. Чи дійсно АТ «Укрзалізниця» було введено заборони на перевезення вантажів та порожніх вагонів з/на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень, згідно з розпорядженнями АТ «Укрзалізниця» № Ц-1/2-2/156 та № Ц-1/2-2/157 від 15.03.2017 року?
3. З якого часу (вказати точну дату початку дії заборони) було запроваджено заборону на перевезення вантажів та порожніх вагонів з/на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень, згідно з розпорядженнями АТ «Укрзалізниця» № Ц-1/74 від 11.02.2017?
4. З якого часу (вказати точну дату початку дії заборони) було запроваджено заборону на перевезення вантажів та порожніх вагонів з/на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень, згідно з розпорядженнями АТ «Укрзалізниця» № Ц-1/2-2/156 та № Ц-1/2-2/157 від 15.03.2017 року?
5. На які саме населені пункти (залізничні станції) поширює свою дію заборона на перевезення вантажів та порожніх вагонів з/на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень, відповідно до розпоряджень АТ «Укрзалізниця» №Ц-1/74 від 11.02.2017?
6. На які саме населені пункти (залізничні станції) поширює свою дію заборона на перевезення вантажів та порожніх вагонів з/на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень, відповідно до розпоряджень АТ «Укрзалізниця» № Ц-1/2-2/156 та № Ц-1/2-2/157 від 15.03.2017 року?
7. Чи діє заборона на перевезення вантажів та порожніх вагонів з/на території, де органи державної України тимчасово не здійснюють своїх повноважень, введена згідно з розпорядженнями АТ «Укрзалізниця» №Ц-1/74 від 11.02.2017, станом на дату надання АТ «Укрзалізниця» відповіді на цей адвокатській запит?
8. Чи діє заборона на перевезення вантажів та порожніх вагонів з/на території, де органи державної України тимчасово не здійснюють своїх повноважень, введена згідно з розпорядженнями АТ «Укрзалізниця» № Ц-1/2-2/156 та № Ц-1/2-2/157 від 15.03.2017 року, станом на дату надання АТ «Укрзалізниця» відповіді на цей адвокатській запит?».
У відповідь на вказаний запит Залізниця листом від 17.07.2019 №ЦЦО-13/662 повідомила позивача про таке:
- на питання 1, 3 і 5 - у зв'язку з неможливістю забезпечення пропуску поїздів Залізницею з 12.02.2017 до відміни запроваджено тимчасове обмеження на перевезення всіх вантажів та порожніх вагонів зі всіх станцій України від 11.02.2017 №Ц-1/74 призначенням на станції, що знаходяться на території, на якій органами державної влади тимчасово не здійснюються або здійснюються не в повному обсязі їх повноваження;
- на питання 2, 4 і 8 - з 16.03.2017 на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», на виконання Указу Президента України від 15.03.2017 №62/2017 Залізницею до відміни запроваджено тимчасові обмеження №Ц-1/2-2/156 і №Ц-1/2-2/157 на перевезення віх вантажів та порожніх вагонів призначенням на/із станції, що знаходяться на території, на якій органами державної влади тимчасово не здійснюються або здійснюються не в повному обсязі їх повноваження;
- на питання 7 - у зв'язку з дією тимчасових обмежень №Ц-1/2-2/156 і №Ц-1/2-2/157 обмеження на перевезення від 11.02.2017 №Ц-1/74 відмінено;
- на питання 6 - інформація щодо запровадження обмежень на перевезення вантажів, у тому числі із зазначенням станцій відправлення та призначення, викладена на сайті Залізниці в розділі «Вантажні перевезення» - «Електронний документообіг» - «Конвенції».
Адвокатське об'єднання «Сота» в інтересах Товариства звернулося до Міністерства інфраструктури України з адвокатським запитом від 16.07.2019 №160719/2, в якому просило надати інформацію з таких питань:
« 1. Чи може ТОВ «Металургтранс», як законний володілець (орендатор) залізничних вагонів, які залишилися на окупованій території Донецької та Луганської областей, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень, починаючи з 16 березня 2017 року використовувати їх за цільовим призначенням у своїй господарській діяльності на законних підставах та у встановленому порядку, не порушуючи при цьому чинне законодавство України?
2. Чи може ТОВ «Металургтранс», як законний володілець (орендатор) залізничних вагонів, які у зв'язку із припиненням переміщення вантажів (вантажного транспорту) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей залишилися на окупованій території, повернути зазначені вагони на територію України через територію Російської Федерації, не порушуючи при цьому чинне законодавство України?».
У відповідь на вказаний запит Міністерство інфраструктури України листом від 26.07.2019 №8651/47/10-19 повідомило, що переміщення вантажів та порожніх вагонів через лінію зіткнення на територіях Донецької та Луганської областей припинено і наразі не відбувається.
