Справа № 523/7359/21
Провадження №2/523/3534/21
"24" червня 2021 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:
головуючого - судді Малиновського О.М.
за участі секретаря - Кащавцевої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в м. Одеса, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 280000,00грн., посилаючись на те що він за договором позики від 01.10.2019р. передав відповідачу грошові кошти в розмірі 10 000,00 дол. США в гривневому еквіваленті. ОСОБА_2 в свою чергу, отримавши грошові кошти зобов'язався повернути їх в строк до 01.01.2021р., однак свої зобов'язання не виконав, грошові кошти не повернув. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Позивач в судове засідання не з'явився. Від його представника ОСОБА_3 до суду надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи у їхню відсутність.
Відповідач направив до суду заяву в якій позовні вимоги визнав у повному обсязі. Просить провести розгляд справи за його відсутності.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Матеріалами справи встановлено, що 01 жовтня 2019р. ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 10000,00доларів США, в гривневому еквіваленті. ОСОБА_2 , в свою чергу, отримавши грошові кошти в повному обсязі зобов'язався їх повернути в строк до 01 жовтня 2021р.
Факт укладання між сторонами договору позики та виникнення у ОСОБА_2 обов'язку по поверненню позичених грошових коштів підтверджується представленим з боку представника позивача оригіналом розписки.
За твердженням позивача, в обумовлений сторонами в договорі строк, відповідач позичені грошові кошти не повернув.
Причини невиконання зазначеного грошового зобов'язання та цільове використання позичених грошових коштів правового значення для розгляду справи по суті не мають.
Правовідносини сторін виникли з зобов'язального права та регулюються главою 71, розділом ІІІ, Книгою п'ятою Цивільного кодексу України, зокрема статтею 1046 ЦК України, згідно змісту якої за договором позики, який згідно зі ст. 1047 цього ж Кодексу був укладений представленою позивачем письмовою розпискою, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
В силу статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до положень частини 2 статті 192 ЦК іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок та правила використання іноземної валюти на території України на сьогодні встановлені Декретом від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет № 15-93), Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України (затверджено постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 30 травня 2007 р. № 200; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 червня 2007 р. за № 656/13923), Положенням про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України (затверджено постановою Правління НБУ від 29 грудня 2000 р. № 520; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 лютого 2001 р. за № 152/5343) та іншими документами.
Згідно зі статтею 524 ЦК зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Разом з тим, незалежно від фіксації еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, згідно з частинами 1 та 2 статті 533 ЦК грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зважаючи на зміст зазначеної статті та беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про стягнення грошової суми в іноземній валюті із зазначенням в резолютивній частині рішення розміру суми, що підлягає стягненню у іноземній валюті з вказівкою на конвертацію цієї суми в національну валюту на день здійснення платежу.
Отже, одностороння відмова ОСОБА_2 від повного виконання зобов'язання, яке виникло у нього за договором позики є недопустимою, та дає суду можливість дійти висновку, що пред'явлені позовні вимоги щодо стягнення суми боргу за договором позики є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ст.ст. 141,142 ЦПК України в зв'язку з визнанням відповідачем позовних вимог з нього слід стягнути на користь позивача 50 відсотків сплаченого судового збору, в розмірі 1400,00грн., інші 50 відсотків підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.
Керуючись ст.ст.525,533,549,1054 ЦК України; ст.ст.12,13,76,141,142, 206,259,263-265,268, 279 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (іпн НОМЕР_1 ) місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 10 000 (десять тисяч) доларів США, судовий збір в розмірі 1400,00грн. Стягнення заборгованості зазначеної в доларах США проводити в гривневому еквіваленті по відношенню до долара США за курсом Національного Банку України на день здійснення платежу.
Інші судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1400,00грн. повернути позивачу з державного бюджету.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду, через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 24 червня 2021р.
Суддя