Ухвала від 30.06.2021 по справі Б-11/45-3/270-21/145

Справа № Б-11/45-3/270-21/145

УХВАЛА

про розгляд грошових вимог

30.06.2021 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Назарчук І. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 (вх. № 8874/20 від 23.06.2020) про визнання грошових вимог у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29.06.2017 по 23.03.2018 виходячи з посадового окладу посади інженера стандартизації з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів у справі

за заявою: Державного підприємства "Підгайчиківський спиртзавод"

до: Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-

горілчаної промисловості

про банкрутство,

за участі:

ліквідатора: Седлецького Олександра Валентиновича (в режимі відеоконференцзв'язку),

від працівників Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості: Грици Юрія Юрійовича,

кредитора: ОСОБА_1 .

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа № Б-11/45-3/270-21/145 за заявою Державного підприємства "Підгайчиківський спиртзавод" (правонаступник Державне підприємство "Залучанський спиртзавод") про банкрутство Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості.

08.05.2018 суд припинив процедуру розпорядження майном, визнав Івано-Франківське обласне державне об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, призначив ліквідатором арбітражного керуючого Седлецького О. В.

Повідомлення про визнання Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури було оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 08.05.2018 (№ 51208).

23.06.2020 до суду надійшла заява ОСОБА_1 (вх. № 8874/20) про визнання грошових вимог у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29.06.2017 по 23.03.2018 виходячи з посадового окладу посади інженера стандартизації з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів.

24.06.2020 суд призначив заяву ОСОБА_1 (вх. № 8874/20 від 23.06.2020) до розгляду на 14.07.2020 та, з метою визначення розміру грошових вимог, зобов'язав ліквідатора Седлецького О. С. надати суду в строк до 10.07.2020 такі документи: довідку про розмір доходу ОСОБА_1 за останні шість місяців роботи на підприємстві; копію наказу про звільнення ОСОБА_1 ; розмір посадового окладу посади інженера стандартизації; розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 29.06.2017 по 23.03.2018; інформацію щодо результатів розгляду поданих грошових вимог.

Суд неодноразово відкладав судові засідання та зобов'язував ліквідатора Седлецького О. С. надати суду вищевказані документи.

Ухвалою суду від 27.05.2021 суд призначив розгляд заяви ОСОБА_1 про визнання грошових вимог на 30.06.2021.

30.06.2021 на електронну адресу суду від ліквідатора Седлецького О. С. (вх. № 9928/21) надійшли письмові пояснення по справі № Б-11/45-3/270-21/145 щодо грошових вимог ОСОБА_1 , до яких долучено наступні документи: довідка про дохід ОСОБА_1 , копія наказу про звільнення заявниці, витяг зі штатного розпису з посадовими окладами, докази звернення до Державного архіву, копія акту приймання-передачі справ, довідка про розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за період з 29.06.2017 по 23.03.2018.

Розглянувши матеріали справи та подану заяву, заслухавши присутніх в засіданні суду учасників у справі про банкрутство судом взято до уваги таке.

Суд зазначає, що 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

У відповідності пункту 2 прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність.

За приписами пункту 4 прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Оскільки, щодо боржника застосовано процедуру ліквідації, і на день введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства боржник перебував на стадії ліквідації, то подальший розгляд справи здійснюється відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.

В силу приписів частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Як визначено частиною 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до частини 4 статті 60 Кодексу України з процедур банкрутства, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статей 13, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, належними та допустимими доказами.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами, що свідчить про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. При цьому суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Дослідженням матеріалів справи та заяви судом встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 26.03.2018 по справі № 344/9652/17 позов ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, - арбітражного керуючого Седлецького Олександра Валентиновича про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково: поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді інженера стандартизації Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості з 29 червня 2017 року; стягнуто з Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.06.2017 по 23.03.2018 у розмірі виходячи з посадового окладу посади інженера стандартизації з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів; стягнуто з Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Дорофей О. Д. 1 200, 00 гривень допомоги за період з січня по червень місяці 2017 року.

