Справа № 523/4839/21
Провадження №2/523/3204/21
"18" червня 2021 р.
Суворовський районний суд м.Одеси в складі:
головуючої судді- Середа І.В.,
за участю секретаря судових засідань - Щербан О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа: Одеська універсальна товарна біржа «Центр», про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна №Н/99-0280, а саме квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 64,9 кв м, житловою площею 38,6 кв м, укладеного 24 листопада 1999 року на Одеській універсальній біржі «Центр», між ОСОБА_3 , який діяв від свого імені та від імені та в інтересах ОСОБА_4 , як продавцями, з однієї сторони, та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яка діяла від свого імені та від імені та в інтересах неповнолітніх доньок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як покупцями,з іншої сторони, дійсним.
В обгрунтування вимоги позивачі вказували на те, що вони є спадкоємцями ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які придбали вказану квартиру, відбулося повне виконання умов договору покупцями та продавцем. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 сплатили грошові кошти за квартиру, вселилися в неї, сплачували комунальні послуги, виконували усі права та обов'язки власників. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , який є сином ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7 . Звернувшись до приватного нотаріуса Джулай С.В. з заявами про прийняття спадщини, позивачам було рекомендовано звернутись до суду у зв'язку з невідповідністю правовстановлюючого документу вимогам чинного законодавства.
12.04.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судовий розгляд, відповідно до ст.279 ЦПК України.
Сторони у засідання не з'явилися, про час і місце слухання справи повідомлялися належним чином. В матеріалах справи є заява адвоката позивачів ОСОБА_8 про підтримання заявлених вимог та про слухання справи за його відсутності. Відповідачі в судове засідання не з'явилися, оскільки зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи відповідачів не відоме, тому відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України вони викликалася через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не надходило.
Відповідно до положень ст.ст.280,281 ЦПК України, суд з письмової згоди позивачів ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України, складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
У ході розгляду справи було встановлено, що 24 листопада 1999 року ОСОБА_3 , який діяв від свого імені та від імені та в інтересах ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яка діяла від свого імені та від імені та в інтересах неповнолітніх доньок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , купили квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 64,9 кв м, житловою площею 38,6 кв м. Сторони зареєстрували договір на Одеській Універсальній Товарній Біржі «Центр», реєстраційний №Н/99-0280, але нотаріально його не посвідчили (а.с.11-12).
З матеріалів справи вбачається, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу №Н/99-0280 від 24.11.1999 року квартири АДРЕСА_1 . Свої зобов'язання за правочином сторони виконали у повному обсязі: відповідачі передали у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та позивачів вказану квартири, які сплатили за це її вартість та вселилася у житло - тобто сторонами були дотримані всі вимоги статті 224 ЦК України.
На підставі даного договору за ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з 12.10.1999 року зареєстровано право власності на придбаний об'єкт нерухомості в ОМБТІ та РОН під №339пр - стр. 28- реєстр№316 (а.с.12-зворот).
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаний договір купівлі-продажу був вчинений 24.11.1999 року, тобто під час дії ЦК УРСР 1963 року, який на той час регулював купівлю-продаж майна.
Відповідно до ст.15 ЗУ «Про товарну біржу»: біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладенню з моменту її реєстрації на біржі.
При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", що дозволяли відмежувати об'єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.
У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірного житлового будинку, в самому Законі України "Про товарну біржу" не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.
Частиною другою статті 47 ЦК Української РСР передбачено право суду визнати не посвідчений нотаріально договір дійсним, якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору.
Відповідно до ст.209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Статтею 650 ЦК України визначено, що особливості укладення договорів на біржах встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.4 ст.656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах, (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Договори, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених, в зв'язку з чим необхідно дотримуватися законодавчо встановленої форми угод про відчуження нерухомого майна незалежно від місця, де ці угоди укладаються.
Таким чином, договори щодо придбання на біржових торгах об'єктів нерухомого майна вимагають оформлення в письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню.
В силу ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
В даному випадку право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу, який проведено у якості біржової операції між продавцями ОСОБА_3 , ОСОБА_10 та покупцями ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 .
Реєстрація на Біржі нерухомості права власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржею, а не нотаріусом, на той момент не суперечила чинному законодавству. Інструкція «Про порядок Державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних і фізичних осіб" передбачала підставу для державної реєстрації - договорів купівлі-продажу і міни, зареєстровані біржею.
З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", є підстави для визнання договору купівлі-продажу №Н/99-0280 від 24.11.1999 року, оформленого на Одеській Універсальній Товарній Біржі «Центр», дійсним.
Відповідно до ч. 2.ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, що діє на теперішній час, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 2.ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, що діє на теперішній час, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Здійснивши державну реєстрацію у Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості за реєстровим № 339пр права власності за позивачами на спірне нерухоме майно, держава цим самим визнала право власності позивача на квартиру АДРЕСА_1 , як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.
Згідно відомостей, зазначених в свідоцтві про народження, виданому міським ЗАГСом м.Одеси, ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_6 , актовий запис №2895, батьками якого зазначені: ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 24.11.2010р. Другим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №1515 (а.с.16).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис №4422 (а.с.18).
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №9318(а.с.18).
Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може отримати свідоцтво про право на спадщину.
Частиною 1 ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З огляду на вищевикладене ,вбачається, що сторони виконали умови договору, позивачі вселилася в придбане нерухоме майно, договір відповідно до частини 2 статті 227 ЦК УРСР був зареєстрований в БТІ у передбаченому законом порядку, угода купівлі-продажу з підстав недотримання нотаріальної форми судом не визнавалася недійсною, сторонами досягнуто згоди зі всіх його істотних умов, таким чином ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 набули право власності на будинок і правомірно володіє ним, тому, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Керуючись ст.ст.12,13, 76-78, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-284, 354-355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна №Н/99-0280, а саме квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 64,9 кв м, житловою площею 38,6 кв м, укладеного 24 листопада 1999 року на Одеській універсальній біржі «Центр», між ОСОБА_3 , який діяв від свого імені та від імені та в інтересах ОСОБА_4 , як продавцями, з однієї сторони, та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яка діяла від свого і мені та від імені та в інтересах неповнолітніх доньок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як покупцями,з іншої сторони, дійсним.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Рішення складено 18.06.2021 р.
Суддя: