Справа № 523/7559/20
Провадження №2/523/2992/21
"01" червня 2021 р.
Суворовський районний суд м.Одеси у складі:
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря - Щербан О.Д.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої залиттям квартири,
19.05.2020 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому просив стягнути в з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок залиття квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 24898,00 грн., моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн, а також усі понесені судові витрати.
В своїх позовних вимогах позивач посилався на те, що він є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1
26.03.2020 року сталося залиття його квартири водою з вини відповідача. ОСОБА_2 визнала свою вину в спричиненні залиття , однак добровільно не компенсувала спричинену шкоду, у зв'язку з чим позивач змушений звернутись до суду. Крім того, винні неправомірні дії відповідача спричинили позивачу душевні страждання, викликані пошкодженням належного йому майна, зумовили зміни у звичайному способі життя, оскільки він змушений був витрачати час, зусилля та кошти на збирання необхідних документів для звернення до суду, щоб довести порушення своїз прав, що позивач оцінює в суму 5000,00 грн.
Відповідач ОСОБА_2 надала заяву, в якій заяву, в якій визнавала свою провину у залитті квартири та пояснила, що коли побачила, що заливає сусідську квартиру, намагалась, однак за станом здоров'я (перелом шийки стегна) не змогла зібрати вчасно воду, а тому перезвонила родичас позивача, оскільки того не було вдома. Родичка їй повідомилав, що нічого страшного не сталося, тільки у вуглах була мокрою стеля та трішки шпалери, підлога була сухою. Відповідач намагалась вирішити питання мирним шляхом, однак з нею ніхто не спілкувався. Крім того, відзначила, що не була запрошена експертом пригогляді квартири для визначення розміру матеріального збитку.
22.05.2020 року провадження у справі відкрито, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
05.11.2020 року підготовче засідання по справі закрито та призначено розгляд справи по суті.
01.03.2021р. ухвалою суду за клопотанням позивача витребувано з комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради інформацію щодо власника квартири АДРЕСА_2 .
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, надіслала заяву, в якій зазначила, що за станом здоров'я (перелам шийки стегна) вона не може бути присутньою в судових засіданнях, а тому просила розглядати справу за її відсутності.
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Як встановлено у судовому засіданні, позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.09.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кубзарем О.Ю., належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18-20).
Згідно заяви від 26.03.2020 року, складеної комісією у складі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які дослідили квартиру на предмет залиття квартири АДРЕСА_3 та виявлено залиття стелі в кімнаті та ванній кімнаті, вздуття ламінату в кімнаті, відставання шпалер від стіни, залиття кондиціонеру. Залиття квартири сталося через не закриття крану в квартирі АДРЕСА_4 .
Позивачем було надано висновок експертного дослідження судового експерта Скибінської Т.М №029/2020 від 14.04.2020 року, згідно якого вартість ремонтно-відновлювальних робіт, з урахуванням ринкової вартості будівельних матеріалів, які необхідно виконати для усуненння пошкоджень, спричинених залиттям приміщень квартири АДРЕСА_3 , визначена відповідно до вимог ДСТУ (з урахуванням ПДВ та фізичного зносу) складає 20348,00 грн. Щодо встановлення причин залиття вищевказаної квартири експерт відзначила, що оскільки вона не була присутня під час залиття приміщень вищевказаної квартири, то відповідь на поставлене питання базується на даних, визначених в копії зпаяви від 26.03.2020р., згідно якої вказано, що "затоплення сталося не вперше, залив по причині не закритого крану в квартирі 153…"(а.с.7-13).
Вартість експертного дослідження, згідно квитанції до прибуткового касового ордера від 09.04.2020р., яка сплачена позивачем на рахунок «Одеського науково-дослідного центру експертних досліджень Скибінського С.С.», за проведення експертизи, складає 4000,00 грн.(а.с.6)
Згідно відповіді КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеької міської ради від 31.05.2021р. №522266.36.21, станом на 31.12.2012р., згідно з записом в реєстровій книзі, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ міськвиконкому ОМР від 05.12.1994р. за р.№9-1458, на підставі розпорядження УЖКГ за р№42094від 05.12.1994р., книга 108пр, стор104, дата реєстрації 16.02.1995р.
Відповідно до квитанції №МВ1В-Н5Р4-ХХ43-869Н від 14.04.2021р., ОСОБА_1 сплачено 471,00 грн. на рахунок КП «БТІ» ОМР на оплату рахунку № НОМЕР_1 . за надання відповіді на ухвалу суду від 01.03.2021р.