Рішення набрало законної сили - 09.07.2018.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто, вказана частина статті вказує на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер (обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ). Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Таким чином, зі змісту статті 75 Господарського процесуального кодексу України можна зробити висновок, що однією з цілей цієї норми законодавець визначив, в тому числі, і уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Юридична визначеність вимагає дотримання принципу res judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. Відповідно до пункту 72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява N 48553/99): "Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції (995_004), яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів." Коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду (справи Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України").

Приписами статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства визначено черговість задоволення вимог кредиторів.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (в редакції, чинній на момент винесення рішення Івано-Франківським міським судом від 26.03.2018 по справі № 344/9652/17).

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно з останнім абзацом пункту 4 цього Порядку, в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідно до абзацу 3 пункту 8 цього Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 26.03.2018 по справі № 344/9652/17 стягнуто з Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.06.2017 по 23.03.2018 у розмірі виходячи з посадового окладу посади інженера стандартизації з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів.

Як вбачається з довідки про доходи Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості від 29.09.2020 вих. № 1, поданої ліквідатором ОСОБА_2 , ОСОБА_1 займала посаду інженера по стандартизації II категорії.

Відповідно до витягу з штатного розпису працівників Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, який введений в дію з 15.09.2016, поданого ліквідатором ОСОБА_2 , посадовий оклад посади інженера по стандартизації II категорії становить 3 420, 00 гривень.

Постановою у справі № 359/10023/16-ц Верховний суд виклав правову позицію щодо утримання прибуткового податку із визначених судом сум заробітку, які належать до виплати працівнику. При цьому, Верховний суд зазначив, що основні моменти стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначено Порядком обчислення середньої плати. Зокрема, відповідно до порядку, під час обчислення середньої заробітної плати включаються: основна зарплата, доплати і надбавки, премії, винагорода за підсумками річної роботи за вислугу років. Усі виплати включаються до розрахунку середньої заробітної плати в тому розмірі у якому їх нараховано, без виключення сум відрахувань на податки та стягнення аліментів. Верховний суд дійшов висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, розраховуються без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку повинен нарахувати роботодавець під час виконання відповідного судового рішення. Тобто суд під час вирішення питання про призначення суми вказує суму без відрахування з неї податків і зборів. При цьому в резолютивній частині рішення обов'язково має бути зазначено, що суму зазначено без утримання податку. Стягнення і оплата прибуткового податку покладається на роботодавця, який самостійно розраховує суму податкових відрахувань і зменшує суму, призначену судом, на суму нарахованих податків.

Здійснивши розрахунок середнього заробітку, за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (в редакції, чинній на момент винесення рішення Івано-Франківським міським судом від 26.03.2018 по справі № 344/9652/17), суд встановив що середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 175, 38 гривень. За час вимушеного прогулу за період з 29.06.2017 по 23.03.2018 кількість робочих днів становила - 187.

Отже середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 29.06.2017 по 23.03.2018 у розмірі виходячи з посадового окладу посади інженера по стандартизації II категорії становить 32 796, 06 гривень (суму зазначено без утримання податку).

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що заяву ОСОБА_1 (вх. № 8874/20 від 23.06.2020) про визнання грошових вимог у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29.06.2017 по 23.03.2018 виходячи з посадового окладу посади інженера стандартизації з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів слід задовольнити і визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості в розмірі 32 796, 06 гривень, як вимоги першої черги.

Керуючись статтями 1, 2, 60, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 (вх. № 8874/20 від 23.06.2020) про визнання грошових вимог у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29.06.2017 по 23.03.2018 виходячи з посадового окладу посади інженера стандартизації з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів - задовольнити.

2. Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості в розмірі 32 796, 06 гривень, як вимоги першої черги.

3. Ліквідатору Седлецькому О. В. внести вимоги ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів боржника.

4. Ухвала набирає законної сили 30.06.2021 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в строки, визначені статтею 256, частиною 4 розділу Х Господарського процесуального кодексу України.

5. Повний текст ухвали складено - 01.07.2021.

Суддя В. В. Михайлишин