Адвокатське об'єднання «Сота» в інтересах Товариства звернулося до Залізниці з адвокатським запитом від 16.07.2019 №160719/3, з проханням надати інформацію з таких питань:
« 1. Чи може ТОВ «Металургтранс», як законний володілець (орендатор) залізничних вагонів, які залишилися на окупованій території Донецької та Луганської областей, починаючи з 16 березня 2017 року використовувати їх за цільовим призначенням у своїй господарській діяльності на законних підставах та у встановленому порядку, здійснюючи залізничні перевезення через управління ними АТ «Укрзалізниця» на окупованій території Донецької та Луганської областей?
2. Чи може ТОВ «Металургтранс», як законний володілець (орендатор) залізничних вагонів, які у зв'язку із припиненням переміщення вантажів (вантажного транспорту) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей залишилися на окупованій території, повернути зазначені вагони на територію України через територію Російської Федерації, здійснюючи такі залізничні перевезення через управління ними АТ «Укрзалізниця»?
3. Чи може ТОВ «Металургтранс», як законний володілець (орендатор) залізничних вагонів, не порушуючи чинне законодавство України, використовувати за цільовим призначенням у своїй господарській діяльності залізничні вагони здійснюючи залізничні перевезення на території України, якими не управляє АТ «Укрзалізниця»?».
У відповідь на вказаний запит Залізниця листом від 29.07.2019 №ЦЦО-13/700 повідомила позивача про таке:
- згідно із статтею 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України;
- Указом Президента України від 15.03.2017 №62/2017 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», яким тимчасово припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного та автомобільного сполучення; на виконання зазначеного Указу Залізницею запроваджено тимчасові обмеження від 15.03.2017 №Ц-1/2-2/156 і №Ц-1/2-2/157 на перевезення всіх вантажів та порожніх вагонів, призначенням на/із станції, що знаходяться на території, на якій органами державної влади тимчасово не здійснюються або здійснюються не в повному обсязі їх повноваження;
- Порядком повернення транспортних засобів з території окремих районів Донецької та Луганської областей, затвердженим наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 06.09.2017 №649-ог, визначені окремі питання здійснення контролю за переміщенням через лінію зіткнення в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей транспортних засобів, які залишилися на території окремих районів Донецької та Луганської областей;
- з огляду на викладене, Залізниця не здійснює надання послуг з доступу до інфраструктури залізничного транспорту та інших послуг, пов'язаних з використанням об'єктів інфраструктури, що розташовані на території Донецької та Луганської областей, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Товариство звернулося до Компанії з вимогою від 02.03.2020 №4461, в якій вказало про те, що орендна плата за 68 орендованих вагонів не повинна нараховуватися і не повинна сплачуватися; орендодавцем в порушення умов Договору була нарахована орендна плата за 68 вагонів за період з 16.03.2017 по 31.12.2017, а орендарем ця плата була помилково сплачена та підписані відповідні акти; на підставі викладеного позивач просив повернути (сплатити) 10 925 315,47 грн.
Відповідач відповіді позивачем не надіслав; грошові кошти не повернув.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Згідно із статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Частиною першою статті 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до речення першого частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з частиною шостою наведеної статті ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Частинами першою і другою статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди.
15.03.2017 Рада національної безпеки і оборони України прийняла рішення «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», за яким тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського «Комплексу заходів» від 12.02.2015, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, вирішено припинити переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей. Кабінету Міністрів України невідкладно вжити заходів щодо припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, крім вантажів, що мають гуманітарний характер і надаються українськими та міжнародними гуманітарними організаціями. Міністерству внутрішніх справ України, Національній поліції України, Національній гвардії України, Державній фіскальній службі України за участю Служби безпеки України невідкладно: забезпечити виконання цього рішення, припинивши переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного і автомобільного сполучення; створити умови для залучення громадськості до контролю за реалізацією заходів, передбачених цим рішенням; вжити додаткових заходів щодо зміцнення публічної безпеки, протидії диверсійним і терористичним проявам, спробам порушення громадського порядку.
Указом Президента України від 15.03.2017 №62/2017 зазначене рішення Ради національної безпеки і оборони України введено в дію.
На сайті Залізниці у розділі «Тимчасові обмеження щодо перевезень» міститься інформація про те, що відповідно до розпоряджень Залізниці від 15.03.2017 №Ц-1/2-2/156 і №Ц-1/2-2/157, починаючи з 16.03.2017 й до відміни, було введено конвенційну заборону на перевезення вантажів та порожніх вагонів з/на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Згідно з частинами першою і другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Позовні вимоги Товариство мотивує тим, що отримані відповідачем 10 925 315,47 грн. за оренду 68 вагонів в період з березня по грудень 2017 року, які з 16.03.2017 знаходяться під дією конвенційних заборон, введених в дію розпорядженням Залізниці від 15.03.2017 №Ц-1/2-2/156 та від 15.03.2017 №Ц-1/2-2/157, є такими, що отримані безпідставно.