Приписами ч.1-2 ст.22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Положеннями ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.
Відповідно до ст. 151 ЖК УРСР громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.
Положеннями ст.177 ЖК УРСР встановлено, зокрема, що громадяни, зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання.
Згідно зі ст.10 ЖК УРСР, громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержуватись правил користування жилими приміщеннями.
Отже, відповідач як законний користувач несе обов'язок по забезпеченню схоронності житла, санітарно-технічного та іншого обладнання в квартирі, яке стало причиною залиття.
Частиною 3 статті 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Згідно з ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України при розгляді справи N 6-183цс14 від 03.12.2014 року, законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини: якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Згідно із вимогами ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Враховуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31 березня 1995р., згідно з якими розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, враховуючи надані докази, наявність причинного зв'язку між залиттям і шкодою, суд вважає, обгрунтованою вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, оскільки підтверджено завдання шкоди залиттям квартири позивача відповідачкою, яка є власником квартири АДРЕСА_4 , однак саме у розмірі 20348 грн., як було визначено експертом, а не 24898 грн.
Згідно із роз'ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Враховуючи викладені положення діючого законодавства саме на власника покладається обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної у зв'язку із використанням належного йому майна.
Доводи сторони відповідача, щодо незгоди з розміром матеріальної шкоди судом не приймаються до уваги, оскільки не були доведені належними доказами, відповідачем не заявлялось клопотання про проведення судової будівельно-оціночної експертизи.
Для визначення вартості спричиненої матеріальної шкоди, позивач звернувся до судового експерта ОСОБА_6 , яка провела будівельно-технічну та оціночно-будівельне дослідження для подання до суду., за результатами якого склала експертний висновок №029/2020 від 14.04.2020р, в якому вартість ремонтно-відновлювальних робіт, які необхідно виконати для усунення пошкоджень, спричинених залиттям квартири АДРЕСА_3 , складає 20348,00 грн.
Суд вважає належним та допустимим доказом даний висновок експерта, зокрема, у зв'язку із тим, що висновок містить копію свідоцтва № НОМЕР_2 , дійсного до 28.04.2020р., виданого Міністерством юстиції України про те, що ОСОБА_6 присвоєно(підтвенрджено) кваліфікацію судового експерта з правом проведення будівельно-технічної, земельно-технічної, оціночно-будівельної експертиз (а.с.38).
Відповідач повідомила, що під час складання висновку огляд експертом її квартири не проводився, а висновок складений лише на підставі заяви, її не було запрошено на час огляду експертом квіартири позивача, тому вона не згодна з сумою, яка зазначена в експертному дослідженні. При цьому, сторона відповідача ОСОБА_2 самостійно розрахунок шкоди не провела.
Доказів того, що відповідач завдала меншої шкоди, ніж оцінює позивач, відповідачем суду не надано і встановлених обставин щодо факту залиття не спростувала.
Таким чином, позивачем доведена протиправність дій відповідача.
При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що мало місце залиття квартири позивача з вини відповідача, внаслідок якого було пошкоджено майно, також це залиття спричинило у позивача негативні зміни у звичайних умовах його життя, що зумовлено емоційними стресами, душевними стражданнями, негативними емоціями, переживаннями з приводу залиття та пошкодження квартири, через залиття було порушено звичайний та розмірений спосіб життя, а також захисту свого порушеного права в суді, а тому суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково, та з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 2000,00 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 2000,00 грн, так як обґрунтовані та доведені частково.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За нормами ст.137 ЦПК України визначено:
1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
6. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з нормами ч.1 та 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За нормами ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з вимогами ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно розрахунку судових витрат, зазначеному ОСОБА_1 в позовній заяві, вони складаються з: 840,80 грн-судовий збір; 3000,00 грн. - гонорара адвоката; 4000,00 грн- вартість експертного дослідження; 471,00грн- підготовка співробітниками КП «БТІ» ОМР відповіді щодо наявності права власності, разом - 8311,80 грн.
Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що стягнення судових витрати з відповідача на користь відповідача підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.12,13,76-81,141,258-259,263,265,268,273,354,355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково .
Стягнути з ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 ) матеріальну шкоду у розмірі 20348 грн., моральну шкоду у розмірі 2000 грн., судові витрати на суму 8311,80 грн..
В іншій частині вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Суддя
Повний текст рішення суду складено 10.06.2021 року.