ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.06.2021Справа № 910/21197/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Дупляченко Ю.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у даній справі
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 6; ідентифікаційний код 20077720)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" (01024, місто Київ, вул. Антоновича, будинок 26, офіс 17; ідентифікаційний код 40050036)
про стягнення 1 071 309, 67 грн,
Представники сторін: не з'явилися
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 задоволено позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню в розмірі 768 047 (сімсот шістдесят вісім тисяч сорок сім) грн 96 коп., 3% річних в розмірі 159 514 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн 21 коп., інфляційні втрати в розмірі 96 713 (дев'яносто шість тисяч сімсот тринадцять) грн 87 коп., збитки в розмірі 47 033 (сорок сім тисяч тридцять три) грн 63 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 16 069 (шістнадцять тисяч шістдесят дев'ять) грн 65 коп.
01.06.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 910/21197/20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 призначено до розгляду на 11.06.2021.
09.06.2021 на електронну адресу Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" про розстрочення виконання рішення суду.
У судове засідання 11.06.2021 представники сторін не з'явилися, причини неявки суд не повідомили, про місце дату та час судового засідання повідомлялися належним чином.
Суд вважає за можливе розглянути подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" заяву про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 910/21197/20, за відсутності представників, які були належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи.
В обґрунтування поданої заяви про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 910/21197/20 на один рік, заявник (боржник) вказує, що Товариство не займається іншою діяльністю крім виробництва та постачання теплової енергії та виробництва електричної енергії. Виробництво електричної та теплової енергії на орендованих потужностях Охтирської ТЕЦ носить сезонний характер, де починаючи з травня 2021 року підприємство зупинило, до початку нового опалювального сезону 2021/2022 років виробництво, в результаті чого прибутку у період травень-жовтень 2021 року підприємство не отримуватиме. Оскільки, в міжопалювальні періоди підприємство надходжень немає, то на переконання заявника, це є виключними обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення та роблять його неможливим.
Також заявник відзначає, про те, що за квітень 2021 року Товариству необхідно сплатити заробітну плату у розмірі 1863,34 тис. грн., суму ПДФО та військового збору у розміру - 342,67 тис.грн. суму нарахованого єдиного внеску у розмірі - 402,50 тис. грн. (на підтвердження чого надано відомість на виплату готівки за квітень 2021року); податок на додану вартість у розмірі 270,64 тис.грн (що підтверджується податковою декларацію з податку на додану вартість за квітень 2021 року).
Крім того, заявник також зазначає, що Товариство має сплатити вартість наданих та спожитих послуг з водопостачання на суму 168,13тис. грн., з розподілу природного газу за у розмірі 6837,8 тис. грн. та з постачання електричної енергії у розмірі 76,68, сплатити за оренду, орендну плату за землю, економічний податок за перший кварта, рентну плату за використання водних ресурсів.
Заявник також зауважує, що обставинами, що значно ускладнюють виконання рішення суду є факт арешту всіх, без виключення рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія".
Більш того, заявник зазначає, що щомісячно проводиться оплата заборгованості за спожитий природний газ, отриманий у періоди жовтень 2020 - квітень 2021 року, а тому одномоментне виконання і рішення суду може призвести до неплатоспроможності підприємства.
У поданих Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" запереченнях щодо заяви про розстрочення виконання рішення суду, останнє вказує, що обставини, на які посилається заявник (боржник) у заяві не є тими виключними обставинами (в розумінні статті 331 ГПК України) для розстрочення виконання судового рішення, а є лише способом для затягування виконання рішення суду у справі № 910/21197/20. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначає, що фактично боржник вже й так отримував значний проміжок під час дії договору, оплата проводилася із значними прострочками.
Відповідно до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підстави для відстрочення виконання судового рішення передбачені частинами 3, 4 статті 331 Господарського кодексу України, за змістом яких підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.
Отже, підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що розстрочка означає виконання частками, встановленими господарським судом з певним інтервалом у часі. Розстрочка можлива для виконання рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно не визначене індивідуальними ознаками, декілька індивідуально визначених речей, тощо).
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 року у справі "Чіжов проти України" Суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.
Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Суд зазначає, що фактично доводи заявника (боржника) з якими останнє пов'язує можливість розстрочення рішення суду зводяться до складного фінансового становища Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія".
Втім, суд відзначає, що боржник є працюючим підприємством, яке веде господарську діяльність і не знаходиться у стані банкрутства, а значить володіє обіговими коштами та активами, на які може бути накладене стягнення.
При тому, суд вказує, що боржником у підтвердження доводів щодо скрутного фінансового становище не надано вірогідних доказів, щоб свідчили про відсутність коштів на рахунках, відсутність майна, на яке можливо звернуть стягнення, та або ж доказів щоб свідчили про наявність реальної загрози банкрутства.
За приписами статті 96 Цивільного кодексу України однією з ознак юридичної особи є можливість самостійно відповідати за своїми зобов'язаннями. При цьому, з правосуб'єктністю юридичної особи нерозривно пов'язана така особливість як можливість визнання юридичної особи банкрутом у випадку неплатоспроможності юридичної особи, тобто неможливості виконати свої зобов'язання перед кредиторами. Юридична особа відповідає як за цивільні зобов'язання, що виникли з договору, а також за заподіяння шкоди, в тому числі і її працівниками, так і за виконання податкових та інших зобов'язань.
Згідно ч. 1 ст. 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. У відповідності до положень чинного законодавства, останньому як юридичній особі можуть належати не лише отримані доходи, а й майно - суто нерухомі та рухомі речі - будівлі, споруди, земельні ділянки, засоби виробництва, активи, однак і грошові кошти, цінні папери, майнові права, тощо.
Відповідно до положень статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Частиною 1 ст. 140 Господарського кодексу України передбачено, що джерелами формування майна суб'єктів господарювання є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи від цінних паперів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів; кредити банків та інших кредиторів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян; інші джерела, не заборонені законом.
Таким чином, з огляду на викладене, суд погоджується з твердженнями Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стосовно ненадання заявником (боржником) належних та допустимих доказів наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" складного фінансового становища.
Приписами ч. 1, 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Положеннями статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Тобто, відстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком, а обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу.
Відтак, з огляду на викладене вище, за висновком суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" не доведено з посиланням на належні та допустимі засоби доказування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.
Згідно ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Аналогічні положення містяться також в Законі України "Про судоустрій і статус суддів". Зокрема, ст. 13 Закону встановлює, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги інтереси та законні сподівання позивача - Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києві від 14.04.2021 у справі № 910/21197/20 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києві від 14.04.2021 у справі № 910/21197/20 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 29.06.2021.
Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.О. Баранов