Додатковою ж умовою звільнення Товариства від сплати орендних платежів є сертифікат від 24.04.2017 №7505 та висновок Торгово-промислової палати України від 21.04.2017 №1339/2/21-10.3 щодо унеможливлення виконання зобов'язань за Договором, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що є обставинами, за які сторона не відповідає.
Слід зазначити, що вказаний сертифікат позивачем не було подано суду, а висновок Торгово-промислової палати України поданий на 15 аркушах і не містить самого висновку палати, а лише мотиви заяви Товариства та використані палатою нормативно-правові акти України і документи, подані позивачем.
Так, згідно з пунктом 12.2 Договору сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини повинна негайно в письмовій формі повідомити іншу сторону про їх початок і закінчення з подальшим наданням, не пізніше 5 календарних днів з моменту настання зазначених подій, довідки Торгово-промислової палати, яка підтверджує наявність та тривалість форс-мажорних обставин; порушення вказаних умов позбавляє сторону права посилатися на форс-мажорні обставини; якщо дія вказаних обставин триває більше 2 місяців, кожна зі сторін Договору має право відмовитися від виконання своїх зобов'язань за Договором з обов'язковим повідомленням про це іншої сторони в письмовій формі не пізніше, ніж за 10 календарних днів до моменту такої відмови; при цьому розрахунки за виконану частину Договору здійснюються до повного їх виконання.
Листом від 24.03.2017 №8368 Товариство повідомило Компанію, що з огляду на тимчасову заборону до скасування на перевезення всіх вантажів в усіх вагонах, у тому числі порожніх, на/з тимчасово непідконтрольній території України, позивач повідомляє про настання з 16.03.2017 обставин непереборної сили, які роблять неможливим реалізацію прав та обов'язків Товариства за Договором, до моменту припинення вказаних обставин; нарахування та оплата орендних платежів згідно з підпунктом 4.4.3 Договору на вагони (спірні 68 вагонів), починаючи з 16.03.2017 (до скасування) не здійснюється.
Сертифікат від 24.04.2017 №7505 та висновок Торгово-промислової палати України від 21.04.2017 №1339/2/21-10.3 Товариством було надіслано Компанії листом від 06.09.2018 №19495.
Тобто позивачем було порушено строк повідомлення відповідача про настання форс-мажорних обставин, що у відповідності до умов пункту 12.2 Договору позбавляє Товариство права посилатися на форс-мажорні обставини.
Крім того, оскільки Договір укладено сторонами вже після початку АТО, то орендар несе повну відповідальність та не звільняється від зобов'язань із сплати орендних платежів та повернення орендованого майна у разі, якщо орендоване майно знаходиться або ж потрапило на непідконтрольні державним органам України території.
Стосовно листування сторін у 2018 році, то з його змісту вбачається, що сторонами вирішувалися питання щодо оренди спірних вагонів виключно у 2018 році, в той час як предметом даного спору є орендні платежі за березень - грудень 2017 року.
Листи Залізниці, надіслані останньою у відповідь на адвокатські запити, підтверджують відсутність у Залізниці можливості контролювати переміщенням через лінію зіткнення в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей транспортних засобів, які залишилися на території окремих районів Донецької та Луганської областей, та не підтверджують відсутність у Товариства можливості використовувати такі вагони у зоні АТО.
Що ж до доводів Товариства стосовно помилкового підписання останнім актів приймання-передачі за березень - грудень 2017 року, то враховуючи, що кожен з таких актів містить повний перелік орендованих позивачем вагонів із зазначення номерів вагонів і вартості оренди кожного з вагонів факту наявності у діях Товариства помилки при підписанні таких актів немає.
Отже, позовні вимоги Товариства задоволенню не підлягають.
За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору та послуг адвоката Товариства слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 236 - 238, 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва
1. Відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» (49000, м. Дніпро, пл. Героїв Майдану, буд. 1, к. 524; ідентифікаційний код 33074226) до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ютал-Транс» (01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33-Б, 4-й поверх, офіс 4; ідентифікаційний код 24370262) про стягнення 10 925 315,47 грн.
2. Витрати зі сплати судового збору та послуг адвоката позивача покласти на товариство з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» (49000, м. Дніпро, пл. Героїв Майдану, буд. 1, к. 524; ідентифікаційний код 33074226).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30.06.2021.
Суддя О.В. Марченко