ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.06.2021Справа № 910/20535/20
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс"
про стягнення 149 009,85 грн.
та
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс"
до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
про визнання недійсним акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.09.2020
Суддя: Шкурдова Л.М.
секретар с/з Лисенко А.І.
Представники:
від позивача (за первісним позовом) - Прокопчук А.Л., за дов.
від відповідача (за первісним позовом) - не з'явився.
Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом первісним позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс" про стягнення 149 009,85 грн., з яких 133 109,33 грн - сума основного боргу, 2050,53 грн - інфляційні втрати, 2 781,16 грн - 3 % річних, 11 068,83 грн - пеня.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2020 відкрито провадження у справі №910/20535/20.
Відповідачем подано зустрічну позовну заяву, яка прийнята судом до розгляду та ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.21 призначено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.
Первісні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача за первісним позовом своїх обов'язків за договором №521030 від 17.01.2019 на постачання теплової енергії.
Відповідач за первісним позовом щодо його задоволення заперечував, посилаючись на те, що позивачем в порушення умов договору не надавався звіт по фактичному споживанню теплової енергії, замість нього надані "ведомость регистрации среднесуточных параметров теплопотребления"; позивачем за первісним позовом не надано доказів на підтвердження обсягу спожитої теплової енергії по Договору; відповідач за первісним позовом зазначає, що акт звірки не може вважатися належним доказом на підтвердження наявності заборгованості.
Позивачем за первісним позовом надано відповідь на відзив, в якому зазначено, що позивачем надано до суду облікові картки по особовому рахунку споживача, довідку про стан розрахунків за спожиту теплову енергію; сторонами складено акт звіряння розрахунків за теплову енергію.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що КП "Київтеплоенерго" долучено до матеріалів справи копію акту звіряння розрахунків від 30.09.2020, який було складено під впливом помилки, а саме сторони вели переговори про укладення мирових угод по загальним розрахункам за період з 2019 по 2020 роки, як в межах договорів на постачання теплової енергії за договорами, укладеними між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради/Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Водоканал-сервіс", так і в справах на підтвердження права вимоги по Договору про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18 від 11.10.2018, де сторони просили оголосити перерви у зв'язку з можливістю укладення мирових угод по справам. Однією з умов таких домовленостей було підписання актів звіряння таких, як доданий до позовної заяви. За твердженнями позивача за зустрічним позовом після підписання актів звіряння розрахунків позиція КП "Київтеплоенерго" змінилася, що зумовило звернення із даним зустрічним позовом про визнання акту звіряння розрахунків від 30.09.2020 недійсним, як такого що підписаний внаслідок помилки.
Відповідачем за зустрічним позовом надано відзив, в якому зазначено, що акт звірки складено на підставі даних первинного обліку, акт підписаний уповноваженими представниками сторін, а відтак відсутні підстави для визнання його недійсним.
Судом відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Водоканал-Сервіс" про призначення комплексної економічної судової експертизи, оскільки позивачем за первісним позовом долучено до матеріалів справи відомості фактичного споживання теплової енергії, якими підтверджується обсяг споживання теплової енергії, а відтак підстави для проведення експертизи відсутні.
В судовому засіданні 20.05.2021 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні 15.06.2021 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Розпорядженням київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО".
17.01.2019 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС" (Споживач) укладено договір №521030 на постачання теплової енергії (далі - договір), відповідно до якого Підприємство зобов'язалось виробити та поставити теплову енергію у гарячій воді Товариству, а відповідач за первісним позовом зобов'язався отримувати теплову енергію та оплачувати її вартість відповідно до умов, викладених у цьому договорі.
Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.05.2019, а в частині зобов'язання споживача розрахуватися за спожиту теплову енергію, до повного цього зобов'язання виконання (п. 4.1 Договору).
Керуючись приписами статті 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення ( п. п. 4.2, 4.4 Договору). Письмових заяв, відповідно до п. 4.4. Договору про його припинення сторонами Договору не заявлялося. За таких обставин Договір є пролонгованим до 01.05.2021.
Відповідно до п. 2.2.1 Договору позивач зобов'язався безперебійно (крім випадків, визначених цим договором та чинним законодавством) постачати споживачу теплову енергію у гарячій воді, на межу балансової належності, відповідно до Додатків до цього Договору для потреб опалення - в період опалювального сезону до будинку/будинків за адресою: м. Київ, вул.Підвисоцького професора, 3А.
У разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності та надає звіт по фактичному споживанню теплової енергії в ЦОК не пізніше 1 числа наступного за звітним місяцем (п. п. 2, 5 Додатку 2 до Договору).
Відповідно до п.7 Додатку №2 у разі відсутності у споживача будинкових приладів обліку або ненадання споживачем показників приладів обліку у встановлені цим додатком терміни, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається на опалення як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць та величину годинного теплового навантаження з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.
Споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в ЦОК за адресою, передбаченою у Договорі оформлену позивачем рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кільцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює (підписує необхідні документи) і повертає один примірник акта приймання-передавання товарної продукції акта звіряння позивачу протягом двох днів з моменту їх одержання (п. 8 Додатку № 2 до Договору).
Відповідно до п.9 Додатку 2 до Договору передбачено, що Товариство на відкритий розрахунковий рахунок постачальника щомісячно забезпечує не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію.
Згідно з п. 2.3.1. Договору споживач зобов'язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2.
За період постачання споживачем теплової енергії у гарячій воді при оформленні щомісячно рахунку-фактури останнім застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом до Договору.
Відповідно до п.40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила) споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Нарахування за поставлену теплову енергію проводилось відповідно до умов договору.
На підтвердження факту підключення до системи теплоспоживання та постачання теплової енергії, позивачем до матеріалів справи долучено копії корінців нарядів на підключення та відключення будинку за адресою: м. Київ, вул.Підвисоцького, будинок 3-А на опалювальний сезон 2019-2020 роки.
На підтвердження обсягу теплової енергії отриманої ТОВ «ВОДОКАНАЛ- СЕРВІС» в матеріалах справи наявні Відомості фактичного споживання теплової енергії за приладом обліку СВТУ-11Т серійний номер 03866 за період з 18.10.2019 по 20.09.2020, які були надані ТОВ «ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС» з метою здійснення обліку теплоспоживання КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» та здійснення відповідних нарахувань. КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», як постачальником теплової енергії, з метою здійснення обліку взаємовідносин із споживачами теплової енергії використовується Програмний комплекс Електронна база даних «УНІВАН-ТЕРМАЛ» (далі - електронна база даних). Електронна база даних містить вичерпну інформацію про: порядок нарахування за теплову енергію (по показникам теплового лічильника чи розрахунковим способом по навантаженню; кількість днів/годин постачання теплової енергії; обсяг поставленої (спожитої) теплової енергії; тариф на теплову енергію, а також стан розрахунків за спожиту теплову енергію споживачем по його особовому рахунку. Електронна база даних формується на підставі даних фактичного споживання теплової енергії, зокрема, за даними приладу обліку, наданими ТОВ «ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС».
Відповідно до п.2 додатку 2 Договору, у разі встановлення у споживача будинкових приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначаються відповідно до показників цих приладів. Дані показників приладів обліку відображені відповідно в облікових картках за особовим рахунком ТОВ "Водоканал-Сервіс" на підставі яких здійснюються відповідні нарахування та надаються безпосередньо споживачем.
Таким чином, посилання відповідача за первісним позовом на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження обсягу спожитої теплової енергії по Договору, є необгрунтованими.
Споживач своєчасно не вносив плату за спожиту теплову енергію у гарячій воді, в результаті чого за період з 01.11.2019-01.10.2020 включно утворилась заборгованість у розмірі 133 109,33 грн.
Підприємство вживало заходи досудового порядку врегулювання спору, шляхом направлення Товариству вимоги про сплату заборгованості. Оскільки вказана вимога залишена відповідачем за первісним позовом без виконання, Підприємство звернулось із даним позовом до суду, в межах якого крім суми основного боргу позивач за первісним позовом також просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом 2050,53 грн - інфляційні втрати, 2 781,16 грн - 3 % річних, 11 068,83 грн - пеня.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з частиною 6 статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частини 7 статті 276 ГК України).
Як підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, споживач в порушення умов договору не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати вартості спожитої теплової енергії за період з 01.11.2019 по 01.10.2020, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 133 109,33 грн.
Крім того, у матеріалах справи наявний акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.09.2020, підписаний представниками обох сторін, а саме з боку постачальника директором СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" Лопатіним К. О., а з боку споживача керівником Гранатом В. О.
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.
Із наданого акту звіряння розрахунків за теплову енергію вбачається, що споживач засвідчує факт наявності у нього зобов'язання з виплати вартості спожитої теплової енергії за договором в розмірі 133 109,33 грн станом на 30.09.2020.
Частинами 1 та 2 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно з частиною 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Виходячи зі змісту приписів пункту 2 частини 2 статті 20 ГК України господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.
При цьому, акт звіряння розрахунків є лише документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний у межах зустрічного позову акт звіряння є внутрішнім документом сторін, в якому лише відображена точка зору двох керівників на фінансові відносини сторін, і складання такого акта не тягне за собою наслідків встановлення, виникнення і припинення певних господарських зобов'язань для сторін. Тому наведений акт не є правочином у розумінні вимог статті 202 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим не може бути визнаний недійсним у спосіб захисту цивільних прав, обумовлений приписами статті 16 ЦК України, оскільки жодних прав та охоронюваних законом інтересів позивача наведений акт не зачіпає. З огляду на вказане у задоволенні зустрічних позовних вимог суд відмовляє.
Згідно із частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами статті 526 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються із приписами частини 1 статті 193 ГК України.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості за отриману у період з 01.11.2019 по 01.10.2020 за договором на постачання теплової енергії у розмірі 133 109,33 грн матеріали справи не містять.
У відповідності до частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи вище викладене, з огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за договором не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 133 109,33 грн.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв'язку із простроченням оплати спожитої теплової енергії постачальником заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом 11 068,83 грн пені, 2050,53 грн інфляційних втрат та 2 781,16 грн три проценти річних, нараховані за загальний період з листопада 2019 року по вересень 2020 року включно.
За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У пункті 3.3 Договору сторони погодили, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі, обумовленому чинним законодавством.
Судом перевірено розрахунок пені, враховуючи відсутність контррозрахунку відповідача за первісним позовом, суд вважає за можливе задовольнити первісні позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 11 068,83 грн.
Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, враховуючи відсутність контррозрахунку відповідача за первісним позовом, суд вважає за можливе задовольнити первісні позовні вимоги в частині стягнення 2050,53 грн - інфляційних втрат та 2 781,16 грн - 3 % річних.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог повністю.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову та зустрічного позову покладаються на Товариство.
Керуючись ст. ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 ГПК України, суд, -
1. Первісний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс" (02232, м.Київ, проспект МАЯКОВСЬКОГО ВОЛОДИМИРА, будинок 68, офіс 233, код ЄДРПОУ 37880620) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м.Київ, площа ІВАНА ФРАНКА, будинок 5, код ЄДРПОУ 40538421) 133 109 (сто тридцять три тисячі сто дев'ять) грн 33 коп - суму основного боргу, 2050 (дві тисячі п'ятдесят) грн 53 коп - інфляційні втрати, 2 781 (дві тисячі сімсот вісімдесят одну) грн 16 коп - 3 % річних, 11 068 (одинадцять тисяч шістдесят вісім) грн 83 коп - пеню, 2 235 (дві тисячі двісті тридцять п'ять) грн 15 коп - витрати по сплаті судового збору.
3. В задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до суду апеляційної інстанції.
Суддя Шкурдова Л.М.
Дата складення тексту рішення: 29.06.21